Справа № 308/11369/23
Іменем України
23 січня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і Кожух О.А., з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ламбруха Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2023 року (у складі судді Малюка В.М.) за заявою ОСОБА_2 , про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_1 , про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, виділення частки в натурі, визнання права власності та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову в липні 2023 р.
Просив застосувати наступні заходи забезпечення позову:
-накласти арешт на будинок із належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим уповноваженим нею фізичним та/або юридичним особам (всім іншим особам) здавати в оренду та/або надавати в безоплатне користування будинок, з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим уповноваженим нею юридичним та фізичним особам (всім іншим особам) проводити які-небудь підготовчі, будівельні та ремонтні роботи (реконструкцію, переобладнання та/або знесення) в будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити уповноваженим державним і комунальним органам та установам видавати або ж реєструвати які-небудь документи дозвільного характеру та/або правовстановлюючого характеру на будинок, з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим уповноваженим нею юридичним та фізичним особам (всім іншим особам) вчиняти дії, спрямовані на виселення ОСОБА_2 та членів його сім'ї з будинку, з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
-заборонити ОСОБА_1 та/або будь-яким іншим уповноваженим нею юридичним та фізичним особам (всім іншим особам) вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 у фізичному доступі до будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.
На обґрунтування заяви вказав, що він має намір звернутися до суду з наступними позовними вимогами: - визнання будинку за адресою АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; - виділення частки в натурі з будинку за адресою АДРЕСА_1 , та визнання права власності на неї за ОСОБА_1 ; - виділення частки в натурі з будинку за адресою АДРЕСА_1 , та визнання права власності на неї за ОСОБА_2 ; - стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 трьох мільйонів грн., у якості компенсації витрат, понесених на ремонт і облаштування будинку за адресою АДРЕСА_1 , та належного до нього дворогосподарства.
24.07.2020 р. між ОСОБА_1 (дарувальник) і ОСОБА_2 (обдарований) укладено договір дарування, згідно з яким у власність обдаровуваного перейшов житловий будинок АДРЕСА_2 .
Згідно з п. 1.2, 1.3 договору дарування від 24.07.2020 року нерухоме майно - житловий будинок, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, вказаний під літ. «А», складається з: 3 (трьох) житлових кімнат, житловою площею 57.8 кв. м., загальною площею 164.2 кв. м., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами: вхід в підвал - літ. «а», гараж - літ. «б», літня кухня - літ. «в», сарай - літ. «г», вбиральня - літ. «д», огорожа. «№» споруди 1.
Так, у липні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування будинку від 24.07.2020 недійсним.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.02.2023 у справі № 308/8309/22 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.06.2023 у справі № 308/8309/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та визнано недійсним договір дарування житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , укладений 24.07.2020 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Форкош М.М. за №515.
Указана постанова суду апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 385 ЦПК України набрала законної сили з дня її прийняття - 27.06.2023.
У зв'язку з цим ОСОБА_2 на даний час по суті позбавлено права власності на будинок в АДРЕСА_1 , а тому заявник змушений захищати свої майнові права на вказаний будинок та вкладені в нього кошти.
Заявник вказує, що в сукупності ним було витрачено біля трьох мільйонів гривень для ремонту й облаштування вказаного будинку та дворогосподарства в цілому.
ОСОБА_1 вправі зареєструвати за собою на праві приватної власності будинок і розпоряджатися ним на власний розсуд, зокрема ОСОБА_1 може: здати його в оренду або безоплатне користування іншим особам; вчиняти будь-які дії спрямовані на вселення до нього нових мешканців (житло-наймачів); відчужувати його як оплатно, так і безоплатно на користь інших осіб; проводити будь-які підготовчі, будівельні та ремонтні роботи (реконструкцію, переобладнання та/або знесення) в будинку; вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 , які у вказаному будинку проживають на даний час, вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження його в фізичному доступі до будинку, з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.
Невжиття указаних заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 має реальну змогу відчужити спірний будинок.
Відчуження відповідачем вказаного будинку іншим особам, призведе до необхідності залучення у справу нових співвідповідачів та відповідно затягування розгляду справи.
Так само, ОСОБА_1 не позбавлена можливості як власниця здавати спірний будинок в оренду чи безоплатне користування. У цьому випадку остання буде вчиняти дії, спрямовані на вселення туди нових мешканців (житло-наймачів).
Зокрема, відповідачка може умисно ініціювати проведення в будинку підготовчих, будівельних та/або ремонтних робіт (реконструкцію, переобладнання та/або знесення), що також може порушити права заявника, зокрема унеможливити проживання там.
Вважає, що наведені дії зі сторони ОСОБА_1 , у свою чергу, призведуть до порушення його житлових прав, оскільки він правомірно проживає у вказаному будинку все життя і при цьому іншого житла не має.
Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2023 р. заяву задоволено частково. Накладено арешт на будинок із належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (із забороною розпорядження ним (здійснення реєстраційних дій, відчуження). У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд виходив із того, що заява ОСОБА_2 про забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне домоволодіння є обґрунтованою.
Адвокат Ламбрух О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення і просив скасувати цю ухвалу, а в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Доводить про порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин і не подав належних доказів, із якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Доводи заперечення зводяться до безпідставності доводів апеляційної скарги та законності ухвали суду першої інстанції.
23 січня 2024 р. до Закарпатського апеляційного суду від адвоката Марини В.Г. в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про закриття апеляційного провадження. При цьому, заявник посилається на п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Указує, що предмет спору в цій справі відсутній, оскільки єдиним, одноосібним власником будинку, на який було накладено арешт, і який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Також указує, що ОСОБА_1 померла.
Дослідивши клопотання представника апелянта, матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково, апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Стосовно посилання ОСОБА_2 на п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України як на підставу для закриття провадження у цій справі, колегія суддів зауважує наступне.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Із урахуванням цього, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У цих спірних правовідносинах не йшла мова про вирішення справи по суті, в апеляційному порядку переглядалася ухвала про забезпечення позову до подачі такого позову, тобто на момент подачі заяви про забезпечення позову не було справи, як такої, тому в суду не має підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Натомість колегія суддів вбачає підстави для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, із таких підстав.
Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Таким чином, процесуальне правонаступництво настає в таких випадках: 1) у разі смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи; 2) заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні; 3) в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Правонаступництвом у матеріальних правовідносинах є перехід прав або обов'язків їх учасника до іншої особи внаслідок певних юридичних фактів, у результаті яких один з учасників правовідносин вибуває з них і замінюється іншою особою.
До заяви про закриття провадження у справі ОСОБА_2 подано копію свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до п. 7 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, не допускають правонаступництва, так як судом не розглядався спір по суті, а лише вирішувалося питання про наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову до подачі позову.
У контексті наведеного апеляційний суд вважає можливим закрити провадження за апеляційною скаргою адвоката Ламбруха О.С. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2023 р.
Керуючись ст.ст. 255, 258-261, 362, 381 ЦПК України, -
1.Клопотання адвоката Марини Віктора Георгійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
2.Провадження за апеляційною скаргою адвоката Ламбруха Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 05 липня 2023 року (у складі судді Малюка В.М.) за заявою ОСОБА_2 , про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_1 , про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, виділення частки в натурі, визнання права власності та стягнення грошових коштів, закрити.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
4.Повне судове рішення складено 08 лютого 2024 р.
Судді: