Номер провадження: 33/813/504/24
Номер справи місцевого суду: 947/19219/23
Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.
Доповідач Сегеда С. М.
06.02.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
правопорушника ОСОБА_1
захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Гагашкіної Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гагашкіної Лілії Іванівни на постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 10.06.2023 року о 23 год. 45 хв. по вул. Левітана, 70 в м. Одесі, ОСОБА_1 керував автомобілем Lexus державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: а саме ризкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, тремтіння пальців рук, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України) Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога водій, відмовився, що підтверджується висновком 001112 від 11.06.2023 року.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.96-100).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 25.12.2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гагашкіна Л.І. подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.103-108).
У судове засідання, призначене на 06.02.2024 року на 12 год. 00 хв. прибув ОСОБА_1 , а також в режимі відеоконференціії - його представника Гагашкіна Л.І., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити (а.с.126-129).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції послався на такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №428674 від 11.06.2023 року (а.с.2);
- висновок щодо результатів медичного огляду, згідно якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в присутності двох свідків (а.с.3);
- відеозапис, долучений до матеріалів справи (а.с.4).
Однак суд апеляційної інстанції з таким твердженням суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2023 року о 23 год. 45 хв. по вул. Левітана, 70 в м. Одесі, ОСОБА_1 керував автомобілем Lexus державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, тремтіння пальців рук, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога водій, відмовився, що підтверджується висновком 001112 від 11.06.2023 року.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже законодавцем визначено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складається поліцейським у разі, якщо особа відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки з допомогою технічних засобів так і в медичному закладі.
Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, працівниками поліції під час зупинки, ОСОБА_1 дійсно було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Alcotest Drager», на що останній відмовився, мотивуючи свою відмову наміром пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Так, у своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вказує, що перебував у спеціальній кімнаті в лікарні близько 30 секунд, в подальшому, працівники поліції привідкрили двері та спостерігали за процесом, через це ОСОБА_1 відчував психологічні страждання, оскільки відчував себе пригніченим, і не зміг здати біологічний матеріал.
Розділ 3 вищевказаної Інструкції регламентує проведення огляду у закладах охорони здоров'я та передбачає, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних вище.
Згідно з п.12 Розділу 3 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в пункті 13 Розділу 3 цієї ж Інструкції зазначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За приписами п.22 Розділу 3 цієї ж Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Отже, відповідно, до Інструкції є два види огляду: той, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, та той, який проводиться закладом охорони здоров'я за допомогою вимірювальної техніки та обладнання.
Разом з тим, у даному випадку ОСОБА_1 висловив свою недовіру приладу «Alcotest Drager» при спілкуванні з працівниками поліції .
Також згідно вимог п. 9 наведеної Інструкції, передбачено право медичних працівників використання в закладах охорони здоров'я вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, лише для проведення лабораторних досліджень, які як вказано вище, здійснюються щодо взірців біологічного середовища.
Тобто, можливості застосування в ході медичного огляду водія на стан алкогольного сп'яніння лікарем у лікувальному закладі, технічних засобів контролю типу «Драгер» даною Інструкцією не передбачено.
Таким чином, вимога про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікувальному закладі обов'язково з використанням вимірювальної техніки типу «Драгер», та відібранням біологічного середовища є незаконною, так як лікар, повинен провести такий огляд відповідно до вимог Інструкції, зокрема провести зовнішній огляд особи та відібрати біологічний матеріал з метою проведення лабораторних досліджень і отримання певних результатів.
Лікар, як спеціаліст в галузі медицини, оглядає особу, котра доставлена працівниками поліції для огляду, перевіряє наявність зовнішніх ознак сп'яніння, заміряє тиск, пульс та кількість подихів у хвилину, проводить інші обстеження, з метою перевірки стану опорно-рухового апарату та мовної сфери.
З наведеного вище слідує, що враховуючи наведені вище вимоги Інструкції, суд вважає, що встановлення стану сп'яніння особи в медичному закладі, яке б відповідало затвердженому порядку, можливе лише шляхом проведення лабораторного дослідження взірців біологічного середовища.
Більше того, згідно з п.12 Розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в пункті 13 Розділу ІІІ цієї ж Інструкції зазначено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Проте, в порушення наведених положень Інструкції, встановивши, що у ОСОБА_1 неможливо відібрати сечу, не було відібрано інших об'єктів біологічного середовища.
Той факт, що ОСОБА_1 не зміг здати сечу, не вказують на наявність у нього умислу відмовлятися або ухилятися від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Більше того, ОСОБА_1 у Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №001112 здійснив власноручний підпис про те, що він не відмовляється від проходження перевірки (а.с.3).
Крім того, з Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №001112 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків.
Проте будь-яких даних про свідків або їх пояснень матеріали справи не містять.
Із відеозапису вбачається, що при відмові ОСОБА_1 від «продуття» приладу «Alcotest Drager» в медичному закладі, та неможливості надати ним біологічний матеріал на перевірку, був присутній лише один понятий, прізвище, ім'я та по-батькові якого, а також місце його проживання не зафіксовано, що позбавило суд апеляційної інстанції викликати його і допитати в судовому засіданні.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці та у медичному закладі відмовився, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постанові від 10.07.2020 року у справі №420/647/19, адміністративне провадження №К/9901/32880/19, сам по собі тільки протокол про адміністративне правопорушення і рапорт поліцейського не може слугувати достатніми доказами доведеності винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які повинні бути вчинені відповідно до вимог закону.
Апеляційний суд зазначає, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
При цьому, Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Для підтвердження порушення ПДР України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначені обставини додатково свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об'єктивних доказів визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не може бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об'єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.
Аналізуючи наведені обставини та оцінюючи зазначені в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вини у вчиненні тих дій, які зазначені в протоколі та в оскаржуваній постанові суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Виходячи з вищевикладеного, вважаю за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, та на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гагашкіної Лілії Іванівни - задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Прийняти постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда