Вирок від 12.02.2024 по справі 682/1293/20

Справа 682/1293/20

№ 1-кп/688/12/24

Вирок

Іменем України

12 лютого 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020240000000039 по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні якого одна неповнолітня дитина, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , фізичної особи підприємця, засновника та керівника ТОВ «КВЕЛ», особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним

Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_6 , будучи фізичною особою-підприємцем, з метою розширення бізнесових інтересів з виробництва меблів для ванних кімнат, 02.10.2009 року придбав права власності на нежитлове приміщення колишнього телятника та прилеглої до нього земельної ділянки, що за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку, використовуючи приміщення за вказаною адресою, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 налагодив виробничий процес по виготовленню меблів та їх подальшу реалізацію.

Так, у вересні 2010 року ОСОБА_6 , який (на той час) постійно проживав в м. Донецьк, усвідомлював, що дистанційно не зможе здійснювати підприємницьку діяльність на території Славутського району Хмельницької області, залучив в якості керуючого виробництвом мешканця м. Славути Хмельницької області ОСОБА_8 , при цьому, партнери жодним чином не оформили свої ділові відносини про спільне підприємництво.

Відповідно до попередніх усних домовленостей щодо ведення господарської діяльності партнери визначили, що ОСОБА_6 мав здійснювати управлінські функції, в повному обсязі керувати виробництвом, організовувати його діяльність, одноосібно вводити приватні інвестиції, як у виробничий процес, так і у вдосконалення технічної бази та устаткування, а ОСОБА_8 , як фактичний керуючий, мав виконувати лише функції, які полягали в контролі за виробничим та технологічним процесом, підшукуванні найманих працівників та контролювати їх роботу, а також вести від імені та з погодження ОСОБА_6 підприємницьку діяльність по виготовленню меблів.

Так, на початку серпня 2018 року ОСОБА_8 , оцінюючи продуктивність виробництва, маючи в розпорядженні основні відомості про технології та увесь виробничий процес, вирішив розробити стратегію виходу з бізнесу та повністю припинити співпрацю з ОСОБА_6 , при цьому самостійно продовжити роботу, використовуючи потужності виробництва та приміщення належного ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 .

В свою чергу ОСОБА_6 , у вересні 2018 року, під час проведення інвентаризації майна, виявив нестачу продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку із чим, зі свого боку, прийняв рішення про припинення партнерських ділових відносин з ОСОБА_8 , при цьому усунув останнього від господарської діяльності зазначеного підприємства.

Поряд з цим, ОСОБА_8 впродовж 2018 року розпочав вести переговори з ОСОБА_6 з приводу припинення партнерських відносин, розподілу нереалізованої продукції, технічного устаткування підприємства, однак, розуміючи, що усні переговори з ОСОБА_6 з приводу припинення партнерства у бізнесі не приносять бажаного результату, вирішив застосувати альтернативні способи примусового розподілу нереалізованої продукції, яка накопичилась в складських приміщеннях за вищевказаною адресою.

З цією метою, 14.12.2018 року ОСОБА_8 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання дій ОСОБА_6 неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, яке перебуває у приміщені, що за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_8 , будучи громадянином України, повинен був неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 3, 21, 22, 41, 68 Конституції України, згідно яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави; усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України і не є вичерпними; кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної в резолюції 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві, а тому ОСОБА_8 повинен був діяти також відповідно до вказаної норми.

Натомість, ОСОБА_8 всупереч зазначеним нормам закону та міжнародного права, усвідомлюючи, що розгляд справи в суді займе значний час, вирішив у незаконний спосіб збагатитися шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 при цьому, самостійно, на власний розсуд, визначив нічим не обґрунтовану суму компенсації за свій вихід з бізнесу, яка становить 300000 доларів США.

Продовжуючи реалізацію умислу направленого на незаконне збагачення, ОСОБА_8 , близько 12:00 год 04.09.2018 року неподалік відділення «Нової пошти», що по вул. Миру, 104 в м. Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, та бажаючи настання негативних наслідків, умисно поставив потерпілому вимогу майнового характеру надати йому грошові кошти в розмірі 300000 доларів США, під надуманим приводом, начебто компенсацію за його вклад в діяльність виробництва та вихід з бізнесу. При цьому, ОСОБА_8 з метою викликати в ОСОБА_6 реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я, попередив його про те, що у разі невиконання його вимоги до нього буде застосовано фізичне насильство.

Надалі, на підтвердження своїх реальних намірів та для здійснення задуманого, 12.02.2020 року о 13 год. 27 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи біля відділення АТ КБ «ПриватБанк», що по вул. Кузовкова у м. Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_6 , умисно, повторно висловив останньому безпідставну вимогу майнового характеру надати йому половину технічного устаткування та нереалізованої продукції, або як альтернативу сплатити компенсацію, але в меншому розмірі, розуміючи неспроможність ОСОБА_6 сплатити її, а саме в сумі 250000 доларів США, під тим самим надуманим приводом компенсації за вихід з бізнесу, при цьому, бажаючи досягнути кінцевої мети та безпідставно заволодіти матеріальними цінностями ОСОБА_6 , залякував потерпілого застосуванням фізичного насильства як до нього, так і до членів сім'ї останнього, які останній сприйняв як реальні.

В подальшому, 18.02.2020 року о 18 год. 36 год. ОСОБА_8 , не припиняючи своїх злочинних дій, перебуваючи в м. Славута Хмельницької області, по вул. Церковна, 48, під час розмови з ОСОБА_6 , повторно висловив останньому вимогу майнового характеру надати йому раніше обумовлену суму. При цьому, ОСОБА_8 з метою викликати в ОСОБА_6 реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я, переслідуючи корисливі мотиви, умисно застосував до останнього фізичне насильство, яке виразилось в нанесені декількох ударів кулаком в область обличчя, ногами наніс декілька ударів в область тулуба, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу передньої поверхні лівої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи, що всі його подальші погрози останній буде сприймати як реальні, тобто побоюватись за своє життя та здоров'я, повідомив, що в разі не виконання його вимог до нього будуть надалі застосовані заходи фізичного примусу.

В подальшому ОСОБА_8 , не зупиняючись на скоєному та продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном потерпілого, переслідуючи корисливий мотив та мету, 19.02.2020 року о 16 год. 32 хв., перебуваючи неподалік будівлі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області, що по вул. Миру, 16 у м. Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_6 , умисно, повторно висловив останньому безпідставну вимогу майнового характеру сплатити йому грошові кошти в розмірі 250000 доларів США під надуманим приводом компенсації за його вихід з бізнесу.

В свою чергу, ОСОБА_6 повідомив, що на даний час не має вказаної суми грошових коштів, на що ОСОБА_8 вказав, що в такому випадку він зменшить суму компенсації до 170000 доларів США, на що ОСОБА_6 був змушений погодитись, оскільки сприймав погрози ОСОБА_8 про застосування фізичного насильства, як дійсні.

Надалі, 25.02.2020 року близько 13 год. ОСОБА_6 , реально побоюючись за раніше висловлені погрози застосування фізичної розправи щодо себе та своїх родичів, неподалік будинку по АДРЕСА_3 , діючи під контролем працівників поліції, передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 50000 доларів США, що станом на 25.02.2020 року відповідно до офіційно курсу НБУ становить 1224975 гривень, після чого останній був затриманий працівниками поліції.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України як вимога передачі чужого майна (вимагання) з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

В обвинувальному акті також зазначено, що потерпілому завдано збитку в сумі 1000 доларів США (решта коштів імітаційні). Під час досудового розслідування потерпілим заявлено позовну заяву про відшкодування шкоди в розмірі 450000 грн.

Позиція обвинуваченого

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України не визнав, надав суду показання про те, що почав свою підприємницьку діяльність в 2002 році, займався реалізацією сантехніки. В 2004-2005 р.р. познайомився з ОСОБА_6 , вони були дилерами на заводі.

В 2009 році вирішив розширити свою підприємницьку діяльність, розпочати виробництво меблів для ванної кімнати. З ОСОБА_6 був в гарних відносинах, вирішили співпрацювати при веденні підприємницької діяльності. Спільно придбали приміщення телятника по АДРЕСА_2 , яке оформили на ОСОБА_6 . Він здійснив його реконструкцію та з травня 2010 року у цьому приміщенні розпочав підприємницьку діяльність з виробництва меблів для ванних кімнат. Спочатку на підставі усного дозволу власника, а з 2011 року вони почали укладати між собою письмові договори про спільне користування нежитловим приміщенням, останній договір діяв до 2021 року. За цими договорами він мав право здійснювати діяльність по виробництву меблів у даному приміщенні. Така діяльність ним здійснювалася з використанням праці найманих робітників, отримувалися всі необхідні дозволи (на викиди, інше), проводилась атестація робочих місць. У цьому приміщенні наявні дві його фарбувальні камери, устаткування, два котли «РЕТРА» а також зберігаються необхідні матеріали для виробництва та виготовлена продукція. Усе це було придбане за його особисті кошти, отримані від підприємницької діяльності.

Спільного підприємства вони з ОСОБА_6 не створювали, він вів свою підприємницьку діяльність в приміщенні ОСОБА_6 , використовуючи його на підставі договору. Ніколи не вів підприємницької діяльності від імені ОСОБА_6 і за його кошти. ОСОБА_6 мав власний бізнес, використовував частину приміщення для зберігання сировини, а також виготовляв упакування для комбінату «Будфарфор» та купував його меблі і реалізовував їх. Тому і було укладено договір про спільне користування приміщенням. До 2018 року не виникало спірних питань щодо використання приміщення.

В серпні 2018 року потерпілий захопив його цех, відключив світло, охоронці ОСОБА_6 вигнали людей і заволоділи цехом та продукцією, яка в ньому знаходилася. Після цього він звертався в поліцію, до ОСОБА_12 , який очолював організацію ветеранів АТО, а також в суд з позовом про усунення перешкод у користуванні майном. Була проведена інвентаризація майна. За його позовом ухвалою суду було накладено арешт на майно, що знаходиться в приміщенні меблевого цеху. В жовтні 2018 року під час проведення виконавчих дій по АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 заявив, що він готовий дати 100 000 доларів США. Якщо ж він не візьме ці гроші, то ОСОБА_6 занесе їх в поліцію, і вона вирішить усі його проблеми. Стверджує, що ОСОБА_6 ніколи не погрожував та грошей не вимагав. Усі розмови про гроші між ними стосувалися мирного вирішення справи на підставі мирної угоди. ОСОБА_89 ініціював переговори. Предметом мирних домовленостей була можливість ОСОБА_6 залишити собі майно виробничого призначення та сплатити йому компенсацію. В цих спробах домовитись ОСОБА_6 не заперечував, що він винен кошти за те, що привласнив, але постійно оспорював суми. Кілька разів надходили пропозиції від ОСОБА_6 . Він особисто озвучував їх усно, однак, від його представників надходили письмові листи. В одному з них йдеться про розмір компенсації в 200 000 доларів США. Втім, вони не могли домовитись, через те, що ОСОБА_6 насправді не мав бажання владнати спір, затягував та всіляко заплутував відносини, щоб врешті заволодіти майном без сплати компенсації. ОСОБА_6 звертався до спільних знайомих, щоб вони нібито допомогли знайти порозуміння, однак, навіть якщо він називав певні суми, на які він згоден, то це все було на словах. ОСОБА_6 намагався домовитися з ним, але платити нічого не хотів, ініціював зустрічі, пропонував гроші за мирне врегулювання спору з тим, щоб залишити собі все обладнання, при цьому називав конкретні суми, але він нічого у ОСОБА_6 не вимагав і не погрожував йому, ніякого насилля щодо нього не вчиняв. 04.09.2018 року біля Нової пошти будь-яких сум не озвучував. 12.02.2020 року о 13.20 год. потерпілий зустрів його біля Приватбанку та почав розмовляти з ним, пропонував від 250 до 150 тис. дол. США. 18.02.2020 року ОСОБА_6 запропонував йому 170 тис. дол. США за майно цеху та виготовлену продукцію, на що він погодився. Спілкування на той час звелося виключно до судових спорів, він сприймав усі розмови ОСОБА_6 в контексті цих судових процесів. Тілесних ушкоджень ОСОБА_6 не наносив. В той день ОСОБА_6 поводив себе агресивно, ображав його, намагався його вдарити, тому він відштовхнув ОСОБА_6 та плюнув в його бік. ОСОБА_6 напав на нього перший із криками про те, що нічого не віддасть. Вважає, що ОСОБА_6 вів себе неприродньо, через те, що йому була така задача поставлена працівниками поліції - в будь-який спосіб вчинити бійку. 25.02.2020 року ОСОБА_6 сам зателефонував йому та запропонував зустрітися, щоб обговорити їхні спірні питання, про передачу коштів нічого не повідомляв. Він приїхав на зустріч до під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де проживає потерпілий. Під час зустрічі ОСОБА_6 передав йому пакунок та повідомив, що там 50 тис. дол. США в рахунок попередніх домовленостей. Він взяв пакунок і був затриманий поліцією. ОСОБА_6 сам запропонував кошти, з якими його затримали, сам зателефонував, сам назвав суми, він лише з усім погодився. Пропозиції ОСОБА_6 не сприймав занадто серйозно, оскільки ОСОБА_6 неодноразово відмовлявся від своїх же пропозицій; усі його домовленості були виключно на словах, коли доходило до справи, він уникав реальних дій. Усі докази ОСОБА_8 вважає отриманими в результаті провокації з боку працівників поліції та їх агенту ОСОБА_6 . Наполягає на тому, що показання потерпілого ОСОБА_6 є неправдивими, оскільки той постійно змінює свої показання, висуває різні версії подій, завжди говорить тільки те, що йому вигідно. Кримінальне провадження є результатом провокації з боку працівників поліції та ОСОБА_6 , який переслідує корисливу мету запобігти необхідності повернення незаконно захопленого ним майна.

Позиція потерпілого

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 надав показання про те, що з обвинуваченим знайомий з 2007 року. На той час вони були дилерами Славутського комбінату будфарфор, а тому спілкувались. На початку 2008 року комбінат переглянув умови співпраці та відмовився від послуг підприємців, які перебували на спрощеній системі оподаткування. Він був на загальній системі, тому ОСОБА_8 звернувся до нього з метою отримання продукції комбінату. Дійшли згоди, почав надавати йому продукцію, а він почав її реалізовувати, після чого повертав йому кошти, зарекомендував себе як порядний підприємець. У нього виникла ідея самостійно виробляти меблі для ванної кімнати, а тому запропонував ОСОБА_8 співпрацю: він придбає приміщення, верстати, сировину, а обвинувачений буде займатись керівництвом на виробництві. Довіреність ОСОБА_8 на ведення підприємницької діяльності не надавав. З ОСОБА_8 існувала усна домовленість, що він буде керуючим підприємством з широкими повноваженнями. За це ОСОБА_8 має отримувати 50 % чистого прибутку. Приміщення знайшли АДРЕСА_2 , він його придбав, це було приміщення колишнього телятника, яке потребувало реконструкції. В травні-червні 2010 року підготував документи на реконструкцію. Оскільки постійно проживав у м. Донецьку, то реконструкцією займався ОСОБА_8 . Він отримував продукцію на комбінаті, надавав її обвинуваченому, який в свою чергу кошти від реалізації продукції вкладав в реконструкцію приміщення, найняв будівельну фірму, яка провела реконструкцію, заключив договір на поставку фарбувальної камери, закупив необхідні верстати, інструмент, шліфмашинки. В травні 2011 року підприємство було готове до роботи. Планував розпочати роботу як ПП «Ареал», яке належало йому та його брату, були готові етикетки, буклети, 8 місяців працювали без оформлення. До лютого 2012 року всі меблі, які виробляли, самостійно реалізовував. Оформити ПП «Ареал» виявилось проблематичним, а тому ОСОБА_8 запропонував йому оформити виробництво на себе, оскільки він перебував на спрощеній системі оподаткування. Спільне підприємництво з ОСОБА_8 було, а спільного підприємства не було. З березня-квітня 2012 року ОСОБА_8 оформив КВЕД на виробництво меблів і виробництво здійснювалось ФОП ОСОБА_8 , від його імені подавалась податкова звітність, прибуток обліковувався на ньому. Як ФОП ОСОБА_8 наймав працівників, сплачував їм зарплатню, так і почали працювати. Стверджує, що незважаючи на те, що юридично уся підприємницька діяльність по виробництву меблів за адресою АДРЕСА_2 , була оформлена на приватного підприємця ОСОБА_8 , той був лише «юридичною оболонкою», а справжнім власником був саме він. Всі питання контролював та вирішував він, закупляв сировину, умивальники, реалізовував готову продукцію на сході України. Коли почалась агресія РФ в 2014 році, почав менше бути присутнім на виробництві, став рідше приїжджати, були проблеми з перепустками, перетином блокпостів. Вважає, що з початком бойових дій на сході ОСОБА_8 почав використовувати діяльність підприємства в своїх корисних цілях, приховувати частину прибутку від реалізації продукції. Коли на нього наклали стягнення в сумі 300 грн за порушення, цивільна дружина обвинуваченого - адвокат ОСОБА_13 попросила у нього чисті аркуші з його підписами, щоб його оскаржити в суді. Що він і зробив, надавши чисті аркуші із своїми підписами, які були використані в подальшому обвинуваченим для оформлення договорів про спільне використання приміщення. Договори про спільне використання нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , він не підписував. Договори сфальсифікували ОСОБА_8 чи ОСОБА_14 . Довідавшись про це, написав заяву про підробку договорів, проводиться розслідування.

В 2017 році пропонував ОСОБА_8 оформити спільне підприємство, проте обвинувачений відмовився, оскільки не мав коштів, щоб йому повернути за половину майна. В грудні 2017 року році зрозумів, що не може контролювати виробництво, оскільки ОСОБА_8 вносить зміни задніми числами в бухгалтерію, в накладні, які перевірені, у базу даних 1С. А тому в січні 2018 року приїхав в м. Славуту на пів року, щоб з'ясувати всі питання по виробництву, проте ОСОБА_8 повів себе агресивно, відмовився спілкуватись. В липні 2018 року провів інвентаризацію і виявив недостачу умивальників та готової продукції. Попросив надати пояснення, ОСОБА_8 відмовився, сказав, що усе майно тут його. Тому за допомогою охоронної фірми 03.08.2018 року обмежив його доступ на територію виробництва і почав займатися виробництвом меблів у с. Варварівка самостійно. Обвинувачений продовжив провокацію, підбивав людей на страйк. Люди, які хотіли піти, то пішли, виплатив їм зарплату, всі інші люди залишились працювати. Виявилось, що ОСОБА_68 брав грошові кошти, але не повертав підприємцям за фурнітуру, лаки, фарби, ґрунтовки, ДСП. Наприклад ФОП ОСОБА_15 потрібно було повернути 600000 грн. Повертав всі борги саме він. ОСОБА_8 звернувся до суду з позовами про витребування майна, на нього було накладено арешт Славутським міськрайонним судом. Згодом подав інший позов про допуск до майна, наклали другий арешт. Коли почав працювати як приватний підприємець у Славутському районі, то ОСОБА_8 почав заважати йому.

04 вересня 2018 року в м. Славута по вул. Миру, 104 біля «Нової пошти» відбулась зустріч з ОСОБА_8 . Автомобіль привіз меблі. ОСОБА_8 заблокував його власним автомобілем, викликав поліцію. ОСОБА_8 заявив, що він не буде працювати, поки не віддасть йому 300 000 доларів США за майно і за цех. На той час не сприйняв серйозно цю вимогу. Говорив, що він краде його меблі. Інших погроз не висловлював. Меблі відвезли в поліцію, його безпідставні звинувачення спростував, надавши документацію на продукцію.

ОСОБА_8 вдавався до наклепу, називав його фінансистом терористів, писав скарги, звертався до Антирейдерського комітету, ходив на завод і влаштував там скандал, а тому підприємство, з яким він працював більше 20 років, припинило з ним співпрацю, шкодив його діловій репутації. Обвинувачений постійно створював перешкоди, він не міг реалізовувати продукцію, мав борги, вліз в кредити. Внаслідок дій обвинуваченого заробив собі невиліковні хвороби: цукровий діабет, гіпертонію. В 2019 році, коли закінчились апеляції, касації та почався судовий розгляд, то ОСОБА_8 зрозумів, що відібрати бізнес не вийде. Почались погрози. Восени 2019 року почали заходити на підприємство групи людей, була шарпанина. 22.11.2019 року ОСОБА_8 прийшов на територію підприємства сам, взяв палку, впевнившись, що працюють вже не його котли, нею вдарив його в присутності трьох людей. 03.12.2019 року була зустріч з ОСОБА_16 . 21.12.2019 року на підприємстві був підпал, який організував ОСОБА_8 , із-за паркану кинули суміш, вигорів склад дров, йому був нанесений збиток на 100000 грн. 13.01.2020 року на нього напали дві людини і побили, відкрита кримінальна справа. Після цього почав реально побоюватись за власне життя, оскільки під час побиття майно у нього не забрали. Ворогів у нього немає, а тому у всьому підозрює ОСОБА_8 . До нього телефонував ОСОБА_12 , просив зустрічі. На зустріч прийшов з ветеранами АТО. Вказав, що без ОСОБА_8 вирішувати питання не можливо, а тому приїхав обвинувачений, в ході зустрічі отримав удар в живіт.

30.01.2020 року звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення вимагання коштів, йому надали звукозаписуючу апаратуру, він завжди знаходився з нею та при зустрічі з ОСОБА_8 включав її. Дії свої проводив так, щоб задокументувати ОСОБА_8 , отримати докази проти нього.

03.02.2020 року під час зустрічі біля Епіцентру відбувалась фіксація, ініціатором зустрічі був ОСОБА_12 . Він запропонував запросити ОСОБА_8

12.02.2020 року в м. Славута біля «Приватбанку» на вул. Козацькій випадково натрапив на ОСОБА_8 . Коли побачив ОСОБА_8 , включив звукозаписуючу апаратуру, та спитав, чи довго він буде погрожувати. ОСОБА_8 відповів, що хоче 250000 дол. США, від своїх вимог не відмовиться, отримає кошти від нього, дітей та онуків, щоб він ходив і оглядався.

18.02.2020 року до судового засідання хотів зафіксувати ОСОБА_8 , проте невірно скористався пристроєм фіксації, ввімкнув його та записував засідання. Коли виявив це, був злий, у нього виникло бажання ще раз поспілкуватись з обвинуваченим. Після судового засідання зустрівся з ОСОБА_8 біля будинку АДРЕСА_4 . Коли ОСОБА_8 підійшов, то повідомив, що йому гроші віддавати не буде, оскільки нічого не винен. ОСОБА_8 показав на землю, сказав, що його місце там. Потім ОСОБА_8 наніс удар в щелепу, правою ногою по внутрішній стороні бедра, в ключицю, по скроні та в область вуха. З цього приводу звертався до судмедексперта, який виявив синці.

19.02.2020 року після судового засідання біля будівлі суду в м. Славута зустрів ОСОБА_8 та запитав, за що він винен гроші. ОСОБА_8 вказав, що суму він вже називав, а він відповів, що ця сума нереальна. ОСОБА_8 висунув вимогу на суму 170 000 доларів США і він повідомив, що подумає. Зустріч також відбувалася під контролем працівників поліції.

25.02.2020 р. зателефонував ОСОБА_8 , запропонував йому зустрітись. Той погодився і приїхав. Він, діючи під контролем працівників поліції, сказав, що погоджується на його вимоги, віддасть зараз 50 000 доларів США, а решту у березні за умови, що він не буде йому заважати працювати та жити. Передав ОСОБА_8 50 000 доларів США. Власних коштів було 1000 доларів, інші кошти надані працівниками поліції. Після цього ОСОБА_8 був затриманий працівниками поліції. Погрози ОСОБА_8 сприймав серйозно, боявся за життя і здоров'я. Виробництво у с. Варварівка було з великими боргами, старим устаткуванням. Обвинувачений не вкладав коштів у виробництво, а зароблені ним кошти витрачав на придбання автомобіля, будівництво дачі. ОСОБА_8 після того як вони припинили співпрацю, утворив підприємство ТОВ «Квел» у новому приміщенні з новим обладнанням, яке коштувало йому 350000 доларів США. Коштів у обвинуваченого не було, а тому вимагав у нього саме таку суму коштів. Після того, як ОСОБА_8 було затримано, погроз не надходило. До нього підходив лише співкамерник обвинуваченого, який висловив настирливе прохання вирішити питання з ОСОБА_8 . Вважає, що ОСОБА_8 вкрав у нього велику суму грошових коштів, отриману від реалізації продукції, умивальників. Його представник ОСОБА_17 надсилав ОСОБА_8 пропозицію про зустріч з метою добровільного вирішення питання про поверненн вкрадених коштів. В квітні 2019 року до нього звернувся адвокат ОСОБА_18 , якому він повідомив, що готовий заплатити ОСОБА_8 якусь суму. В 2019 році мав також розмову з ОСОБА_19 , який обіцяв допомогти домовитися з обвинуваченим. В 20-х числах серпня 2019 року відбулась зустріч за його участі, його представника ОСОБА_17 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , однак, не змогли домовитись. Приміщення в с. Варварівка з грудня 2019 року передав в статутний фонд ТОВ «Аквазис», за день до подачі заяви у поліцію вийшов із засновників даного товариства.

Досліджені судом докази

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_20 надав показання про те, що є рідним братом потерпілого ОСОБА_6 . Вони планували з братом інвестувати накопичені ними кошти у виробництво меблів для ванної кімнати в м. Славута, оскільки там був завод з виробництва сантехніки. На той час вони постійно проживали у м. Донецьк, а тому для цього їм потрібна була людина, яка б керувала цим виробництвом. Так, в 2009 році від брата взнав про ОСОБА_8 . ОСОБА_6 повідомив йому, що знайомий з ОСОБА_8 на протязі декількох років, йому продавав сантехнічні вироби з відтермінуванням платежів. ОСОБА_8 завжди вчасно сплачував йому кошти, чим завоював його довіру. А тому, брат запросив ОСОБА_8 бути керівником виробництва. Зі слів брата знає, що вони домовились про те, що ОСОБА_8 буде здійснювати саме управління виробництвом, а потерпілий мав здійснювати фінансування виробництва, закупівлю обладнання, сировини, реалізацію продукції. Спочатку ОСОБА_6 хотів створити приватне підприємство для здійснення підприємницької діяльності з виробництва меблів, але ОСОБА_8 запропонував йому ФОП на спрощеній системі оподаткування, на що потерпілий погодився. За свою роботу ОСОБА_8 отримував 50% від чистого прибутку з виробництва меблів. Виробництво брат облаштував у с.Варварівка, придбав там приміщення телятника, після чого його реконструював, закупив також обладнання, матеріали, комплектуючі на їх спільні гроші. ОСОБА_8 лише шукав людей для реконструкції приміщення, спеціалістів для обладнання виробництва, наймав працівників для виробництва меблів. Виробництво почало працювати в 2010 році та ефективно працювало до 2014 року. Брат декілька разів на рік приїздив на виробництво у с. Варварівка. Брат був також дилером на заводі «Будфарфор», а тому і з даного приводу виникала потреба у його приїзді до м. Славута. ОСОБА_6 слідкував за тим, як йдуть справи, намагався поліпшити роботу цеху, купував додаткове обладнання, розхідні матеріали. ОСОБА_8 постійно перебував в приміщенні цеху, лише слідкував за трудовою дисципліною найманих працівників, якістю виконання ними робіт, обліком з продажу готової продукції та займався іншими виробничими питаннями. Більшу частину продукції вони з братом реалізовували в східних областях України. В грудні 2014 року він приїхав в с.Варварівка за дорученням брата, де і познайомився з обвинуваченим. В 2015-2017 роках приїздив на місяць, щоб підмінити ОСОБА_8 , коли той йшов у відпустку. Після окупації частини східної території України, реалізація продукції зменшилась, продукція накопичувалась на складі. Вони не могли вже часто приїздити до м. Славути. А тому у ОСОБА_8 з'явилось більше повноважень, він став самостійно реалізовувати продукцію, у нього стало більше прав з визначення ціни, асортименту, укладення договорів з покупцями, увійшов повністю в курс всіх справ. Це і спровокувало ОСОБА_8 на нечесні дії. В 2018 році у ОСОБА_6 почались конфлікти з ОСОБА_8 , потрібно було перерахувати продукцію, активи, була податкова перевірка. ОСОБА_8 всіляко ухилявся від аудиту, внаслідок чого ОСОБА_6 вирішив припинити доступ ОСОБА_8 на підприємство допоки не проведе аудит. ОСОБА_6 уклав угоду з охоронною фірмою і обмежив доступ обвинуваченого до виробничого приміщення. У свою чергу ОСОБА_8 подав позов до суду. Судом було накладено арешт на майно. ОСОБА_8 з осені 2018 року почав тиснути на ОСОБА_6 , вимагаючи суму коштів в розмірі 300000 доларів США, заявляючи, що там його майно, заблокував виїзд фури, викликав поліцію та заявив, що вони зберігають заборонену літературу та зброю. Такі інциденти були систематичними. ОСОБА_8 блокував роботу виробництва, погрожував працівникам, говорив, що все майно його і він його забере, поводив себе агресивно, в грубій формі виганяв робітників з робочих місць. Також ОСОБА_8 розповсюджував про ОСОБА_6 наклепи, що він хоче забрати у нього бізнес, в зв'язку з чим брат втрачав замовників, прибутки, нервувався, погано спав, у нього погіршився стан здоров'я, оскільки він страждає на цукровий діабет та серцево-судинні захворювання. У вересні 2019 року ОСОБА_8 приїхав з бригадою у складі 10 осіб та з приватним виконавцем ОСОБА_21 для здійснення арешту майна, щоб заблокувати роботу підприємства. У жовтні 2019 року ОСОБА_8 приїхав і привіз із собою 10-12 людей у чорній формі. ОСОБА_8 збив охоронця та з 2-ма чоловіками ( ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ) увірвався в цех, говорив, що вони сепаратисти, фінансують тероризм. Після накладення арешту на майно, змушені були купити новий котел, яким і користувались. В листопаді 2019 року ОСОБА_8 приїхав на виробництво в с. Варварівка з метою перевірки невикористання заарештованого майна без його дозволу. Зайшов на територію цеху, впевнився, що описаний котел стоїть з боку, а працює інший, він був розлючений, схопив дрючка та вдарив ОСОБА_6 в живіт. В грудні 2019 року ОСОБА_8 за допомогою поплічників вчинив підпал дроварні на території цеху, згоріло близько 30 кубів дров. 13.01.2020 року мало відбутись судове засідання по цивільній справі, цього ранку приїжджав адвокат, а тому ОСОБА_6 мав його зустріти на вокзалі. У під'їзді на ОСОБА_6 напали, нанесли тілесні ушкодження, при цьому ніяких вимог вони не оголошували, цінних речей не забрали. Вважає, що це було теж на замовлення ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_6 звернувся в поліцію. 03.02.2020 року ОСОБА_6 зателефонували учасники АТО та запропонували під'їхати до магазину «Епіцентр» в м. Славута, щоб розібратись зі звинуваченнями та претензіями ОСОБА_8 . Останній прилюдно звинувачував їх у фінансуванні тероризму. Там же відбулась і зустріч з ОСОБА_8 , де він вимагав 300000 доларів США у ОСОБА_6 . Під час цієї зустрічі саме він наполягав, щоб ОСОБА_8 розповів присутнім про те, за яких обставин приміщення цеху перебуває у власності ОСОБА_6 . Будучи обуреним його неодноразовими наполяганнями, останній кинувся на нього, однак він відійшов в бік, і ОСОБА_8 таким чином вдарив ОСОБА_6 у живіт. Розмову ОСОБА_6 та ОСОБА_8 12.02.2020 року безпосередньо не спостерігав, знає про неї зі слів брата, але підвозив ОСОБА_6 того дня до «Приватбанку» та бачив зустріч на відстані. Брат, повернувшись, повідомив, що ОСОБА_8 погрожував розправою не лише йому, але й його дітям, родичам. 18.02.2020 року близько 18 год на прохання ОСОБА_6 підвіз останнього до його будинку після засідання суду. Мали намір у нього дома обговорити інформацію, отриману під час засідання. Перед цим брат зайшов в магазин «Чайка», а він поїхав паркувати автомобіль. Потім через деякий час біля магазину здалеку побачив бійку. ОСОБА_8 намагався вдарити ОСОБА_6 ногою, рукою, плюнув в нього. Хотів втрутитись, але ОСОБА_6 і сам справлявся, захищався руками, до того ж він злякався, що це буде оцінено як напад на ОСОБА_8 . Змісту перепалки не чув. Про те, що ОСОБА_8 мав вкладати у виробництво свої гроші йому нічого не відомо. Особисто про умови їх співпраці не чув до 2018 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_24 надав показання про те, що до 2014 року мав власний цех з виробництва меблів: кухонь, шаф купе. ОСОБА_8 знає давно, а з ОСОБА_6 познайомився в 2010 році на виробництві меблів в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були бізнес-партнерами, чув, що ОСОБА_6 давав гроші та купляв сировину для виробництва меблів, їх виробництво розташовувалось неподалік його на території бувшого колгоспу в с. Варварівка, допомагав їм його облаштовувати. Взимку 2020 року до «Епіцентру» в м. Славута на зустріч з учасниками АТО, які є членами спілки, запросив братів ОСОБА_25 з метою з'ясування відомостей щодо їх причетності до сепаратизму. Після цього по телефону запросив на цю зустріч і ОСОБА_8 . Був присутній при розмові ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з приводу їх майнових спорів, арештів. ОСОБА_8 показував якісь папери. Під час спілкування між ними почалась бійка, ОСОБА_8 вдарив ногою в живіт ОСОБА_6 , а тому розбороняв їх. Спілкувався з побратимами, особисто не чув від ОСОБА_8 погроз чи вимог, адресованих ОСОБА_6 чи іншим особам. Вони зійшлись на тому, що проведуть аудит з метою розподілу їх майна, коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_26 надала суду показання про те, що з серпня 2018 року працює комірником у ФОП ОСОБА_6 . З 2017 року неофіційно працювала прибиральницею у цеху в с. Варварівка, її на роботу наймав ОСОБА_8 . Коли прийшла на роботу, чула з розмов робітників ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , що власником виробництва є ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 є найманим працівником - керуючим виробництвом. У 2018 році між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розпочався конфлікт з приводу майна. Бачила, як ОСОБА_8 ввірвався на територію цеху, під час перебування там, виходячи з котельні, палицею один раз вдарив ОСОБА_6 в живіт. Також бачила як ОСОБА_8 виганяв найманих працівників ОСОБА_6 з території цеху. Чула про напади, підпал дровника, людей, які приїзджали з ОСОБА_8 , переплигували через паркан. Вважає, що таким чином ОСОБА_8 намагався припинити роботу цеху ОСОБА_6 в с. Варварівка. Була присутня при описі майна виконавцем. З приводу відносин ОСОБА_6 з ОСОБА_8 та про вимоги ОСОБА_8 грошей чи майна у ОСОБА_6 їй нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_28 суду надала показання про те, що з серпня 2018 року працює менеджером зі збуту у ФОП ОСОБА_6 . Його знає давно, раніше перебувала із ним у особистих стосунках та працювала з 2005 року економістом у ПП «Ареал». Вважає, що власником виробництва по АДРЕСА_2 був ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 був керуючим виробництвом, проте яким чином оформлялись відносини між ними їй не відомо. Бачила документи про належність ОСОБА_6 приміщення цеху та землі під ним. З 2010 року працювала комірником на виробництві в с. Варварівка у ФОП ОСОБА_8 , виконувала його вказівки. Знає, що ОСОБА_6 попросив ОСОБА_8 зробити ревізію, але останній відмовився. ОСОБА_6 коли провів ревізію, виявив нестачу меблів, але ОСОБА_8 її не пояснив. Доступ ОСОБА_8 та тих працівників, які пішли за ним, був обмежений та територію цеху. З серпня 2018 року ОСОБА_8 вже не працював на виробництві. В серпні 2019 року ОСОБА_8 приїхав з 10 невідомими людьми, ввірвались на територію цеху, побили охоронця, обвинувачений виганяв працівників з цеху. При описі майна, був опечатаний, в тому числі, котел. Проте ОСОБА_6 придбав нового котла. В листопаді 2019 року під час приїзду ОСОБА_8 в с. Варварівку він побачив новий котел, був розлючений. Виходячи з котельні, вдарив ОСОБА_6 палицею в живіт. ОСОБА_8 говорив, що це все його майно, що він все забере. Щоразу викликали поліцію на виробництво. Після цього ОСОБА_8 продовжував чинити перешкоди ОСОБА_6 у здійсненні ним підприємницької діяльності. Зокрема, літом 2018 року, коли вона за дорученням ОСОБА_6 приїхала на «Нову пошту» відправляти меблі, ОСОБА_8 викликав поліцію, через що вона не змогла їх відправити, допоки ОСОБА_6 не привіз документи на товар та не показав їх поліцейським. З приводу вимагання ОСОБА_8 грошових коштів та майна у ОСОБА_6 їй нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_29 надав суду показання про те, що з серпня 2018 року працює у ФОП ОСОБА_6 комплектувальником в меблевому цеху по АДРЕСА_2 . Раніше з 2012 року по 2018 роки працював верстатником там же, але у ФОП ОСОБА_8 . Йому відомо, що ОСОБА_6 був генеральним директором, а ОСОБА_8 був виробничим директором меблевого цеху. Людей наймав на роботу ОСОБА_8 , контролював весь процес роботи. Зі слів робітників знає, що ОСОБА_6 привозив обладнання. Був свідком, як ОСОБА_6 привозив сировину, однак, за доставку розраховувався ОСОБА_8 . Знає, що ОСОБА_8 радився з ОСОБА_6 з приводу виробничого процесу, фінансових питань. ОСОБА_6 періодично приїздив на виробництво. Продукція реалізовувалась ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вимагання грошей при ньому не відбувалось, питання з приводу майнових відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 при ньому ніколи не обговорювались. Працюючи у ФОП ОСОБА_8 , отримав від нього наперед значну суму у вигляді авансу, який мав відпрацювати, але не відпрацював.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_30 надала показання про те, що з 2011 по 2016 р.р. працювала в меблевому цеху у ФОП ОСОБА_8 . З 2018 року працює у ФОП ОСОБА_6 . Знає, що власником виробництва був ОСОБА_6 , а ОСОБА_8 приймав на роботу працівників, контролював їх роботу. ОСОБА_6 приїжджав, після 2014 року робив це рідше. Виробничі питання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з'ясовували між собою. З 2018 року бачила спори між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . ОСОБА_8 говорив, що виробництво його, і він буде тут працювати. Особисто не бачила та не чула вимагання ОСОБА_8 у ОСОБА_6 майна чи коштів.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_21 надав показання про те, що йому відомо про судовий спір між обвинуваченим та потерпілим з приводу майна. Як приватний виконавець 24.09.2019 року відкрив виконавче провадження, в рамках якого здійснював виконавчі дії по арешту майна в меблевому цеху за адресою: АДРЕСА_2 . До проведення виконавчих дій його протягом певного часу не допускав ОСОБА_6 , навіть довелося звертатися до суду для постановлення ухвали про примусове входження. Здійснював виконавчі дії щодо опису майна, у зв'язку з чим неодноразово був на виробництві. Майна було багато, здебільшого різноманітні меблі для ванної кімнати. В ході проведення виконавчих дій виявив не все майно, а лише його частину. Вимог чи погроз з боку ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_6 ніколи не чув.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_19 надав показання про те, що є підприємцем, займається постачанням фурнітури для меблів, з 2011 року підтримує ділові стосунки з ОСОБА_8 , з 2018 року співпрацює також з ОСОБА_6 , постачав їм фурнітуру в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області. До 2018 році в с.Варварівка меблі виготовляв ОСОБА_8 , а після 2018 року - ОСОБА_6 . Чув від них, що вони працювали разом, але ОСОБА_6 раніше 2018 року в с.Варварівка на виробництві не бачив, на яких умовах вони співпрацювали, йому невідомо. В 2018 році у ОСОБА_8 виник конфлікт з ОСОБА_6 , який вигнав ОСОБА_8 , не допускав його на територію, залишив собі майно, продукцію. Приблизно в серпні 2019 року до нього звернувся ОСОБА_6 з проханням організувати зустріч з ОСОБА_8 для добровільного вирішення їх спорів за його посередництва, оскільки він попередньо мав досвід поділу майна з своїм діловим партнером. ОСОБА_6 зі своїм адвокатом ОСОБА_17 зустрічався з ОСОБА_8 та його адвокатом ОСОБА_14 у нього в офісі. Він запитував у них чи вони працювали разом, хто які кошти витратив, хто купував обладнання, сировину, документів ніяких не бачив. Після з'ясування цих питань ОСОБА_6 запропонував сплатити ОСОБА_8 100000 доларів США та ще передати готову продукцію на суму 100000 доларів США протягом півроку. ОСОБА_8 погодився на пропозицію ОСОБА_6 , але під кінець зустрічі останній передумав, вони не домовились. Жодних вимог чи погроз в його присутності ОСОБА_8 до ОСОБА_6 ніколи не висловлював. ОСОБА_6 у свою чергу не скаржився на те, що ОСОБА_8 в нього вимагає гроші та погрожує.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_31 надав показання про те, що є підприємцем і тривалий час займався виробництвом меблів для ванної кімнати. З ОСОБА_8 знайомий з 2011 року. Була така ситуація, що їздив за станками в м. Радехів. Брав для себе і для ОСОБА_8 . Інші станки вони з ОСОБА_8 замовляли разом, везли з м. Києва. З ОСОБА_8 тісно співпрацювали, купував в ОСОБА_8 умивальники кожен місяць до 2019 року. На території меблевого цеху в с. Варварівка у ОСОБА_8 був близько 5 разів. Ніколи там ОСОБА_6 не бачив та не був з ним знайомий до 2020 року. З 2018 року він уклав договір з ОСОБА_8 , за яким той орендував приміщення і здійснював в ньому діяльність по виробництву меблів для ванної кімнати. В січні 2020 року до нього зателефонував ОСОБА_32 , попросив зустрітися і поговорити про ОСОБА_8 . На зустрічі, яка відбувалася в магазині «Епіцентр» в м.Славута, був присутній також потерпілий ОСОБА_6 та ще жінка, яка участі в розмові не приймала. Під час зустрічі брати ОСОБА_88 просили, щоб він розірвав договір з ОСОБА_8 , пропонували співпрацю. Запитував чому вони не можуть розібратися. На це ОСОБА_6 відповів, що в них йдуть судові процеси, вони не можуть порахувати суми. Розповів, що зустрічались з ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_19 , він готовий дати 100 000 доларів США грошима та на 100 000 доларів США продукції в рамках поділу майна, але обвинувачений відмовився від цієї пропозиції, оскільки хоче більше 300000 доларів США. ОСОБА_8 , в свою чергу, говорив йому, що це він організував виробництво в с.Варварівка, а після того, як він припинив співпрацю з ОСОБА_6 , той винен йому частку усього майна, що є на виробництві. Про погрози чи вимоги з боку ОСОБА_8 . ОСОБА_6 нічого не повідомляв. Вимог чи погроз з боку ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_6 ніколи не чув. На зустрічі бачив, що ОСОБА_6 в таємний спосіб фіксує розмови, техніку приховує під курткою.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_33 надав показання про те, що є підприємцем, здійснює свою діяльність в м. Славута. Знайомий з ОСОБА_8 та з ОСОБА_6 . ОСОБА_8 переобладнав приміщення телятника на цех. Протягом 2011-2018 р.р. ОСОБА_8 неодноразово консультувався з ним з приводу організації меблевого виробництва. В приміщенні цеху в с. Варварівка бував неодноразово у зв'язку з налагодженням обладнання, жодного разу там ОСОБА_6 не бачив, з виробничих питань з ним не пересікався. ОСОБА_6 просив його влаштувати зустріч з ОСОБА_8 , повідомляв, що готовий сплатити останньому кошти в сумі 100000 доларів США. Коли ОСОБА_8 був готовий на спілкування, ОСОБА_6 на телефонні дзвінки не відповідав. З огляду на той стан виробництва, який він спостерігав у Варварівці станом на 2018 рік, сума в 100 000 доларів США є занадто малою для оцінки вартості половини майна. Вимог чи погроз з боку ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_6 ніколи не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_34 надала показання про те, що з 2013 року працювала в меблевому цеху по АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 був директором виробництва, повністю організовував виробничий процес, до нього звертались працівники з будь-якими питаннями, він самостійно приймав рішення, виплачував зарплату. На підприємстві періодично проводилась інвентаризація, в якій вона безпосередньо приймала участь. Працювала на складі, саме ОСОБА_8 надав накладні для відгрузки товару. В серпні 2018 року працівники не змогли потрапити на роботу, оскільки ОСОБА_6 вимкнув електрику та найняв охоронну фірму. Після чого вона разом з ОСОБА_8 пішла працювати в інше місце, зараз працює у ТОВ «КВЕЛ», керівником якого є ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_18 надав показання про те, що є адвокатом. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 існував майновий спір. В листопаді 2018 року він надавав правову допомогу ОСОБА_8 в апеляційному суді. Навесні 2019 року за ініціативою ОСОБА_6 до нього в кабінет прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_17 . ОСОБА_6 запропонував, що він передасть ОСОБА_8 150 000 доларів США, щоб той відмовився від своїх вимог. Йшла мова про те, щоб закінчити усі цивільні справи. Пізніше він говорив з ОСОБА_8 , той погодився, але вважав, що сума має бути більша, хоча би 200 000 доларів США. При цій розмові був присутній ОСОБА_17 , він цю інформацію передав ОСОБА_6 . Влітку 2019 року в кафе «Корчма» з ним знов зустрівся ОСОБА_6 та його брат. Пропонували вирішити питання, щоб він поговорив з ОСОБА_8 , вони хотіли розрахуватися, але вже конкретних сум не називали. Оцінюючи ці обставини наразі, вказану розмову вважає провокаційною. Зустрівся з ОСОБА_8 , останній був згоден вирішити питання, але не вірив в реальність намірів передати кошти. На цьому переговорний процес закінчився. В його присутності ОСОБА_8 жодного разу не висловлював вимог чи погроз на адресу ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду, зважаючи на принцип диспозитивності кримінального провадження, судом прийнята відмова сторони обвинувачення від допиту свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_12 .

В той же час, сторона захисту також клопотала про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_12 , а тому, заслухавши думки учасників судового провадження, враховуючи, що сторони під час нового судового розгляду мають право вимагати допиту свідка і суд має вжити всіх необхідних заходів для забезпечення такого права, проте попри вжиття всіх необхідних заходів, явку таких осіб забезпечити виявилось неможливим, згідно правових висновків Верховного Суду у справі №750/5745/15-к в такому випадку сторона на доведення своєї позиції може надати суду показання особи, які та надавала під час минулого судового розгляду і такі показання не можуть бути недопустимим доказом, оскільки сторони використали своє право на перехресний допит, з метою об'єктивного розгляду кримінального провадження, суд задовольнив клопотання сторони захисту та заслухав показання свідків ОСОБА_35 та ОСОБА_12 , дані в ході попереднього судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_36 28.10.2020 року суду надав показання про те, що працював у ФОП ОСОБА_6 за угодою водієм, доставляв товар. Бачив як в кінці 2019 року ОСОБА_8 з групою молодих осіб спортивного виду в кількості 5-6 чоловік увірвався на територію меблевого цеху в с.Варварівка, що належить ОСОБА_6 , виганяв працівників з цеху, вдарив ОСОБА_6 . Не знає чому він увірвався, про відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 йому не відомо. В січні 2020 року приїжджав з ОСОБА_6 на зустріч з ветеранами АТО до магазину «Епіцентр» в м.Славута, де були присутні також ОСОБА_20 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ще 3-є ветеранів АТО. ОСОБА_6 повідомили, що йому треба вирішити питання бізнесу з ОСОБА_8 . Через годину під'їхав ОСОБА_8 . Останній розмовляв з ОСОБА_6 про бізнес, говорив, що це його бізнес, махав якимось папірцем, потім підстрибнув та вдарив ОСОБА_6 з ноги, їх розборонили і ОСОБА_8 поїхав. Вимог про сплату коштів не висував.

Свідок ОСОБА_12 05.02.2021 року суду надав показання про те, що він займається громадською діяльністю у Хмельницькій області, є членом організації «Ветеранська чота», засновником ТОВ «Секьюрітарі мілітері групп». У зв'язку із здійсненням громадської діяльності йому знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Зі слів знайомих йому стало відомо, що у ОСОБА_8 хотіли «віджати» бізнес, просив його надати відповідні документи та судові рішення. В жовтні 2019 року на прохання ОСОБА_8 був присутній при проведені виконавчих дій в с. Варварівка. Відбувалось примусове входження в приміщення за ухвалою суду. В цей час до ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_6 і ОСОБА_8 поїхав на зустріч з ОСОБА_6 . Також організовував зустріч ОСОБА_6 з ветераними АТО в грудні 2019 року та з ОСОБА_8 . ОСОБА_6 хотів, щоб він був посередником у їхньому спілкуванні. Під час другої зустрічі в 2020 році біля «Епіцентру» в м. Славута був присутній при розмові ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з приводу майнових спорів. Саме ОСОБА_6 наполягав, щоб на зустріч приїхав ОСОБА_8 . Коли той приїхав, відбулась розмова, сталася сварка через їхній спільний бізнес, вони ділили підприємство між собою. ОСОБА_6 визнавав наявність в нього боргу перед ОСОБА_8 , пропонував йому гроші за майно, яке вони не могли поділити, проте не пам'ятає яку саме суму. Не домовились, зійшлись на тому, що проведуть зовнішній аудит, щоб порахувати точні суми, хто, скільки і кому винен. Також давав показання як свідок в цивільній справі по розгляду скарги на дії приватного виконавця у Славутському міськрайонному суді. Після судового засідання перебував поблизу магазину «Чайка» в автомобілі. Бачив, як до ОСОБА_8 підійшов агресивно налаштований ОСОБА_6 , показово розпочав сварку, а потім почав шарпати за плече, брав за куртку. Вийшовши з автомобіля чув, що ОСОБА_6 повідомляв ОСОБА_8 , що він нічого не получить, ОСОБА_8 у відповідь лише плюнув на ОСОБА_6 і пішов. Вимог чи погроз з боку ОСОБА_8 на адресу ОСОБА_6 не чув.

Під час судового розгляду, зважаючи на принцип диспозитивності кримінального провадження, судом прийнята відмова сторони захисту від допиту свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_17 . Сторона обвинувачення та потерпілий не наполягали на їх допиті.

На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, сторона обвинувачення посилається також на письмові докази, досліджені в судовому засіданні:

- доручення заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_40 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року слідчою відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_41 ;

- постанову заступника прокурора Хмельницької області ОСОБА_42 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року у складі прокурора ОСОБА_43 , начальника відділу ОСОБА_44 ;

- постанову т.в.о. начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_40 про доручення розслідування слідчій групі у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року у складі: ОСОБА_40 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , старшим групи визначено слідчу ОСОБА_55 ;

- заяву ОСОБА_6 від 30.01.2020 року про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, вчинене групою осіб.

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 30.01.2020 року, складений слідчою відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_41 , відповідно до якого прийнято заяву у ОСОБА_6 , у якій він просить вжити міри до ОСОБА_8 , який з вересня 2018 року по даний час вимагає у нього грошові кошти в сумі 300000 доларів США за надуманий борг, погрожуючи застосуванням насильства;

- заяву ОСОБА_6 від 30.01.2020 року про надання згоди на проведення відносно нього НСРД у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року,

- заяву ОСОБА_6 від 09.04.2020 року про долучення до матеріалів кримінального провадження № 12020240000000039 від 30.01.2020 року копій документів, що підтверджують право власності на приміщення та земельну ділянку по АДРЕСА_2 і копії адміністративної справи №682/4200/14а на 69 аркушах;

- копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.06.2010 року, згідно якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,6787 га по АДРЕСА_2 , рішення комісії, плану, умов відведення земельної ділянки, акту погодження меж землекористування, кадастрового плану, висновку № 76 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову; копії: договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_56 , зареєстрованого в реєстрі за №4130, згідно якого ОСОБА_6 придбав у власність нежитлову будівлю приміщення телятника загальною площею 1818,3 кв.м, що знаходиться в с.Варварівка Славутського району Хмельницької області, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24026683 від 02.10.2009 року, витягу з Державного реєстру правочинів №7789771 від 02.10.2009 року; технічного паспорта на виробничий будинок по АДРЕСА_2 , акту обстеження існуючого приміщення телятника для ведення реконструкції під цех по виготовленню меблів від 14.05.2010 року, паспорту прив'язки об'єкту будівництва цеху по виготовленню меблів по АДРЕСА_2 ; листа з ДПС №184/Г-3992 від 22.03.2019 року щодо перетину державного кордону ОСОБА_6 ; рішення №№3, 5, 14, 15 Варваріської сільської ради щодо надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення та затвердження проекту землеустрою на території с. Варварівка та передання у власність земельної ділянки площею 0,6787 га та про надання згоди ОСОБА_6 на реконструкцію приміщення телятника під цех по виготовленню меблів по АДРЕСА_2 ; копії матеріалів адміністративної справи №682/4200/14а;

- постанову слідчого ОСОБА_54 про доручення проведення судово-медичної експертизи від 24.02.2020 року та висновок судово-медичної експертизи № 178 від 26.02.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу передньої поверхні лівої половини грудної клітки, що могло утворитися від одноразової дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею за механізмом «удар», про що свідчать локалізація, характер і властивості цього ушкодження, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше як шість днів згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Локалізація тілесного ушкодження не є специфічною чи характерною для утворення при падінні з висоти власного зросту. Судячи з кольору тілесного ушкодження воно може мати давність утворення не менше 3-5 діб до початку судово-медичної експертизи 24.02.2020 року;

- лист слідчого ОСОБА_54 вих. №1802/121-24-2020 від 20.02.2020 року, адресований ПП ОСОБА_57 , в якому просить у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 12020240000000039 від 30.01.2020 року за ч. 2 ст. 189 КК України здійснити виготовлення та роздрукування несправжніх (спеціальних імітаційних) грошових купюр номіналом 100 доларів США у кількості 500 купюр, що імітують 50000 доларів США;

- повідомлення ФОП ОСОБА_58 , адресоване заступнику начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_59 з проханням прийняти благодійну допомогу СУ ГУНП в Хмельницькій області у вигляді виготовлення несправжніх (імітаційних) грошових купюр номіналом 100 доларів США у кількості 500 купюр, що імітують 50000 доларів США на загальну суму 1000 грн;

- акт приймання-передачі майна від 24.02.2020 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_60 передав, а ГУНП в Хмельницькій області прийняло благодійну допомогу для СУ ГУНП в Хмельницькій області у вигляді виготовлення несправжніх (імітаційних) грошових купюр номіналом 100 доларів США у кількості 500 купюр, що імітують 50000 доларів США на загальну суму 1000 грн для подальшого використання в службових цілях;

- супровідний лист №1078/55/121/02-2020 від 26.02.2020 року, протокол огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.02.2020 року, протокол огляду грошових коштів, які будуть використані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту з додатками від 25.02.2020 року, з яких слідує, що 25.02.2020 року в службовому автомобілі УСР в Хмельницькій області, який був припаркований по вул. Церковна, 48, в м. Славута, працівниками поліції оглянуто ОСОБА_6 , який буде приймати участь в проведенні НСРД, а саме контролі за вчиненням злочину у формі слідчого експеримента та вручено йому грошові кошти як заздалегідь ідентифіковані засоби в сумі 1000 доларів США та несправжні (імітаційні) грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 490 купюр, що імітують 49000 доларів США, які оглянуті, оброблені препаратом «Промінь-1» та відксерокопійовані;

- ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.02.2020 року про надання дозволу на проведення обшуку в строк до 23.03.2020 року в автомобілі марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв'язку, пластикових тримачів сім-карт, планшетів, персональних комп'ютерів, жорстких дисків, флеш-карток, документів, боргових розписок потерпілого ОСОБА_6 , документів, які мають відношення до господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 (печаток, бухгалтерської документації, чорнових записів);

- протокол обшуку від 25.02.2020 року, відповідно до якого було проведено обшук автомобіля марки «Nissan Qashqai», д.н.з. НОМЕР_1 , за участі підозрюваного ОСОБА_8 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки SAMSUNG моделі GALAXY J7 IMEI НОМЕР_2 , IME2 НОМЕР_3 з сім-картою № НОМЕР_4 , який постановою слідчого від 26.02.2020 року визнаний речовим доказом;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.02.2020 року, з якого слідує що 25.02.2020 року о 13 год 15 хв в м. Славута працівниками поліції за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України затримано ОСОБА_8 , в ході проведення особистого обшуку якого виявлено і вилучено:

1) мобільний телефон марки «NUIOI»;

2) грошові кошти у сумі 50000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США кожна KB 93946469 GB2, KB 10450386 RB2, KB 17607608 DB2, KB 64523798 HB2, KB 35811394 IB2, KL 55410879CL12, HB 56246203 IB2, KK 71566421 BK1, HB 17040272 QB2, HB 08326882 LB2, HF 03301275 DF6 у кількості 490 купюр;

- грошові кошти у сумі у сумі 10000 гривень, купюрами номіналом 200 гривень кожна ХЄ 0467204, УА 5444173, ЕЦ 8857562, ТИ 0940333, ХЗ 3617685, ХВ 4241302, КЛ 5211257, ЗА 9682959, УК 0617312, ТА 1818666, ЕХ 4546819, УИ 0074318, ХД 7858803, ПВ 9872438, ХЗ 5632836, СИ 2781658, УВ 5612570, КД 0522286, ТГ 1051295, УК 0195040, ТБ 6733109, ТД 8201238, ЕЄ 1503072, СК 9406159, СА 9602720, КМ 8089049, ПЕ 5736119, ЦА 0404056, АГ 4092810, ТД 8701934, ТВ 5915329, ХЕ 6751381, ПЗ 9760180, УС 514420, КМ 2236214, КМ 2307580, КЕ 8931741, ХВ 1804945, ПЕ 666352, ХЄ 7735787, ХЄ 5861726, СА 4128225, ЕЗ 3861287, ПЕ 1903211, ХЄ 1977250, УЖ 3429876,

3) грошові кошти у сумі 4500 гривень, 7 купюр номіналом 500 гривень ЦБ 6709184, ХВ 8230542, ЦБ 8330988, ЦБ 8606234, МА 0427550, БВ 5308408, ФГ 2780437, 1 купюра номіналом 1 000 гривень АБ 9010509;

4) грошові кошти у сумі 8985 гривень 21 купюрою номіналом 200 гривень АВ 8096420, ТД 2443494, УФ 2837863, ТЖ 3593334, ТЖ 6123313, УС 9406499, ХИ 3704368, ЄФ 385093, ЄИ 3529803, ХЖ 0833217, ПЗ 4186768, КИ 0591796, ЦБ 867099, УЗ 7537955, ЦА 1129809, ХЄ 2495355, ХИ 0619683, СД 3286260, ТА 3918606, ПВ 4908987, ХЗ 0747933, 9 купюр номіналом 500 гривень БН 7296706, ХВ 891789, ХЖ 7883068, ЗИ 9272604, СБ 4462567, ФЗ 7363090, 2 купюри номіналом 100 гривень УЦ 6976374, КЗ 8026860, 1 купюра номіналом 50 гривень СК 2687568, 1 купюра номіналом 20 гривень ТЕ 8949832, 2 купюри номіналом 10 гривень ДУ 5792087, ЮГ 7636056, 2 купюри номіналом 2 гривні ТЖ 3036352, ТЖ 3135582, 3 купюри номіналом 1 гривня УИ 2321364, УЗ 6898186, УП 8525024, які постановою слідчого від 26.02.2020 року визнані речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.02.2020 року накладено арешт;

- постанову слідчого ОСОБА_54 про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 26.02.2020 року, якою перекваліфіковане кримінальне діяння з ч. 2 ст. 189 на ч. 4 ст. 189 КК України;

- постанови слідчого ОСОБА_54 від 26.02.2020 року, якими залучено адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до участі у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року як захисників підозрюваного ОСОБА_8 ;

- повідомлення про підозру від 26.02.2020 року, згідно якого слідчий ОСОБА_61 повідомила ОСОБА_8 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна (вимагання) з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, що задвало майнової шкоди в особливо великих розмірах;

- вимогу про судимість, відповідно до якої станом на 20.02.2020 року ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягувався;

- ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.02.2020 року, залишену без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13.03.2020 року, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк по 24.04.2020 року

- протокол огляду речей від 03.04.2020 року, відповідно до якого слідчим ОСОБА_62 було оглянуто та скопійовано вилучені під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_8 грошові кошти, а саме виконано копії купюр на 26 арк, з яких копії купюр з сейф-пакету №705766 з 1 по 11 арк, копії купюр з сейф-пакету №7057667 з 12 по 13 арк., копії купюр з сейф-пакету №7057668 з 14 по 26 арк, які після огляду поміщено в сейф-пакет №2945109;

- постанову слідчого ОСОБА_54 про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи підозрюваному ОСОБА_8 від 10.03.2020 року та висновок судово-психіатричного експерта №143 від 11.03.2020 року, з якого слідує, що ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованого йому діяння психічним захворюванням не страждав і на даний час не страждає, в стані патологічного сп'яніння не знаходився, міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує;

- запит слідчого ОСОБА_54 №2264/121/24-2020 від 05.03.2020 р. до НБУ та відповідь НБУ №61-0039/13835 від 16.03.2020 року, згідно якої офіційний курс НБУ гривні до долару США станом на 25.02.2020 року становив 24,4995 гривень за один долар США;

- клопотання слідчого ОСОБА_54 від 14.04.2020 року та ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.04.2020 року, відповідно до якої клопотання задоволено та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 30.01.2020 року за підозрою ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України до чотирьох місяців;

- ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.04.2020 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 по 04.06.2020 року;

- клопотання слідчого ОСОБА_54 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій №304т/121/24-2020 від 31.01.2020 року та ухвалу слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 31.01.2020 року №380т, якою надано дозвіл на строк з 31.01.2020 року по 31.03.2020 року здійснювати заходи на: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентськими номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які перебувають у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , візуальне спостереження за особою ОСОБА_8 , його поведінкою або тих, з ким він контактує, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, у публічно доступних місцях його тимчасового перебування, аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 , його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних із його діяльністю або місцем перебування;

- клопотання слідчого ОСОБА_54 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій №305т/121/24-2020 від 31.01.2020 року та ухвалу слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 31.01.2020 року №379т, якою надано дозвіл на строк з 31.01.2020 року по 31.03.2020 року здійснювати заходи на: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_7 , який перебує у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аудіо-, відео контроль особи ОСОБА_6 , його розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних із його діяльністю або місцем перебування;

- доручення слідчого ОСОБА_54 у порядку ст. 40 КПК України №312т/121/24-2020 від 03.02.2020 року, з якого вбачається доручення виконання ухвал Хмельницького апеляційного суду №378т від 31.01.2020 року, №379т від 31.01.2020 року, №380т від 31.01.2020 року працівникам УСР в Хмельницькій області; зазначено про необхідність передачі протоколів НСРД з додатками не пізніше ніж через 24 год після їх закінчення прокурору ОСОБА_43 ;

- доручення прокурора ОСОБА_43 у кримінальному провадженні (в порядку ст. 36 КПК України) №04/2/4-352-т від 21.02.2020 року, з якого вбачається доручення проведення контролю за вчиненням злочину працівникам УСР в Хмельницькій області;

- постанову прокурора ОСОБА_43 про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 21.02.2020 року, згідно якої процесуальним прокурором постановлено провести у кримінальному провадженні № 12020240000000039 в період часу з 21.02.2020 року упродовж 60 діб контроль за злочином в формі спеціального слідчого експерименту, тобто передачі ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_8 чи за його вказівкою іншим особам з використанням спеціальних хімічних речовин та заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових купюр в іноземній валюті в сумі 170000 доларів США або національній валюті - гривні згідно курсу НБУ, серед яких вправі використовувати несправжні (імітаційні) засоби в сумі до 100000 доларів США (або національній валюті - гривні згідно курсу НБУ) з метою перевірки його дійсних намірів, спостереження за його поведінкою та вчинення злочину в обстановці, максимально наближеній до реальної, виконання доручено працівникам УСР в Хмельницькій області;

- протокол №468т/55/121/2020 від 26.02.2020 року про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, здійсненого на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 21.02.2020 року, з якого слідує, що 25.02.2020 року працівниками поліції із залученням ОСОБА_6 та застосуванням спеціальних технічних засобів в службовому автомобілі проведено огляд наданих ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 1000 доларів США купюрами по 100 доларів США кожна: KL55410876G, НВ56246203І, КВ93946469G, КВ10450386В, КВ35811394І, НВ08326882L, КК71566421В, НВ17040272Q, КВ64523798Н, КВ17607608D та несправжніх (імітаційних) грошових купюр номіналом 100 доларів США HF03301275D у кількості 490 купюр, що імітують 49000 доларів США, помічено їх препаратом «Промінь-1», який при освітлені джерелом ультрафіолетового випромінювання світиться жовто-зеленим кольором; проведено огляд ОСОБА_6 , встановлено у нього відсутність сторонніх речей, крім мобільного телефону та зв'язки ключів, та вручено йому вищевказані ідентифіковані грошові та імітаційні кошти; о 13.09 год. ОСОБА_6 направився на зустріч із ОСОБА_8 , імітуючи, що він вийшов з місця свого проживання - під'їзду будинку АДРЕСА_3 , о 13.15 год. ОСОБА_6 повідомив, що він о 13.10 год. поблизу будинку АДРЕСА_3 зустрівся з ОСОБА_8 та передав останньому вказані грошові кошти за неіснуючі боргові зобов'язання;

- протокол № 471т/55/121/2020 від 26.02.2020 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду № 380т від 31.01.2020 року, згідно якого поблизу «ПриватБанку» по вул. Кузовкова в м. Славута о 13.27 год 12.02.2020 року ОСОБА_6 розпочинає розмову з ОСОБА_8 : «нічого не хочеш сказати?», під час якої ОСОБА_8 , відповідаючи на запитання останнього «по поводу?» вказав: «довго оце все ще буде?». ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_6 , що він не подарує йому частину свого майна, як той хоче, що він сам обрав такий шлях вирішення зі стрєлками та бандітами, що він нічого не доб'ється, що претендує на 50 % всього майна на складі та цех, оскільки вкладав живі гроші, 80-90 тис. і за ними прийде, яким чином, то вирішувати йому, до нього або до його брата, дітей чи онуків, бо від мирних шляхів він відмовився. Після цього ОСОБА_6 просить ОСОБА_8 озвучити суму, на що ОСОБА_8 повідомляє, що він знає суму, оскільки була проведена інвентаризація майна, після неодноразових наполягань ОСОБА_6 про нормальну суму називає 250000 доларів США, з яких 150000 готівки, решту майном, її мотивує тим, що купував обладання, приміщення, робив його реконструкцію за свої гроші, знімав гроші на заробітну плату працівникам навіть з кредитки, а останній його грабанув;

- протокол №472т/55/121/2020 від 26.02.2020 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду № 380т від 31.01.2020 року, згідно якого 18.02.2020 року о 18:36:05 год ОСОБА_6 підходить до ОСОБА_8 поблизу супермаркету «Вопак» по вул. Церковній в м.Славута Хмельницької області та повідомляє, що обвинувачений нічого від нього не отримає, ніякі свідки, ніякі погрози йому не допоможуть, майно було і буде його, на що ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_6 , що «отам буде твоє майно», показуючи пальцем до землі, завдає удар рукою та ногою. ОСОБА_6 запитує знову «де я буду, ну де?», на що ОСОБА_8 плює в сторону ОСОБА_6 та вказує, що той буде закопаний Після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розходяться в різних напрямках, ОСОБА_6 сідає в автомобіль брата ОСОБА_20 та насміхається над ситуацією, що сталась;

- протокол №469т/55/121/2020 від 26.02.2020 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду № 380т від 31.01.2020 року, згідно якого 19.02.2020 року о 16:32:17 год. поблизу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області по вул. Миру в м. Славута, ОСОБА_6 підходить до ОСОБА_8 та запитує чи не хоче він ще поспілкуватись, повідомляючи, що він нічого обвинуваченому не винен, на що ОСОБА_8 повідомляє, що він від нього теж нічого не хоче. Після чого ОСОБА_6 запитує за адекватну суму, щоб обвинувачений залишив його в спокої, на що останній повідомляє ОСОБА_6 , щоб він сам назвав суму, після наполягань ОСОБА_6 озвучити суму, погоджується на отримання 170000 доларів США;

- протокол №473т/55/121/2020 від 26.02.2020 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду № 380т від 31.01.2020 року, згідно якого 25.02.2020 року о 13:10:25 год. під час зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по АДРЕСА_3 , потерпілий повідомляє, що готовий погодитись на пропозицію ОСОБА_8 , зараз може віддати 50000 доларів США, а до кінця березня ще 120000 доларів США, за умови, що він дасть можливість йому торгувати, щоб зібрати ці кошти, на яку ОСОБА_8 погоджується та о 13:12:02 ОСОБА_6 передає грошові кошти ОСОБА_8 , вказавши, що там 50000, після чого ОСОБА_6 направляється до під'їзду будинку, а ОСОБА_8 затримують співробітники правоохоронних органів;

- протокол № 519т/55/121/2020 від 02.03.2020 року за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, проведених на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького апеляційного суду № 379т від 31.01.2020 року, згідно якого 25.02.2020 року о 12:38:23 год. ОСОБА_6 телефонує ОСОБА_8 та пропонує обвинуваченому зустрітись біля під'їзду за місцем його проживання, на що останній погоджується;

- доручення прокурора ОСОБА_43 для слідчого ОСОБА_54 від 19.05.2020 року №04/2/4-291-20 про повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Сторона захисту, заперечуючи проти обвинувачення, посилається на наступні докази:

- повідомлення про підозру від 26.02.2020 року;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_6 від 30.01.2020 року в частині дослідження лише часу його проведення, згідно якого зазначено про допит потерпілого ОСОБА_6 з 16 год 30 хв по 17 год 20 хв 30.01.2020 року;

- позовну заяву ОСОБА_8 до Славутського міськрайонного суду про витребування майна з чужого незаконного володіння як безпідставно набутого, з якої вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 наявний цивільно-правовий спір, предметом якого є майно на суму 9 898 816,66 грн;

- ухвалу Славутського міськрайонного суду від 18.09.2018 р. про відкриття провадження в цивільній справі №682/2631/18, з якої слідує, що Славутським міськрайонним судом відкрите провадження за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах якої відбувалось спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з приводу укладення мирової угоди та можливості позасудового вирішення спору;

- ухвалу Славутського міськрайонного суду від 18.09.2018 року про забезпечення позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння у справі № 682/2631/18, з якої вбачається, що Славутським міськрайонним судом накладено арешт із забороною користування на значний перелік майна;

- апеляційну скаргу ОСОБА_6 від 28.09.2018 року на ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 682/2631/18, в якій останній вказує про те, що до останнього часу вони з ОСОБА_8 працювали спільно, він прикладав зусилля, направлені на вирішення спірних питань, що виникли в процесі співпраці фізичних осіб-підприємців, робив пропозиції спільного проведення інвентаризації майна та інших товарно-матеріальних цінностей, що були створені (придбані) за час спільного господарювання;

- позовну заяву ОСОБА_63 до Славутського міськрайонного суду від 14.12.2018 року про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, з якої вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 наявний цивільно-правовий спір;

- ухвалу Славутського міськрайонного суду від 10.01.2019 року про відкриття провадження у цивільній справі №682/3632/18, з якої слідує, що Славутським міськрайонним судом відкрите провадження за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, в межах якої відбувалось спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з приводу укладення мирової угоди та можливості позасудового вирішення спору;

- пропозиції ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_6 від 08.08.2018 року та від 31.08.2018 року, з яких слідує, що адвокат ОСОБА_17 від імені ОСОБА_6 пропонує ОСОБА_8 для вирішення спірних питань, що виникли в процесі співпраці фізичних осіб-підприємців провести відповідні переговори між сторонами та їх представниками, а також спільно провести інвентаризацію майна та інших товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться за адресою (по АДРЕСА_2 ) для добровільного вирішення спірних питань та уникнення значних судових витрат в майбутньому;

- відзив ОСОБА_6 від 29.03.2019 року на позовну заяву в цивільній справі №682/3632/18, в якому останній стверджує, що використовував приміщення (по АДРЕСА_2 ) для складання майна;

- зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 від 29.03.2019 року у справі № 682/3632/18, в якій ОСОБА_6 вказано що він з 2010 року і до цього часу використовує своє приміщення по АДРЕСА_2 як склад для зберігання меблевих умивальників, придбаних у виробників, та інших матеріалів. Після початку проведення антитерористичної операції на території Донецької області був змушений тривалий час знаходитись на окупованій території в Донецькій області, з метою продажу майна та організації перевезення родини на територію України. Ці обставини змусили його залишити ключі від свого приміщення знайомому ОСОБА_8 , з яким вони були у приятельських відносинах, з метою нагляду та збереження свого майна;

- пропозицію ОСОБА_6 від 24.07.2019 року про укладення мирової угоди в цивільній справі та відповідь ОСОБА_6 для ОСОБА_8 на пропозицію укласти мирову угоду від 08.08.2019 року, з яких вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відбувались переговори з приводу укладення мирової угоди щодо вирішення цивільних спорів;

- документи, що підтверджують проведення підприємницької діяльності ПП ОСОБА_8 по виробництву меблів для ванної кімнати за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: договір на виконання робіт по монтажу систем вентиляції покрасочного цеху від 08.11.2010 року, укладений між ТОВ «Кондиціонер» та ПП ОСОБА_8 ; договір купівлі продажу №06/2016 від 22.06.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_19 , накладні на поставку комплектуючих для виробництва меблів до цього договору; видаткові накладні на постачання ФОП ОСОБА_64 для ФОП ОСОБА_8 сантехнічних виробів; договір поставки №75/17 від 03.05.2017 року, укладений між ПП «Мебліторг» та ФОП ОСОБА_8 , видаткові накладні щодо постачання ПП «Мебліторг» ФОП ОСОБА_8 сировини (МДФ та ДСП) 2016 рік; видаткову накладну №172038/02191 від 19.07.2017 року на придбання ФОП ОСОБА_8 фурнітури для виробництва меблів в ТОВ «ОптЦентр»; видаткову накладну № 63 від 13.05.2013 року, №Гор-001096 від 06.12.2013 року, згідно яких ФОП ОСОБА_6 поставив, а ФОП ОСОБА_8 придбав сантехнічні вироби на умовах передоплати; договір поставки №ЄДФ-31 від 21.07.2016 року, укладений між ТОВ «Євро-Трейд ЛТД» та ФОП ОСОБА_8 на поставку сантехнічного обладнання та накладну до договору від 22.08.2016 року про поставку умивальників; договір поставки №45 від 27.12.2014 року, укладений між малим підприємством з обмеженою відповідальністю «Квант» та ФОП ОСОБА_8 на поставку скла і дзеркал та накладні на їх поставку від 27.07.20118, 30.07.2018, 31.07.2018 року; накладну ПП ОСОБА_65 №29 від 31.07.208 року на поставку ФОП ОСОБА_8 кошиків меблевих; акт інвентаризації меблів для ванних кімнат від 01-02 серпня 2018 року, складений ФОП ОСОБА_8 та його працівниками, рішення від 28.07.2017 року №630 щодо видачі дозволу для ФОП ОСОБА_8 АДРЕСА_2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; акт інвентаризації ТМЦ, складових для виготовлення меблів для ванних кімнат від 01.08.2018 року, складений ФОП ОСОБА_8 та його працівниками; прибуткову накладну ФОП ОСОБА_8 №ФОП-000249 від 02.08.2018 року; договір поставки №АМ-50 від 05.10.2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_66 на придбання опалювального котла, видаткову накладну №АМ-0000007 від 16.03.2017 року про оплату вартості котла, паспорт керівництво з експлуатації та монтажу котла « Ретра », видаткову накладну на поставку ПП ОСОБА_66 ПП ОСОБА_8 котла «Ретра 100-3м»; паспорт вентиляційної системи (фарбувальної камери), в якому вказано підприємство - ПП ОСОБА_68 , об'єкт - АДРЕСА_2 , постанову про проведення перевірки від 30.05.2013 року про здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_8 в меблевому цеху в с. Варварівка; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_8 , витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_6 , згідно яких останні зареєстровані як ФОП та зазначені види їх діяльності;

- договори про спільне використання нежитлового приміщення від 30 квітня 2016 року, 30 квітня 2013 року, 30 квітня 2014 року, 30 квітня 2015 року, з яких вбачається наявність договірних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , предметом яких є спільне використання приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заяву про кримінальне правопорушення від 02.10.2018 року, в якій ОСОБА_6 звертається до правоохоронних органів, вказуючи, що ОСОБА_8 заволодів його майном шахрайським шляхом, підробивши договори про спільне використання нежитлового приміщення;

- заяву про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Хмельницькій області від 03.12.2019 року, в якій ОСОБА_6 стверджує, що договори про спільне використання приміщень, укладені 30.04.2011, 30.04.2013 та 30.04.2016 року були сфальсифіковані ОСОБА_8 та його дружиною - адвокатом ОСОБА_69 шляхом друку тексту на чисті аркуші паперу з попередньо отриманими від нього підписами;

- висновок експерта № 1699/1700/19-26 від 28 серпня 2019 року, з якого слідує, що підпис на договорі про спільне використання нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 виконано ОСОБА_6 ;

- висновок експерта № 2.1.-0144:20 від 04 червня 2020 року, з якого слідує, що підпис від імені ОСОБА_6 на договорі про спільне використання нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 виконано після друку бланкового рядка;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 519т/55/121/2020 від 02.03.2020 року з додатком - диском, при прослуховуванні якого встановлено факт спілкування ОСОБА_6 із користувачем номеру НОМЕР_8 , якиє є як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_6 , працівник поліції ОСОБА_70 . Із розмови ОСОБА_6 з працівником поліції ОСОБА_71 , яка відбулась 12.02.2020 року об 11:14 год встановлено, що працівник поліції, рухаючись на автомобілі, шукає ОСОБА_8 та не може його знайти, звертається по допомогу до ОСОБА_6 , а ОСОБА_6 у свою чергу пояснює, як знайти місце розташування ТОВ «КВЕЛ»; розмову, що відбулась 12.02.2020 р. о 13:25 год під час якої працівник поліції ОСОБА_72 повідомляє ОСОБА_6 , що ОСОБА_8 зараз знаходиться в «Приватбанку», оскільки біля «Приватбанку» стоїть автомобіль ОСОБА_8 та спонукає ОСОБА_6 негайно вступити в контакт з ОСОБА_8 ; розмову, що відбулась 12.02.2020 р. о 14:04 год під час якої ОСОБА_6 доповнює свою попередню розповідь працівнику поліції ОСОБА_73 про зміст розмови з ОСОБА_8 та цікавиться, чи матимуть значення для досудового розслідування окремі фрази з бесіди, на що працівник поліції вказує, що не може дати оцінки значенню цих фраз, оцінка буде надана працівниками, які прослухають звукозапис ініційованої ОСОБА_6 зустрічі;

- диск СД-20-05251/кі від 10.06.2020 року, що містить інформацію про з'єднання телефону НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6 та довідку про результати огляду і аналізу інформації, наявної на диску СД-20-05251/кі від 10.06.2020 року, згідно яких в період з 11.02.2020 року по 14.02.2020 року між телефоном НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6 , та телефоном НОМЕР_8 , яким користується працівник поліції ОСОБА_72 , наявно 38 з'єднань; 30.01.2020 р. о 14:43 год ОСОБА_6 покинув територію м. Хмельницького, направився в напрямку м. Славути, де і перебував до кінця дня; два записи про з'єднання з номером НОМЕР_10 , яким користувався ОСОБА_8 (спробу вихідного дзвінка 18.10.2019 о 13:23 тривалістю 0 секунд та спроба вихідного дзвінка 18.10.2019 о 13:23 тривалістю 0 секунд); сім записів про з'єднання з номером НОМЕР_11 , яким також користувався ОСОБА_8 (спроба вихідного дзвінка 18.10.2019 о 13:23 тривалістю 0 секунд; вихідний дзвінок 18.10.2019 о 13:24 тривалістю 122 секунди; вхідний дзвінок 18.10.2019 о 14:13 тривалістю 15 секунд; вхідний дзвінок 22.10.2019 о 13:17 тривалістю 30 секунд; спроба вихідного дзвінка 06.11.2019 о 14:00 тривалістю 0 секунд; вихідний дзвінок 25.02.2020 о 12:38 тривалістю 39 секунд; вхідний дзвінок 25.02.2020 о 13:23 тривалістю 8 секунд);

- ухвалу слідчого судді від 20.05.2020 року, лист, поштове повідомлення, поштовий чек, опис речей і документів, до яких було надано тимчасовий доступ, що підтверджують законність отримання інформації про з'єднання телефону НОМЕР_9 , яким користується ОСОБА_6

- відповідь на запит від « ВФ Україна », що містить інформацію про роз'яснення скорочень в інформації «ВФ Україна» про телефонні з'єднання.

- відповідь прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури на адвокатський запит від 25.09.2020 року, з яких вбачається, що судовий дозвіл на проведення негласних розшукових (слідчих) дій щодо адвоката ОСОБА_14 , голови Славутського міськрайонного суду ОСОБА_75 не надавався, а також відсутність дозволу на проведення негласних розшукових (слідчих) дій в приміщенні Славутського міськрайонного суду;

- рапорт від 04.09.2018 року, з якого вбачається, що 04.09.2018 р. ОСОБА_8 здійснив виклик поліції до відділення «Нової пошти» за адресою: м. Славута, вул. Миру, 104, у зв'язку з тим, що невідомий бус вивозить без дозволу товар з описаного складу;

- протокол огляду від 04.09.2018 року, з якого вбачається що працівниками поліції було проведено детальний огляд майна (меблів для ванної кімнати) в присутності ОСОБА_6 ;

- протокол допиту ОСОБА_6 від 04.09.2018 року, згідно якого у дослідженій вступній частині встановлено, що 04.09.2018 року ОСОБА_6 був допитаний працівниками Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області;

- протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що у 2013 році за адресою АДРЕСА_2 , здійснював підприємницьку діяльність ПП ОСОБА_8 ;

- відповідь головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 19.09.2018 р. та витяг з протоколу засідання обласної робочої групи з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 26.09.2018 р., з яких слідує, що ОСОБА_8 звертався до відповідних установ щодо захоплення його бізнесу;

- свідоцтво платника єдиного податку, в якому вказана адреса здійснення ОСОБА_8 підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 ;

- копію постанови слідчого СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 30.05.2020 року про закриття кримінального провадження №12020240210000146 від 27.02.2020 року, порушеного за фактом загоряння приміщення дровітні на території ТОВ «Аквазис» по АДРЕСА_2 , що мало місце в ніч на 21.12.2019 року у зв'язку з відсутністю в діях невстановленої особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України;

- копію постанови слідчого СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 28.05.2020 року про закриття кримінального провадження №12020240210000031 від 13.01.2020 року, порушеного на підставі письмової заяви ОСОБА_6 про нанесення йому в під'їзді будинку по АДРЕСА_3 тілесних ушкоджень, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України;

- податкові декларації про майновий стан і доходи та розрахунки з податкових зобов'язань з податку на доходи, які подавались ФОП ОСОБА_6 за результатами здійснення підприємницької діяльності, з яких вбачається, що ОСОБА_6 упродовж 2012-2018 років займався оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізованою оптовою торгівлею, діяльністю автомобільного вантажного транспорту, а з 2019 року також виробництвом інших меблів;

- постанову про доручення проведення судово-медичної експертизи слідчої ОСОБА_54 від 24.02.2020 року, згідно якої під час допиту потерпілий ОСОБА_6 повідомив про те, що особи, які вимагають у нього грошові кошти, нанесли йому тілесні ушкодження, у зв'язку з чим доручено експертам Хмельницького обласного бюро судово-медичних експертиз проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 для встановлення ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень;

- висновок судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020240000000039 від 28.10.2021 р. №7211/21-61, яким встановлено наявність у мовленні та поведінці ОСОБА_6 , зафіксованих на відеозаписах, що здійснені 12.02.2020 з 13:27 по 13:37 (відеофайл 2020-02-12_132724_133722.avi, аудіофайл rec00000.mp3) та 18.02.2020 з 18:30 по 18:37 (відеофайл 2020-02-18_183030_183737.avi) ознак провокації, ініціативи, спонукання та підбурювання іншого учасника взаємодії ( ОСОБА_8 ) до висловлення погроз, вимог та застосування насильства.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_76 повідомила, що нею проводилась судова психологічна експертиза за заявою захисника ОСОБА_10 та за наслідками її проведення надано висновок №31256/21-61 від 28.10.2021 року, який вона повністю підтримує. Вказала, що нею встановлено наявність у мовленні та поведінці ОСОБА_6 , зафіксованих на відеозаписах, що здійснені 12.02.2020 з 13.27 по 13.37 та 18.02.2020 з 18.30 по 18.37 ознак провокації, ініціативи, спонукання та підбурювання іншого учасника взаємодії ОСОБА_8 до висловлення погроз, вимог та застосування насильства. Експертиза нею проводилась за встановленими правилами та відповідними методиками.

Речові докази по справі, за згодою сторін кримінального провадження, в судовому засідання не досліджувалися.

Оцінка суду

Дослідивши докази у судовому засіданні, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що ОСОБА_8 підлягає виправданню в інкримінованому йому обвинуваченні з наступних підстав.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 62 Конституціїї України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема у п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду справи.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов'язковою до застосування на території України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В силу імперативного припису, викладеного у п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Згідно з приписами статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності.

В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об'єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити серед іншого стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

У випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язані виконати дії, передбачені статтями 278, 279 КПК України.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України).

Згідно зі статтею 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК України).

Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.

Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.

Із обвинувального акта, що надійшов на розгляд суду, вбачається, що орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна (вимаганні) з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

З досліджених в ході судового слідства доказів судом встановлено наступне.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 30.01.2020 року ОСОБА_6 просить вжити міри до ОСОБА_8 , який з вересня 2018 року вимагає в нього грошові кошти в сумі 300000 доларів США за надуманий борг, погрожуючи застовуванням насильства.

Отже, із заявою про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України ОСОБА_6 звернувся в поліцію 30.01.2020 року.

Так, у поданій ОСОБА_6 заяві останній повідомив, що ОСОБА_8 вдався до відвертого вчинення кримінального правопорушення щодо нього, оскільки в грудні 2019 року було вчинено підпал приміщення, де зберігались дрова на території меблевого цеху по АДРЕСА_2 , а 13.01.2020 року двоє невідомих чоловіків напали на нього в під'їзді його будинку та нанесли ряд тілесних ушкоджень кийками. ОСОБА_8 вимагає в нього 300000 доларів США за те, щоб він залишив його в спокої. Безпосередній зміст поданої 30.01.2020 року ОСОБА_6 заяви свідчить і про його співпрацю з ОСОБА_8 при веденні підприємницької діяльності, здійснюваної в приміщенні по АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з ЄРДР за №12020240000000039 за заявою ОСОБА_6 від 30.01.2020 року до ЄРДР 30.01.2020 року внесено відомості з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 189 КК України.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачення у вимаганні у складі групи осіб та з пошкодженням майна не висувалось.

Згідно постанови від 28.05.2020 року старшим слідчим СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_77 закрито кримінальне провадження №12020240210000031 від 13.01.2020 року за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 про те, що 13.01.2020 року о 04 год 45 хв в під'їзді будинку АДРЕСА_3 двоє невідомих осіб, заподіяли тілесні ушкодження для ОСОБА_6 у вигляді синців на обличчі.

Згідно постанови від 30.05.2020 року слідчим СВ Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_78 закрито кримінальне провадження №12020240210000146 від 27.02.2020 року за ч. 2 ст. 194 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 за фактом загоряння приміщення дровітні по АДРЕСА_2 , що мало місце 21.12.2019 року.

Постановою слідчого ОСОБА_54 від 26.02.2020 року перекваліфіковано кримінальне діяння з ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 4 ст. 189 КК України.

Також судом встановлено, що для правового оформлення відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо спільного використання приміщення по АДРЕСА_2 було укладено договори про спільне використання приміщення. Вказані договори містять підписи сторін, є дійсними, оскільки доказів протилежного на час розгляду справи суду не надано.

З 03.08.2018 року ОСОБА_8 не зміг потрапити на територію цеху по АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_6 найняв охоронну фірму, працівники якої не допускали ОСОБА_8 на територію цеху. У зв'язку з наведеним ОСОБА_8 у 2018 році з метою захисту власних інтересів звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а згодом із позовом про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, в ході яких накладався арешт на майно, про підтвердили також учасники судового провадження. В ході розгляду вказаних справ виникали питання щодо врегулювання спорів мирним шляхом, до ОСОБА_8 надходили письмові пропозиції від ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_17 , неодноразово ОСОБА_6 звертався до посередників, щоб ті допомогли їм вирішити цивільний спір, що встановлено із показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_18 .

З постанови Верховного Суду від 31.05.2023 року у справі №682/3632/18 судом встановлено, що ОСОБА_6 з 18.05.1994 року, а ОСОБА_8 з 23.04.2002 року зареєстровані як фізичні особи-підприємці, видами їх діяльності є оптова торгівля та виробництво меблів. Договори про спільне використання спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , укладені 30.04.2013 року та 30.04.2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як ФОП, мають ознаки господарського договору. А тому, ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 08.11.2022 року, якою закрито провадження в справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України та роз'яснено позивачу, що розгляд справи підлягає в порядку господарського судочинства, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22.02.2023 року, якою її залишено без змін, Верховним Судом також залишено також без змін.

11.01.2024 року ОСОБА_68 звернувся до Господарського суду Хмельницької області із аналогічним позовом до ОСОБА_6 .

Проте, стороною обвинувачення ні в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, ні в суді не надано оцінки факту наявності між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Не прийнято до уваги і звернення ОСОБА_8 з двома позовами до ОСОБА_6 , предметом яких є те саме майно, про яке йдеться в кримінальному провадженні (справи № 682/3632/18 від 14.12.2018, №682/2631/18 від 07.09.2018). Очевидно, що ОСОБА_8 , звертаючись із позовами, сплачуючи значні судові збори, застосовуючи забезпечення позовів, проявляючи стабільний і акгивний інтерес до цивільних справ вважав і вважає, що має право на це майно. Достеменно встановлений факт наявності таких відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не отримав жодної правової оцінки з боку сторони обвинувачення.

З повідомлення про підозру від 26.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_8 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України і з його змісту слідує, що «… за попередніми усними домовленостями між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , останній забезпечував матеріальну частину виробництва, в свою чергу ОСОБА_8 відповідав за офіційне оформлення працівників, керування процесом виробництва, за що отримував частину прибутку. Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом ОСОБА_68 в невстановлений час та день вересня 2018 року, висловив ОСОБА_6 вимогу майнового характеру сплатити йому грошові кошти в розмірі 300000 доларів США під надуманим приводом неіснуючої заборгованості…».

В той же час з обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, складеного прокурором ОСОБА_5 та погодженого заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_81 01.11.2021 року слідує, що «… ОСОБА_6 залучив в якості керуючого виробництвом ОСОБА_8 , при цьому партнери жодним чином не оформили свої ділові відносини про спільне підприємництво. Відповідно до попередніх усних домовленостей щодо ведення господарської діяльності партнери визначили, що ОСОБА_6 мав здійснювати управлінські функції, в повному обсязі керувати виробництвом, організовувати його діяльність, одноосібно вводити приватні інвестиції, як у виробничий процес, так і у вдосконалення технічної бази та устаткування, а ОСОБА_8 , як фактичний керуючий, мав виконувати лише функції, які полягали в контролі за виробничим та технологічним процесом, підшукуванні найманих працівників та контролювати їх роботу, а також вести від імені та з погодження ОСОБА_6 підприємницьку діяльність по виготовленню меблів. Проте, на початку серпня 2018 року ОСОБА_8 , оцінюючи продуктивність виробництва, маючи в розпорядженні основні відомості про технології та увесь виробничий процес, вирішив розробити стратегію виходу з бізнесу та повністю припинити співпрацю з ОСОБА_6 , при цьому самостійно провжити роботу, використовуючи потужності виробництва та приміщення належного ОСОБА_6 . В свою чергу ОСОБА_6 у вересні 2018 року під час проведення інвентаризації майна, виявив нестачу продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку із чим, зі свого боку, прийняв рішення про припинення партнерських ділових відносин з ОСОБА_8 , при цьому усунув останнього від господарської діяльності зазначеного підприємства. Поряд з цим, ОСОБА_8 впродовж 2018 року розпочав вести переговори з ОСОБА_6 з приводу припинення партнерських відносин, розподілу нереалізованої продукції, технічного устаткування підприємства, однак, розуміючи, що усні переговори з ОСОБА_6 з приводу припинення партнерства у бізнесі не приносять бажаного результату, вирішив застосувати альтернативні способи примусового розподілу нереалізованої продукції, яка накопичилась в складських приміщеннях за вищевказаною адресою. З цією метою, 14.12.2018 року ОСОБА_8 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання дій ОСОБА_6 неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном. ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що розгляд справи в суді займе значний час, вирішив у незаконний спосіб збагатитися шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 , при цьому, самостійно, на власний розсуд, визначив нічим не обґрунтовану суму компенсації за свій вихід з бізнесу, яка становить 300000 доларів США. Продовжуючи реалізацію умислу направленого на незаконне збагачення, ОСОБА_8 , близько 12:00 год 04.09.2018 року неподалік відділення «Нової пошти», що по вул. Миру, 104 в м. Славута Хмельницької області, під час розмови з ОСОБА_6 поставив вимогу майнового характеру надати йому грошові кошти в розмірі 300000 доларів США, під надуманим приводом, начебто компенсацію за його вклад в діяльність виробництва та вихід з бізнесу. При цьому, ОСОБА_8 з метою викликати в ОСОБА_6 реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я, попередив його про те, що у разі невиконання його вимоги до нього буде застосовано фізичне насильство…».

Отже, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 викладено іншу версію подій, аніж у повідомленні про підозру, оскільки змінено час, іншу підставу для вимагання, наведені нові факти тощо, яка відбулась без попередньої зміни повідомлення про підозру та без надання можливості ОСОБА_8 реалізувати своє право на захист від нової підозри.

На вказане звернуто увагу в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 04.07.2022 року, якою скасовано вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.12.2021 року, яким ОСОБА_8 було засуджено за ч. 1 ст. 189 КК України.

Незважаючи на це, в обвинувальному акті, що розглядався судом, прокурором не усунуто суперечностей в твердженнях щодо залучення ОСОБА_8 в якості керуючого виробництвом та не конкретизовано в якій формі на думку сторони обвинувачення це було зроблено. Змінене обвинувачення також не містить конкретизації способу залучення ОСОБА_8 в якості керуючого виробництвом - як найманого працівника чи на умовах спільної діяльності.

Отже, в обвинуваченні не усунуті вказані суперечності, що впливає на можливість здійснювати обвинуваченим ОСОБА_8 ефективного захисту, за таких умов сторона захисту має спиратись на припущення щодо дійсного змісту обвинувачення.

Також з обвинувального акту неможливо встановивти час, коли розпочалось вчинення кримінального правопорушення. Так, в обвинувальному акті, затвердженому 01.11.2021 року, (абзац 11 у формулюванні обвинувачення) вказано, що « ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що розгляд справи в суді займе значний час, вирішив у незаконний спосіб збагатитися шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 , при цьому самостійно, на власний розсуд, визначив нічим не обгрунтовану суму компенсації за свій вихід з бізнесу, яка становить 300000 доларів США».

Таким чином сторона обвинувачення вважає, що умисел на вимагання виник після того, як ОСОБА_8 зрозумів, що розгляд справи в суді займе значний час, тобто після того, як він звернувся до Славутського міськрайонного суду із позовною заявою, що мало місце 14.12.2018 року про що зазначено в обвинувальному акті.

В наступному ж абцазі обвинувального акту йдеться про те, що «…продовжуючи реалізацію умислу, направленого на незаконне збагачення, ОСОБА_8 близько 12:00 год 04.09.2018 року поставив потерпілому вимогу майнового характеру надати йому грошові кошти в розмірі 300000 доларів США під надуманим приводом, начебто компенсацію за його вклад в діяльність виробництва та вихід з бізнесу».

Отже, з цього слідує, що 04.09.2018 року ОСОБА_8 продовжив реалізовувати умисел, який виник після 14.12.2018 року. Суд вважає, що такий спосіб визначення часу вчинення кримінального правопорушення унеможливлює здійснення належного захисту.

В обвинувальному акті вказано, що «12.02.2020 року о 13 год 27 хв ОСОБА_8 умисно, повторно висловив ОСОБА_6 безпідставну вимогу майнового характеру надати йому половину технічного устаткування та нереалізованої продукції або як альтернативу сплатити компенсацію (абзац 13 у формулюванні обвинувачення)». Також в обвинувальному акті йдеться про «примусовий розподіл нереалізованої продукції» (абзац 7).

Таким чином, в обвинувальному акті вказано на три різні предмети злочинного посягання: грошові кошти, технічне устаткування та нереалізована продукція. При цьому, два останні вперше зазначені в обвинувальному акті. В ході досудового розслідування ОСОБА_8 не ставилась у вину вимога передати йому половину технічного устаткування та нереалізованої продукції. Отже, обвинувальний акт в частині визначення предмету кримінального правопорушення є неконкретизованим, суперечливим та таким, що істотно різниться із повідомленням про підозру. В повідомленні про підозру йшла мова про вимогу передати кошти «під надуманим приводом неіснуючої заборгованості». В такому викладенні «надуманість» приводу пояснювалась тим, що заборгованість «неіснуюча». В обвинувальному акті ж йдеться вже про те, що вимога надання коштів здійснювалась «під надуманим приводом компенсації за вклад в діяльність виробництва та вихід з бізнесу». Також йдеться про «нічим необґрунтовану суму компенсації». При такому формулюванні незрозуміло у чому полягає надуманість приводу і чому така вимога, на думку сторони обвинувачення, є протиправною. Якщо про заборгованість було зазначено, що вона неіснуюча, то про компенсацію так сторона обвинувачення не зазначає, адже компенсація за вклад у дільність виробництва та вихід з бізнесу є цілком законним і правомірним явищем.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 провадження № 51-207км21 незважаючи на те, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК. Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов'язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК. Щодо зазначеного кримінального провадження, коли обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення. Колегія суддів вважає, що в рамках існуючої законодавчої концепції виправлення цієї ситуації було б можливим лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України та відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення її процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Проте, під час судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 189 КК України прокурором неконкретність обвинувачення так і не була усунута, обвинувачення в ході даного судового розгляду прокурором не змінювалось.

Відповідно до ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, тобто сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» відповідно до статті 189 КК України вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

Вимагання має своїм безпосереднім додатковим об'єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканості потерпілих.

Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру та вони мають бути чужими.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 189 КК України, виражається у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчиненні будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Таким чином, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - у незаконній вимозі: а) чужого майна; б) права на чуже майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання.

Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні винний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задовольнити свої вимоги в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу, - щоб та сама передала (віддала, вручила, надіслала, поклала в умовлене місце тощо) йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру.

Майнова вимога визнається вимаганням за умови, що вона поєднана з психічним насильством. Пред'являючи до потерпілого майнові претензії, вимагач розуміє, що вони не будуть задоволені, якщо потерпілого до цього не примусити, не присилювати робити певним чином.

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстраїцєю зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому» (Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 № 10).

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.

Суб'єктивна сторона - тільки прямий умисел, корисливий мотив та мета.

Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України).

При цьому, суд враховує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 331/2686/16-к провадження № 51-5657км19, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Отже суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, серед яких здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.

Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються з законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України), а згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.

Також, має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»). Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах свідчить про невідповідність їх критеріям належності та допустимості, оскільки ні кожен з доказів окремо, ні всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять винуватість останнього в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом.

Сторона захисту в ході судового розгляду вказувала, що докази під час досудового розслідування отримано незаконним шляхом, посилалась на провокацію з боку правоохоронних органів та зазначала, що такі докази отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд.

Так, захисником ОСОБА_9 подано заяву про провокацію. Також захисником ОСОБА_9 подано клопотання про визнання недопустимими доказів:

- протоколу негласної слідчої (розшукової) дії про аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року №469/55/121/2020 з додатками;

- протоколу негласної слідчої (розшукової) дії про аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року №471/55/121/2020 з додатками;

- протоколу негласної слідчої (розшукової) дії про аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року №472/55/121/2020 з додатками;

- протоколу негласної слідчої (розшукової) дії про аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року №473/55/121/2020 з додатками;

- протоколу негласної слідчої (розшукової) дії про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №468/55/121/2020 від 26.02.2020 року;

- протоколу огляду грошових коштів, які будуть використані під час проведення НСРД - контролю за вчинення злочину у формі слідчого експерименту від 25.02.2020 року;

- протоколу огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.02.2020 року;

- листа приватного підприємця ОСОБА_58 , акту приймання-передачі майна від 24.02.2020 року, листа слідчого ОСОБА_54 від 20.02.2020 року;

- постанови про доручення проведення СМЕ від 24.02.2020 року та висновку експерта №178 від 26.02.2020 року.

Щодо заяви про провокацію суд зазначає наступне.

З моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов'язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення.

При цьому, під час судового розгляду, незважаючи на встановлений у ст. 92 КПК України обов'язок доказування, жодних даних на спростування доводів сторони захисту щодо провокації злочину прокурором не було надано.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань. Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (див. серед інших §§ 88-89 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії; §§ 33-36 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії; § 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви).

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 09 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 05.02.2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов'язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з'ясувати, чи мало місце підбурювання. Суд констатував, що національний суд не вжив відповідних заходів, зокрема, навіть не намагався з'ясувати роль кожного з головних дійових осіб, наприклад, причини особистої ініціативи особи, що дала хабар, звернутися до заявника, незважаючи на те, що обвинувальний вирок щодо останнього ґрунтувався на доказах, отриманих внаслідок оскаржуваного ним факту підбурювання.

Негласні заходи самі по собі не можуть порушувати право на справедливий судовий розгляд справи. Проте у зв'язку з тим, що при здійсненні цих заходів виникає ризик підбурювання з боку поліції, межі їх застосування мають бути чітко визначені (справа «Раманаускас проти Литви»).

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (див. серед інших рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність/суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об'єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).

По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 92 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 11, 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 37 рішення у справі Малінінос проти Литви; § 67 рішення у справі Раманаускас проти Литви).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. серед інших §§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч. 3 ст. 271 КПК України.

В постанові від 06 березня 2018 року у справі № 727/6661/15-к провадження №51- 1426км18 Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду зазначив наступне: «Відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів існує ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність істотних змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про передбачувані провокації під час судового засідання з дотриманням змагальності та рівності сторін. Тобто будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчиненого злочину, повинна бути такою, яку можна перевірити, а державне обвинувачення повинно мати можливість продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні є достатні підстави для проведення оперативного заходу».

Так, звернення ОСОБА_6 із заявою 30.01.2020 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення вимагало перевірки, яка могла бути здійснена доступними працівникам поліції засобами в стислі строки.

Судом встановлено, що досудове розслідування на момент звернення до слідчого судді із клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД тривало один день, за який було проведено лише одну слідчу дію - допит потерпілого ОСОБА_6 . Втім, з інформації ПрАТ «Київстар» щодо з'єднань номеру абонента, яким користувався ОСОБА_6 , встановлено, що на час проведення допиту, зазначеного слідчим в протоколі від 30.01.2020 року в період часу з 16 год 30 хв по 17 год 20 хв., він перебував за межами м. Хмельницького, що ставить під сумнів проведення навіть цієї дії в межах досудового розслідування для перевірки заяви потерпілого.

Викладене дає підстави стверджувати, що станом на 31.01.2020 року у правоохоронних органів не було достатньої інформації, яка піддається перевірці про те, що ОСОБА_8 планує, готує або вчиняє злочин, а наявна інформація не була піддана найменшій перевірці до проведення негласних заходів, що по своїй природі межують з підбурюванням та обмежують конституційні права громадян.

Отже, працівниками поліції в порушення ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини необхідні і доступні дії по перевірці заяви виконані не були, вони одразу приступили до проведення негласних заходів, пов'язаних із втручанням в конституційні права громадян та підбурюванням. В клопотаннях про надання дозволу на проведення НСРД слідчим викладені відомості, що не підтверджувались наявними в поліції доказами про активні дії групи осіб, що полягають у погрозах застосування фізичного насильства, пошкодженні майна, нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому.

В той же час, судом встановлено, що кримінальні провадження про побиття та підпал, на які посилався ОСОБА_6 , закриті, повідомлення про підозру чи обвинувачення із такими фактами ніколи не формулювались стороною обвинувачення.

ЄСПЛ хоча і визнає обов'язок поліції перевіряти заяви приватних осіб, але наголошує, що поліція повинна переконатися, що заявник не діє, маючи власні приховані мотиви (Рішення у справі «Мілінине проти Литви»).

Так, на час звернення потерпілого із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, правоохоронними органами не перевірено та не встановлено, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 існували майнові спори, які перебували на розгляді в суді та про відсутність прихованих мотивів потерпілого (користі, помсти, особистої неприязні) через звернення ОСОБА_8 із численими заявами до поліції про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, звернень з позовами, за якими було застосовано арешт майна.

03.02.2020 року працівниками поліції була організована контрольована зустріч між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , що відображена в протоколі №470т/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 26.02.2020 року. Події, зафіксовані на відео, представляють собою повністю змодельовану ситуацію. Початок моделювання ситуації не підлягав процесуальному оформленню. Дана зустріч не входить в пред'явлене обвинувачення, оскільки перевірка дійсних намірів ОСОБА_8 повністю довела відсутність протиправних дій з його сторони. Із зафіксованої при зустрічі розмови вбачається, що ініціатором зустрічі був саме ОСОБА_6 і ця зустріч не відбулась би, якби ОСОБА_6 не приклав значних зусиль.

Спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_12 по телефону має місце з 2019 року. Між ними наявні 15 телефонних з'єднань, перше з яких відбулось 22.10.2019 року. 03.02.2020 року о 13.06 год між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 відбувається розмова. Попередньо також є розмови 30.01.2020 року та 31.01.2020 року. Із зафіксованої розмови відомо, що до цієї зустрічі ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_12 , вони обговорювали розмір боргу ОСОБА_6 перед ОСОБА_8 . ОСОБА_12 говорить: «коли ми спілкувались по телефону, ви озвучили цифри якісь». З подальшої розмови слідує, що ОСОБА_6 раніше в телефонних розмовах з ОСОБА_12 обіцяв компенсувати ОСОБА_8 200 тисяч, як умову припинення цивільно-правових спорів. При цьому ОСОБА_6 розчарований, що не прийшов ОСОБА_8 і в ході зустрічі він наполягає на присутності ОСОБА_8 , використовуючи при цьому авторитет ОСОБА_12 , адже примушує просити ОСОБА_12 про особисту участь ОСОБА_8 в розмові.

ОСОБА_8 приїздить на зустріч 03.02.2020 року тільки на прохання ОСОБА_12 , попередньо ОСОБА_8 відмовився від проведення такої зустрічі. На зустрічі ОСОБА_8 запитує для чого вони зібрались, не розуміє мети такої зустрічі. ОСОБА_8 веде розмову виключно в контексті обговорення боргу ОСОБА_6 , зрозумівши неконструктивність зустрічі, неадекватність претензій ОСОБА_6 , залишає її.

Після того, як пішов ОСОБА_8 , ОСОБА_12 висловлює ОСОБА_6 своє нерозуміння того, що відбувалось, адже ОСОБА_6 сам проявляв ініціативу до переговорів, висловлював намір компенсувати ОСОБА_8 спричинені збитки, тільки по сумі не було домовленості, а на цій зустрічі поведінка ОСОБА_6 явно не відповідала попередній.

Отже, працівники поліції 03.02.2020 року змоделювали ситуацію, організували зустріч, під час якої з використанням ОСОБА_6 перевірили чи відповідають справжні наміри ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відомостям, викладеним в заяві ОСОБА_6 від 30.01.2020 року. В результаті проведеної НСРД заява ОСОБА_6 була спростована. Інших доказів протиправної діяльності на той час також отримано не було, проте працівники поліції негласні заходи продовжили проводити.

В подальшому працівниками поліції були організовані контрольовані зустрічі між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 12.02.2020 року, 18.02.2020 року та 19.02.2020 року, їх хід та результати свідчать про провокативну поведінку ОСОБА_6 .

З матеріалів зняття інформації з телефону ОСОБА_6 слідує, що працівниками поліції проводилось спостереження за ОСОБА_8 , дозвіл на яке було надано ухвалою слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 31.01.2020 року. Однак протокол про проведення цієї дії в матеріалах кримінального провадження відсутній.

12.02.2020 року зустріч організована працівниками поліції, які здійснюючи спостереження за ОСОБА_8 , повідомили його місце знаходження ОСОБА_6 та спонукали до початку контакту. Далі ОСОБА_6 проявив ініціативу в зустрічі з ОСОБА_8 , перший підійшов і почав розмову на тему повернення боргу. ОСОБА_6 ставилися навідні питання для ОСОБА_8 та бесіда спрямовувалась в потрібному ОСОБА_6 напрямку. В ході розмови саме ОСОБА_6 використовував фрази, спрямовані на провокування ОСОБА_8 , наприклад: «Нічого не хочеш сказати?» (1.20), «Яка сума?» (5.19), «Якщо ти якусь нормальну суму озвучиш...» (6.31) тощо.

Крім того, ОСОБА_6 використовує фрази, які можуть отримати подвійне тлумачення, зміст його висловлювань не є прозорим та чітким. Те, що ОСОБА_8 сприймає як вирішення майнового спору, обвинуваченням оцінюється як вимога. Те, що ОСОБА_8 вказав про свої наміри принципово вирішувати спір, добитися рішення на свою користь та виконати його незалежного від переходу власності на майно до інших осіб, тлумачиться як погрози членам родини. В практиці ЄСПЛ наведене отримує назву «пастки», рішуче засуджується та вважається істотним порушенням справедливості судового розгляду. Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання, не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона віншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ ірозпочати кримінальне переслідування (п. 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року).

На відео, що є додатком до протоколу №471т/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року помітно, що 12.02.2020 року ОСОБА_8 намагався припинити розмову, однак ОСОБА_6 спонукає до її продовження. Немає ніяких даних вважати, що ця зустріч і розмова відбулась би, якби не наполеглива ініціатива поліції спільно з ОСОБА_6

18.02.2020 року відбувалось судове засідання по розгляду скарги на дії приватного виконавця у Славутському міськрайонному суді Хмельницької області. Учасниками судового розгляду були, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Працівниками поліції спільно з ОСОБА_6 здійснювалась негласна фіксація протягом усього часу судового засідання, до нього і після нього (понад три години), весь цей час ОСОБА_8 не вступив з ОСОБА_6 в контакт у жодний спосіб. Зрозумівши, що доказів явно недостатньо, працівники поліції вдаються до відвертої провокації та спонукають ОСОБА_6 до організації бійки з ОСОБА_8 . На відеозаписі, що є додатком протоколу №47т/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 26.02.2020 року зафіксовано, що ОСОБА_6 активно і цілеспрямовано спонукає ОСОБА_8 до висловлення вимог і погроз, демонструє агресію і розпочинає шарпанину, примушуючи ОСОБА_8 захищатися, тобто спонукає до вчинення дій, що за формальними ознаками можуть бути оцінені як складові об'єктивної сторони вимагання.

Згідно відеозапису, що є додатком до протоколу №469т/55/121/2020 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 26.02.2020 року зафіксовано, що 19.02.2020 року о 16:32 год ініціатором розмови теж виступав ОСОБА_6 , під час розмови неодноразово наполегливо просив, щоб ОСОБА_8 назавав «суму», при цьому саме ОСОБА_6 просив визначити таку в грошовому еквіваленті.

Отже, аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_8 в черговий раз переконливо довів відсутність в нього наміру взагалі спілкуватись з ОСОБА_6 в разі відсутності ініціативи з боку останнього.

Надаючи показання в судовому засіданні потерпілий підтвердив, що маючи при собі засоби негласної фіксації, ініціював розмови з ОСОБА_8 для того, щоб задокументувати дії та розмови останнього.

На характер спілкування між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вказує висновок експерта КНДІСЕ Міністерства юстиції України за результатами проведення судової психологічної експертизи №31256/21-61 від 28.10.2021 року, яким встановлено наявність у мовленні та поведінці ОСОБА_6 , зафіксованих на відеозаписах, що здійснені 12.02.2020 з 13.27 по 13.37 та 18.02.2020 з 18.30 по 18.37 ознак провокації, ініціативи, спонукання та підбурювання іншого учасника взаємодії ОСОБА_8 до висловлення погроз, вимог та застосування насильства.

Ініціативність у призначенні і організації саме першої зустрічі та всіх подальших виходила саме від потерпілого ОСОБА_6 . За період спостереження працівниками поліції встановлено повну відсутність ініціативи ОСОБА_8 , який не підходив до ОСОБА_6 , не починав розмов під час зустрічей в судових засіданнях, не телефонував. Також і аналіз телефонних з'єднань за період з 2018 року свідчить про відсутність спроб ОСОБА_8 встановити контакт з ОСОБА_6 за допомогою телефонного зв'язку.

Крім того, з показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_80 , ОСОБА_19 вбачається, що саме ОСОБА_6 просив їх допомоги у встановленні зв'язку з ОСОБА_8 , що свідчить про ініціативність ОСОБА_6 та пасивність ОСОБА_8 в їх комунікації і до початку проведення негласних заходів.

За таких умов без активних дій ОСОБА_6 , який протягом досудового розслідування діяв за вказівкою працівників правоохоронних органів, події кримінального правопорушення взагалі би не відбулися.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що свідчили б про ініціативу ОСОБА_8 як безпосередньо в спілкуванні з ОСОБА_6 , так і через інших осіб. Передача коштів 25.02.2020 року теж була спланована, організована і проведена працівниками поліції та ОСОБА_6 , який діяв за їх вказівкою.

Отже, лінія поведінки ОСОБА_6 до залучення його до участі у НСРД, під час їх проведення та після узгоджувалась з працівниками правоохоронних органів, факт його спілкування з оперативними працівниками поліції до подій, ініціювання з його боку відносин з ОСОБА_8 , помічені грошові кошти, дають підстави для висновку, що в даному випадку має місце провокація злочину з метою подальшого викриття.

Проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 знаходився під контролем правоохоронних органів і виступав у даному кримінальному провадженні як агент держави. Працівники поліції зініціювали розслідування без достатньої інформації щодо причетності ОСОБА_8 до злочину і вийшли за межі пасивного розслідування, змоделювавши ситуацію. Тож, інкримінований ОСОБА_8 злочин має ознаки провокації.

Відповідно до практики ЄСҐІЛ у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов'язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник («Носко і Нефедов проти РФ» від 30 жовтня 2014 року).»

Так, суд здійснив перевірку інформації, що стосується вчинюваного злочину обвинуваченим за ч. 4 ст. 189 КК України, та встановив, що сторона обвинувачення не змогла продемонструвати в судовому засіданні, що в її розпорядженні були наявні достатні підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відсутній факт провокації. В даному кримінальному провадженні аргументи обвинуваченого жодним чином не спростовані стороною обвинувачення, тобто наявний і процесуальний критерій провокації.

Щодо визнання доказів недопустимими суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частини 3 статті 62 Конституції України та правовою позицією Конституційного Суду України (Рішення від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства.

НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту проводилась на підставі постанови прокурора від 21 лютого 2020 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, особисто звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо неправомірних дій ОСОБА_8 , тому в даному випадку відсутні обставини, що свідчать про провокування ОСОБА_6 на вчинення злочину.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 754/12820/15-к провадження № 51-3099км18 суд зазначив, що постанова прокурора про дозвіл на проведення негласної слідчої дії є невід'ємною складовою контролю за законністю такої дії, а отже виконує роль, схожу з дозволом суду в інших випадках суттєвого втручання у права і свободи особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Результати НСРД не були передані прокурору ні протягом 24 годин, ні до винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину. Тобто рішення прокурором про проведення контролю за вчиненням злочину прийнято без урахування НСРД, хоча мали бути ретельно проаналізовані.

Отже, з урахуванням вищевказаного аргументація наведена прокурором у постанові від 21 лютого 2020 року є явно неналежною і недостатньою.

З протоколу НСРД за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №468т/55/121/2020 від 26.02.2020 року вбачається, що до її проведення був залучений ОСОБА_6 .

При цьому в матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_6 (який є потерпілим згідно зі ст. 55 КПК України) до проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка здійснювалась на підставі постанови прокурора від 21 лютого 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Згідно зі ст. 275 КПК України до проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право залучати інших осіб.

Відповідно до статей 246, 271 КПК України контроль за вчиненням злочину є окремим різновидом негласних слідчих (розшукових) дій. У контексті ч. 6 ст. 246 КПК України ОСОБА_6 є іншою особою, яка тільки за рішенням слідчого чи прокурора може залучатися до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

А тому за недоведеністю стороною обвинувачення факту прийняття слідчим чи прокурором рішення про залучення ОСОБА_6 у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 246 КПК України до проведення негласних слідчих (розшукових) дій є підставою для визнання матеріалів проведення НСРД недопустимим доказом.

В даному кримінальному провадженні контроль за вчиненням злочину закінчувався фактичним затриманням ОСОБА_8 , що підтверджується також змістом протоколу №473т/55/121/2020 за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи від 26 лютого 2020 року, тобто відкритим фіксуванням.

Однак всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК України протокол про результати контролю за вчиненням злочину був складений не негайно, а наступного дня після завершення негласної слідчої (розшукової) дії та за відсутності підозрюваного.

За змістом статей 208,209 КПК України затримана особа з цього моменту набуває право на захист згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України. Отже, уповноважені особи органу досудового розслідування фактично провели відкрите фіксування під час завершальної стадії контролю за вчиненням злочину з фактичним затриманням ОСОБА_8 та подальшим особистим обшуком затриманого.

Внаслідок викладених порушень кримінально-процесуального закону була порушена форма кримінального процесу як основна гарантія забезпечення засади законності, затриманий ОСОБА_8 був позбавлений права на захист, права висловлювати свої заперечення чи зауваження з приводу проведених стосовно нього процесуальних дій.

З огляду на зміст статей 20, 42, 104-107, 271 КПК України суд визнає недопустимими як протокол НСРД - про результатаи проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту №468т/55/121/2020 від 26 лютого 2020 року, так і протокол за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль особи №473т/55/121/2020 від 26.02.2020 року з додатками до них.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 700/361/17 провадження № 51-1840км2 та у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №588/1199/16-к провадження № 51-3127км19.

Щодо НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 , то протоколи від 26.02.2020 року №469т/55/121/2020 з додатками, від 26.02.2020 року №471т/55/121/2020 з додатками та від 26.02.2020 року №472т/55/121/2020 з додатками суд визнає недопустимими доказами, оскільки вони також фіксують провокацію з боку працівників поліції та їх агенту ОСОБА_6 , вказані НСРД проводились щодо широкого кола осіб без відповідного судового дозволу, без достатніх правових підстав за участі ОСОБА_6 , з порушенням встановлених норм і не забезпечили достовірності викладених у них відомостей.

Зі змісту всіх протоколів слідує, що ініціативність в організації зустрічей з ОСОБА_8 виходила від працівників поліції та ОСОБА_6 , всі розмови про грошові кошти та майно при проведенні НСРД щоразу розпочинав потерпілий ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_8 жодного разу при зустрічі з потерпілим не порушив вказані питання з власної ініціативи, намагався їх уникати та розмови відбувались за наполяганням саме ОСОБА_6 , що є однією з найбільш помітних ознак провокації.

Крім того, передача грошових коштів ОСОБА_8 відбувалась без попередньої домовленості та з ініціативи ОСОБА_6 , що теж слід тлумачити на користь провокації.

Поведінка самого потерпілого ОСОБА_6 до та після проведених НСРД вказує на наявність провокації, оскільки з досліджених судом відеозаписів НСРД встановлено, що потерпілий просить брата ОСОБА_20 скоріше зупинити автомобіль, щоб встигнути поспілкуватись з обвинуваченим, до якого вони прямували, потерпілий насміхався над змодельованою ним ситуацією з шарпаниною біля супермаркету, з'ясовував у поліцейських чи вірні його висловлювання, чи достатньо їх для провокування на висловлення обвинуваченим незаконних вимог тощо.

Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. ... Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленомуцим Кодексом. Обов'язковим елементом порядку отримання доказів у результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.

Отже, порядок проведення таємного аудіо-, відеоконтролю визначено КПК України і він передбачає отримання дозволу слідчого судді суду апеляційної інстанції.

В той час як фіксування судового засідання є само по собі допустимим фактом, право на здійснення негласної аудіо-, відеозйомки подій до і після засідання в приміщенні суду не передбачене чинним законодавством.

Пунктом 11 Резолюції ПАРЕ 1604 (2008) «Відеоспостереження в публічних місцях» підкреслює, що кожен, хто живе або проходить через зону відеоспостереження, має право знати про це і мати доступ до всіх записів із своїм зображенням. Країни-члени Ради Європи мають захищати це право законом.

Згідно ч. 4 ст. 248 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: ... 3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію.

Відеозапис за 18.02.2020 року переконливо свідчить, що дана НСРД була здійснена не тільки щодо ОСОБА_8 , але і щодо інших осіб - головуючої по справі - судді Славутського міськрайонного суду ОСОБА_75 , секретаря судового засідання, учасників судового засідання (виконавця, представників - адвокатів, свідків тощо), працівників та відвідувачів Славутського міськрайонного суду. Однак, судового дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо цих осіб, а також в приміщенні Славутського міськрайсуду не надавалось. В даному випадку працівники поліції проводили НСРД 18.02.2020 року з 15.12 год по 18.16 год в розрахунку на отримання даних щодо будь-якої особи з кола причетних до судового провадження по спору між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з явним порушенням меж судового дозволу.

Особливої уваги заслуговує той факт, що негласні слідчі (розшукові) дії щодо судді та адвоката мають проводитися з дотриманням додаткових гарантій, передбачених чинним законодавством (ст. 480 КПК України, ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), які в даному випадку жодною мірою дотримані не були.

Таким чином, НСРД проведена з порушенням умов судового дозволу.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

За приписами ст. 11 КПК під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

В порушення вказаних норм в ході проведення 18.02.2020 року НСРД було спровоковано бійку, в ході якої ОСОБА_8 оборонявся від нападу ОСОБА_6 , що підтверджується, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_12 .

А тому, суд дійшов висновку, що отримані в результаті проведення НСРД докази є недопустимими в розумінні статей 86, 87, 94 КПК України, оскільки отримані за допомогою провокації, тобто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до статті 273 КПК України за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані несправжні (імітаційні) засоби. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України протокол процесуальної дії має бути складений в порядку, передбаченому КПК України. Порядок складення протоколів, крім іншого, визначений у статтях 103-107 КПК України та містить вимоги щодо його змісту, а також суб'єктів виготовлення. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 273 КПК України несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

З досліджених судом доказів слідує, що встановлений законом порядок використання імітаційних засобів в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 було грубо порушено, оскільки в порушення вищенаведених норм КПК України протокол виготовлення імітаційних коштів в матеріалах кримінального провадження відсутній.

В Реєстрі матеріалів досудового розслідування серед прийнятих рішень не зазначено про те, що така дія проводилась і такий протокол складався.

Наявні в матеріалах справи лист та акт приймання-передачі майна не можуть замінити собою протокол ні за змістом, ні за формою, ні за рівнем відтворення процесуальної інформації та надання процесуальних гарантій її достовірності. Крім того, ці документи не встановлюють правового зв'язку між імітаційними засобами та даним кримінальним провадженням, оскільки в них не вказано номеру провадження, обставин справи тощо. Також ні акт, ні лист не ідентифікують імітаційні кошти з достатньою чіткістю, зокрема, не містять номерів виготовлених купюр.

Виготовлення імітаційних засобів у даному кримінальному провадженні взагалі відбувалось до прийняття відповідного процесуального рішення. Так, рішення про використання імітаційних засобів прийнято прокурором 21 лютого 2020 року та викладено у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину. Однак, слідча ОСОБА_61 звернулась до ПП ОСОБА_58 20 лютого 2020 року із проханням про виготовлення та роздрукування несправжніх (спеціальних імітаційних) грошових купюр номіналом по 100 доларів США у кількості 500 купюр, що імітують 50000 доларів США, тобто напередодні. При цьому в постанові прокурора було вказано про використання імітаційних засобів в сумі до 100000 доларів США.

Як вбачається з акту приймання-передачі майна до виготовлення імітаційних коштів були фактично причетні ПП ОСОБА_60 , матеріально-відповідальна особа ОСОБА_82 , заступник начальника ГУПН в Хмельницькій області ОСОБА_83 . Усі ці особи не мають відношення до кримінального провадження: не є слідчими, прокурорами, працівниками оперативного підрозділу, якому надане доручення прокурора. Рішення про залучення цих осіб до участі в негласних слідчих (розшукових) діях не приймалось ні слідчим, ні прокурором. Таким чином, суб'єкти виготовлення імітаційних коштів діяли без належних правових підстав.

Також з матеріалів кримінального провадження не вбачається спосіб, в який імітаційні засоби від заступника начальника ГУПН в Хмельницькій області ОСОБА_84 перейшли у володіння працівників оперативного підрозділу.

Отже, несправжні імітаційні засоби у сумі 49000 доларів США номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, в кількості 490 штук, які мають однакові серії та номери HF03301275D, на підставі ч. 4 статті 273 КПК України не можуть використовуватися судом у процесі доказування у вигляді первинних засобів вчинення злочину, у зв'язку з наведеними вище порушеннями вимог КПК України під час проведення відповідної негласної слідчої дії.

З огляду на наведене, суд визнає недопустимими доказами: лист слідчого ОСОБА_54 від 20.02.2020 року; лист приватного підприємця ОСОБА_58 ; акт приймання-передачі майна від 24.02.2020 року; протокол огляду грошових коштів, які будуть використані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину у формі слідчого експерименту від 25.02.2020 року; протокол огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.02.2020 року.

Крім того, стороною обвинувачення допущена явна суперечливість в частині використання спеціальних хімічних речовин.

В постанові прокурора від 21 лютого 2020 року прийняте рішення про застосування спеціальних хімічних речовин. В протоколі про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та в протоколі огляду грошових коштів вказано про обробку препаратом «Промінь-1». Разом з тим, дії, спрямовані на фіксацію наявності спеціальних хімічних речовин, після передачі коштів не проводились. Не проводилось освідування ОСОБА_8 . Більше того, проведення освідування і не планувалось, оскільки підставою для проведення освідування є постанова прокурора (ч. 2 ст. 241 КПК України), яка в даному провадженні не виносилась. Наявність слідів обробки препаратом «Промінь-1» на грошах та імітаційних засобах не з'ясовувалась і в ході затримання ОСОБА_8 .

Таким чином, використання імітаційних засобів в якості доказів неможливе, було елементом провокації, відбувалось незаконно.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що докази, отримані стороною обвинувачення з істотним порушенням вимог КПК України під час досудового розслідування, зокрема протоколи НСРД, надані суду для доведення винуватості ОСОБА_8 й визнані судом недопустимими, не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а інформація з цих джерел може використовуватися для обґрунтування висновків про невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо постанови слідчого про доручення проведення судово-медичної експертизи від 24.02.2020 року та висновку експерта №178 від 26.02.2020 року суд зазначає наступне.

У постанові слідчого про доручення проведення судово-медичної експертизи від 24.02.2020 року вказано, що під час допиту потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що невстановлені особи, які вимагають в нього грошові кошти, наносили йому тілесні ушкодження (допит потерпілого проводився слідчим 30.01.2020 року). Обстеження ж потерпілого ОСОБА_6 згідно висновку експерта №178 від 26.02.2020 року проводилось 24.02.2020 року. Отже, потерпілий прибув на обстеження фактично через місяць після подій, викладених в допиті та вказаних в постанові слідчого в якості підстави для проведення експертизи.

Натомість в описовій частині висновку експерта №178 від 26.02.2020 року зазначено: «Зі слів потерпілого 18.02.2020 року близько 19 год 00 хв на вулиці його побив відомий йому чоловік середнього віку, завдавши йому травму обличчя, голови та тулуба...».

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 18.02.2020 року близько 19 год 00 хв ОСОБА_6 був залучений до проведення НСРД. Після спровокованої ним сварки з ОСОБА_8 в той же вечір ОСОБА_6 зустрівся з працівниками поліції та передав їм носій із записом НСРД, оскільки на наступний день 19.02.2020 року ним здійснювався запис вже на інший носій. Отже, в разі, якщо особа, що діяла під контролем прецівників поліції, отримала при цьому тілесні ушкодження, працівники поліції мали би вжити негайних заходів щодо фіксації отриманих тілесних ушкоджень. Однак, цього зроблено не було, ОСОБА_6 з'явився в ХОБ СМЕ через тиждень після подій 18.02.2020 року.

А тому, висновок експерта не є достовірним доказом отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень саме за обставин, вказаних в обвинувальному акті. Крім того, висновок судово-медичної експертизи свідчить лише про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень і не може бути доказом винуватості обвинуваченого в заподіянні цих ушкоджень.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 703/2325/14-к провадження № 51-521км21.

З урахуванням вищенаведеного, висновок експерта № 178 від 26.02.2020 року судом до уваги не приймається і не може бути використаний як доказ винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а тому, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», визнає його неналежним та не враховує цей доказ при прийнятті рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, визнаючи доказ недопустимим, суд відповідно до ч. 2 або 3 ст. 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.

Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на ч. 1 ст. 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України, суд також має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (Постанова ВС від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к).

Суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом висновку судової психологічної експертизи №31256/2161 від 28.10.2021 року, оскільки ні прокурором, ні представником потерпілого не наведено та судом не встановлено підстав, для визнання його недопустимим доказом, передбачених ст. 87 КПК України. Крім того, останній не є вирішальним доказом, оскільки питання наявності у даному кримінальному провадженні ознак провокативних дій зі сторони потерпілого, який діяв за погодженням із правоохоронним органом, вирішується судом на підставі всієї дослідженої сукупності доказів.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2021 року у справі № 554/5163/17.

Щодо показань потерпілого та свідків суд звертає увагу на наступне.

Показання потерпілого ОСОБА_6 щодо одноосібного володіння виробництвом (майновими цінностями) по АДРЕСА_2 та здійснення ним там підприємницької діяльності від моменту запуску виробництва є непослідовними та недостовірними, суперечать дослідженим судом письмовим доказам та показанням свідків.

Рядом доказів встановлено, що ОСОБА_6 визнавав наявність боргу перед ОСОБА_8 , однак оспорював суму та не бажав фактично повертати борг, про що свідчать пропозиції ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_6 від 08.08.2018 року та від 31.08.2018 року, показання свідків ОСОБА_80 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 .

Крім того, судом встановлено випадки повідомлення ОСОБА_6 неправдивої інформації. Так, 02.10.2018 р. ОСОБА_6 звернувся до Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про підробку ОСОБА_8 договорів про спільне використання нежитлового приміщення, вказавши, що підписи на цих договорах виконано не ним, а іншою особою. Це твердження ОСОБА_6 спростовано висновком експерта № 1699/1700/19-26 від 28.08.2019 року. Довідавшись про те, що експертним шляхом доведено виконання підпису ним особисто, ОСОБА_6 в наступних документах вказує на те, що договори про спільне використання нежитлового приміщення, підроблено шляхом нанесення друкованого тексту на чисті аркуші паперу з його підписом. Втім, і такі його твердження спростовано висновком експерта № 2.1.- 0144:20 від 04.06.2020 року.

ОСОБА_6 в різні часи по-різному пояснював присутність ОСОБА_8 на території приміщення по АДРЕСА_2 . В апеляційній скарзі від 28.09.2018 року на ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 682/2631/18 ОСОБА_6 стверджує, що він та ОСОБА_8 працювали спільно як фізичні особи-підприємці. В зустрічній позовній заяві від 29.03.2019 року у справі № 682/3632/18 ОСОБА_6 вказано, що він залишив ключі від свого приміщення знайомому - ОСОБА_8 , з яким був у приятельських відносинах, з метою нагляду та збереження свого майна. В судовому ж засіданні в своїх показаннях ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_8 був у нього фактичним найманим працівником без юридичного оформлення.

ОСОБА_6 в заяві про вчинення кримінального правопорушення та інших документах під час досудового розслідування повідомляв, що земельна ділянка та приміщення по АДРЕСА_2 належать йому на праві приватної власності. Однак, йому було достеменно відомо, що 03.12.2019 року ним було внесено земельну ділянку та приміщення по АДРЕСА_2 до статутного фонду ТОВ «Аквазис», кінцевим беніфіціаром якого є рідний брат ОСОБА_6 - ОСОБА_20 . Отже, з грудня 2019 року це вже не його приватна власність, а власність ТОВ «Аквазис».

Судом досліджено заяву ОСОБА_6 від 09.04.2020 року на ім'я слідчого, якою він просить долучити до справи ряд копій документів. Згодом в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що він не надавав цих документів слідчій, що спростовується його власноручно написаною заявою.

В доданих до заяви поясненнях та позовній заяві ОСОБА_6 серед іншого вказав, що він не є суб'єктом господарювання на території Славутського району, земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та наявним на ній телятником він не користується, що суперечить показанням, наданим в ході судового розгляду.

ОСОБА_6 постійно звинувачував ОСОБА_8 в причетності до спричинення йому тілесних ушкоджень 13.01.2019 року. Натомість судом встановлено, що ОСОБА_6 написав до поліції заяву про те, що будь-яких претензій ні до кого з приводу спричинення тілесних ушкоджень він немає та просить кримінальне провадження, розпочате за його заявою, закрити.

Під час допиту свідка ОСОБА_28 . ОСОБА_6 заперечив факт її проживання в його квартирі та наявність будь-яких цивільних справ, в яких би вони були учасниками. Ці твердження цілком спростовано інформацією з офіційних джерел про те, що КП «Славутське житлово-комунальне об'єднання» звернулось з позовом до ОСОБА_6 про стягнення оплати за комунальні послуги. ОСОБА_6 у свою чергу заперечив проти позову через те, що в квартирі проживала ОСОБА_28 , яка і повинна платити за комунальні послуги. ОСОБА_28 залучена до справи як третя особа. Позов задоволено.

Судом також встановлено, що виявивши 04.09.2018 року по АДРЕСА_5 біля відділення «Нової пошти» факт спроби відправки меблів, ОСОБА_8 викликав поліцію, через те, що ОСОБА_6 намагається відправити поштою меблі, що належать йому. Працівниками поліції негайно проведено огляд місця події та допит ОСОБА_6 . Ні в ході слідчих дій, ні в будь-який інший спосіб ОСОБА_6 не намагався повідомити працівникам поліції, що він постраждав від вимагання чи інших неправомірних дій з боку ОСОБА_8 .

02.10.2018 року ОСОБА_6 звертався до Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про вчинення ОСОБА_8 відносно нього кримінального правопорушення. Проте, в тексті заяви будь-які відомості про події, що мали місце 04.09.2018 року, не повідомив, про погрози чи вимоги в заяві не зазначив. Із тексту заяви слідує, що ОСОБА_6 вважає, що ОСОБА_8 намагається заволодіти його майном шляхом шахрайства.

03.12.2019 року ОСОБА_6 звернувся до ГУНП в Хмельницькій області із заявою про вчинення ОСОБА_8 відносно нього кримінального правопорушення - підробки документів. В тексті даної заяви будь-яких відомостей про вимагання чи погрози з боку ОСОБА_8 також не вказує.

Отже, ОСОБА_6 , спілкуючись з працівниками поліції, безпосередньо 04.09.2018 року, в тому числі і в конфіденційних умовах, не повідомив про факт вимагання, а також в подальших зверненнях до поліції, що викликає сумнів в правдивості його показань.

В судовому засіданні ОСОБА_6 неодноразово стверджував, що 04.09.2018 року ОСОБА_8 погроз не висловлював, лише озвучив вимоги про відшкодування вартості майна. Також ОСОБА_6 наголошував, що ці вимоги ОСОБА_8 не сприймав реально.

Показання ОСОБА_6 також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_28 , яка повідомила, що 04.09.2018 року біля відділення «Нової пошти» розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 взагалі не було, оскільки як тільки приїхав ОСОБА_6 з документами, вони поїхали в поліцію.

За таких умов показання ОСОБА_6 щодо вчинення відносно нього 04.09.2018 року ОСОБА_8 вимагання є недостовірними та явно недостатніми доказами вимагання.

Показання потерпілого ОСОБА_6 щодо подій 2020 року повністю спростовуються відеозаписами, отриманими в результаті проведення НСРД. Крім того, показання ОСОБА_6 спростовуються оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12 . Так, свідок ОСОБА_12 показав, що конфлікт 18.02.2020 року біля магазину «Чайка» в м. Славута було повністю ініційовано ОСОБА_6 , котрий поводив себе агресивно, кричав, ображав ОСОБА_8 та намагався його вдарити. У відповідь ОСОБА_8 плюнув на ОСОБА_6 . Ці показання узгоджуються не тільки із показаннями ОСОБА_8 , але і з матеріалами відеозапису. Крім того, на намагання вдарити, а не нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим вказав і свідок ОСОБА_20 .

Тому показання потерпілого ОСОБА_6 щодо подій 12.02.2020 року, 18.02.2020 року, 19.02.2020 року, 25.02.2020 року не є доказом наявності складу злочину в діях ОСОБА_8 , а лише доводять провокаційний характер дій працівників поліції та самого потерпілого. Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_6 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Всі допитані в судовому засіданні свідки не були очевидцями кримінального правопорушення, не підтвердили факту вимагання ОСОБА_8 передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Показання свідків обвинувачення ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 про належність виробництва по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 суд оцінює критично, оскільки такі не можуть замінити собою офіційних доказів господарської діяльності ОСОБА_6 , більше того вказане їм відомо лише зі слів ОСОБА_6 та інших осіб. Свідок ОСОБА_20 є рідним братом потерпілого, інші свідки перебувають в залежності від ОСОБА_6 , адже є його найманими працівниками. Свідок ОСОБА_28 проживала в квартирі ОСОБА_6 та раніше перебувала з ним у особистих відносинах. Родина Предачуків отримувала кошти в борг від ОСОБА_8 і так іх не повернула. Отже, показання свідків сторони обвинувачення є неналежними та недостатніми доказами.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого суд звертає увагу на наступне.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України за ознакою завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах - 50000 доларів США, що станом на 25.02.2020 року відповідно до офіційного курсу НБУ становить 1 224 975 грн.

Відповідно до п. 4 Примітки до ст.185 КК України у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією або групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 25.02.2020 року мав би стовити від 608100 грн і більше.

Однак, вказана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Судом було встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 фактично передав обвинуваченому ОСОБА_8 1000 доларів США, що за курсом НБУ становить 24499,50 грн., а інші 49000 доларів США були несправжніми (імітаційними) грошовими коштами, які були передані потерпілому органом досудового розслідування для проведення контролю за вчиненням злочину. Згідно даних обвинувального акту розмір спричиненої шкоди становить 1000 доларів США. Натомість в якості кваліфікуючої ознаки вказано спричинення шкоди в особливо великому розмірі, що тягне за собою кваліфікацію за ч. 4 ст. 189 КК України. Інші предмети, що передавались під контролем, є імітаційними засобами, потерпілому не належать та вартості не мають, розмір спричиненої шкоди не збільшують.

ОСОБА_8 інкримінується умисел на заволодіння 50000 доларів США, і тому його дії кваліфіковані стороною обвинувачення за спрямованістю умислу за ч. 4 ст. 189 КК України. Формуючи такий висновок, сторона обвинувачення змішує поняття моменту, з якого злочин вважається закінченим та значення протиправних наслідків у вигляді шкоди.

Дійсно, вимагання є закінченим з моменту пред'явлення вимоги. Це вказує на той висновок, що незалежно від фактичного отримання грошових коштів, з моменту пред'явлення вимоги правильною буде кваліфікація закінченого злочину, а не замаху. Настання наслідків не є необхідною ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК. Тому злочин, передбачений ч. 1 ст. 189 КК в теорії кримінального права вважається злочином з формальним складом.

Однак, з цього випливає, що яку б суму не вимагав підозрюваний, буде мати місце ч. 1 ст. 189 КК України, якщо він цю суму реально не отримав (за відсутності інших кваліфікуючих ознак).

У свою чергу ч. 4 ст. 189 КК України передбачає відповідальність за «вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах», тобто за реальне спричинення справжньої дійсної шкоди. Прикладом саме такого застосування кримінального закону є справа №607/11498/15-к, яка двічі була предметом розгляду Верховного Суду, в якій початкова кваліфікація в обвинувальному акті за ч. 4 ст. 189 КК України була змінена судами першої та апеляційної інстанції у відповідності до розміру фактично отриманої суми. Така кваліфікація підтримана Верховним Судом.

За таких обставин суд вважає, що в обвинувальному акті безпідставно вказано таку кваліфікуючу ознаку як спричинення шкоди в особливо великому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов'язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд категорично не погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про те, що судом безпідставно долучено до матеріалів кримінального провадження ряд доказів, наданих стороною захисту, оскільки такі не стосуються інкримінованого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 4 ст. 189 КК України, а стосуються цивільно-правових відносин обвинуваченого та потерпілого з огляду на вищевикладені судом обставини та наголошує на тому, що за наявності формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, затвердженому 01.11.2021 року, відмінного від повідомлення про підозру від 26.02.2020 року, можливість здійснити належний захист ОСОБА_8 з'явилась у сторони захисту лише під час розгляду в суді обвинувачення по суті. Тому позбавлення сторони захисту можливості на цій стадії процесу поставити під сумнів обвинувачення, що ґрунтується на недопустимих доказах, призведе до істотного порушення рівності сторін у процесі, що суперечитиме частині 2 статті 22 КПК України та частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як зазначав Європейський суд з прав людини, «право на змагальний розгляд загалом означає можливість для сторін знати і коментувати усі надані докази … для того, щоб вплинути на рішення суду».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з метою оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування та доведеність пред'явленого обвинувачення.

Таким чином, обвинувачення, за яким ОСОБА_8 віддано до суду, не може бути основою обвинувального вироку через свою необ'єктивність, суперечливість, непослідовність, невідповідність фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального законодавства, порушення належної процедури притягнення до кримінальної відповідальності, а надані стороною обвинувачення докази не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони є недопустими, сумнівними, ні кожен окремо, ні в сукупності не підтверджують прямо чи опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд зауважує, що при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого є неприпустимим обвинувальний ухил. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на його користь. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з тим, що в діянні обвинуваченого, відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.4 ст. 189 КК України.

Вирішення цивільного позову

ОСОБА_6 під час досудового розслідування подав цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь моральну шкоду в сумі 450000 грн, завдану вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

У зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та його виправданням, даний цивільний позов на підставі ч. 3 ст.129 КПК України слід залишити без розгляду.

Мотиви вирішення інших питань при ухваленні вироку

Суд ухвалює рішення в порядку, визначеному в ст. ст. 368 - 380 КПК України, який зобов'язує серед іншого вирішити питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Термін дії обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання закінчився під час судового розгляду справи і на момент винесення вироку останній вважається особою, щодо якої запобіжний захід не обрано.

Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст.131 КПК України), суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, підлягають скасуванню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 189 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J7» ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою оператора мобільного зв'язку НОМЕР_4 - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- мобільний телефон марки «Nuioi» ІМЕІ НОМЕР_12 , ІМЕІ НОМЕР_13 - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами номіналом 200 грн. ХЄ 0467204, УА 5444173, ЕЦ 8857562, ТИ 0940333, ХЗ 3617685, ХВ 4241302, КЛ 5211257, ЗА 9682959, УК 0617312, ТА 1818666, ЕХ 4546819, УИ 0074318, ХД 7858803, ПВ 9872438, ХЗ 5632836, СИ 2781658, УВ 5612570, КД 0522286, ТГ 1051295, УК 0195040, ТБ 6733109, ТД 8201238, ЕЄ 1503072, СК 9406159, СА 9602720, КМ 8089049, ПЕ 5736119, ЦА 0404056, АГ 4092910, ТД 8701934, ТВ 5915329, ХЕ 6751381, ПЗ 9760180, УС 514420, КМ 2236214, КМ 2307580, КЕ 8931741, ХВ 1804945, ПЕ 666352, ХЄ 7735787, ХЄ 5861726, СА 4128225, ЕЗ 3861287, ПЕ 1903211, ХЄ 1977250, УЖ 3429876, грошові кошти 4500 грн 7 купюрами номіналом 500 грн ЦБ 6709184, ХВ 8230542, ЦБ 8330988, ЦБ 8606234, МА 0427550, БВ 5308408, ФГ 2780437, 1 купюра номіналом 1000 грн АБ 9010509, грошові кошти в сумі 8985 грн 21 купюрою номіналом 200 грн АВ 8096420, ТД 2443494, УФ 2837863, ТЖ 3593334, ТЖ 6123313, УС 9406499, ХИ 3704368, ЄФ 385093, ЄИ 3529803, ХЖ 0833217, ПЗ 4186768, КИ 0591796, ЦБ 867099, УЗ 7537955, ЦА 1129809, ХЄ 2495355, ХИ 0619683, СД 3286260, ТА 3918606, ПВ 4908987, ХЗ 0747933, 9 купюрами номіналом 500 грн БН 7296706, ХВ 891789, ХЖ 7883068, ЗИ 9272604, СБ 4462567, ФЗ 7363090, 2 купюрами номіналом 100 грн УЦ 6976374, КЗ 8026860, 1 купюрою номіналом 50 грн СК 2687568, 1 купюрою номіналом 20 грн ТЕ 8949832, 2 купюрами номіналом 10 грн ДУ 5792087, ЮГ 7636056, 2 купюрами номіналом 2 грн ТЖ 3036352, ТЖ 3135582, 3 купюрами номіналом 1 грн УИ 232164, УЗ 6898186, УП 8525024 - повернути власнику ОСОБА_8 ;

- грошові кошти в сумі 1000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна КВ 93946469 GB2, КВ 10450386 RВ2, КВ 17607608 DB2, КВ 64523798 НВ2, КВ 35811394 ІВ2, КL 55410876 CL12, НВ 56246203 ІВ2, КК 71566421 ВК1, НВ 17040272 QB2, НВ 08326882 LB2 - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- імітаційні грошові кошти HF03301275D у кількості 490 купюр - знищити;

- 6 предметів, ззовні схожих на набої - знищити;

- коробку до мобільного телефону «ОРРО А5» imei НОМЕР_14 , imei НОМЕР_15 - повернути власнику ОСОБА_12 ;

- пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_16 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_17 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_18 - повернути власнику ОСОБА_12 ;

- мобільний телефон «ОРРО А5» imei НОМЕР_14 , imei НОМЕР_15 ; ноутбук марки «Lenovo» серійний номер НОМЕР_19 ; планшет марки «Sigma» серійний номер НОМЕР_20 , передані на зберігання власнику ОСОБА_12 - залишити у останнього;

- аркуш паперу з зошита в клітинку із записами, пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_21 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_22 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_23 , два пластикових тримачі сім карт мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_24 , № НОМЕР_25 , упакування від сім карти «Лайфсел» № НОМЕР_26 , наклейка з іmеі № НОМЕР_27 та № НОМЕР_28 - повернути ОСОБА_12 ;

- диск DVD-R Verbatim PSP682VA150025432 з фотознімками справи № 682/2631/18 (провадження №2/682/14/2020) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, як безпідставно набутого, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- диск DVD-R Verbatim PSP682VA150025282 з фотознімками справи № 682/3632/18 (провадження №2/682/34/2020) за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договорів про спільне використання нежитлового приміщення недійсними, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- флеш-накопичувач «Kingston 16Gb» з відеозаписами з відеокамер спостереження під назвами: «10.11.21.242_044_ІР» Camera 44_S20200117154149_Е20200117160046», «10.11.21.242_044_ІР» Camera 44_S20200117160043_Е20200117163010» та «10.11.21.242_044_ІР» Camera 44_S20200117163025_Е20200117170607», що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- флеш-накопичувач «Kingston 16Gb» з відеозаписами з відеокамер спостереження під назвами: «10.11.21.241_006_Парковка зліва-20200293140042-20200203140922», «10.11.21.241_057_ІР Camera 57_20200203135235-20200203141028(1)», «10.11.21.242_043_ІР Camera 43_S20200203152815_Е20200203154023» та «10.11.21.242_044_ІР Camera 44_S20200203152905_Е20200203153835(1)», що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2020 року, арешт на мобільний телефон марки «Nuioi» ІМЕІ НОМЕР_12 , ІМЕІ НОМЕР_13 , грошові кошти в сумі 50000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна КВ 93946469 GB2, КВ 10450386 RВ2, КВ 17607608 DB2, КВ 64523798 НВ2, КВ 35811394 ІВ2, КL 55410876 CL12, НВ 56246203 ІВ2, КК 71566421 ВК1, НВ 17040272 QB2, НВ 08326882 LB2, НF 03301275 DF6 у кількості 490 купюр; грошові кошти в сумі 10000 грн. купюрами номіналом 200 грн. ХЄ 0467204, УА 5444173, ЕЦ 8857562, ТИ 0940333, ХЗ 3617685, ХВ 4241302, КЛ 5211257, ЗА 9682959, УК 0617312, ТА 1818666, ЕХ 4546819, УИ 0074318, ХД 7858803, ПВ 9872438, ХЗ 5632836, СИ 2781658, УВ 5612570, КД 0522286, ТГ 1051295, УК 0195040, ТБ 6733109, ТД 8201238, ЕЄ 1503072, СК 9406159, СА 9602720, КМ 8089049, ПЕ 5736119, ЦА 0404056, АГ 4092910, ТД 8701934, ТВ 5915329, ХЕ 6751381, ПЗ 9760180, УС 514420, КМ 2236214, КМ 2307580, КЕ 8931741, ХВ 1804945, ПЕ 666352, ХЄ 7735787, ХЄ 5861726, СА 4128225, ЕЗ 3861287, ПЕ 1903211, ХЄ 1977250, УЖ 3429876, грошові кошти 4500 грн 7 купюрами номіналом 500 грн ЦБ 6709184, ХВ 8230542, ЦБ 8330988, ЦБ 8606234, МА 0427550, БВ 5308408, ФГ 2780437, 1 купюра номіналом 1000 грн АБ 9010509, грошові кошти в сумі 8985 грн 21 купюрою номіналом 200 грн АВ 8096420, ТД 2443494, УФ 2837863, ТЖ 3593334, ТЖ 6123313, УС 9406499, ХИ 3704368, ЄФ 385093, ЄИ 3529803, ХЖ 0833217, ПЗ 4186768, КИ 0591796, ЦБ 867099, УЗ 7537955, ЦА 1129809, ХЄ 2495355, ХИ 0619683, СД 3286260, ТА 3918606, ПВ 4908987, ХЗ 0747933, 9 купюрами номіналом 500 грн БН 7296706, ХВ 891789, ХЖ 7883068, ЗИ 9272604, СБ 4462567, ФЗ 7363090, 2 купюрами номіналом 100 грн УЦ 6976374, КЗ 8026860, 1 купюрою номіналом 50 грн СК 2687568, 1 купюрою номіналом 20 грн ТЕ 8949832, 2 купюрами номіналом 10 грн ДУ 5792087, ЮГ 7636056, 2 купюрами номіналом 2 грн ТЖ 3036352, ТЖ 3135582, 3 купюрами номіналом 1 грн УИ 232164, УЗ 6898186, УП 8525024 у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2020 року, арешт на 6 предметів ззовні схожих на набої; пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_16 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_17 , пластиковий тримач сім карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_18 , коробку до мобільного телефону «ОРРО А5» imei НОМЕР_14 , imei НОМЕР_15 у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_87