Справа № 599/19/23Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г
Провадження № 22-ц/817/113/24 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
30 січня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірський Б.О.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 599/19/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Черніцький Іван Романович на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., повний текст рішення складено 15 жовтня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаними позовними вимогами, які в подальшому уточнила.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона тривалий час проживає та зареєстрована, як член сім'ї, у житловому будинку по АДРЕСА_1 , власником якого є її син - ОСОБА_3 .
Відповідачу ОСОБА_2 належить домоволодіння (житловий будинок, господарські будівлі та гараж), яке було розміщене на сусідній одній земельній ділянці, яка межувала з її земельною ділянкою, і цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Проте, вподальшому, внаслідок поділу відповідачем даної земельної ділянки утворилося 11-ть присадибних земельних ділянок (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).
У господарських приміщеннях даного домоволодіння, всупереч їх цільовому призначенню, ОСОБА_2 встановив відповідну техніку та щоденно, постійно здійснює підприємницьку діяльність з виробництва пластикової тари.
Відстань від зазначеної господарської будівлі до її земельної ділянки становить приблизно сім метрів, а до вікон будинку - тринадцять метрів.
Вказувала, що неприємний запах від діяльності відповідача поширюється по всій території домоволодіння в якому вона проживає, створює незручності, позбавляє можливості провітрювати житловий будинок, вільно користуватися майном.
Зазначала, що постійний різкий звук та неприємний запах істотно впливають на її стан здоров'я, вона не може відпочити, оскільки діяльність відповідача здійснюється також вечором.
Вказувала, що у зв'язку із господарською діяльністю відповідача у неї значно погіршився стан здоров'я, що підтверджується відповідними лікарськими висновками.
Посилалась на те, що використання відповідачем земельних ділянок, не за цільовим призначенням, а для промислового виробництва пластикової тари, заборонено нормативними актам, зокрема ч.1 ст. 383 ЦК України.
Таким чином, просила суд заборонити відповідачу використовувати самостійно чи передавати в користування третім особам, житлові та нежитлові приміщення (житлові будинки, будинки садибного типу, гаражі) та будь-які інші споруди, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6122685700:03:001:0326, 6122685700:03:001:0324, 6122685700:03:001:0314, 6122685700:03:001:0325, 6122685700:03:001:0323, 6122685700:03:001:0315, 6122685700:03:001:0316, 6122685700:03:001:0322, 6122685700:03:001:0321, 6122685700:03:001:0319, 6122685700:03:001:0320 та за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 з, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 для ведення (здійснення) підприємницької діяльності (виробництва, промислового виробництва) щодо виробництва пластикової тари.
Також зазначала, що у зв'язку із протиправною господарською діяльністю відповідача, їй було завдано моральної шкоди, через погіршення стану здоров'я, яку вона оцінила в 5 000 грн. та яку просила стягнути з ОСОБА_2 .
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки 5 000 грн. моральної шкоди.
В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Проведено розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Черніцького І.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте судом із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Звертає увагу на те, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за що останній притягувався до адміністративної відповідальності за фактом порушення ч.5 ст. 11 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”.
Вказує на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що діяльність відповідача суперечить вимогам ДСП 173-96 “Державні санітарні правила планування та забудови населених місць”, оскільки виробничі процеси із виготовлення пластмаси, вимагають організації санітарно-захисної зони розміром не менше 100 метрів.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не було встановлено, що підприємницькою діяльністю відповідача завдано шкоди навколишньому середовищу, оскільки згідно консультативних висновків спеціаліста алерголога від 04 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 хворіла - діагноз токсична алергічна реакція по типу дерматиту, незв'язного генезу, ангіоневротичний набряк. Оглядом встановлено почервоніння шкіри обличчя, шиї, висипання по тілу, свербіж, відчуття печіння в роті, набряки губ, повік, яке пов'язане з впливом шкідливого виробництва по сусідству.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Черніцький І.Р. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з'явився без поважних причин та не повідомив суд про причини неявки до початку судового засідання, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Так, з матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції 28.11.2023 року відповідачу ОСОБА_2 надсилалась копія ухвали Тернопільського апеляційного суду від 27.11.2023 року про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги, проте вказане поштове відправлення було повернуто суду з відміткою - відмова адресата в отриманні.
21.12.2023 року відповідачу було надіслано рекомендованим листом судову повістку про виклик у суд на 30 січня 2024 року на 10.00 год., яка була вручена йому особисто.
30.01.2024 року о 14 год. 51 хв. після завершення судового розгляду справи на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Пасічника А.З. про ознайомлення з матеріалами справи, в якій крім того було зазначено про те, що відповідач не отримував ухвали суду про відкриття апеляційного провадження з додатками і що зміст апеляційної скарги йому не відомий.
Вказана поведінка відповідача свідчить про його недобросовісне користування своїми процесуальними правами, зловживання процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Так, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У п.41 рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати самостійно чи передавати в користування третім особам, належні йому житлові та не житлові приміщення для ведення (здійснення) підприємницької діяльності (виробництва, промислового виробництва) щодо виробництва пластикової тари, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає, як член сім'ї власника будинковолодіння, в АДРЕСА_1 .
Із житловим господарством де вона проживає межують земельні ділянки з кадастровим номером 6122685700:03:001:0326, 6122685700:03:001:0324, 6122685700:03:001:0314, 6122685700:03:001:0325, 6122685700:03:001:0323, 6122685700:03:001:0315, 6122685700:03:001:0316, 6122685700:03:001:0322, 6122685700:03:001:0321, 6122685700:03:001:0319, 6122685700:03:001:0320 та за адресами АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 з, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 .
Згідно акту комісії Залозецької селищної ради від 07 жовтня 2022 року, при здійсненні обстеження будинковолодіння по АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до виписки з ЄДРПОУ 2919508771, в АДРЕСА_2 здійснює господарську діяльність, яка відноситься згідно «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» від 19.06.2022 року №17, розділ «Хімічні підприємства та виробництва» під санітарну класифікацію - для ІV класу небезпеки підприємства п.24 «Виробництво виробів із синтетичних смол, полімерних матеріалів та пластичних мас різними методами (пресування, екструзія, литтям під тиском, вакуум-формування ін.)».
У приватному приміщені ОСОБА_2 використовує машину пневмноформувальну МПФ-10 (ДСТУ 15150-69) для формування ПЕТ-пляшки за допомогою подачі повітря під тиском з попереднім нагріванням преформи для ПЕТ-пляшки.
В склад комісії включено представників державної екологічної інспекції, якими в межах компетенції встановлено факт порушення вимог п.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме під час господарської діяльності з експлуатації даного обладнання ОСОБА_2 здійснюються викиди забруднюючих речовин без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Також комісією встановлено, що ОСОБА_2 здійснюється підприємницька діяльність на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Комісією зобов'язано ОСОБА_2 привести у відповідність правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій розташована будівля, в якій здійснюється підприємницька діяльність та рекомендовано здійснювати діяльність по виготовленню ПЕТ-пляшки після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У листі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 12 жовтня 2022 року вказано, що представниками Інспекції 04 жовтня 2022 року взято участь у комісії Залозецької селищної ради на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства ФОП ОСОБА_2 та встановлено факт порушення ним ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», а саме господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У листі Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 11 жовтня 2022 року, вказано про нецільове використання господарської будівлі на прибудинковій території домоволодіння гр. ОСОБА_2 , що знаходиться у житловій забудові, чим порушено вимоги ДСП №173-96 « Державні санітарні правила планування та забудови населених пункті». Згідно останніх не дотримується нормативна санітарно-захисна зона розміром 100 метрів до найближчої житлової забудови від виробництва виробів із полімерних матеріалів - пластикової тари методом литва. Використання господарського приміщення не за його цільовим призначенням порушує чинні містобудівні та планувальні рішення. Вважають, що дані питання відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування, так як господарська діяльність здійснюється в приватному секторі.
Згідно консультативних висновків спеціаліста алерголога від 04 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року, з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 хворіла - діагноз токсична алергічна реакція по типу дерматиту, незв'язаного генезу, ангіоневротичний набряк. Оглядом встановлено, почервоніння шкіри обличчя, шиї, висипання по тілу, свербіж, відчуття печіння в роті, набряки губ, повік, яке пов'язане з впливом шкідливого виробництва по сусідству.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про заборону ОСОБА_2 використовувати самостійно чи передавати в користування третім особам, належні йому житлові та не житлові приміщення для ведення (здійснення) підприємницької діяльності (виробництва, промислового виробництва) щодо виробництва пластикової тари, суд першої інстанції виходив з недоведеності, що підприємницькою діяльністю відповідача завдано шкоди навколишньому середовищу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (частина друга статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України зазначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Згідно положень частини четвертої статті 41 Конституції України та частини п'ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною першою статті 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншим нормативно-правовим актами, і призначена для постійного у ній проживання (стаття 380 ЦК України).
Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ст. 381 ЦК України).
Частиною першою статті 383 ЦK України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Стаття 6 ЖК України визначає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Частиною першою 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначені основні принципи охорони навколишнього природного середовища, серед яких: гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей та гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду.
Охорона навколишнього середовища населених пунктів повинна забезпечуватись комплексом захисних заходів планувального, технологічного, санітарно - технічного і організаційного характеру з метою створення сприятливих умов проживання, праці та відпочинку населення, збереження і зміцнення здоров'я теперішнього і прийдешніх поколінь (п. 8.1. Наказу МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів»).
Частина третя статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначає, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватись від дій, якими ці права можуть бути порушеними (частина друга статті 273 ЦК України).
З метою забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини в районах житлової забудови, масового відпочинку і оздоровлення населення при визначенні місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря, встановлюються санітарно-захисні зони (частина перша статті 24 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
В частині другій статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.
Абзацом першим пункту 5.4. Наказу МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Згідно класу 5 пункту 24 Розділ “Хімічні підприємства та виробництва” додатку № 4 до Наказу МОЗ України від 19 червня 1996 року № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» встановлено, що санітарно захисна зона для виробництва виробів із синтетичних смол, полімерних матеріалів та пластичних мас різними методами (пресуванням, екструзією, литтям під тиском, вакуум-формуванням та ін.) становить - 100 м.
Так, судом було встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до виписки з ЄДРПОУ 2919508771, в АДРЕСА_2 , здійснює господарську діяльність, яка відноситься згідно «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» від 19.06.2022 року №17, розділ «Хімічні підприємства та виробництва» під санітарну класифікацію - для ІV класу небезпеки підприємства п.24 «Виробництво виробів із синтетичних смол, полімерних матеріалів та пластичних мас різними методами (пресування, екструзія, литтям під тиском, вакуум-формування ін.)».
Зазначена господарська діяльність відповідачем здійснюється поряд із суміжним домоволодінням по АДРЕСА_1 , в кому проживає позивачка, так як із зазначеним домоволодінням межують земельні ділянки з кадастровими номерами 6122685700:03:001:0326, 6122685700:03:001:0324, 6122685700:03:001:0314, 6122685700:03:001:0325, 6122685700:03:001:0323, 6122685700:03:001:0315, 6122685700:03:001:0316, 6122685700:03:001:0322, 6122685700:03:001:0321, 6122685700:03:001:0319, 6122685700:03:001:0320, які розміщені за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 з, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Вказана обставина відповідачем не заперечувалась у суді першої інстанції, а заперечувався сам факт здійснення діяльності з вироблення пластикової тари та викиду шкідливих і забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно заперечувалась лише його причетність до погіршення стану здоров'я позивачки.
Проте 07 жовтня 2022 року комісією Залозецької селищної ради, до складу якої були включені представники державної екологічної інспекції, проведено обстеження домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 та було встановлено, що ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність, щодо виробництва виробів пластичних мас, а саме у приватному приміщені використовує машину пневмноформувальну МПФ-10 (ДСТУ 15150-69) для формування ПЕТ-пляшки за допомогою подачі повітря під тиском з попереднім нагріванням преформи для ПЕТ-пляшки.
Також було встановлено факт порушення відповідачем ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», а саме господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, у листі Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області від 11 жовтня 2022 року, вказано про нецільове використання господарської будівлі на прибудинковій території домоволодіння гр. ОСОБА_2 , що знаходиться у житловій забудові, чим порушено вимоги ДСП №173-96 « Державні санітарні правила планування та забудови населених пункті», оскільки не дотримується нормативна санітарно-захисна зона розміром 100 метрів до найближчої житлової забудови від виробництва виробів із полімерних матеріалів - пластикової тари методом литва. Використання господарського приміщення не за його цільовим призначенням порушує чинні містобудівні та планувальні рішення.
Водночас було встановлено, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, тобто фактично використовує її не за цільовим призначенням.
Також в суді першої інстанції допитувались свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які зазначали, що відповідач здійснює господарську діяльність, під час якої працюють механічні машини, в зв'язку з чим створюється систематичний постійний шум та поширюється неприємний запах. Вважали, що у зв'язку із цим у позивачки погіршився стан здоров'я.
Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (ч. 1 ст. 104 ЗК України).
В частині другій статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.
Частиною 1 ст. 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявними матеріалами справи підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 здійсненням господарської діяльності з вироблення пластмасових ПЕТ-пляшок за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 з, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 (на земельних ділянках з кадастровими номерами 6122685700:03:001:0326, 6122685700:03:001:0324, 6122685700:03:001:0314, 6122685700:03:001:0325, 6122685700:03:001:0323, 6122685700:03:001:0315, 6122685700:03:001:0316, 6122685700:03:001:0322, 6122685700:03:001:0321, 6122685700:03:001:0319, 6122685700:03:001:0320), за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та в межах санітарної захисної зони, що було зафіксовано відповідними органами, порушує права позивачки на безпечне навколишнє середовище.
Такий висновок колегії суддів кореспондується із правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2022 року в справі №603/311/19.
Відтак апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для задоволення позову про зобов'язання вчинити дії.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до переконання про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 використовувати самостійно чи передавати в користування третім особам, житлові та нежитлові приміщення (житлові будинки, будинки садибного типу, гаражі) та будь-які інші споруди, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6122685700:03:001:0326, 6122685700:03:001:0324, 6122685700:03:001:0314, 6122685700:03:001:0325, 6122685700:03:001:0323, 6122685700:03:001:0315, 6122685700:03:001:0316, 6122685700:03:001:0322, 6122685700:03:001:0321, 6122685700:03:001:0319, 6122685700:03:001:0320 за адресами АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 з, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 для ведення (здійснення) підприємницької діяльності (виробництва, промислового виробництва) з виробництва пластикової тари.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) 1610 грн. 40 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2024 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Костів О.З.