Справа № 447/3599/23 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 33/811/142/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
09 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю адвоката Вольського А.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130КУпАП,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 ( шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою судді, 28.10.2023 о 22:20 год. в с. Держів по вул. Лесі Українки 45, Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «OpelVivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, нечітка мова. Від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «DRAGER Alcotest» та у медичному закладі відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а справу закрити.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що при винесенні постанови, суддя місцевого суду не надав належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов до помилкового висновку про наявність у діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стверджує, що відеозаписи з місця події, не відображають момент руху та зупинки автомобіля.
Звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення та відеозаписи відтворюють лише окремі фрагменти події, які не відображають повноту дій учасників події та самі обставини події.
Зазначає, що при розмові з поліцейськими неодноразово казав про те, що не керував та не здійснював рух автомобілем.
Наголошує, що після складання протоколу не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Окрім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску строку апеляційного оскарження апелянт покликається на те, що участі в судовому засіданні він не приймав, а про ухвалення судом оскаржуваної постанови йому стало відомо 18 січня 2024 року.
ОСОБА_1 будучи повідомленими про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в судове засідання не з'явився. Адвокат Вольський А.Б. не заперечив про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши думку присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та інші.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, суд першої інстанції, розглядаючи адміністративну справу, вказаних вимог закону в повній мірі не виконав.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Вимог цих норм законодавства як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Проте, апеляційний суд вважає, що вказані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо.
Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що в момент прибуття поліцейського автомобіль марки «Опель Віваро» д.н.з НОМЕР_1 перебував у нерухому стані, його двигун був вимкненим. ОСОБА_1 в цей час знаходився на вулиці та при розмові з поліцейськими постійно зазначав, що він не керував транспортним засобом. Працівники поліції вказують на те, що вони бачили як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак такі докази відсутні.
Таким чином, будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять.
Наведене у свої сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно частини 1статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк