вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2024 р. Справа№ 910/9512/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Прокопенко О.В.
від позивача: Демченко Т.С.
від відповідача: Ковальчук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (дата складання тексту рішення 09.10.2023)
у справі №910/9512/23 (суддя Людмила Шкурдова)
за позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 60 042 853,00 грн
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 60042853,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 17187384 (сімнадцять мільйонів сто вісімдесят сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн 48 коп. боргу. Позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задоволено частково. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України 2641543 (два мільйони шістсот сорок одну тисячу п'ятсот сорок три) грн 54 коп. пені, 1644003 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі три) грн 31 коп. штрафу та 900642 (дев'ятсот тисяч шістсот сорок дві) грн 79 коп. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у специфікації до Контракту, а прострочення виконання цього зобов'язання за кожною з поставок склало від 61 до 182 календарних днів. Разом із тим місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити Державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 у частині стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України 257 810 (двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот десять) гривень 77 копійок витрат зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було покладено на відповідача сплату витрат судового збору у розмірі 257810,77 грн.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та просив суд залишити дану апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023.
Також не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просило поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 №910/9512/23 та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 №910/9512/23 в частині відмови у стягненні з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 38 569 921, 67 грн неустойки за контрактом від 15.05.2022 №403/1/22/168 скасувати та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції; закрити провадження у справі №910/9512/23 за позовом Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" в частині стягнення попередньої оплати за державним контрактом №403/1/22/168 від 15.05.2022 у розмірі 17 187 384,48 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору; позов задовольнити повнісю; стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36 код ЄДРПОУ 21655998) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 26 415 435,44 грн та штраф у розмірі 16 440 033,08 грн, також судовий збір у розмірі 900 642, 79 грн; судові витрати покласти на відповідача.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023, розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/9512/23 призначено на 06.12.2023. Об'єднано розгляд апеляційних скарг Міністерства оборони України та Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
У судовому засіданні 06.12.2023 у розгляді справи №910/9512/23 за апеляційними скаргами Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 було оголошено перерву до 17.01.2024.
У зв'язку з перебуванням 17.01.2024 судді Буравльова С.І. у відпустці, який входить до складу колегії суддів, судове засідання призначене на 17.01.2024 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 повідомлено сторін про призначення розгляду справи на 29.01.2024.
У судовому засіданні 29.01.2024 оголошено перерву до 30.01.2024.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 16.05.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/168 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.
Згідно з пунктом 1.1 контракту виконавець зобов'язувався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (додаток № 1 до контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через вантажоодержувача та оплатити такий товар.
Специфікацією товарів, що поставляються за державним контрактом (додаток № 1 до контракту), сторони погодили найменування товарів, їх комплектацію, кількість, ціну та загальну вартість товару, яка становить 259840350,00 грн.
Відповідно до п. 2.6 контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі до 97 % від вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев'ять місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше ст поставки товару, зазначеного у Специфікації.
Згідно з п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань з поставки товару є дата початку приймання згідно акту приймання-передачі.
Згідно з п. 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше ст, визначеного у Специфікації.
В Специфікації сторони погодили, що виконавець зобов'язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше 30.06.2022.
06.06.2022 позивачем на виконання п. 2.6 контракту здійснено попередню оплату у сумі 252045000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/230.
Відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар, а саме:
- 31.08.2022 почалось приймання товару вартістю 93755504,64 грн за актом приймання-передачі № 114 від 30.09.2022;
- 23.09.2022 почалось приймання товару вартістю 23124514,56 грн за актом приймання-передачі № 169 від 20.11.2022;
- 15.10.2022 почалось приймання товару вартістю 13602919,20 грн за актом приймання-передачі № 178 від 19.11.2022;
- 18.11.2022 почалось приймання товару вартістю 23124514,56 грн за актом приймання-передачі № 7 від 04.01.2023;
- 01.12.2022 почалось приймання товару вартістю 11562257,28 грн за актом приймання-передачі № 8 від 04.01.2023;
- 15.12.2022 почалось приймання товару вартістю 23438876,16 грн за актом приймання-передачі № 134 від 04.02.2023;
- 14.01.2022 почалось приймання товару вартістю 34686771,84 грн за актом приймання-передачі № 149 від 15.02.2023;
- 01.04.2023 почалось приймання товару вартістю 11562257,28 грн за актом приймання-передачі № 342 від 21.04.2023.
Таким чином, у період з 31.08.2022 по 01.04.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 234857615,52 грн.
Судом установлено, що поставка товару відповідачем здійснена з порушенням ст поставки, погодженого сторонами у Специфікації.
Різниця між здійсненою позивачем попередньою оплатою та вартістю поставленого товару становила 17187384,48 грн.
З огляду на те, що під час вирішення даного спору у суді першої інстанції відповідачем поставлено позивачеві товар у повному обсязі, місцевим господарським судом обґрунтовано було закрито провадження у справі в частині вимоги про стягнення 17187384,48 грн.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як було установлено судом, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у специфікації до Контракту, а прострочення виконання цього зобов'язання за кожною з поставок склало від 61 до 182 календарних днів.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивачем заявлено до стягнення 26415435,44 грн пені та 42855468,52 грн штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України установлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України установлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Позивач відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Контракту за порушення строків поставки товару Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставлених товарів, за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару, передбаченого укладеним між сторонами контрактом, за загальний період з 01.07.2022 по 29.12.2022 на відповідну вартість товару, поставка якого була прострочена.
Також позивачем був нарахований штраф на загальну суму 234857615,52 грн.
Відповідач посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України просив місцевий господарський суд зменшити розмір пені на 99 %.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними порівняно з розміром стягуваних коштів.
Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилався, зокрема, на те, що після введення на території України правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 237 Компанію було виключено зі складу Державного концерну "Укроборонпром" та передано до сфери управління Міністерства оборони України.
Таким чином, з точки зору адміністративно-розпорядчого правовідношення, взаємовідносини між позивачем і відповідачем з 09.03.2022 є відносинами прямого управління (зі сторони Міністерства) і підпорядкування (зі сторони Компанії), в яких позивач, як орган управління, повністю координує роботу відповідача (призначає та звільняє керівника, визначає завдання та строки їх виконання тощо).
У таких умовах господарська діяльність відповідача при укладанні договорів з позивачем на постачання товарів оборонного призначення є залежною від останнього, зокрема, і при визначенні строків виконання таких правочинів.
Тобто, при укладенні Контракту з позивачем відповідач, як підпорядкований Міністерству суб'єкт, діє в умовах відсутності свободи договору та свободи підприємницької діяльності, що не узгоджується з положенням частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Судом установлено, що відповідачем вживались заходи, необхідні для належного виконання ним зобов'язань за контрактом.
Проте, причиною порушення поставки товару за Держконтрактом є наявність об'єктивних обставин міжнародно-політичного характеру, які істотно вплинули на можливість виконання зобов'язання з поставки товару за Держконтрактом, що підтверджується в тому числі і підтвердженням, виданим Польсько-українською господарською палатою.
Зазначені вище обставини об'єктивно свідчать про добросовісність відповідача та відсутність сприяння з боку позивача в питаннях доставки продукції.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу на 90 %, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2641543,54 грн пені та 1644003,31 грн штрафу.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору обґрунтовано були покладені місцевим господарським судом на відповідача у повному обсязі та без урахування зменшення судом неустойки. При цьому суд наголошує на тому, що спір у даній справі виник у зв'язку із неправомірними діями відповідача.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники - Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та Міністерство оборони України, у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/9512/23.
4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та на Міністерство оборони України відповідно.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2024.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов