65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/364/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглянувши заяву відповідача фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича про розстрочку та відстрочення виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-1799/23 від 11.12.2023 року/ у справі № 916/364/23
за позовом: акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" /ЄДРПОУ 14360570, адреса - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, адреса листування - 49027, м. Дніпро, а/с 1800, e-mail: zapros.v.sud@privatbank.ua/
до відповідача: фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /
про стягнення заборгованості у розмірі 339 173,24 грн
за участю представників:
від позивача: адвокат Пучкова Л.А. на підставі ордеру ВН 1106665;
від відповідача: адвокат Сонько В.В. на підставі ордеру ВТ № 1031010 від 21.06.2023.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 916/364/23, яке набрало законної сили, стягнуто з фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № 3182412294-КД-1 від 03.09.2021 року у розмірі 339 173,24 грн та судовий збір у розмірі 5 087,60 грн.
11.12.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича про розстрочку та відстрочення виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-1799/23/ у справі № 916/364/23, в якій відповідач просить:
- розстрочити виконання рішення суду від 10.05.2023 в частині стягнення заборгованості у сумі 55 000,00 грн на 11 місяців з внесенням по 5 000,00 грн щомісяця;
- відстрочити виконання рішення суду від 10.05.2023 в частині сплати залишку заборгованості у сумі 138 624,25 грн на 12 місяців.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що він фактично лишився без житла, можливості здійснювати підприємницьку діяльність у м. Херсон, а також без можливості відновлення діяльності у зв'язку з постійними обстрілами міста. Відповідач зауважує, що виключно за рахунок власних заощаджень за рахунок коштів сімейного бюджету, які не мають жодного відношення до підприємницької діяльності, здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом. На утриманні відповідача знаходяться троє дітей та непрацююча дружина та єдине джерело доходів, яке залишилося у Орлова Є.В. на сьогодні, - заробітна плата, розмір якої є незначним та становить 11900,00 грн на місяць без врахування податків та зборів.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву за вх.№2-1799/23 від 11.12.2023 року розподілено судді Господарського суду Одеської області Петренко Н.Д.
Ухвалою суду від 12.12.2023 прийнято до розгляду заяву відповідача фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича про розстрочку та відстрочення виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-1799/23 від 11.12.2023 року/ у справі № 916/364/23; постановлено розгляд заяви призначити на 22.12.2023 о 12:40 год.
16.01.2024 на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 1768/24/ на заяву відповідача про розстрочку та відстрочення виконання рішення, в яких банк просить відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що відповідачем не доведено існування підстав для відстрочки та розстрочки виконання рішення на 11 та 12 місяців. ПриватБанк вважає, що оскільки відповідачем не доведені обставини щодо можливого покращення його економічного становища через рік, то розстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку є інструментом ухилення від виконання рішення в повному обсязі протягом встановленого судом строку.
16.01.2024 о 10:15 год судове засідання у справі № 916/364/23 не відбулося у зв'язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 16.01.2024.
Ухвалою суду від 19.01.2024 призначено судове засідання по справі № 916/364/23 на 30.01.2024 о 10:00 год.
У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення заяви відповідача про розстрочку та відстрочення виконання рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану заяву про розстрочку та відстрочення виконання рішення та просив врахувати здійснені відповідачем оплати заборгованості.
Розглянувши матеріали справи в частині заяви відповідача про розстрочку та відстрочення виконання рішення /вх. № 2-1799/23 від 11.12.2023/, вислухавши представників сторін, господарський суд зазначає наступне.
За правилами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 922/796/15 вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку/розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Як зазначено у підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданої відповідачем до довідки АТ «КБ Приватбанк» від 28.11.2023 вбачається, що станом на 28.11.2023 залишок заборгованості за кредитним договором № 3182412294-КД-1 становив 193 624,29 грн.
З листа приватного виконавця Баталіна С.С. вих. № 2799 від 29.01.2024 вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває наказ Господарського суду Одеської області від 06.06.2023 у справі № 916/364/23 /ВП № НОМЕР_7/. У межах виконавчого провадження з відповідача стягнуто грошові кошти у розмірі 44 010,10 грн, з яких:
- 39 554,65 грн - заборгованість за виконавчим документом;
- 3 955,45 грн - основна винагорода приватного виконавця;
- 500,00 грн - витрати виконавчого провадження.
23.11.2023 приватним виконавцем Баталіним С.С. ВП № НОМЕР_7 в рамках прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої сума заборгованості становить 202 624,12 грн, з яких: 184 203,74 грн - заборгованість за виконавчим документом; 18 420,38 грн - основна винагорода за приватного виконавця.
Таким чином, станом на день розгляду даної заяви заборгованість відповідача становить 184 203,74 грн.
На підтвердження доводів відповідача щодо скрутного фінансового становища на наявності підстав для розстрочки та відстрочки виконання рішення, судом досліджено: агентський договір від 01.07.2021, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.11.2020, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 23.04.2014, свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 06.03.2007, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 17.07.2020, свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 17.03.1987, свідоцтво про право власності від 30.12.1999, платіжні інструкції про сплату за спожитий природний газ, водопостачання та водовідведення, фототаблиці зруйнованого та пошкодженого майна, повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно від 30.03.2022, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.04.2022, довідка про місце проживання від 21.03.2022, заява про кримінальні правопорушення вих. № 607 від 14.11.2022, витяг з ЄРДР від 13.01.2023, повідомлення про настання обставин форс-мажору від 25.02.2022, заява-анкета про зміну умов договору, докази оплати заборгованості.
Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність обставин, що утруднюють одномоментне виконання рішення суду у даній справі, а саме з огляду на реєстрацію місця проживання відповідача у м. Херсоні, що тривалий час був окупованим, а наразі знаходиться під постійними обстрілами; на утриманні відповідача знаходяться троє неповнолітніх дітей; вимушене внутрішнє переміщення сім'ї відповідача у м. Кропивницький; пошкодження та руйнацію майна відповідача та членів його родини у м. Херсон; неухилення відповідача від сплати заборгованості; часткова оплата заборгованості.
За таких обставин, проаналізувавши викладене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочити виконання рішення в сумі 55000,00 грн строком на 11 місяців, шляхом сплати заборгованості по 5 000,00 грн. щомісяця; а сплату решти суми заборгованості у розмірі 129 203,74 грн відстрочити на 12 місяців.
При цьому суд зауважує, що розстрочення та відстрочення виконання рішення забезпечить реальне виконання відповідачем рішення суду, та для стягувача не є надмірно тривалим, оскільки передбачає щомісячну оплату відповідачем грошових коштів у розмірі, більшому аніж наразі стягується у примусовому порядку на підставі постанови приватного виконавця від 23.11.2023.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ст. 331 ГПК України для розстрочення та відстрочки виконання рішення у справі № 916/364/23. У зв'язку із чим, заява відповідача фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича про розстрочку та відстрочення виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-1799/23 від 11.12.2023 року/ у справі № 916/364/23 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 254, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву відповідача фізичної особи-підприємця Орлова Єгора Васильовича про розстрочку та відстрочення виконання рішення у порядку ст. 331 ГПК України /вх. № 2-1799/23 від 11.12.2023 року/ у справі № 916/364/23 - задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 916/364/23 в частині стягнення заборгованості в сумі 55000,00 грн строком на 11 місяців шляхом сплати заборгованості по 5 000,00 грн. щомісяця.
3. Відстрочити на 12 місяців виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 у справі № 916/364/23 в частині сплати залишку заборгованості в сумі 129 203,74 грн.
У зв'язку із перебуванням судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 31.01.2024 ухвала складена та підписана 09.02.2024.
Ухвала набрала законної сили 30.01.2024 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна