Справа № 761/4939/24
Провадження № 1-кс/761/3772/2024
09 лютого 2024 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000184 від 30 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000184 від 30 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні відділу дізнання Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000184 від 30 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Як зазначає прокурор у своєму клопотанні, досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 30.01.2024 року, о 17:43, за адресою: м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 24, працівниками Шевченківського УП ГУНП у м. Києві затримано гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумці котрої виявлено наркотичну речовину, яку остання зберігає для власного вживання.
30 січня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст. 298-2 КПК України у зв'язку із підозрою вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
У ході затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального проступку, а саме у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в правій кишені, одягнутої на ній куртки, виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi», перламутрового кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакетуWAR 1218955.
Як на мету накладення арешту, прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.
Прокурор повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання до суду не з'явився, надіслав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Власник майна будучи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань на адресу суду не надіслав.
Слідча суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали надані в його обґрунтування, вважає що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні відділу дізнання Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000184 від 30 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
У ході затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального проступку, а саме у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в правій кишені, одягнутої на ній куртки, виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi», перламутрового кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакету WAR 1218955.
30.01.2024 постановою старшого дізнавача відділу дізнання Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , мобільний телефон марки «Redmi», перламутрового кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Водночас, однією із засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, вирішуючи питання щодо обмеження права власності особи під час кримінального провадження, суду слід керуватись нормами Кримінального процесуального законодавства України, які безпосередньо регулюють питання можливого обмеження права власності.
Згідно пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, розпоряджатися чи користуватися ним.
Так, частина 1 статті 170 КПК України зазначає. що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України) може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно ст. 170 ч. 10 КПК україни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 26 КПК України закріплено принцип диспозитивності, який полягає у тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом
Прокурор у своєму клопотанні вказує, що метою арешту майна є збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання існування підстав до задоволення чи відмови у задоволенні заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги насамперед те, що обов'язок доведення існування тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним КПК України покладає на слідчого/прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
В той же час, частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Водночас, прокурором в клопотанні не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не зазначено обставин, які б вказували, що мобільний телефон марки «Redmi», перламутрового кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 може бути знищено, а також не доведено інших підстав, визначених в ст. 168 ч. 2 КПК України.
Перелічені обставини також мають міститися й у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно. Крім того, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Враховуючи вищевикладене, слідча суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
В той же час слідча суддя звертає увагу прокурора на вимоги ч. 3 ст. 169 КПК України, а саме: слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись вимогами ст. ст. 26,131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000184 від 30 січня 2024 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя Антоніна КВАША