Справа № 761/7797/22
Провадження № 1-кп/761/1482/2024
07 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у судовому засідання в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, українки, з середньою освітою, яка не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , являється особою з обмеженими можливостями (інвалідністю ІІ групи), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100100000058 від 06.01.2022 року,-
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор ОСОБА_2 заявив клопотання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, який є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п. 1, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинувачену обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки остання має ІІ групу інвалідності. Між тим, зауважив, що стан здоров'я обвинуваченої погіршився та вона потребує лікування у спеціалізованій клініці. Разом з тим, просив застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Між тим, заявила клопотання про надання їй дозволу на вивезення її з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до онкоцентру для проведення медичного обстеження та лікування.
Заслухавши клопотання прокурора, захисника, клопотання обвинуваченої, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 судом було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає 15.02.2024 року.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, суд вважає, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують матеріали кримінального провадження. Оскільки, обвинувачена ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк 7 до 15 років позбавленням, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, з метою уникнути покарання у разі доведеності її вини або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слід зазначити, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченою не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинуваченої, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченій не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії під час досудового слідства та судового розгляду.
Одночасно використовуючи ст. 28 КПК України, суд констатує, що під час розгляду даного кримінального провадження кожна процесуальна дія та процесуальне рішення виконуються та приймаються в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Так, на думку суду дане кримінальне провадження відноситься до особливої категорії складності, яка визначається з урахуванням кількості учасників розгляду, свідків, особливості обставин вчинення кримінального правопорушення, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для вчинення у суді.
Крім того, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, який і вбачає суд із розгляду даного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинувачену обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Таким чином суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Окрім того, враховуючи скарги обвинуваченої ОСОБА_4 та заявлене нею клопотання про надання дозволу на виїзд з ДУ "Київський слідчий ізолятор" до онкоцентру, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Між тим, судом раніше було зобов'язано уповноважених осіб провести відповідне медичне обстеження. Разом з тим, відповідно до скарг обвинуваченої суд вважає за необхідне надати дозвіл на виїзд обвинуваченої ОСОБА_4 до спеціалізованого медичного закладу для проведення медичного обстеження та можливого лікування.
Враховуючи викладене, суд, вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 та надати дозвіл обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виїзд до комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний онкологічний центр», що знаходиться за адресою; м.Київ, вул. Верховинна 69, для отримання медичного обстеження та можливого лікування.
Разом з тим, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 34,171, 178, 183, 197, 199, 206, 314 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_2 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченої ОСОБА_4 визначити до 06 квітня 2024 року включно.
Надати дозвіл обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виїзд до комунального некомерційного підприємства «Київський міський клінічний онкологічний центр», що знаходиться за адресою; м.Київ, вул. Верховинна 69, для отримання медичного обстеження та можливого лікування.
Контроль за виконанням ухвали в частині медичного обстеження покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Про результати виконання ухвали негайно повідомити суд.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного упродовж п'яти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя ОСОБА_6