Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5167/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», місто Харків,
до Товариства з додатковою відповідальністю «РОСС», місто Харків,
простягнення коштів, -
Позивач, Комунальне підприємство «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «РОСС», про стягнення заборгованості у загальному розмірі 115 199,57 грн., з них: 101 968,17 грн. - заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 248,22 грн. - заборгованість за абонентське обслуговування, 12 983,18 грн. - за скид стічних вод з перевищенням ДВП. Підставою позову визначено договір № ІІІ-9411/04-АК-2 від 26.05.2006 року.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 грудня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/5167/23. Розгляд справи № 922/5167/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600238037244, ухвала суду від 12 грудня 2023 року є повернутою за датою 18.12.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 12 грудня 2023 року, а саме до 02 січня 2024 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Як зазначено у позовній заяві, відповідно до умов договору на приймання стічних вод № ІІІ-9411/04-АК-2 від 26.05.2002 року (надалі - «Договір»), укладеного між Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» та ВАТ «РОСС» (перейменоване в подальшому в ПАТ «РОСС», додаткова угода від 17.10.2011 року) КП зобов'язалось надати послуги з прийому стічних вод, а відповідач - здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами. Згідно із Рішенням Харківської міської ради від 12.01.11 року № 132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» приєднано до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод». 16 січня 2012 року між КП КГ «Харківкомуночиствод» та ПАТ «РОСС» (перейменоване в ТДВ «РОСС», додаткова угода від 03.02.2014 року) укладено додаткову угоду до Договору, згідно якої вказаний Договір викладено в новій редакції: Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно нової редакції Договору КП «Харківводоканал» зобов'язалось надати послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач - своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за надані послуги відповідно до затверджених тарифів. Як вказує позивач, свої зобов'язання ним виконані в повному обсязі, надано відповідачу послуги з централізованого водовідведення, що складаються з фактичних обсягів водоспоживання та водовідведення. Відповідно до обсягу наданих послуг з централізованого водовідведення, що складається з додаткової кількості стічних вод у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод, які щомісячно потрапляють в мережу міської каналізації внаслідок випадання атмосферних опадів з загальної площі споживача 6,9798 га, відповідачу була нарахована плата в сумі 104 644,28 грн. та виставлені рахунки на цю суму. Як вказує позивач, сума заборгованості частково сплачена у сумі 2 427,89 грн. і залишок заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення становить 102 216,39 грн., а саме: 101 968,17 грн. - заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 248,22 грн. - заборгованість за абонентське обслуговування.
Також, відповідно до п. 3.2.21 та 3.2.22 Договору ТДВ «РОСС» взяло на себе зобов'язання скидати стічні води, якісні показники яких повинні не перевищувати встановлених «Правил приймання…», допустимих величин показників забруднення (ДВП). В разі скиду стічних вод з перевищенням ТДВ «РОСС» зобов'язалось сплачувати підвищений платіж з коефіцієнтом кратності згідно з «Правил приймання» на підставі платіжних документів та розрахунків КП «Харківодоканал», виконаних також по наданих ним актам відбору проб стічної води за формою, встановленою «Місцевими правилами», та протоколам досліджень цих проб, проведених атестованими у встановленому порядку аналітичними лабораторіями. 01 грудня 2021 року представниками КП «Харківводоканал» в присутності представника ТДВ «РОСС» Павлової Н.І. здійснено відбір проб стічних вод. Проби відбирались з контрольних колодязів № КК-1, № КК-5 по вул. Кібальчича, 18 м. Харкова, згідно схеми. В ході проведення відбору проб представниками КП «Харківводоканал» складено акт б/н від 01.12.2021 року, який представник ТДВ «РОСС» підписав з запереченнями. Проби були відібрані в достатньому об'ємі, опломбовані та доставлені до аналітичної лабораторії КП «Харківводоканал». За результатами дослідження були зафіксовані перевищення ДВП по ряду показників, про що було повідомлено споживача листом від 10.12.2021 року № 14-10/6658. Згідно п. 7.14 «Правил приймання…», ТДВ «РОСС» нараховано платіж за перевищення ДВП за період з 01.10.2021 по 31.12.2021 в сумі 12 983,18 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ, А ТАКОЖ АБОНЕНТСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26 травня 2006 року між Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства «Харківкоммуночиствода» та ВАТ «РОСС» укладено Договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідвідення) № ІІІ-9411/04-АК2. В подальшому, між Комунальним підприємством каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» та ПАТ «РОСС» укладено додаткову угоду від 16 січня 2012 року, якою вищевказаний договір викладено в новій редакції з назвою - «Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення».
Згідно із рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 року № 577/11 «Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» та розпорядження Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації від 25.01.2012 № 66, затверджена нова редакція статуту КП КГ «Харківкомуночиствод», в якій змінено найменування Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» на Комунальне підприємство «Харківводоканал». Крім цього, додатковою угодою від 03 лютого 2014 року до Договору змінено назву споживача на Товариство з додатковою відповідальністю «РОСС».
Таким чином, КП «Харківводоканал» та ТДВ «РОСС» є сторонами Договору.
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується надавати відповідачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно з умовами цього Договору. Згідно із п. 1.2. Договору відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату послуг відповідно до затверджених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення у строки та на умовах, передбачених цим Договором. У відповідно до п. 4.1. Договору оплата наданих послуг та інших категорій платежів здійснюється відповідачем щомісяця на підставі платіжних документів, рахунків позивача тощо і затверджених тарифів за обсяги спожитої води та скинутих стічних вод, що визначені умовами цього Договору в 7-денний термін після отримання платіжного документу, рахунку позивача, тощо. Розмір тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення визначається в установленому діючим законодавством України порядку і не потребує додаткового узгодження між Сторонами та внесення змін до Договору (п. 4.2. Договору).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем заявлено до стягнення 101 968,17 грн. - заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 248,22 грн. - заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 року включно. При цьому, позивач наголошує, що відповідачем була частково сплачена заборгованість у розмірі 2 427,89 грн.
Перевіривши представлені до суду рахунки, суд вказує про те, що наявні підстави для стягнення з відповідача 101 968,17 грн., що є заборгованістю за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також 248,22 грн., що є заборгованістю за абонентське обслуговування.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА СКИД СТІЧНИХ ВОД З ПЕРЕВИЩЕННЯМ ДВП
Позивачем заявлено до стягнення 12 983,18 грн. за скид стічних вод з перевищенням ДВП. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3. Договору сторони зобов'язалися керуватися рядом нормативно-правових актів, серед яких «Правила приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова». Згідно із п. 3.2.21. Договору відповідач зобов'язаний скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених «Місцевими правилами» допустимих величин показників забруднення (ДВП). У відповідності до п. 3.2.22. Договору відповідача зобов'язаний сплачувати підвищений платіж з коефіцієнтом кратності згідно з «Місцевими правилами» у разі скиду споживачем стічних вод з перевищенням ДВП на підставі платіжних документів та розрахунків позивача, виконаних також по наданих ним актам відбору проб стічної води за формою, встановленою «Місцевими правилами», та протоколами досліджень цих проб, проведених атестованими у встановленому порядку аналітичними лабораторіями.
Як вбачається із акту відбору проб стічних вод від 01 грудня 2021 року під час відбору був присутній представник відповідача Павлова Н.І., що своїм підписом засвідчив факт відібрання разових проб стічних вод у відповідача. Проби були відібрані з «КК1 відбір» та «КК5 відбір». 10 грудня 2021 року відповідачу було направлено лист за вих. № 1410/6658 з повідомленням про надсилання протоколу результатів визначення показників якості стічних вод за № 2243 від 07.12.2021 року. Означений протокол також представлений до матеріалів справи. Як вказує позивач та не було спростовано відповідачем, за результатами дослідження були зафіксовані перевищення ДВП по ряду показників.
28 січня 2022 року позивачем складено претензію відповідачу за вих. № 1410/417 про необхідність сплати платежу за перевищення ДВП згідно із 7.14 «Правил приймання № 321» у розмірі 12 983,18 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати означеної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 12 983,18 грн. за скид стічних вод з перевищенням ДВП підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «РОСС» (61017, місто Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 129; код ЄДРПОУ: 00223237) на користь Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» (61052, місто Харків, вулиця Конторська, будинок 90; код ЄДРПОУ: 03361715) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 101 968,17 грн., заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 248,22 грн., за скид стічних вод з перевищенням ДВП у розмірі 12 983,18 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 147,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" лютого 2024 р.
Суддя Н.В. Калініченко