09 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/1973/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2405П/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23 (повний текст ухвали складено 01.11.2023 суддею Киричуком О.А. у приміщенні господарського суду Полтавської області)
за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви про заборону вчиняти дії,
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
фізична особа-підприємець Маренич Віктор Андрійович, місто Кременчук,
Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз», місто Кременчук,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни», місто Київ,
Оспорюваною ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23 заяву фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про забезпечення позову до пред'явлення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАС Енергія Країни" його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання за об'єктом споживача фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування: рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання. В іншій частині заяви фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про забезпечення позову до пред'явлення позову - відмовлено.
ТОВ «ТАС Енергія Країни» з ухвалою господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23 у частині задоволення заяви ФОП Маренича Віктора Андрійовича про забезпечення позову до подання позову. Прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП Маренича Віктора Андрійовича про забезпечення позову до подання позову.
Апелянт зазначає, що господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, але в резолютивній частині оскаржуваної ухвали задовольнив заяву про забезпечення позову частково. Також господарським судом вжито заходи забезпечення позову, які є тотожними з майбутньою позовною вимогою, що є порушенням частини 11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, якою забороняється вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Обставини, які викладені у заяві про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення позову порушить його права та у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Також заявник не обгрунтував причини звернення з даною заявою та не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Апелянт вважає, що заявник має на меті подати до суду позов, в якому він буде просити суд, у тому числі, але не виключно, «визнати протиправними та скасувати повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання. Заявник надав суду, але останній не дослідив докази, а саме: повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання. Також господарський суд не дослідив норми матеріального права, що регулюють діяльність ринку природного газу, зокрема, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, саме у цих підзаконних нормативно-правових актах визначені права та обов'язки постачальника природного газу, яким є другий відповідач, та споживача, яким є заявник, а також порядок, правила, умови та підстави припинення/обмеження газопостачання, та його відновлення. Крім того, господарський суд не оцінив співмірність заходів забезпечення із заявленими позивачем вимогами, як стверджує апелянт, незаконні дії заявника спричинили значну фінансову шкоду другому відповідачу, і після чого, заявник ухиляється від сплати коштів за спожитий природний газ у вересні 2023 року, що продовжує його споживати без будь-яких адекватних і таких, що відповідають закону повідомлень свого постачальника щодо реальних обсягів споживання.
14.11.2023 від заявника апеляційної скарги до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх.№14034) про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якому просить долучити ці доповнення до матеріалів справи, урахувати ці доповнення при розгляді апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1973/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/1973/23.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.11.2023 скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23, у зв'язку з неподанням у встановлений частиною 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України, десятиденний строк для звернення з позовом.
15.01.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 09.02.2024 о 16:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк по 06.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
У судове засідання 09.02.2024 представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, відповідно до яких ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 про відкриття апеляційного провадження у даній справі усі учасники справи отримали в електронному кабінеті 22.01.2024 о 23:05 год.
Щодо клопотання (вх.№14034 від 14.11.2023) про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якому просить долучити ці доповнення до матеріалів справи, урахувати ці доповнення при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
За змістом частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ТОВ «ТАС Енергія Країни» із доповненням до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23 відбулося поза межами строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду.
Ураховуючи положення частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, подані 14.11.2023 через систему «Електронний суд» скаржником доповнення до апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до розгляду, оскільки строк на апеляційне оскарження закінчився 13.11.2023 (наступний день після вихідних).
Відповідно до частин 1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
31.10.2023 фізична особа-підприємець Маренич Віктор Андрійович звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою (вх.№2116/23) про забезпечення позову до подання позовної заяви про заборону вчиняти дії, в якій просив:
1) вжити заходи щодо забезпечення позову у вигляді заборони Приватному акціонерному товариству «Кременчукгаз», його структурним та відокремленим підрозділам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання та/ або розподілу природного газу за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання;
2) вжити заходи щодо забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» його структурним та відокремленим підрозділам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання та/ або розподілу природного газу за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування: рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомленням ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання.
Заява мотивована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Мареничем Віктором Андрійовичем (споживач) укладений договір №ТАС-966-03-/2022 від 31.03.2022 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставити споживачу природний газ у необхідних для нього обсягах і порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та умовах, передбачених договором. З огляду на те, що обов'язковою умовою для постачання природного газу є укладення в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу, такий розподіл здійснюється Приватним акціонерним товариством «Кременчукгаз» на підставі правочину, шляхом підписання ФОП Мареничем В.А. заяви-приєднання №4166 до Типового договору розподілу природного газу. Наприкінці жовтня 2023 року, заявнику стало відомо, що згідно з протоколом засідання комісії ПрАТ «Кременчукгаз» від 05.10.2023, у зв'язку із тим, що за об'єктом споживача - ФОП Маренич Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виявлені порушення, що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових, внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, комісія вирішила відповідно до пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, об'єм переданого (прийнятого) природного газу розрахувати за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання, встановленого на об'єкті споживача, за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, що становить 193104,00 куб.м за стандартних умов. З посиланням на перевищення планового обсягу природного газу у вересні 2023 року, ТОВ «ТАС Енергія Країни» виставило рахунок на оплату ФОП Маренич В.А. донарахованого за протоколом засідання комісії ПрАТ «Кременчукгаз» від 05.10.2023 природного газу на загальну суму 3704930,61 грн. Повідомленням ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання, у зв'язку з порушенням умов договору постачання природного газу №ТАС-966-03/2022 від 31.03.2022 у частині перевищення підтвердженого обсягу природного газу, запропоновано у термін до 12 години 00 хвилин 03.11.2023 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання ФОП Маренич В.А., ЕІС-код 56XO0006TP0CN00Y. У разі невиконання цієї вимоги транспортування газу буде припинено (обмежено) у примусовому порядку. На час звернення з вказаною заявою адвокатом Касьяновим С.М. в інтересах ФОП Маренич В.А. готується позовна заява. На думку заявника, є очевидним, що припинення газопостачання фактично призведе до зупинки роботи газоспоживчого обладнання, що унеможливить виконання зобов'язань перед замовниками та призведе до збитків, простою, неможливості сплачувати заробітну плату. Крім того, припинення газопостачання завдасть шкоди та спричинить суттєві витрати на відновлення її роботи в майбутньому. Відповідно, існує реальна загроза відключення позивача від газопостачання, що призведе до припинення роботи газоспоживчого обладнання. Заявник вважає, що, ураховуючи предмет позову, адекватним, співмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Кременчукгаз», його структурним та відокремленим підрозділам, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни», його структурним та відокремленим підрозділам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання та/ або розподілу природного газу за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємцю Маренич Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року; повідомленням ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання. При цьому заявник зазначив, що незалежно від результатів розгляду спору по суті, вжиті заходи забезпечення не матимуть для відповідачів негативних майнових наслідків, оскільки чинне законодавство містить достатні механізми балансування природного газу в газотранспортній системі та здійснення компенсацій споживачем у випадку неправомірного споживання газу. Вказані тимчасові заходи не обмежать істотним чином господарську діяльність ані Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», ані ТОВ «ТАС Енергія Країни».
На підтвердження зазначених обставин заявником надано такі докази: повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2312 від 16.10.2023; рахунок на оплату №7949 від 30.09.2023 на суму 3704930,61 грн, протокол комісії ПрАТ «Кременчукгаз» від 05.10.2023, акт-розрахунок №145 від 05.10.2023 необлікованого (донарахованого ) об'єму та обсягу природного газу і його вартості по споживачу, що не є побутовим, вимога за вих.№29/1858 від 06.10.2023, рахунки на оплату №7072, №7830 від 01.10.2023, 30.09.2023 на суму 7862,32 грн за розподіл природного газу ПрАТ «Кременчукгаз» (замовлена потужність), договір №ТАС-966-03/2022 постачання природного газу від 31.03.2022.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник навів обґрунтовані доводи та надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують наявність підстав щодо вжиття заходів забезпечення позову саме щодо ТОВ «ТАС Енергія Країни», його структурних та відокремлених підрозділів, у частині вжиття заходів забезпечення щодо інших осіб, дана заява необґрунтована та не представлено доказів на підтвердження наявності підстав для застосування таких заходів щодо інших осіб. Не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів ФОП Маренича В.А., за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому значних збитків та витрат для відновлення газопостачання.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
У рішенні Конституційного Суду України у справі №1-6/2011 від 16.06.2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі «Кюблер проти Німеччини» від 13.01.2011 заява № 32715/06),
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20.
Положення наведених судом норм пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Беручи до уваги зазначене, господарський суд правильно вказав, що ФОП Маренич В.А. має намір вжити заходів з недопущення припинення надання послуг з розподілу природного газу ФОП Мареничу Віктору Андрійовичу у зв'язку з існуючою заборгованістю, що виникла внаслідок перерахунку ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року (у частині вимог до ПрАТ «Кременчукгаз») та заходів з недопущення припинення постачання природного газу згідно з повідомленням ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання (у частині вимог до ТОВ «ТАС Енергія Країни»).
При цьому заявник просив заборонити: 1) Приватному акціонерному товариству «Кременчукгаз», його структурним та відокремленим підрозділам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання та/ або розподілу природного газу за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання; 2) Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» його структурним та відокремленим підрозділам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання та/ або розподілу природного газу за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомленням ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що припинення газопостачання фактично призведе до зупинки роботи газоспоживчого обладнання, що унеможливить виконання зобов'язань перед замовниками та призведе до збитків, простою, неможливості сплачувати заробітну плату. Крім того, припинення газопостачання завдасть шкоди та спричинить суттєві витрати на відновлення її роботи у майбутньому. Відповідно, існує реальна загроза відключення позивача від газопостачання, що призведе до припинення роботи газоспоживчого обладнання.
Колегія суддів вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення до подання позову та мотивація, викладена у ній, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства, оскільки заявник обґрунтував причини звернення з заявою про забезпечення позову, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Як зазначалося вище, до заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви заявником надано належні та допустимі докази у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів про забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, ас саме: повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №2312 від 16.10.2023; рахунок на оплату №7949 від 30.09.2023 на суму 3704930,61 грн, протокол комісії ПрАТ «Кременчукгаз» від 05.10.2023, акт-розрахунок №145 від 05.10.2023 необлікованого (донарахованого ) об'єму та обсягу природного газу і його вартості по споживачу, що не є побутовим, вимога за вих.№29/1858 від 06.10.2023, рахунки на оплату №7072, №7830 від 01.10.2023, 30.09.2023 на суму 7862,32 грн за розподіл природного газу ПрАТ «Кременчукгаз» (замовлена потужність), договір №ТАС-966-03/2022 постачання природного газу від 31.03.2022.
Вищезазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що обставини, які викладені у заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того факту, що невжиття заходів забезпечення позову порушить його права та у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також про необґрунтованість заявником причин звернення з даною заявою та не надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали суду з посиланням на те, що суд встановив обставини справи, які мають суттєве значення для застосування заходу забезпечення позову, без достатніх доказів, є неаргументованими та відхиляються колегією суддів.
Посилання заявника апеляційної скарги на ту обставину, що господарський суд не дослідив норми матеріального права, що регулюють діяльність ринку природного газу, зокрема, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, саме у цих підзаконних нормативно-правових актах визначені права та обов'язки постачальника природного газу, яким є другий відповідач, та споживача, яким є заявник, а також порядок, правила, умови та підстави припинення/обмеження газопостачання, та його відновлення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки перевірка господарським судом вказаних обставин фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову до його подання у цій справі.
Щодо твердження апелянта про те, що незаконні дії заявника спричинили значну фінансову шкоду другому відповідачу, після чого, заявник ухиляється від сплати коштів за спожитий природний газ у вересні 2023 року, що продовжує його споживати без будь-яких адекватних і таких, що відповідають закону повідомлень свого постачальника щодо реальних обсягів споживання, колегія суддів зазначає, що значна фінансова шкода, завдана другому відповідачу, не підтверджена жодними доказами у справі.
Водночас, господарським судом правильно установлено, що намір вжити заходів з припинення (обмеження) газопостачання, у зв'язку з порушенням умов договору постачання природного газу №ТАС-966-03/2022 від 31.03.2022 у частині перевищення підтвердженого обсягу природного газу згідно з повідомленням №2312 від 16.10.2023, в якому запропоновано ФОП Мареничу В.А. у термін до 12 години 00 хвилин 03.11.2023 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання, ЕІС-код 56XO0006TP0CN00Y, а у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу припинити (обмежити) в примусовому порядку (а.с.11), має саме підприємство ТОВ «ТАС Енергія Країни».
Щодо ПрАТ «Кременчукгаз» заявник не обґрунтував та не надав доказів у підтвердження наявності підстав для застосування таких заходів саме до ПрАТ «Кременчукгаз».
Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування реальної загрози для настання наслідків, про які вказує заявник, та наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни», його структурним та відокремленим підрозділам, вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження газопостачання за об'єктом споживача - фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Маренич В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання; адже відповідно до вказаного повідомлення №2312 від 16.10.2023 ТОВ «ТАС Енергія Країни» має намір вжити заходи з припинення (обмеження) газопостачання, що може призвести до зупинки роботи газоспоживчого обладнання, що унеможливить виконання зобов'язань перед замовниками та призведе до збитків, простою, неможливості сплачувати заробітну плату.
Апелянт зазначає, що господарським судом вжито заходи забезпечення позову, які є тотожними з майбутньою позовною вимогою, що є порушенням частини 11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, якою забороняється вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Колегія суддів вважає такі твердження скаржника безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Ураховуючи положення статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах №906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
В оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову від 01.11.2023 суд першої інстанції заборонив ТОВ «ТАС Енергія Країни» вчиняти певні дії (з припинення та/або обмеження газопостачання на об'єкті заявника), що передбачено пунктом 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, господарський суд, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, не здійснював правову оцінку умов договору №ТАС-966-03/2022 постання природного газу від 31.03.2022, протоколу рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Маренич В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання або обґрунтованості позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, та не вирішував спір по суті.
Із встановлених господарським судом обставин, які були покладені в основу оскаржуваної ухвали, також убачається, що предметом позову, з яким заявник має намір звернутися до суду, є вимоги немайнового характеру - визнання протиправним та скасування рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання.
Оскільки в даному випадку позивач мав намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі №911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19.
Урахувавши наведені законодавчі норми, господарський суд правильно встановив, що заходи забезпечення позову, наведені у заяві про забезпечення позову до його подання, не є тотожними за змістом позовних вимог ФОП Маренич В.А.
При цьому господарський суд правомірно вказав, що існує реальна загроза відключення ФОП Маренич В.А. від газопостачання, а також у разі задоволення позовної заяви, захист прав позивача буде можливий тільки на майбутнє, а з огляду на наслідки для виробництва, про які зазначає заявник, захист його прав не буде ефективним, відшкодування збитків, які можуть бути спричинені заявнику припиненням газопостачання, потребуватимуть звернення позивача до суду з новими позовами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №904/1933/21.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню позовних вимог, з якими позивач має намір звернутися до господарського суду.
Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов законного висновку про підставність вимог заявника щодо вжиття зазначених заходів забезпечення позову саме щодо ТОВ «ТАС Енергія Країни», його структурних та відокремлених підрозділів.
Натомість у частині вжиття заходів забезпечення щодо Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» дана заява не обґрунтована та не підтверджена доказами, що також правильно встановлено господарським судом.
Доводи апелянта про те, що господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, але в резолютивній частині оскаржуваної ухвали задовольнив заяву про забезпечення позову частково, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дії щодо припинення (обмеження) газопостачання до прийняття рішення у справі не обмежуватиме права та законні інтереси ТОВ «ТАС Енергія Країни», натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті. Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не позбавляє останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатися господарською діяльністю. Зазначене забезпечує збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі №914/766/17.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову господарським судом здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову до його подання. Адже невжиття заходів забезпечення позову до моменту вирішення спору у справі за позовом фізичної особи-підприємця Маренича Віктора Андрійовича, який має намір пред'явити позов про визнання протиправним та скасування спірного рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз», оформленого протоколом від 05.10.2023, яким здійснено перерахунок ФОП Мареничу В.А. об'єму розподіленого (спожитого) природного газу за вересень 2023 року та повідомлення ТОВ «ТАС Енергія Країни» №2312 від 16.10.2023 про припинення (обмеження) газопостачання, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів ФОП Маренич В.А., за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також призвести до суттєвого порушення прав заявника, нанесення йому значних збитків та витрат для відновлення газопостачання.
У межах доводів апеляційної скарги заявник не спростував висновки оскаржуваної ним ухвали суду. Отже, апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 2 ст.129 Конституції України та частини 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що відповідно до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23- без змін.
Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Енергія Країни» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.11.2023 у справі №917/1973/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.02.2024.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова