05.02.2024м. СумиСправа № 920/904/23
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»
до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради
про стягнення 589 321 грн 85 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Сахнов Д.А. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Грицина В.В.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 589321 грн 85 коп. заборгованості по договору постачання електричної енергії споживачу №30113 від 22.03.2019, до умов якого відповідач приєднався заявою-приєднанням від 22.03.2019, а саме: 117112 грн. 87 коп. пені, 389157 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 83051 грн. 44 коп. - 3% річних. А також витрати зі сплати судового збору в сумі 8839 грн 85 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови договору постачання електричної енергії споживачу №30113 від 22.03.2019 (далі по тексту - Договір №30113), до якого відповідач приєднався згідно із заявою від 22.03.2019, а саме: несвоєчасно здійснено оплату за спожиту у липні 2019 р. активну електричну енергію (рахунки №30113/134910/1 від 31.07.2019 (далі по тексту - рахунок від 31.07.2019 на суму 4688396 грн 35 коп.).
Тому відповідно до п.п. 5.8., 9.1., 9.2. договору №30113, ст..ст. 526, 530 ЦК України у позивача виникло право на нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, розрахунок яких додано до позовної заяви.
Відповідач заперечує проти позову у повному обсязі у зв'язку із тим, що позивач необґрунтовано, в порушення п. 13.3. та додатку №2 до договору №30113 змінив ціну електричної енергії у липні 2019 року та виставив рахунок від 31.07.2019 із ціною 1,98667 грн без ПДВ за 1 кВт/год замість 1,63925 грн без ПДВ за 1 кВт/год, як було визначено при укладенні договору №30113.
Тому відповідач просить суд визнати рахунок від 31.07.2019 як неналежний та недопустимий доказ.
Ухвалою суду від 02.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ухвали суду від 13.09.2023 задоволено клопотання відповідача про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх. №3041 від 10.08.2023); постановлено розгляд справи № 920/904/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.10.2023.
Оскільки суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, розгляд справи 09.10.2023 не відбувся. Ухвалою суду від 30.10.2023 підготовче засідання було призначене на 06.11.2023.
У судовому засіданні 06.11.2023 було оголошено перерву до 29.11.2023.
Відповідно до ухвали суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №920/904/23, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.12.2023.
Розгляд справи 20.12.2023 не відбувся у зв'язку з технічними проблемами з судовими сервісами, в тому числі з підсистемою відеоконференцзв'язку, відеозапис та протокол справи № 920/904/23 неможливо було здійснити з технічних, незалежних від суду причин.
Ухвалою суду від 20.12.2023 розгляд справи по суті призначено на 17.01.2024.
Розгляд справи 17.01.2024 не відбувся у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 17.01.2024 розгляд справи по суті призначено на 05.02.2024.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22.03.2019 між сторонами, шляхом приєднання відповідача, був укладений договір №30113. Факт укладення договору сторонами не заперечується.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.п.1 пункту 6.2 Договору Відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
TOB «Енера Суми» належним чином виконувало умови Договору та здійснювало постачання електричної енергії Відповідачу, а в свою чергу Відповідач здійснював споживання електричної енергії.
Відповідно до пп. 5.4 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Натомість споживач, в свою чергу, згідно з пп. 1 п. 6.2. Договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.
Відповідно до п. 5.5 Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.
Згідно з п. 5.6 та Комерційної пропозиції («Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати») оплата рахунку Постачальника за Договором за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена Споживачем у строки, визначені у рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.
Так, за особовим рахунком № НОМЕР_1 КП «Міськводоканал» СМР за спожиту у липні 2019 активну електричну енергію було виставлено рахунок № 30113/134910/1 від 31.07.2019 на суму 4688396 грн 35 коп. (а.с. 19). Зазначений рахунок отриманий представником Відповідача нарочно 31.07.2019, про що свідчить відповідний підпис на рахунку.
Зазначений рахунок був оплачений з порушенням строків, вказаних у пункті 5.10 Договору, а саме - оплати здійснювалися частинами протягом 2019 р. та 2023 р.
Оскільки Відповідач неодноразово порушував свої договірні зобов'язання в частині своєчасного здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію, ТОВ «Енера Суми» має право реалізувати своє право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно вимог Договору та чинного законодавства.
Так, згідно з пп. 9.1, 9.2 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Згідно п. 5.8 Договору у разі несвоєчасної оплати платежів, передбачених цим Договором, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань.
Комерційною пропозицією до Договору («Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф») встановлено: за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Постачальник проводить нарахування Споживачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Тому позивач нарахував відповідачу та просить суд стягнути:
- пеню у розмірі 117112 грн. 87 коп. за період з 08.08.2019 по 09.02.2020;
- інфляційні втрати у розмірі 389157 грн 54 коп. за період з 08.08.2019 по 27.04.2023;
- 3% річних у розмірі 83051 грн 44 коп. за період з 08.08.2019 по 27.04.2023.
Відповідач заперечує проти позову з огляду на наступне:
- позивачем неправомірно виставлений рахунок від 31.07.2019, так як згідно умов Договору фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії становила 2,02 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, що без ПДВ складала 1,683333 грн. за 1 кВт*год.
Ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії є істотною умовою Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
При цьому, згідно п. 13.3 Договору у разі зміни умов цього Договору, у тому числі комерційної пропозиції, постачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це Споживача з урахуванням інформації про право Споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію цього Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику за таке припинення, якщо Споживач не приймає нові умови.
Згідно з отриманими відповідачем рахунками від 31.05.2019 № 30113/94348/1 за травень 2019, від 30.06.2019 № 30113/113770/1 за червень 2019, від 10.06.2019 №30113/0001/2 (попередня оплата за активну електричну енергію) на липень 2019, копії яких додаються, ціна електричної енергії складала 1,683333 грн. без ПДВ за 1 кВт*год.
Рахунок же від 31.07.2019 № 30113/134910/1 за липень 2019 містить інформацію щодо ціни електричної енергії (тариф), яка складала вже 1,986679 грн. без ПДВ за 1 кВт*год, що не відповідала умовам укладеного між сторонами договору. При цьому, зміни до істотних умов Договору, у тому числі комерційної пропозиції, сторонами не вносилися. Постачальник в порушення п. 13.3 Договору не повідомляв Споживача про зміну (збільшення) ціни електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до її застосування , як і не повідомляє про право Споживача розірвати договір.
Натомість виставив Споживачу рахунок від 31.07.2019 № 30113/134910/1 за липень 2019 на суму 4 688 396,39 грн., в т.ч. ПДВ, за ціною 1,986679 грн. без ПДВ за 1 кВт*год, значно більшою ніж передбачено умовами договору.
Тож зважаючи, що відповідачем в липні 2019 було фактично спожито 1966597 кВт*год (обсяг спожитої в липні електричної енергії), а ціна електричної енергії згідно умов Договору складала 1,683333 грн. без ПДВ за 1 кВт*год., то відповідач мав би сплатити позивачу за спожиту в липні 2019 електричну енергію - 3 310 437,63 грн (без ПДВ) або 3 972 525,15 грн з ПДВ. (1 966 597 х 1,683333 + 20% =3 972 525,15 грн)
Таким чином, виставлений позивачем рахунок від 31.07.2019 № 30113/134910/1 за липень 2019 на суму 4 688 396,35 грн. є неправомірним, а тому неналежним доказом у даній справі.
- у позивача відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних, так як 09 вересня 2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду від 09.09.2019 № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.03.2019 № 30113, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що фактична ціна купованої споживачем електроенергії на липень 2019 року встановлена на рівні 1,9671 грн. з ПДВ за 1 кВт*год., без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії.
Оскільки додаткова угода № 1 до договору укладена сторонами лише 09 вересня 2019 року і врегульовувала ціну електроенергії за липень 2019, то рахунок за липень 2019 не міг бути виставлено раніше ніж дата укладення додаткової угоди № 1 до Договору, а тому рахунок від 31.07.2019 № 30113/134910/1 за липень 2019 на суму 4 688 396,35 грн. є неправомірним.
При цьому, незважаючи на внесення сторонами згідно з Додатковою угодою від 09.09.2019 № 1 змін до істотних умов договору, а саме до ціни, позивач не виставляв відповідачу нового рахунку за липень 2019 з урахуванням зміненої ціни та не корегував попередній рахунок від 31.07.2019 № 30113/134910/1, тому позовні вимоги ТОВ «Енера Суми» щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних є необґрунтованими та передчасними, оскільки новий рахунок з урахуванням зміненої ціни електричної енергії за липень 2019 в розмірі 1,63925 грн. за 1 кВт*год. без ПДВ або 1,9671 грн. з ПДВ, відповідач не отримав і по цей час, як і не отримав рахунку за липень 2019 за послуги з передачі електричної енергії. Отже, строк для оплати не настав, а тому підстави для нарахування пені, інфляційних та річних відсутні.
- позивачем пропущений строк позовної давності, так як відповідно до ч.1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи, що з липня 2019 по цей час минуло вже 4 роки, позивачем пропущено однорічний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, тому дана вимога не підлягає задоволенню.
Крім того, статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи, що нарахування позивачем інфляційних та 3% річних здійснено з 08.08.2019 по 27.04.2023, а до суду позивач звернувся лише 01.08.2023, то за межами загальної позовної давності (3 роки) залишається період нарахувань з 08.08.2019 по 01.08.2020.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Дослідивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає, що до предмету доказування у даній справі належить установлення правомірності застосування позивачем у липні 2019 ціни електричної енергії у розмірі 1,9671 грн без ПДВ за 1 кВт/год.
Судом установлено, що при укладенні договору №30113 у додатку №2 сторони визначили, що фактична ціна купованої споживачем електричної енергії становить 2,02 грн з ПДВ за 1 кВт/год та діє до 01.07.2019.
09.09.2019 сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої додаток №2 до договору був викладений в новій редакції. Так, сторони визначили, що фактична ціна купованої споживачем електричної енергії на липень 2019, без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії, становить 1,9671 грн, а тариф на послугу з передачі електричної енергії складає 347,43 грн /МВт*год (без ПДВ).
При цьому, у п. 4 додаткової угоди сторони погодили, що Додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та скріплення печатками сторін, застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.07.2019 та діє протягом строку дії Договору.
Умови розділу «Ціна» комерційної пропозиції №1-ВС (30113) у редакції додаткової угоди №1 від 09.09.2019 були предметом дослідження у судовій справі №920/116/21 за позовом ТОВ «Енера Суми» до КП «Міськводоканал» Сумської міської ради про визнання недійсними положень договору.
Так, відповідно до рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/116/21, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 та постановою Верховного Суду від 14.02.2023, було визнано недійсними положення Розділу «Ціна» «Комерційної пропозиції №1-ВС(30113)», в редакції додаткової угоди №1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №30113 від 22.03.2019, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35; код ЄДРПОУ 41884537) та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9; код ЄДРПОУ 03352455), в частині:
"У зв'язку із зупиненням 27.06.2019 р. по справі №640/11330/19 Окружним адміністративним судом м. Києва дії постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954, сторони дійшли згоди про наступне:
У разі визнання адміністративним судом постанови НКРЕКП від 07.06.2019 р. №954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "Укренерго" на II півріччя 2019 року" правомірною, сторони домовилися, що Постачальник проводить донарахування Споживачу за послугу з передачі електричної енергії за липень 2019 р. згідно з тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 07.06.2019 р. №954. До прийняття адміністративним судом рішення по суті показник (Т) при визначенні прогнозованої ціни та розрахунку фактичної ціни купованої Споживачем електроенергії за липень 2019 р. Постачальником не застосовується."
При цьому, у справі № 920/116/21 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено чинність для Відповідача положень постанови НКРЕКП № 954 з відповідним тарифом за липень 2019. Встановлено також обов'язок Відповідача з оплати спожитої в липні 2019 електричної енергії за ціною, яка є регульованою відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд вважає, що складові рахунку за липень 2019, в тому числі ціна (тариф) і вартість спожитої електроенергії, не суперечать умовам договору та чинному законодавству. Факт чинності для Відповідача тарифу на послугу з передачі електроенергії (347,43 грн/МВт*год без ПДВ) в липні 2019 є преюдиційним і не підлягає доказуванню у даній справі.
Відповідач отримав рахунок за липень 2019 без заперечень (в тому числі і подальших) та здійснював його оплату, зокрема, 31.07.2019, 08.08.2019, тобто вже після отримання рахунку, усвідомлюючи ціну (тариф), за якою була розрахована вартість спожитої ним у липні 2019 електроенергії. Відповідач не оскаржував в судовому чи будь-якому іншому порядку ціну (тариф), застосовану при розрахунку вартості спожитої ним в липні 2019 електроенергії.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного Кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Також, у відповідності зі статтями 526, 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має бути виконане належним чином і в установлений строк. Відповідач порушив вимоги зазначених правових норм.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2 Договору Сторони визначили розмір відсотків пені - подвійна облікова ставка НБУ.
Позивачем додано до позову розрахунок розміру пені. Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня нарахована з урахуванням приписів вищезазначених нормативних актів та умов договору на залишок заборгованості на загальну суму 117112 грн 87 коп. за період з 08.08.2019 (початок прострочення визначено відповідно до п. 5.6. договору та комерційної пропозиції) по 09.09.2020.
Відповідачем контррозрахунок розміру пені та заяв про зменшення розміру пені суду не подавались.
Тому суд вважає обґрунтованим позов у частині стягнення пені та задовольняє вимоги позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому позивач також заявив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та подано відповідний розрахунок.
Дослідивши розрахунок, суд встановив, що інфляційні втрати розраховані позивачем за період з 08.08.2019 до 27.04.2023 на загальну суму 389157 грн 54 коп.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що під час розрахунку інфляційних втрат позивачем було допущено арифметичну та методологічну помилку, але контррозрахунок інфляційних втрат відповідач суду не подав.
Суд перевірив розрахунок позивача та вважає, що вимоги у частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 83051 грн 43 коп. за період з 08.08.2019 до 27.04.2023.
Судом перевірено поданий позивачем розрахунок.
Відповідач контррозрахунку 3% річних не подав.
Тому суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення 3% річних.
Щодо строку позовної давності
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Однак суд не погоджується із запереченнями відповідача з огляду на те, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Отже, строк позовної давності для стягнення пені не сплинув, а вважається, відповідно до Перехідних положень ГК України та ЦК України, продовженим.
Строк виконання зобов'язання з оплати рахунку за липень 2019 настав для Відповідача 07.08.2019 (5-й день після вручення рахунку). 08.08.2019 - перший день порушення строку виконання зобов'язання. Карантин було встановлено 12.03.2020, тобто після спливу 7 місяців і 5 днів строку позовної давності до вимоги про стягнення з Відповідача пені. З 12.03.2020 цей строк позовної давності продовжився до дати скасування карантину - 01.07.2023. В той же час, з 24.02.2022 строк позовної давності до вимоги про стягнення пені продовжується у зв'язку із введенням на території України воєнного стану. Таким чином, з урахуванням зазначеного, загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення з Відповідача пені не перевищив 1 року, а до вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат не перевищив 3х років.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цілому та стягнення і відповідача 117112 грн 87 коп. пені, 389157 грн 54 коп. інфляційних втрат, 83051 грн 44 коп. - 3% річних.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені в повному обсязі, на відповідача покладаються витрати із сплати судового збору в розмірі 8839 грн 85 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про стягнення 589321 грн 85 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03352455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) 117112 грн 87 коп. пені, 389157 грн 54 коп. інфляційних втрат, 83051 грн 44 коп. - 3% річних, 8839 грн 85 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 12.02.2024.
Суддя О.Ю. Резніченко