про повернення позовної заяви
м. Вінниця
12 лютого 2024 р. Справа № 120/978/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неврахування ОСОБА_1 вислуги років у періоди з 01.04.1944 по 31.12.1944 у колгоспі «Світанок», проходження військової служби з 10.09.1951 по 19.12.1956 та службу водієм Вінницького райкома партії в період з 12.07.1957 по 08.09.1959;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України винести наказ щодо внесення змін до встановленої позивачеві вислуги років шляхом зарахування ОСОБА_1 вислугу років у періоди з 01.04.1944 по 31.12.1944 (у колгоспі «Світанок»), проходження військової служби з 10.09.1951 по 19.12.1956 та службу водієм Вінницької райком партії в період з 12.07.1957 по 08.09.1959;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, які свідчать про внесення змін до встановленої позивачеві вислуги років шляхом зарахування ОСОБА_1 вислуги років у періоди з 01.04.1944 по 31.12.1944 (у колгоспі «Світанок»), проходження військової служби з 10.09.1951 по 19.12.1956 та службу водієм Вінницької райком партії в період з 12.07.1957 по 08.09.1959.
Ухвалою суду від 30.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
05.02.2024 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду, за змістом якої зазначено, що 15.07.1985 позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, однак на момент звільнення зі служби ОСОБА_1 не було відомо про те, які періоди служби йому було враховано до вислуги років.
Як зазначає сторона позивача, фактично ту обставину, що до вислуги років позивачеві не було враховано деякі періоди служби, ОСОБА_1 дізнався у 2023 році, з листів Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ від 04.09.2023 та Управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 30.10.2023.
Представник позивача вказує, що саме з цих листів позивач дізнався, що його вислуга років становить 29 років 02 місяці 02 дні.
Відтак, враховуючи вищезазначене сторона позивача просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд зазначає наступне.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд вважає необґрунтованими доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_1 з моменту звільнення (15.07.1985) до моменту звернення до моменту отримання листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ від 04.09.2023 не знав які періоди його стажу зараховано до вислуги років та скільки в календарному обчисленні складає така вислуга, з огляду на наступне.
Судом, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 30.01.2024 вже зазначалось про те, що з відомостей системи "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою, що зареєстрована судом 27.12.2023 та якій присвоєно №120/19420/23, у якій заявлено аналогічні позовні вимоги.
Ухвалою від 05.01.2024 позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку з її відкликання позивачем.
Судом звернено увагу, що до адміністративного позову у справі №120/19420/23 позивачем було долучено розрахунковий лист (расчет) № Е-718854, виданий ОСОБА_1 від липня 1985 року, з якого слідує, що посадовою особою розписано по періодам вислугу років та у підсумку зазначено, що вислуга років позивача станом на 15.07.1985 становить 29 років 02 місяці 02 дні.
При цьому, розрахунковий лист містить відмітку, що ОСОБА_1 ознайомився з останнім 24.07.1985, що засвідчено його власноручним підпис.
Тобто доводи представника позивача про те, що позивач на момент звільнення зі служби не знав про те, які періоди зараховано до його вислуги років, спростовуються розрахунковим листом (расчет) № Е-718854.
Водночас, при зверненні до суду у січні 2024 року стороною позивача вже не долучено розрахункового листа (расчет) № Е-718854, що, на переконання суду, свідчить про те, що позивач навмисно намагається ввести суд в оману.
Більш того, суд зазначає, що у листі від 04.09.2023 №В-21301/49-21682-2023 Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ надав інформацію про те, що до вислуги років позивача увійшли періоди служби в армії з 11.09.1951 по 10.12.1956 та в органах внутрішніх справ з 12.08.1961 по 15.07.1985, що в календарному обчисленні становить 29 років 02 місяці 02 дні. У свою чергу, розрахунковий лист (расчет) № Е-718854 від липня 1985 року, з яким позивач був ознайомлений під підпис, містить аналогічні відомості про періоди, які включені до вислуги років та їх загальну тривалість.
Тобто з моменту отримання листа від 04.09.2023 позивач не дізнався про нові обставини, факти, які йому не були відомі у 1985 році, що свідчить про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав лише у вересні 2023 року.
Суд також зазначає, що Верховний Суд у своїх рішенні від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Таким чином, зважаючи на те, що наведені у клопотанні обставини щодо пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом не свідчать про поважність причин пропуску такого строку, тому заява про поновлення такого строку задоволенню не підлягає.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не свідчать про поважність причин пропуску такого строку, суд дійшов висновку, що позовну заяву з доданими до неї документами слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна