пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 лютого 2024 року Справа № 903/1230/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: Костюк Т.П. - адвокат (ордер серії ВК №1115573 від 01.09.2023),
від відповідача: Овчарук А.О. - адвокат (ордер серії АС №1083304 від 07.02.2024),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства - Фірма “Торгбуд-Сервіс”, с. Здовбиця, Рівненського району, Рівненської області
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Горохівського району, Волинської області
про стягнення 150000 грн.,
11.12.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №61 від 05.12.2023 Приватного підприємства - Фірма “Торгбуд-Сервіс” про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 150000 грн. заборгованості на підставі видаткових накладних за товар та надані послуги.
Ухвалою суду від 18.12.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи призначити на 10.01.2024; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
25.12.2023 до Господарського суду Волинської області від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшов відзив на позовну заяву від 21.12.2023, в якому відповідач просить:
- не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України;
- у задоволенні позовної заяви відмовити повністю;
- судові витрати покласти на позивача;
- зменшити розмір витрат на правничу допомогу ( у випадку покладення на відповідача) до 5000 грн.;
У відзиві від 21.12.2023 відповідач на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України заявив, що докази на підтвердження судових витрат (зокрема витрат на правничу допомогу) будуть надані Господарському суду Волинської області протягом 5 днів після ухвалення відповідного судового рішення.
25.12.2023 до Господарського суду Волинської області від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява від 21.12.2023 про забезпечення доказів, в якій заявник просить витребувати у позивача за первісним позовом оригінали усіх доказів, що додані до первинної позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.01.2024 постановлено відмовити у задоволенні заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про забезпечення доказів від 21.12.2023 у справі №903/1230/23.
05.01.2024 через систему “Електронний суд” до Господарського суду Волинської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні в Ратнівському районному суді Волинської області.
10.01.2024 в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві; заявив усне клопотання про витребування у позивача усіх оригіналів доказів, які додані до позовної заяви.
Усне клопотання представника відповідача про витребування оригіналів документів було задоволено з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.01.2024.
Ухвалою суду від 10.01.2024 було відкладено розгляд справи на 07.02.2024; постановлено позивачу подати суду до 05.02.2024 оригінали документів: видаткових накладних №22230 від 01.12.2021, №22239 від 01.12.2021, №22442 від 06.12.2021, №22446 від 06.12.2021, №22617 від 10.12.2021, №23087 від 18.12.2021, №23095 від 18.12.2021, №23149 від 20.12.2021, №23168 від 20.12.2021; гарантійний лист №23 від 24.02.2022, претензію №50 від 25.09.2023, доказів направлення претензії відповідачу.
22.01.2024 через систему “Електронний суд” до Господарського суду Волинської області надійшло клопотання від 22.01.2024 адвоката Костюк Т. П.. - представника ПП - Фірма “Торгбуд-Сервіс” про участь в судовому засіданні 07.02.2024 о 12:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 25.01.2024 було задоволено клопотання адвоката Костюк Т. П.. - представника ПП - Фірма “Торгбуд-Сервіс” про участь в судовому засіданні 07.02.2024 о 12:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
25.01.2024 представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2024 надіслав оригінали документів: видаткові накладні №22230 від 01.12.2021, №22239 від 01.12.2021, №22442 від 06.12.2021, №22446 від 06.12.2021, №22617 від 10.12.2021, №23087 від 18.12.2021, №23095 від 18.12.2021, №23149 від 20.12.2021, №23168 від 20.12.2021; гарантійний лист №23 від 24.02.2022, претензія №50 від 25.09.2023, докази направлення претензії відповідачу, трек відстеження по «Укрпошті» про вручення претензії.
07.02.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про приєднання ордеру на підтвердження представництва.
07.02.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
07.02.2024 в судовому засіданні представник відповідача позову не визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Приватне підприємство - Фірма “Торгбуд-Сервіс” на підставі видаткових накладних передало Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка товар та надало послуги.
За переданий товар та надані послуги згідно з видатковими накладними впродовж 2021 - 2023 років відповідачем було здійснено розрахунок частково.
24.02.2022 відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, згідно з яким відповідач зобов'язався оплатити заборгованість у розмірі 258 220 грн. до 15.03.2023 включно.
З моменту отримання гарантійного листа відповідач частково здійснив оплату за товар.
Станом на 25.09.2023 за відповідачем рахувалась заборгованість за переданий товар, доставку товару автоміксером та надані послуги бетононасоса у сумі 230 000 грн.
В порядку досудового врегулювання спору відповідачу було надіслано претензію №50 від 25.09.2023 на суму 230 000 грн.
Претензія була задоволена частково - 12.10.2023 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 80 000 грн.
На час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар та надані послуги на підставі видаткових накладних становить 150000 грн.
Заборгованість виникла на підставі видаткових накладних:
- видаткова накладна №22230 від 01 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером, послуги бетононасоса) на суму 20 220,00 грн., яка оплачена частково на суму 12 240,00 грн. Неоплачена сума по цій видатковій накладні становить - 7 980,00 грн.;
- видаткова накладна №22239 від 01 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером, послуги бетононасоса, переїзд бетононасоса) на суму 18 740,00 грн.;
- видаткова накладна №22442 від 06 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером, послуги бетононасоса, доставка бетононасоса) на суму 23 000,00 грн.;
-видаткова накладна №22446 від 06 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером, послуги бетононасоса, переїзд бетононасоса) на суму 23 100,00 грн.;
- видаткова накладна №22617 від 10 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, послуги бетононасоса, доставка бетононасоса, переїзд бетононасоса) на суму 19 480,00 грн.;
- видаткова накладна №23087 від 18 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, послуги бетононасоса, доставка бетононасоса) на суму 20 220,00 грн.;
- видаткова накладна №23095 від 18 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером, послуги бетононасоса) на суму 21 310,00 грн.;
-видаткова накладна №23149 від 20 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка бетононасоса, послуги бетононасоса) на суму 13 680,00 грн.;
- видаткова накладна №23168 від 20 грудня 2021р. (бетон М-300 Р4 з протиморозною добавкою, доставка автоміксером) на суму 2 490,00 грн.
Видаткові накладні містять підписи представників сторін та скріплені печатками товариств, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку у відповідача розрахуватися за отриманий товар.
Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, письмового договору між сторонами не укладалося, проте у сторін виникли взаємні права та обов'язки у зв'язку із купівлею-продажем товару на підставі видаткових накладних.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно із абзацом 11 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Товар передано відповідачу згідно з видатковими накладними та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов'язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після прийняття товару від позивача, тобто з дати підписання видаткових накладних.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надіслана відповідачу вимога виконана частково.
Доводи відповідача про те, що позов не підтверджений належними доказами, не приймається судом до уваги. На підтвердження позовних вимог позивач подав копії документів, а в судовому 07.02.2024 засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких приєднано до позовної заяви, які підтверджують факт передачі товару та надання послуг.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 150000 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі видаткових накладних, та надані послуги обґрунтована і підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач позбавлений права заперечувати щодо неточностей у видаткових накладних, оскільки таких заперечень не було наведено у відзиві на позов, який на підставі ст.161 ГПК України є заявою по суті справи, повинен містити заперечення відповідача проти позову.
Витрати на правову допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву від 21.12.2023 відповідач зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є неспівмірними та просить зменшити їх розмір до 5000 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”).
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач приєднав: копію договору №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023; копію платіжної інструкції №100838 від 28.12.2023 на суму 10000 грн.; копію акту №2 від 28.12.2023 приймання-передачі виконаних робіт до договору №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023.
Надання правової допомоги за договором №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023 саме адвокатом підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1115573 від 01.09.2023 (а.с.54).
Договір №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023 укладено між Костюк Тетяною Петрівною (надалі- адвокат) та ПП - Фірма “Торгбуд-Сервіс” (надалі -клієнт) (а.с.57-58).
Відповідно до п. 1 договору даний договір є одночасно дорученням на представництво інтересів клієнта з усіх питань, відображених в цьому договорі, відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і виключає необхідність видання додаткової довіреності, чи доручення на ім'я адвоката для юридичного супроводження будь-яких справ в інтересах клієнта.
Відповідно до п.п.3.1.-3.5. договору розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та зазначається в актах наданих послуг. Мінімальна вартість послуг адвоката, не може бути меншою за вартість однієї години роботи адвоката. Гонорар сплачується адвокату в порядку та розмірах що визначенні в додатковій угоді до договору або/та акті наданих послуг. Оплата послуг адвоката може бути сплачена готівкою або шляхом здійснення безготівкового платежу на рахунок адвоката. До гонорару не включаються фактичні витрати необхідні для виконання договору (вартість поштових відправлень, судовий збір, вартість експертизи, витрати понесенні для прибуття до суду на засідання та назад, тощо).
Згідно з актом №2 від 28.12.2023 прийняття-передачі виконаних робіт до договору №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023 адвокатом були надані послуги на загальну суму 10000 грн.
Як вбачається з копії платіжної інструкції №100838 від 28.12.2023 позивач перерахував адвокату Костюк Т.П. 10000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача і приєднаними судом до матеріалів справи доказами: копією договору №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023; копією платіжної інструкції №100838 від 28.12.2023 на суму 10000 грн.; копією акту №2 від 28.12.2023 приймання-передачі виконаних робіт до договору №5/09-2023 про надання правничої допомоги від 01.09.2023; ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1115573 від 01.09.2023.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений представником позивача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у цій справі, не відповідає критеріям розумності й співрозмірності. Спір, який виник між сторонами у справі для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягали застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, представник позивача брав участь лише в одному судовому засіданні 07.02.2024, а тому, виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої позивачу правової допомоги, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову підлягає 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2684 грн. у зв'язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Приватного підприємства - Фірма “Торгбуд-Сервіс” (35709, Рівненська область, Рівненський район, с. Здовбиця, вул. Шосова, буд 105, код ЄДРПОУ 32785198)
- 150000 грн. заборгованості,
- 2684 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору,
- 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 12.02.2024.
Суддя І. О. Якушева