07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 755/17143/21
провадження № 61-11039св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб?єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
від 05 жовтня 2022 року у складі судді Хромової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 рокуу складі колегії суддів:
Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що приватний виконавець Ляпін Д. В. відкрив
виконавче провадження (далі - ВП) № НОМЕР_1 від 23 травня 2019 року та
ВП № НОМЕР_3 від 22 жовтня 2019 року, про які ОСОБА_1 не було відомо, оскільки всі повідомлення надходили на адресу, за якою вона фактично не проживала.
22 жовтня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 у зведене
ВП № 60387404.
Відповідно до виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Вектор» (далі - ТОВ «ЕК «Вектор») на замовлення ОСОБА_1 оцінки квартири станом на 22 липня 2021 року вартість всієї квартири АДРЕСА_1 становить
3 733 000,00 грн. Вартість 1/2 частини квартири становить 1 866 500,00 грн.
Цей звіт відправлено 14 вересня 2021 року на електронну пошту та засобами поштового зв'язку стягувачу ОСОБА_2 та приватному виконавцю
Ляпіну Д. В.
Приватний виконавець підтвердив в електронному вигляді отримання звіту, але того ж дня виніс постанову в межах ВП № НОМЕР_3 про призначення суб'єкта оціночної діяльності, суб'єкта господарювання для участі
у виконавчому провадженні. Про постанову від 14 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молодіна Т. В. дізналась тільки
01 жовтня 2021 року після ознайомлення з ВП № НОМЕР_3. Копія постанови від 14 вересня 2021 року була долучена оцінювачем ТОВ «Сейв Компані» до звіту про оцінку майна від 16 вересня 2021 року. В самій справі оригіналу такої постанови немає.
Із цією постановою ОСОБА_1 не згодна та вважає дії приватного виконавця Ляпіна Д. В. протиправними, оскільки в межах ВП № НОМЕР_3, яке було відкрите 22 жовтня 2019 року, сторонами є боржник ОСОБА_1
і стягувач ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_5 ). У зв'язку з тим що
в межах ВП НОМЕР_3 від 22 жовтня 2019 року арешт майна не здійснювався,
а ВП № НОМЕР_1 закінчено 23 березня 2021 року, то строк узгодження між сторонами вартості майна станом на 14 вересня 2021 року не настав.
ОСОБА_1 також зазначала, що за результатами розгляду подання приватного виконавця 15 липня 2021 року у справі № 755/914/14-ц було визначено частину майна боржника, яким вона володіє спільно з іншою особою, у розмірі 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Постанову про зняття арешту з майна 1/2 частки вказаної квартири приватний виконавець виніс тільки 14 вересня 2021 року в межах
ВП № НОМЕР_3, але в межах ВП № НОМЕР_3 арешт не накладався, тому
у відомостях щодо квартири інформація залишилась без змін. Станом на
09 жовтня 2021 року квартира перебуває під арештом в межах закритого
ВП № НОМЕР_1.
Вказувала, що з результатами визначення вартості та оцінки майна вона не була ознайомлена в строк, передбачений частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; доступу до об'єкта оцінки приватний виконавець оцінювачу не надав, у зв?язку з чим він не міг врахувати фактичний стан оцінюваного нерухомого майна, що призвело до виконання необ'єктивної оцінки.
ОСОБА_1 просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Ляпіна Д. В. від 14 вересня 2021 року (про призначення суб'єкта оціночної діяльності, суб'єкта господарювання для участі
у виконавчому провадженні); визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д. В. при виконанні оцінки майна частини квартири АДРЕСА_1 у ВП № НОМЕР_3; визнати протиправною оцінку майна відповідно до висновків про вартість майна від 16 вересня 2021 року, виготовлену суб'єктом оціночної діяльності
у ВП № НОМЕР_3 ТОВ «Сейв Компані», щодо 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що вчинені приватним виконавцем заходи щодо винесення постанови
є законними, своєчасними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що вартість квартири, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хмарук Н. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оцінка вартості квартири виконана
ТОВ «Сейв Компані» і ТОВ «Укрспецексперт», є значно заниженою, оскільки оцінювач не ознайомлювався з об'єктом на момент складання звіту, він не міг об'єктивно оцінити ні технічний, ні зовнішній стан квартири.
Аргументи інших учасників справи
22 вересня 2023 року приватний виконавець Ляпін Д. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення прийняті
з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та законодавству України.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
20 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
На підставі виконавчого листа від 16 травня 2017 року № 757/22690/15-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» суми боргу в розмірі 114 375,51 грн, приватний виконавець Ляпін Д. В. виніс постанову від 23 травня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
На підставі виконавчого листа від 06 березня 2015 року № 755/914/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 1 549 721,05 грн, приватний виконавець Ляпін Д. В. виніс постанову від 22 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.
На підставі виконавчого листа від 06 березня 2015 року № 755/914/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 21 167,81 грн, приватний виконавець Ляпін Д. В. виніс постанову від 22 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
22 жовтня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про об'єднання вказаних виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження
№ 60387404.
Відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 27 травня
2020 року у зведеному виконавчому провадженні № 60387404 було проведено опис майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2020 року
у справі № 755/914/14-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, задоволено подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника.
Відповідно до цієї ухвали приватний виконавець 06 жовтня 2020 року
у присутності понятих та дільничного офіцера поліції здійснив примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_2 . При огляді квартири було складено акт про примусове проникнення до житла від 06 жовтня 2020 року, в якому, зокрема, встановлено відсутність рухомого майна боржника, на яке можна звернути стягнення.
Відповідно до постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від
06 жовтня 2020 року для проведення оцінки вказаного майна призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Укрспецексперт».
07 жовтня 2020 року приватний виконавець отримав результати (висновок) проведення оцінки майна, який направив сторонам виконавчого провадження, згідно з яким вказану квартиру оцінено в суму 2 041 080,00 грн.
05 листопада 2020 року приватний виконавець виніс постанову про зняття майна з реалізації, а 09 листопада 2020 року звернувся до суду з поданням про визначення частки майна в спільній сумісній власності.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року
у справі № 755/914/14-ц визначено частку майна боржника ОСОБА_1 , яким вона володіє спільно з ОСОБА_3 , у розмірі 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 .
Постановою приватного виконавця від 14 вересня 2021 року знято арешт
з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
14 вересня 2021 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі
у виконавчому провадженні, відповідно до якої ТОВ «Сейв Компані» та для надання звіту про оцінку майна боржника, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
20 вересня 2021 року приватний виконавець отримав результати (висновок) проведення оцінки майна від 16 вересня 2021 року, який направлено сторонам виконавчого провадження, згідно з яким вартість 1/2 частини вказаної квартири становить 820 750,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Частини перша та друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель
у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина четверта статті 57 Закону).
Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники,
а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.
Самостійне визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна,
з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. А у випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 зазначеного Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Результат аналізу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін
(та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
Разом із цим залежно від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця.
Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності.
На відміну від цього частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право виконавця залучати суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх
у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов'язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна
і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачено ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.
Пунктом 56 Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Установивши відсутність у діях приватного виконавця порушення норм законодавства України, оскільки вчинені ним заходи щодо винесення постанови є законними, своєчасними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що вартість квартири, визначена
в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вказане, є необґрунтовані аргументи касаційної скарги про те, що оцінка вартості квартири є значно заниженою.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Водночас згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, аоскаржуваних судових рішень - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов