СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11108/23
пр. № 2-о/759/74/24
12 лютого 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщені Святошинського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баландіна Тетяна Миколаївна, про встановлення факту родинних відносин, -
У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дзюбенко О.В. звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідним дядьком та є рідним братом до померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду заявник посилається на те, що нею здійснюється оформлення спадщини, що відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , що належала померлому.
Зазначала, що звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баландіної Т.М. про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідного дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою було відкрито спадкову справу № 16/2023, номер у спадковому реєстрі № 70555712.
26.05.2023 року нотаріусом їй було роз'яснено, що прийняти спадщину вона не зможе, оскільки з наданих нею документів не можна встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були рідними братами, а вона є племінницею до ОСОБА_2 , який є її рідним дядьком.
Вказала, що встановлення факту родинних відносин між нею та її рідним дядьком, та останнім й її батьком, породжує юридичні наслідки для неї, оскільки від цього залежить оформлення її спадкових прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 24-25).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 36-37).
Постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції (а.с. 77-79).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 року заяву залишено без руху (а.с. 94).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.01.2024 року заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у справі (а.с. 97-98).
Представник заявника - адвокат Дзюбенко О.В. у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заінтересована особа про дату, час та місце судового розгляду повідомлена в установленому порядку, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, з клопотаннями з процесуальних питань до суду не зверталась, письмові пояснення на заяву не надала.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що заявник - ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Києві, батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , що вбачається з свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 16.05.2023 року (повторно) (а.с. 91).
Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 25.10.1956 року батько заявника ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Києві, батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с. 9).
Відповідно до довідки № 36 від 14.01.1971 року, виданої ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , прописаний в Жовтневому відділенні міліції м. Києва, з останнім спільно проживають ОСОБА_6 , 1923, ОСОБА_3 , 1956 (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 25.05.2011 року батько заявника - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 9334 (а.с. 8).
Також судом встановлено й вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_4 ОСОБА_2 (мова документа) народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , запис № 16, батьки: батько ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_7 , місце народження дер. Нов.Кузьменки Серпуховский район (мова документа) (а.с. 7).
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_5 № 42 від 24.08.1956 року в особовій справі ОСОБА_5 записана сім'я в складі: дружина - ОСОБА_6 , 1923 року народження, донька ОСОБА_8 , 1940 року народження, син - ОСОБА_2 , 1946 року народження (а.с. 13).
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_5 № 43 від 24.08.1956 року, виданої сину військовослужбовця ВЧ НОМЕР_5 ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , 1946 року народження, в тому, що він дійсно перебуває на утриманні батька й вибуває у м. Київ для вступу до школи (а.с. 13).
Рішенням Голосівського районного суду м. Києва від 16.07.2012 року у справі № 2о-23/12 визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженя с. Нові Кузьменки Серпуховського району Московської області, недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуном його невістку - ОСОБА_4 (а.с. 10-11).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_2 є рідним братом покійного чоловіка ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 від 06.02.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Російська Федерація, Московська область, Серпуховський район, село Нові Кузменки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2647 (а.с. 6).
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли квартира, загальною площею 50,6 м2, за адресою: АДРЕСА_3 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.02.1999 року (а.с. 14).
За заявою ОСОБА_1 21.04.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баландіною Т.М. було заведено спадкову справу № 16/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.05.2023 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баландіною Т.М. було надано роз'яснення щодо необхідності встановлення родинних відносин для належного оформлення спадкових справ на спадщину, яку заявник прийняла (а.с. 15, 16).
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Як встановлено, що підставою звернення заявника до суду із зазначеними вимогами є необхідність встановлення факту родинних відносин, які обґрунтовані серед іншого тим, що зазначений факт породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки від цього залежить оформлення спадкових прав. Відповідно, метою встановлення зазначеного факту є забезпечення реалізації заявником права на спадкування відповідно до положень ЦК України.
Тобто, наразі заявник здійснює оформлення спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини входить квартира, загальною площею 50,6 м2, за адресою: АДРЕСА_3 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.02.1999 року.
На думку заявника вона та її померлий батько ОСОБА_3 є родичами померлого ОСОБА_2 , тобто, встановлення факту родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 та між батьком заявника - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є необхідною передумовою для реалізації заявником її спадкових прав для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Отже, між заявником та заінтересованою особою спір про право відсутній, а тому відсутні перешкоди щодо встановлення відповідного факту родинних відносин в окремому провадженні та подальше здійснення оформлення спадщини щодо майна померлого ОСОБА_2 .
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в ст. 315 ЦПК України.
За нормою ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18.11.2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25.11.2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, відповідно суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що встановлення факту родинних відносин породжує для заявника юридичні наслідки, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення даного факту, і заявник у зв'язку з цим не має іншої можливості встановити зазначений вище юридичний факт та отримати підтверджуючий його документ, який буде юридично значимим для всіх установ та організацій на території України та за її межами, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявник, дані докази повністю узгоджуються з її заявою, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Отже, враховуючи, що факт, заявлений ОСОБА_1 для встановлення у судовому порядку має юридичне значення, тому суд вважає можливим встановити вказаний факт в порядку, визначеному нормами глави 6 розділу IV ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баландіна Тетяна Миколаївна, про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та є рідним братом до померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судов ого рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баландіна Тетяна Миколаївна, адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Н.О. Горбенко