пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 лютого 2024 року Справа № 903/140/24
за заявою: Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс»
до відповідача: підприємця Заєць Оксани Леонідівни , м. Горохів, Луцький р-н., Волинська обл.
про видачу судового наказу
Суддя Кравчук А.М.
встановив: 09.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» до підприємця Заєць Оксани Леонідівни про видачу судового наказу
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 6 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З поданої заяви вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені до підприємця Заєць Оксани Леонідівни .
Відповідно до приписів ст.51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
У п.16 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Заєць Оксани Леонідівни здійснено 03.06.2022 за її власним рішенням, про що внесено відповідний запис до реєстру за №2001810060005004497.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник звернувся до боржника підприємця Заєць Оксани Леонідівни , яка на час подання заяви про видачу судового наказу вже не має статусу фізичної особи-підприємця.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 № 338/180/17).
Разом з тим, ч.2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. При цьому, як зазначалося, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України). Ці законодавчі норми є спеціальними.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Проте, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника фізичну особу-підприємця, заявником не прийнято до уваги припинення боржником підприємницької діяльності, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до правовідносин, що розглядаються, процедури наказного провадження.
Визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №127/23144/18 у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця, та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» про видачу судового наказу щодо стягнення грошових коштів з підприємця Заєць Оксани Леонідівни .
У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. (ч. 2 ст. 153 ГПК України)
Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні заяви Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства «Луцькспецкомунтранс» до підприємця Заєць Оксани Леонідівни про видачу судового наказу відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду підписана 12.02.2024.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук