12.02.24
22-ц/812/246/24
Провадження 22-ц/812/246/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Постанова
Іменем України
12 лютого 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Чумаченко К.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 21 грудня 2023 року під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні цього ж суду, у справі № 490/7527/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
21 листопада 2023 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2023 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2023 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги містять посилання на те, що право на судовий захист не може бути обмежене навіть під час дії воєнного або надзвичайного стану. Вважає, що заявлене відповідачем клопотання призведе до затягування розгляду справи, що лишає сторони у стані невизначеності і має на меті створити негативні наслідки для позивачки.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині 1 статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини 1 вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного Суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
У такому разі повинні бути надані докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справах №456/2541/19, від 14 грудня 2022 року №757/5240/16-ц , від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.
Згідно з ст.1Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України це - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
До матеріалів справи було долучено довідку №2855 від 04 травня 2023 року, видану начальником відділення кадрів Військової частини НОМЕР_1 , про те, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з квітня 2023 року по теперішній час.
Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження участі відповідача у виконані бойових завдань, що унеможливлює його участь у розгляді справи, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, застосовуючи ч.1 ст.251 ЦПК України, не вказав, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених підстав зупинення провадження, а також враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому процесуальних прав, зокрема, шляхом листування.
Подібний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суд від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22.
За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді :
Повний текст судового рішення виготовлено 12.02.2024 р.