ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 лютого 2024 року Справа № 903/600/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 у справі № 903/600/23 (суддя Якушева І.О., повний текст рішення складено 23.10.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький хлібокомбінат"; 2) приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської Мирослави Валеріївни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Старосілля"
про визнання протиправною бездіяльності приватного нотаріуса, визнання права іпотекодержателя, визнання права заставодержателя
за участю представників сторін:
позивача - Сохацький А.В.;
відповідача - 1 - не з'явився;
відповідача - 2 - не з'явився;
третьої особи - Василюк І.М.;
Фізична особа - підприємець Мельниченко Олександр Васильович (далі - позивач, ФОП Мельниченко О.В.) звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький хлібокомбінат" (далі - відповідач-1, ТОВ "Луцький хлібокомбінат") та приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської Мирослави Валеріївни (далі - відповідач-2, приватний нотаріус Кухлевська М.В.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Старосілля" (далі - третя особа, ТОВ "Мрія Старосілля"), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність приватного нотаріуса Кухлевської М.В. в частині відмови у проведенні реєстраційних дій по заміні іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, а саме: по заміні ТОВ "Луцький хлібокомбінат" на ФОП Мельниченко О.В.;
- визнати за ФОП Мельниченко О.В. право іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, укладеними між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" та ТОВ "Мрія Старосілля".
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 509, 512, 513-517, 577 ЦК України, ст. 24 ЗУ "Про іпотеку", ст. 4, 10, 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", ст. ст. 1, 13, 27 ЗУ "Про заставу", ст. ст. 13, 20, 21, 23 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів те реєстрацію обтяжень".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 в позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив наступне:
- позивачем не доведено факту відмови приватним нотаріусом Кухлевською М.В. у проведенні нею реєстраційних дій, не подано доказів, які б свідчили про прийняття приватним нотаріусом рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій та не обґрунтовано, яким саме вимогам законодавства не відповідає бездіяльність нотаріуса;
- до копії заяви про проведення реєстраційних дій від 11.05.2023 як додаток було додано документи, що підтверджують повноваження представника заявника, однак, які саме копії документів були надані на підтвердження повноважень представника не конкретизовано; позивачем не доведено, що заява містила документи на підтвердження повноважень представника, передбачені ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
- подану заяву про проведення реєстраційних дій від 11.05.2023 не можна вважати заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розумінні приписів чинного законодавства, фактично ця заява засвідчує лише намір позивача ініціювати проведення державної реєстрації;
- щодо вимоги визнати за позивачем право іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, то суд першої інстанції зазначив, що виникнення у позивача прав іпотекодержателя/заставодержателя за даними договорами може відбутися лише після укладення правочину про відступлення прав за іпотечним та заставним договорами, їх нотаріального посвідчення, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;
- сам факт укладення договору відступлення права вимоги за договором позики від 28.01.2022, не може бути підставою виникнення у позивача прав іпотекодержателя/заставодержателя; оскільки договорів про відступлення прав за договорами іпотеки та застави від 28.02.2022 між відповідачем-1 та позивачем не укладено, державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, не проведено, тому не відбувся перехід прав іпотекодержателя/заставодержателя до позивача, а відтак останній не набув відповідних прав за договорами;
- договір відступлення права вимоги за договором позики від 28.01.2022 не може бути підставою виникнення прав ще й тому, що частину коштів за відступлення права вимоги позивач перерахував відповідачу-1 поза межами строку, узгодженого у п. 4 договору відступлення, а за умовою абз. 2 п. 12 договору відступлення права вимоги сторони дійшли згоди, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000 грн у визначенні договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором;
- позивач не підтвердив доказами перехід до нього від відповідача-1 прав іпотекодержателя/заставодержателя, а відтак не довів порушення цих прав. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Мельниченко О.В. на рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 у справі №903/600/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позов задоволити; здійснити розподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- у позивача наявні правові підстави для вчинення правочину про відступлення прав за договором іпотеки та застави, а видана відповідачем-1 довідка № 2-05/23 від 08.05.2023, якою він фактично надав згоду на відступлення, нівелює будь - які підстави для відмови у проведенні державної реєстрації такого відступлення прав;
- виходячи із системного аналізу правових норм, заяву про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заявник самостійно сформувати не може, оскільки такі повноваження наявні у осіб, які мають спеціальний доступ до програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. І такий доступ надається виключно суб'єктам державної реєстрації прав. Саме тому позивач звернувся до відповідача - 2 із заявою, в якій просив повідомити про дату та час здійснення реєстраційних дій з тією метою, щоб разом із відповідачем - 1 з'явитися у визначений відповідачем - 2 час та надати усі необхідні документи, провести необхідні оплати та підписати заяву про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка буде сформована відповідачем - 2 у встановленому законодавством порядку;
- для проведення державної реєстрації прав нотаріус спочатку повинен прийняти/отримати передбачені законодавством документи та на їх основі оформити відповідну заяву за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В нашому ж випадку нотаріус взагалі відмовляється приймати будь - які документи від позивача та відповідача-1, не говорячи вже про формування ним заяви на проведення державної реєстрації речових прав за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме необхідність формування заяви на проведення державної реєстрації речових прав за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обмежує право позивача на реєстрацію за ним відповідних речових прав, адже виключно відповідач - 2 може сформувати таку заяву. І власне саме в тому, що нотаріус відмовляється прийняти від позивача та відповідача - 1 документи необхідні для формування заяви на проведення державної реєстрації речових прав і полягає порушення прав позивача зі сторони відповідача - 2;
- бездіяльність відповідача - 2 суперечить ст. 5 Закону України "Про нотаріат", згідно якої нотаріус зобов'язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки. Вказана норма закону теж не була застосовна судом;
- виключно відповідач - 2 може вчинити дії по посвідченню договорів про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та договором застави та здійснити відповідні реєстраційні дії за результатами посвідчення вказаних договорів;
- посвідчення договорів про відступлення прав за договором іпотеки від 28.02.2020 та за договором застави від 28.02.2020 з подальшим проведенням відповідних реєстраційних дій має здійснюватися виключно приватним нотаріусом Кухлевською М.В. А оскільки нотаріус відмовляється вчиняти нотаріальне посвідчення таких договорів, то і їх укладення між позивачем та відповідачем - 1 є неможливим, так як буде суперечити приписам ст. 220 ЦК України, згідно якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Суд першої інстанції жодної правової оцінки щодо неможливості укладення позивачем та відповідачем - 1 відповідних договорів про відступлення прав за договором іпотеки від 28.02.2020 та за договором застави від 28.02.2020 не надав, що свідчить про допущені судом процесуальні порушення, які проявляються в неповному з'ясуванні обставин справи;
- позивач дійсно здійснив перерахування коштів із порушенням строків, встановлених договором відступлення права вимоги за договором позики від 28.01.2022. Однак, відповідач - 1 не відмовився від умов договору, оскільки прийняв такі кошти із простроченням та не здійснив їх повернення позивачу. Більше того, подальші дії відповідача - 1 (видача довідки про надходження коштів від позивача, надання листа позивачу з підтвердженням намірів укласти договори про відступлення прав за договором іпотеки та договором застави) є підтвердженням того, що відповідач - 1 не втратив інтересу до виконання договору відступлення права вимоги за договором позики від 28.01.2022 та має намір забезпечити його повне виконання, а отже вказаний договір не можна вважати розірваним. Однак, суд першої інстанції не надав жодної оцінки таким доказам.
Додатком до апеляційної скарги є правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах в постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 28.10.2020 у справі 910/10963/19, від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 07.08.2019 у справі № 802/506/16, від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 05.11.2018 у справі №754/12197/16-ц.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л.
Листом від 13.11.2023 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
17.11.2023 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 відкрито провадження у справі № 903/600/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.12.2023 о 14:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 відкладено розгляд справи на 18.01.2024 о 15:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкладено розгляд справи на 01.02.2024 о 15:30 год.
Відповідно до даних діловодства член колегії суддя Філіпова Т.Л. з 05 по 09 лютого 2024 перебуває у черговій щорічній відпустці.
Абітражний керуючий ТОВ "Мрія Старосілля" - Василюк І.М. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначає наступне:
- згідно п. 1 договору позики від 16.04.2018 вбачається, що сума позики підлягає поверненню в строк до 01.07.2018. Відповідно, на момент укладення договору відступлення права вимоги, сплинув визначений положеннями ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо виконання зобов'язання; вимоги позивача про заміну сторони правонаступником ґрунтуються на недійсності;
- згідно п. 4 договору відступлення права вимоги передбачено, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 5 000 000 грн до 14.02.2022. Згідно з абз. 2 п. 12 договору відступлення права вимоги, сторони узгодили, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000 грн у визначені даним договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором. Судом першої інстанції вірно встановлено, що частина коштів оплачена позивачем поза межами строку, узгодженого сторонами у п. 4 договору відступлення, що не заперечується апелянтом. Доводи апелянта про те, що відповідач-1 не відмовився від умов договору, оскільки прийняв такі кошти із простроченням та не здійснював їх повернення позивачу є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо правових наслідків порушення позивачем зобов'язання, зокрема припинення дії договору;
- судом першої інстанції враховано, що згідно умов договору застави, відступлення прав заставодержателем за договором здійснюється за правочином про відступлення прав. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Заставодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити заставодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за договором позики. Доводи позивача щодо обставин "висловлення намірів", "письмового звернення до приватного нотаріуса", "зустрічі представника позивача з нотаріусом", не свідчать про відсутність обов'язку щодо нотаріального посвідчення договору про заміну сторони;
- оскільки відступлення права вимоги могло бути вчинено на підставі нотаріально посвідченого договору, позовні вимоги про визнання бездіяльності нотаріуса протиправною та визнання за позивачем прав іпотекодерателя/заставодержателя на підставі простого письмового договору є безпідставними та такими, що заявлені з посиланням на нікчемний договір.
ФОП Мельниченко О.В. надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що 01.12.2023, він звернувся із листом - вимогою до ТОВ "Луцький хлібокомбінат" про забезпечення виконання умов договору від 28.01.2022 про відступлення права вимоги за договором позики від 16.04.2018, укладеним між ТОВ "Мрія Старосілля" та ТОВ "Луцький хлібокомбінат". Як вбачається із змісту відповіді, відповідач-1 не провів жодних дій направлених на виконання законних вимог позивача та не надав жодних гарантій того, що зможе такі вимоги виконати найближчим часом. Єдине що вчинив відповідач-1, то це направив підписані проекти договорів про відступлення прав за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020. Такі дії відповідача-1 є додатковим свідченням того, що єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача є судовий захист. До письмових пояснень позивачем долучені копії листа - вимоги від 01.12.2023 та відповіді від 18.01.2024 із додатками.
Щодо поданих до суду додаткових доказів, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).
Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, заявник не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказу у встановлений строк та не вказує доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Також суд звертає увагу на те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку не приймати подані позивачем в суді апеляційної інстанції додаткові докази - лист - вимогу від 01.12.2023 та відповідь від 18.01.2024 із додатками (проектами договорів).
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Представник третьої особи в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 16.04.2018 між ТзОВ «Луцький хлібокомбінат»(позикодавець) та ТОВ “Мрія Старосілля” (позичальник) був укладений договір позики , за умовами якого з метою фінансової стабілізації позичальника та поповнення його обігових коштів позикодавець надає позичальникові позику в максимальній сумі 5 000 000грн(п"ять мільйонів гривень), а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики до 01 липня 2018 р.
28.02.2020 між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" як іпотекодержателем та ТОВ "Мрія Старосілля" як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В.
28.02.2020 між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" як заставодержателем та ТОВ "Мрія Старосілля" як заставодавцем було укладено договір застави, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В.
Зазначені договори були укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Мрія Старосілля" перед ТОВ "Луцький хлібокомбінат" за договором позики від 16.04.2018.
28.01.2022 між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" як кредитором та ФОП Мельниченко О.В. як новим кредитором було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 16.04.2018.
Згідно п. 1 договору відступлення права вимоги, кредитор зобов'язується здійснити відступлення прав вимоги, а новий кредитор прийняти право вимоги зобов'язання до ТОВ "Мрія Старосілля", які ґрунтуються на договорі позики із заставним та іпотечним зобов'язанням від 16.04.2018, укладених між кредитором і боржником.
Цим же пунктом договору відступлення права вимоги узгоджено, що разом із правом вимоги виконання зобов'язань за договором позики до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання, а саме: права іпотекодержателя, що виникають з договору іпотеки від 28.02.2020 та права заставодержателя, що виникають з договору застави від 28.02.2022.
Пунктом 4 договору відступлення права вимоги передбачено, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити кредитору 5 000 000 грн до 14.02.2022. Після проведення повної оплати, що має бути підтверджена платіжними дорученнями нового кредитора та довідкою кредитора у довільній формі, сторони зобов'язуються укласти договори про відступлення прав за договором іпотеки від 28.02.2020 та договором застави від 28.02.2020.
Згідно з абз. 2 п. 12 договору відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000 грн у визначені даним договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором.
ФОП Мельниченко О.В. повністю сплатив ТОВ "Луцький хлібокомбінат" кошти у розмірі 5000 000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 10 від 31.01.2022, № 11 від 08.02.2022, № 13 від 22.02.2022, № 16 від 09.06.2022, № 17 від 10.06.2022, № 18 від 13.06.2022, № 19 від 17.06.2022 та довідкою ТОВ "Луцький хлібокомбінат" № 1-05/23 від 08.05.2023. Проте, частина коштів сплачена поза межами строку, узгодженого у п. 4 договору відступлення права вимоги від 28.01.2022.
Предметом позову у даній справі є вимоги ФОП Мельниченко О.В. до ТОВ "Луцький хлібокомбінат" та приватного нотаріуса Кухлевської М.В. про визнання протиправною бездіяльність приватного нотаріуса в частині відмови у проведенні реєстраційних дій по заміні іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020 та визнання за позивачем прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, які укладені між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" та ТОВ "Мрія Старосілля".
Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності приватного нотаріуса Кухлевської М.В., то суд зазначає наступне.
Закон України "Про нотаріат" встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні
Стаття 1 Закону України "Про нотаріат" визначає, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Закон України "Про нотаріат" поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій.
Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, визначено ст. 49 Закону України "Про нотаріат" і він не є вичерпним.
За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України "Про нотаріат", на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.2015 № 527.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі подання заяви уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність (крім проведення реєстраційних дій за заявою уповноваженої особи державного органу, органу місцевого самоврядування), довіреність, видана відповідно до законодавства іноземної держави, або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.
Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі: 1) відсутності документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг, або внесення відповідної плати не в повному обсязі; 2) невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень на подання відповідної заяви; 3) відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).
Частиною 1 ст. 22 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність приватного нотаріуса Кухлевської М.В., позивач посилається на те, що ТОВ "Луцький хлібокомбінат" висловив намір укласти правочини про відступлення прав за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020. Позивач з цією метою письмово звернувся до приватного нотаріуса Кухлевської М.В. із заявами про визначення дати та часу проведення дій, однак такі заяви були залишені без реагування. До позовної заяви позивачем долучено копію заяви від 11.05.2023 із доказами її надіслання і вручення приватному нотаріусу Кухлевській М.В. Як стверджує позивач, при зустрічі із представником ФОП Мельниченко О.В. - адвокатом Сохацьким А.В. приватний нотаріус Кухлевська М.В. повідомила, що не має наміру здійснювати жодних дій щодо договорів іпотеки та застави.
Надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів приймає до уваги те, що заява від 11.05.2023 була подана засобами поштового зв'язку, що унеможливило встановлення приватним нотаріусом Кухлевською М.В. особи заявника. В той же час, подання такої заяви засобами поштового зв'язку не передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Також, як встановлено апеляційним судом, дана заява була подана та підписана адвокатом Сохацьким А.В. та до заяви додано копію ордера на надання правничої допомоги у Господарському суду Волинської області від 07.03.2023, що свідчить про відсутність повноважень представника Сохацького А.В. діяти від імені позивача у нотаріуса чи реєстратора з метою здійснення реєстраційних дій. До вказаної заяви не було надано оригіналів документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копій, засвідчених державними органами, органами місцевого самоврядування як передбачено вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Колегія суддів також встановила, що в додатках до копії заяви про проведення реєстраційних дій від 11.05.2023 (а. с. 42), яка долучена позивачем до позовної заяви, значаться копії документів, що підтверджують повноваження представника заявника. Проте, які саме копії документів були надані на підтвердження повноважень представника не конкретизовано.
З огляду на викладене, позивачем не доведено, що заява від 11.05.2023 містила документи на підтвердження повноважень представника заявника, передбачені ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Окрім того, аналізуючи зміст заяви від 11.05.2023, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично дана заява засвідчує лише намір заявника ініціювати проведення реєстраційних дій, а тому її не можна вважати заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у розумінні приписів чинного законодавства. А відтак, приватний нотаріус Кухлевська М.В., розглянувши заяву від 11.05.2023 в порядку звернення громадян, надала відповідну відповідь заявнику.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем не доведено факту відмови приватним нотаріусом Кухлевською М.В. у проведенні нею реєстраційних дій, не подано доказів, які б свідчили про прийняття приватним нотаріусом рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій та не обґрунтовано, яким саме вимогам законодавства не відповідає бездіяльність приватного нотаріуса.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності приватного нотаріуса Кухлевської М.В.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують встановлених судом обставин та обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції та спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Щодо вимоги позивача про визнання за ним прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.
Набуття права - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права на певні об'єкти, при цьому суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув прав на певний об'єкт і чи підлягає це право захисту.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Державна реєстрація іпотек проводиться шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.
Обтяження нерухомого майна іпотечним договором підлягає державній реєстрації відповідно до вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону, а не з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору. Реєстрація іпотечного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для його дійсності.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов'язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.01.2022 між ТОВ "Луцький хлібокомбінат" як кредитором та ФОП Мельниченко О.В. як новим кредитором було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 16.04.2018. В той же час, договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 28.02.2020, сторонами укладені не були.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виникнення у позивача прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2022 може відбутися лише після укладення правочинів про відступлення прав за вказаними договорами іпотеки та застави, їх нотаріального посвідчення, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
А відтак, сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги від 28.01.2022 за договором позики від 16.04.2018, не може бути підставою виникнення у позивача прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2022.
Суд приймає до уваги, що позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право в тому числі не визнається. Метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Однак, суд вказує, що у позивача не виникли права іпотекодержателя/заставодержателя, оскільки відступлення прав за договорами іпотеки та застави від 28.02.2022 не відбулося, відповідні договори не укладено сторонами, державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, не проведено, а тому не відбувся перехід прав іпотекодержателя/заставодержателя до позивача, а відтак останній не набув відповідних прав за договорами.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання за позивачем прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави від 28.02.2022.
При цьому суд враховує те, що за договором відступлення права вимоги від 28.01.2022 за договором позики від 16.04.2018 частину коштів за відступлення права вимоги позивач перерахував відповідачу-1 поза межами строку, узгодженого у п. 4 договору, а за умовою абз. 2 п. 12 договору, сторони дійшли згоди, що у разі несплати, прострочення сплати або сплати не в повному обсязі новим кредитором первісному кредитору за даним договором 5 000 000 грн у визначені даним договором строки, даний договір вважається розірваним, домовленості визначені ним втрачають силу, а первісний кредитор вправі відступити право вимоги третім особам за власним вибором.
Беручи до уваги вказане, позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання за ним прав іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки та застави, не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 у справі № 903/600/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Мельниченко О.В. - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельниченко Олександра Васильовича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.10.2023 у справі № 903/600/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Гудак А.В.