06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2805/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС" вх. № 2477 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2023, ухвалене суддею Лавровою Л.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області 23.10.2023 о 12 год.20 хв. (повне рішення складено 30.10.2023) у справі № 922/2805/23
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ", с. Глинське Ізюмського району Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС", смт.Бабаї Харківського району Харківської області,
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 задоволено позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ". Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1309025,17 грн та 19635,38 грн судового збору.
В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив, що вимоги позивача щодо розміру коштів, які були перераховані у якості передоплати та які підлягають поверненню у зв'язку з невиконанням обов'язку з поставки товару, є обґрунтованими та документально підтвердженими. Щодо заперечень відповідача відносно повернення коштів за платіжними дорученнями на загальну суму 1197000,00 грн (платіжне доручення № 84 від 30.05.2022 на суму 820000,00 грн, платіжне доручення № 95 від 03.06.2022 на суму 177000,00 грн, платіжне доручення № 1310 від 03.06.2022 на суму 200000,00 грн.), суд першої інстанції зазначив, що вказані кошти є поверненням у відповідь на лист СГ ТОВ “Хлібопродукт” від 26.05.2022 № 26/05-01 (про що зазначено в призначеннях платежу платіжних доручень) про повернення передплати за непоставлений сульфат амонію в кількості 57 тон, який був передоплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 306 від 23.05.2022 на суму 1197000,00 грн, передоплата була здійснена на підставі Рахунку № 258 від 23.05.2022 в межах Договору поставки № 15-СЗ від 18.11.2021 і повернення цієї суми передоплати не є предметом даного позову, інших доказів повернення коштів відповідачем не було надано до суду. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що первинні документи відповідача були знищені або розшукуються в результаті завданої шкоди військовими діями, зазначивши, що для підтвердження повернення отриманих коштів відповідач не позбавлений можливості використати дані електронного бухгалтерського обліку, дані інтернет банкінгу підприємства, а також запитати дані по своїм розрахунковим рахункам у банківській установі на предмет здійснених платежів та отриманих коштів, однак, відповідачем не було надано до суду ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок, з яких би суд міг встановити факт повернення отриманих відповідачем коштів, окрім того, сам відповідач зазначив у відзиві па позовну заяву, що його офісні приміщення знаходились у місті Харкові та відповідач не був позбавлений можливості доступу до них; натомість в матеріалах справи наявні надані позивачем платіжні доручення про перерахування грошових коштів і виписки банків, що підтверджують дані про рух коштів між сторонами; з огляду на встановлені обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши передоплату за укладеними з позивачем договорами поставки, не здійснив поставку в обумовленому об'ємі та строки та не повернув отримані кошти, а отже позовні вимоги щодо стягнення передоплати в загальній сумі 1309025,17 грн, за якою не було здійснено поставку, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач у межах встановленого законом строку, через систему “Електронний суд” надіслав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: вимоги позивача обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за двома договорами: договір поставки № 32-СЗ від 10.11.2020, договір поставки № 15 СЗ від 18.11.2021, за договором поставки № 32-СЗ від 10.11.2020 позивачем заявлена сума заборгованості 237462,04 грн, у рішенні суд вказав, що за цим договором позивачем була здійснена оплата на суму 9929221,58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у тому числі, платіжним дорученням № 1088 від 22.11.2021 на суму 244359,36 грн. Проте, за твердженням відповідача, вказане платіжне доручення не має відношення до договору № 32-СЗ від 10.11.2020, за вказаним договором було сплачено суму 9684862,22 грн і на цю суму поставлено товар, тому апелянт зазначає, що висновок суду, що за договором № 32-СЗ від 10.11.2020 була здійснена оплата на суму 9929221,58 грн, не відповідає фактичним обставинам справи, а заборгованість в розмірі 237462,04 грн відсутня, тобто суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача заборгованість за договором № 32-СЗ від 10.11.2020 в розмірі 237462,04 грн. Також відповідач зазначає, що ним поставлявся товар, і первинні документи (видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, довіреності на отримання товару) знаходились в місті Ізюм за місцезнаходженням складських приміщень підприємства і ці документи у відповідача втрачено, натомість ці документи є у позивача, але позивач їх не надав.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду 24.11.2023.
Після усунення заявником недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі № 922/2805/23, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "09" січня 2024 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, встановлено учасникам справи строк до 04.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.
04.01.2024, тобто в межах установленого судом строку, позивач через систему "Електронний суд" направив відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає наступне: посилання відповідача на той факт, що платіжне доручення № 1088 від 22.11.2021 відноситься не до договору 2020 року, а до договору 2021 року, факту поставки товару на здійснену передоплату за договором поставки 2020 року не доводить, відповідач взагалі ніяких доказів поставки товару на суму позовних вимог не надав, також ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС" не надавало відповідей на численні претензії СТОВ "ХЛІБОПРОДУКТ", не здійснювало звіряння розрахунків, не зверталося до позивача з приводу втрати первинних документів та необхідності їх відновлення. Посилання відповідача на воєнні дії позивач не вважає належним аргументом, оскільки сам відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, що його офісні приміщення знаходились у місті Харкові, не постраждали від військових дій і були в доступі з вересня 2022 року, крім того, відповідач жодного разу за півтора роки не звернувся до позивача з приводу втрати первинних документів і необхідності їх відновлення. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у зв'язку з відпусткою судді-доповідача Шевель О.В. розгляд справи було відкладено на 30 січня 2024 року о 14:15 год.
У судовому засіданні 30.01.2024, в якому представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію, було оголошено перерву до "06" лютого 2024 р. о 14:30 год.
02.02.2024 позивач через систему "Електронний суд" надав додаткові пояснення, в яких зазначає наступне: позивачем подана до суду платіжна інструкція № 1088 від 22.11.2021 щодо здійснення попередньої оплати відповідачеві за поставку засобу захисту рослин Аканто Плюс на суму 244359,36 грн, до матеріалів справи також долучений рахунок, який свідчить про те, що грошові кошти в сумі 244359,36 грн сплачені не помилково, а як прийнята/акцептована оферта згідно виставленого відповідачем рахунку щодо поставки засобу захисту рослин Аканто Плюс в обсязі 240 літрів на загальну суму 244359,36 грн з посиланням на договір № 15-СЗ від 18.11.2021; на суму 237462,04 грн товар не був поставлений відповідачем до сьогоднішнього дня. Також позивач вказує на відсутність доказів знищення первинної документації відповідача за адресою: м. Ізюм, вулиця Маршала Федоренка, будинок 11/1д, а також відсутність належного підтвердження того, що ця адреса використовувалась відповідачем в якості офісних приміщень, адже за долученими до матеріалів справи Договорами поставки підприємство мало юридичну адресу в місті Бабаї Харківської області, вулиця Островського, 50, і адресу для листування - офісні приміщення 303, 311 проспект Гагаріна, 201 у місті Харків, які не були окуповані і відомості про пошкодження цих будівель відсутні.
У судовому засіданні 06.02.2024 представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники сторін не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОПРОДУКТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАГРОРЕСУРС” (постачальник) укладено Договір поставки № 15-СЗ від 18.11.2021 (т.1, а.с.10), за яким предметом поставки є насіннєвий матеріал та/або хімічні засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива.
В межах укладеного договору було підписано Специфікацію № 3 від 14.12.2021, якою визначено оплату на умовах 100% передоплати вартості Товару та передбачено, що поставка здійснюється на умовах DDP на склад Покупця за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Глинське в строк до 31.12.2021. За вказаною специфікацією СГ ТОВ “Хлібопродукт” на підставі Рахунку на оплату замовлення № 1586 від 14.12.2021 було здійснено 100% передплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1210 від 17.12.2021 на суму 639600,00 грн (т.1, а.с.33).
23.12.2021 в межах укладеного договору було підписано Специфікацію № 4, за якою оплата здійснюється на умовах 100% передоплати вартості Товару; поставка здійснюється на умовах DDP на склад Покупця за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Глинське в строк до 31.01.2022. За вказаною специфікацією СГ ТОВ “Хлібопродукт” на підставі Рахунку на оплату замовлення № 1653 від 23.12.2021 було здійснено 100% передплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1241 від 29.12.2021 на суму 2683000,80 грн (т.1, а.с.34).
Окрім того, між сторонами було укладено договір поставки № 32-C3 від 10.11.2020 (т.1, а.с.201), щодо поставки насіннєвого матеріалу та/або хімічних засобів захисту рослин та/або мінеральних добрив, які мали бути поставлені у строк до 31.12.2021. За вказаним договором позивачем також було здійснено передоплату 100% вартості Товару.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, СГ ТОВ “Хлібопродукт” неодноразово зверталося до ТОВ “Украгроресурс” з вимогами щодо виконання договірних обов'язків у повному обсязі, однак непоставленим залишився товар на загальну суму 1309025,17 грн.
У позові, поданому до господарського суду у червні 2023 року про стягнення з відповідача 1309025,17 грн заборгованості, позивач стверджував, що ТОВ “Украгроресурс” не було поставлено: за договором № 15-СЗ від 18.11.2021 - повністю товар згідно зі специфікацією №3 від 14.12.2021, на загальну суму 639600,00 грн та частково товар згідно зі специфікацією № 4 від 23.12.2021, на загальну суму 431963,13 грн; за договором №32-C3 від 10.11.2020 - на суму 237462,04 грн. При цьому до розрахунку суми заборгованості за договором №32-C3 від 10.11.2020 (т.1, а.с.3) позивач включив суму попередньої оплати 244359,36 грн, сплачену відповідачеві за платіжним дорученням № 1088 від 22.11.2021 (т.1, а.с.119).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказував, що в період з 24.02.2022 по 15.09.2022 внаслідок активних бойових дій у ТОВ “Украгроресурс” не було доступу до ключових майнових активів, трудових ресурсів, що територіально розташовані в місті Ізюм та місті Харкові, у м. Ізюмі за адресою Маршала Федоренко, 11/1 Д знаходяться складські приміщення, а в м. Харкові за адресою проспект Гагаріна, 201 знаходяться орендовані офісні приміщення; багато первинних документів знищено або розшукується, що не дає можливості своєчасно підготувати заяви до суду. Відповідач зазначав, що незважаючи на ці обставини, у 2022 році повертав грошові кошти позивачу, але визначити наявність або відсутність за цим договором заборгованості не має можливості, оскільки втрачені первинні документи. На підтвердження часткового повернення коштів відповідачем до відзиву на позовну заяву надано платіжні доручення на загальну суму 1197000,00 грн: платіжне доручення № 84 від 30.05.2022 на суму 820000,00 грн, платіжне доручення № 95 від 03.06.2022 на суму 177000,00 грн, платіжне доручення № 1310 від 03.06.2022 на суму 200000,00 грн (т.1, а.с. 173 - 176).
За результатами розгляду справи місцевий господарський суд задовольнив позов - з наведених вище підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає вказане рішення за апеляційною скаргою відповідача, в межах наведених у скарзі доводів та вимог, відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову в даній справі є вимога покупця про повернення постачальником сум попередньої оплати, на які не було здійснено поставку товару у передбачений договорами строк.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 910/15531/21.
Отже, за загальним правилом у правовідносинах, пов'язаних з купівлею-продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару. При цьому положення ч. 2 ст. 693 ЦК України не містять прив'язки до підстав непередання товару покупцю.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.01.2024 у справі № 910/903/23 тощо умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту». Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 753/23427/19 тощо.
Як було встановлено вище, строки поставки товару за укладеними між сторонами правочинами тривали до 31.12.2021 та до 31.01.2022, однак постачальником ці строки було порушено та станом на червень 2023 року, коли покупець звернувся до суду з позовом у даній справі, товар на спірні суми попередньої оплати поставлено не було. Зазначених обставин відповідач в ході апеляційного провадження не спростував.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, покупець, СТОВ "ХЛІБОПРОДУКТ", правомірно, з урахуванням вищенаведених приписів ст.693 ЦК України, обрало такий спосіб захисту як звернення до суду з вимогою про стягнення з постачальника, ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС", сум попередньої оплати.
Заперечень щодо правового обґрунтування позовних вимог відповідач в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не наводив.
Натомість, у суді першої інстанції відповідач стверджував про часткове повернення сум попередньої оплати за платіжними дорученнями № 84, № 95 та № 1310, однак місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні надав цим доводам належну оцінку, вказавши, що вказані кошти є поверненням у відповідь на лист СТОВ "ХЛІБОПРОДУКТ" від 26.05.2022 №26/05-01 (про що зазначено в призначеннях платежу платіжних доручень) про повернення передплати за непоставлений сульфат амонію в кількості 57 тон, який був передоплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 306 від 23.05.2022 на суму 1197000,00 грн, передоплата була здійснена на підставі Рахунку № 258 від 23.05.2022 в межах Договору поставки № 15-СЗ від 18.11.2021 і повернення цієї суми передоплати не є предметом даного позову.
В суді апеляційної інстанції відповідач звертав увагу на ту обставину, що за договором поставки № 32-СЗ від 10.11.2020 позивачем заявлена сума заборгованості 237462,04 грн із загальної суми попередньої оплати 9929221,58 грн, розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у тому числі, платіжним дорученням № 1088 від 22.11.2021 на суму 244359,36 грн, проте вказане платіжне доручення не має відношення до договору № 32-СЗ від 10.11.2020, отже, за твердженням відповідача, заборгованість в розмірі 237462,04 грн відсутня.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що у платіжному дорученні № 1088 від 22.11.2021 на суму 244359,36 грн (т.1, а.с.119) вказано призначення платежу - згідно рахунку 1523 від 18.11.2021. Як вбачається із названого рахунку (т.1, а.с.196), його виписано на підставі договору №15-СЗ від 18.11.2021.
Тобто позивач дійсно необґрунтовано суму 244359,36 грн до попередньої оплати за договором № 32-СЗ від 10.11.2020.
Водночас, на думку суду апеляційної інстанції вказана обставина не свідчить про те, що заборгованість в розмірі 237462,04 грн відсутня (як про це стверджує заявник скарги).
Натомість, як слушно зазначав позивач у наданих суду апеляційної інстанції письмових та усних поясненнях, відповідно до матеріалів справи, грошові кошти в сумі 244359,36 грн за платіжним документом №1088 від 22.11.2021 сплачені не помилково, а як прийнята/акцептована оферта згідно виставленого відповідачем рахунку щодо поставки засобу захисту рослин Аканто Плюс в обсязі 240 літрів на загальну суму 244359,36 грн з посиланням на договір № 15-СЗ від 18.11.2021; на суму 237462,04 грн товар не був поставлений відповідачем до сьогоднішнього дня.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 237462,04 грн заборгованості.
Стосовно розрахунку інших сум боргу відповідач в ході апеляційного провадження заперечень не надав.
Також відповідач зазначає, що ним поставлявся товар, і первинні документи (видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, довіреності на отримання товару) знаходились в місті Ізюм за місцезнаходженням складських приміщень ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС", однак були втрачені внаслідок бойових дій.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача, ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС" зареєстроване у смт. Бабаї Харківської області, також у м. Харкові за адресою: пр-т Гагаріна, 201 знаходяться офісні приміщення, які орендує відповідач. Пояснень та доказів, з яких би вбачалося, що документи, які стосуються господарської діяльності ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС", за наведеними адресами не знаходилися і зберігалися виключно на складі у м.Ізюмі, де й були знищені, відповідачем не надано, так само як не надано і доказів пошкодження вищевказаних офісних приміщень внаслідок бойових дій.
Окрім того, як було встановлено вище, строк поставки товару за обома договорами закінчився іще до початку повномасштабної агресії РФ проти України, також, після звільнення м.Ізюм у вересні 2022 року у ТОВ "УКРАГРОРЕСУРС" було достатньо часу для вжиття заходів щодо відновлення бухгалтерського обліку, здійснення звіряння розрахунків із позивачем з метою позасудового врегулювання спору. Проте матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій.
Отже, обставин, що могли б бути визнані належною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та для відмови в задоволенні позову повністю або частково, в апеляційній скарзі не наведено.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОРЕСУРС" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 у справі №922/2805/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.02.2024.
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна