СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/944/24
ун. № 759/2324/24
12 лютого 2024 року Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023100080004722 від 23.12.2023,-
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва № 759/25194/23 від 26.12.2023, в рамках кримінального провадження № 12023100080004722 від 23.12.2023, а саме накладеного на транспортний засіб автомобіль «Citroen. Jumper» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки деревину яку перевозив даний транспортний засіб вигружено та передано до КНДЕКЦ МВС України для проведення експертизи, тобто у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а утримання стороною обвинувачення спірного автомобіля в порушення розумних строків, позбавляє власника майна можливості реалізувати своє право власності на автомобіль шляхом користування та розпорядження ним.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, подав до суду заяву, за якою клопотання підтримав, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.
Прокурор Святошинської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, за якою проти задоволення клопотання заперечувала, вказуючи, що арешт накладено із законних підстав і на даний час відсутні підстави для його скасування, при цьому не заперечувала проти передачі вказаного у клопотанні автомобіля на відповідальне зберігання АТ "УНІЛІЗІНГ".
Суд, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що СВ Святошинського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100080004722 від 23.12.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26.12.2023 слідчим суддею Святошинського районного суду м.Києва задоволено клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва та винесено ухвалу по справі № 759/25194/23 про накладення арешту на транспортний засіб автомобіль«Citroen. Jumper» д.н.з. НОМЕР_1 і в даний час вказаний автомобіль перебуває у сторони обвинувачення.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до ч. 2 ст. 170 вказаного Кодексу, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У рішенні Європейського суду з прав людини справа «Будченко проти України» в розділі «Оцінка суду» встановлено: п. 40 «Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98). Зі змісту ухвали випливає, що при накладенні арешту на грошові кошти заявника, питання співрозмірності і розумності не досліджувалось взагалі.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання в частині скасування арешту майна не підлягає задоволенню, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Разом із цим, слідчий суддя вбачає підстави для передачі транспортного засобу та ключів запалювання від нього на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , оскільки викрадена з використанням даного транспортного засобу деревина передана експерту для проведення експертизи, санкція ч. 4 ст. 185 КК України не передбачає конфіскацію.
Керуючись вимогами ст.ст.7, 9, 22, 98, 170-174, 369-372 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023100080004722 від 23.12.2023 - задовольнити частково.
Передати транспортний засіб автомобіль «Citroen. Jumper» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього, на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1