про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2024 року Справа № 915/127/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н», вул.Маріупольська, 61/7, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54017
представник позивача: Валешинський Максим Ігорович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до 1-го відповідача: Миколаївської районної державної адміністарції, вул.Одеське шоссе, 18-А, м.Миколаїв, 54036
електронна пошта: nikolaev@mk.gov.ua
до 2-го відповідача: Фермерського господарства «Фортуна», с.Партизанське, Миколаївський район, Миколаївська область
про: - визнання протиправними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 06.02.2024 (вх.1528/24 від 07.02.2024) в якій просить суд визнати протиправними, та як наслідок, скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області Червонящої Ніни Олександрівни:
- від 25.07.2007 №15111200000007945 (реєстраційна дія «Включення відомостей про юридичну особу);
- від 06.11.2007 №15111050001007945 (реєстраційна дія «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи).
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява №б/н від 06.02.2024 (вх.1528/24 від 07.02.2024) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
З 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023.
Вказаним законом внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими осіб, визначених частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, в обов'язковому порядку зобов'язано зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Згідно з ч.6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.174 ГПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Так, позовну заяву подано юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н», яка відповідно до ст.6 ГПК України зобов'язана зареєструвати свій електронний кабінет, проте, доказів такої реєстрації позивачем не надано та судом не виявлено.
У відповідності до п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них;
Так, позивач у позовній заяві зазначає двох відповідачів, при цьому не зазначає зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем до кожного з відповідачів у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
Такі приписи мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, у позовній заяві відсутній зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з п.2 ч. 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч.2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Згідно до п.п.2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, тому судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 6 056,00 грн. (3 028,00 грн. + 3 028,00 грн.).
Як доказ сплати судового збору позивачем надано квитанцію про сплату №5446-9001-2477-1494 від 30.01.2024 на суму 3 028,00 грн.
На виконання листа Державної судової адміністрації України «Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору» від 14.09.2018 №6-17517/18 суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позову у справі №915/127/24, згідно квитанції про сплату №5446-9001-2477-1494 від 30.01.2024 на суму 3 028,00 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем у сумі 3 0,28,00 грн. (за квитанцією про сплату №5446-9001-2477-1494 від 30.01.2024) зараховано за звернення до господарського суду Миколаївської області з позовом у справі №915/96/24.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.02.2024 у справі №915/96/24 позовну заяву (вх. № 1261/24 від 31.01.2024) і додані до неї документи повернуті позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МОНІТОР-Н".
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових позовних заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду.
Оскільки, після повернення позовної заяви за ухвалою суду від 05.02.2024 у справі №915/96/24 позивач отримав право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі за квитанцією про сплату №5446-9001-2477-1494 від 30.01.2024 на суму 3 028,00 грн., тому така квитанція про сплату не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у справі №915/127/24.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Отже, оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, суд не приймає квитанцію про сплату №5446-9001-2477-1494 від 30.01.2024 на суму 3 028,00 грн., як належний доказ оплати судового збору за подання до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви №б/н від 06.02.2024 (вх.1528/24 від 07.02.2024).
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі (за дві немайнові вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Так, позивачем не надано доказів відправлення відповідачу позовної заяви №б/н від 06.02.2024, оскільки позовна заява №б/н датована та підписана 06 лютого 2024 року, при цьому в доданому до позовної заяви описі вкладення зазначена дата відправки 30 січня 2024 року, тобто дата відправлення позовної заяви передує даті її виготовлення, що є недопустимим.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву №б/н від 06.02.2024 (вх.1528/24 від 07.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н», - залишити без руху.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили 12.02.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Семенчук