12 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5906/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючого, Булгакової І.В., Ємець А.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2023
про стягнення 91 319,08 грн,
у справі № 910/5906/23
за позовом Міністерства оборони України
до Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації
про стягнення 91 319, 08 грн,
23.01.2024 Державний науково-дослідний інститут технологій кібербезпеки та захисту інформації засобами поштового зв'язку подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2023, заявивши водночас клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 910/5906/23 є стягнення 91319, 08 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).
Суд звертає увагу, що положення підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, судове рішення може бути предметом касаційного оскарження.
При цьому тягар доказування наявності таких випадків, покладається на скаржника.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, виключних випадків, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Жодної з підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню, скаржник не обґрунтовує.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, клопотання Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного науково-дослідного інституту технологій кібербезпеки та захисту інформації на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 910/5906/23.
Головуючий суддя Т.Є. Жайворонок
Судді: І.В. Булгакова
А.А. Ємець