Справа № 686/10372/23
Провадження № 2/686/630/24
08 лютого 2024 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
при секретарі Цибульській Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків,
встановив:
27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, в обґрунтування якого вказав, що 01 вересня 2010 року уклав із відповідачем договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав в борг грошові кошти в сумі 550 000 грн., які зобов'язався повернути до 30.09.2013 року. Проте, в обумовлений строк відповідач суму позики не повернув і 686/13341/15 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 01.10.2010 року в сумі 947143,39 грн., з яких сума боргу 520 000 грн., інфляційні втрати за період з 01.10.2013 року по 31.05.2015 року 400 046,4 грн.; 3% річних за весь час прострочення з 01.10.2013 року по 26.06.2015 року 27 096,99 грн.; судовий збір 3641,31 грн. Проте, відповідач свого обов'язку щодо виплати позивачу вказаного грошового зобов'язання не виконав. А тому, позивач просить за період з 26.04.2020 року по 26.04.2023 року стягнути з відповідача в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України від простроченої суми згідно рішення суду від 12.12.2015 року на суму 947 143,39 грн. стягнути 3 % річних в розмірі 85 243 грн., та інфляційні втрати в розмірі 458 720,9 грн., а також понесені судові витрати.
02 травня 2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
30 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07.12.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 вересня 2010 року у сумі 947143,39 (дев'ятсот сорок сім тисяч сто сорок три гривні тридцять дев'ять копійок) гривень з яких сума боргу: 520 000 гривень; інфляційні втрати за період з 01.10.2013 по 31.05.2015 рік - 400046,40 гривень, 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.10.2013 по 26 червня 2015 рік - 27096,99 гривень; та судовий збір у сумі 3641,31 (три тисячі шістсот сорок одна гривня тридцять одна копійка).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд виходить з приписів ч.1, 5 ст.81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості за договором позики чи за вищевказаним рішенням суду, та не спростував наданий позивачем розрахунок.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Так, згідно наданого позивачем розрахунку 3 відсотка річних за період з 26.04.2020 року по 26.04.2023 року становить 85243 грн., а інфляційні втрати за той самий період становить 458720 грн. 90 коп.
Проте, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказане положення внесено Законом України № 2120-IX від 15.03.2022р. та набрало чинності 17.03.2022 року.
Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому приймаючи зміни до вказаного Указу Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року по день ухвалення рішення суду в цій справі, на території України введено воєнний стан.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, за період, у який на території України введено воєнний стан, приймаючи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втратах (відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України) з 24.02.2022 року, відсутні.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, слід обраховувати за період з 20 березня 2018 року до 23 лютого 2022 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду № 686/13341/15 від 07.12.2015 року визначену основну суму боргу за вказаним зобов'язанням у розмірі 520 000 грн., яку і слід брати за основу для проведення відповідних розрахунків.
Згідно розрахунку проведеного судом сума 3% річних становить 28 563 грн. 69 коп. (2020р.- 520000х3х250/365/100= 10655,74; 2021р. - 520000 х 365 х3/365/100= 15600; 2022р. - 520000х54х3/365/100=2307,95).
Сума інфляційних втрат за вказаний період становить 89 022 грн. 51 коп. (520 000,00 x (100,3x100,2x99,4x99,8x100,5 x 101 x 101,3x 100,9x 101,3 x 101x 101,7 x100,7 x 101,3 x 100,2 x100,1 x 99,8 x 101,2 x 100,9 x 100,8 x 100,6 x101,3 x 101,6 = 1.17119713) - 520000).
Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних в розмірі 28 563,69 грн. та 89022 грн. 51 коп. інфляційних втрат, а всього - 117 586 грн. 20 коп.
Щодо розподілу судових витрат по справі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 175 грн. 88 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) збитки за період з 26.04.2020 року по 23.02.2022 року в сумі 117 586 грн. 20 коп., а також, судовий збір в сумі 1175 грн. 88 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення суду 12 лютого 2024 року.
Суддя: О.М. Палінчак