12.02.24
22-ц/812/131/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/3805/23
Провадження №22-ц/812/131/24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
12 лютого 2024 року м. Миколаїв справа № 473/3805/23
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника - адвоката Вуїв Оксану Вікторівну, на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року, ухвалене в складі головуючого судді Ротар М.М. в приміщенні цього ж суду в м. Вознесенськ, повний текст рішення складено 13 листопада 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
установив:
У липні 2023 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Жидкову Л.І., подав до суду вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.
Позивач вказував, що є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2021 року з нього на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2021 року.
Позивач зазначав, що на його утриманні крім сина ОСОБА_4 перебувають четверо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
21 грудня 2022 року батьківство ОСОБА_2 щодо дітей було зареєстровано на підставі спільної заяви його та ОСОБА_9 .
Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року з позивача на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі частки від його доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2023 року та до досягнення дітьми повноліття. Також заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року з позивача на користь ОСОБА_9 стягнуто кошти на її утримання щомісячно у розмірі 1/6 частини із всіх видів заробітку (доходу) до досягнення донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 3-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач вказував, що він є військовослужбовцем, під час участі у військових діях по захисту України змушений був за власні кошти придбати одяг, взуття та інші необхідні речі. 03 лютого 2023 року він отримав поранення в результаті чого з 07 лютого 2023 року по 03 березня 2023 рік лікувався у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця та ним витрачалися значні кошти на лікування.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просив змінити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 до 1/12 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином повноліття та звільнити його від заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 66 169,50 грн.
У відзиві на позов ОСОБА_1 проти позову заперечувала частково, вказуючи на недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не було надано доказів погіршення його матеріального чи сімейного стану після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Разом з тим, не заперечувала проти зменшення аліментів до 1/6 частини заробітку позивача.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 липня 2023 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2021 року у справі №473/3192/21 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину у відсотках від заробітку боржника.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні позовних вимог про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів по судовому наказу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2021 року у справі №473/3192/21 в розмірі 66 169,50 грн - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилався позивач частково підтвердженні належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами дослідженими судом.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначала, що позивач не довів погіршення його майнового та сімейного стану, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість позову.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати частково та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині незадоволених вимог.
Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач зазначав, що ним доведено наявність обставин, які відповідно до сімейного законодавства є підставою для зменшення розміру аліментів у вказаному ним розмірі та звільнення від сплати аліментів, а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Відповідачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому наголошено на тому, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , позивачем не подано.
02 та 07 лютого 2024 року від представника позивача ОСОБА_11 надійшла заява про відмову ОСОБА_2 від апеляційної скарги.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року заяву ОСОБА_2 , подану через представника - адвоката Жидкову Л.І. задоволено, прийнято його відмову від апеляційної скарги та апеляційне провадження за поданою ним апеляційною скаргою закрито.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_12 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2021 року.
Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження №67202921 з виконання зазначеного вище судового наказу.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 липня 2023 року заборгованість по аліментам становила 137 743 грн 42 коп.
09 січня 2024 року постановою державного виконавця судовий наказ передано до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у зв'язку з реєстрацією ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є батьками чотирьох дітей: сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 від 21 грудня 2022 року), сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 21 грудня 2022 року), дочки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 від 21 грудня 2022 року), дочки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 03 червня 2022 року) ( а.с. 17, 18, 19, 20).
Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року з позивача на користь ОСОБА_9 стягнуто аліменти на утримання чотирьох дітей у розмірі частки від його доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2023 року та до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 07 лютого 2023 року (а.с. 21).
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 кошти на утримання ОСОБА_9 щомісячно у розмірі 1/6 частини із всіх видів заробітку (доходу) до досягнення донькою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 62). Вказане заочне рішення скасовано за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, справа призначена до розгляду.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №5647 від 11 квітня 2023 року молодший сержант ОСОБА_2 03 лютого 2023 року отримав поранення під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №Е2149 знаходився на лікуванні у КП «ДОКЛМ» в період з 04 лютого 2023 року по 06 лютого 2023 рік.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №163930 від 10 серпня 2023 року ОСОБА_2 призначена друга група інвалідності по зору, поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до приписів статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За змістом указаних процесуальних норм до справ, які підлягають обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Отже, справи у спорах про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув справу за позовом ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Вказане порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення.
Вирішуючи зазначене питання, апеляційний суд виходить із такого.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежно від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан: він станом на 21 грудня 2022 року є батьком ще чотирьох дітей, яких повинен утримувати у рівній мірі, а також повинен утримувати матір доньки ОСОБА_16 до досягнення дитиною трьох років, через отримане поранення йому призначена друга група інвалідності по зору, поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, його стан здоров'я погіршився, що потребує витрат на лікування.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що після видання судового наказу 06 вересня 2021 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення аліментів на утримання сина сторін ОСОБА_4 , сімейний стан позивача змінився у зв'язку з визнанням батьківства чотирьох дітей, необхідності їх утримання та утримання матері доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також погіршився стан здоров'я позивача, що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Вищевказані обставини відповідно до норм статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).
Враховуючи майновий стан позивача, наявність даних про погіршення його стану здоров'я, знаходження на утриманні позивача ще чотирьох дітей, колегія суддів вважає можливим зменшення розміру аліментів, стягуваних з позивача на утримання сина, до 1/8 частки його заробітку (доходу) щомісячно.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до недоведеності позивачем вищевказаних обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Зі змісту позовної заяви також вбачається, що вимоги про звільнення від сплати заборгованості за спірний період позивач мотивував тими самими обставинами.
Відповідно до частини другої статті 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Суд зауважує, що заборгованість за аліментами виникла не через настання у позивача складних життєвих обставин та погіршення стану його здоров'я, а до настання таких обставин. Іншого судом не встановлено.
З огляду на викладене доводи позивача щодо підставності позовних вимог про звільнення від заборгованості за аліментам є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника - адвоката Вуїв Оксану Вікторівну, задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 вересня 2021 року у справі №473/3192/21, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/8 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 лютого 2024 року та до повноліття дитини.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н. В. Самчишина
Судді: В. В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року.