вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2024 р. Справа№ 910/9609/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.08.2023
у справі №910/9609/23 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг"
про стягнення 14 635, 17 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 10 359 грн за полісом № 207433379, інфляційні втрати - 756, 38 грн, штрафні санкції - 3 320, 56 грн та 3 % річних - 199, 23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Сягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не дотримано вимог Порядку в частині невідкладного повідомлення відповідача про ДТП, яка сталась 09.10.2021, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення (засобами електронного чи поштового зв'язку) відповідачу повідомлення №12/4179 від 11.10.2021 та №12/939 від 07.06.2022.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі №910/9609/23 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим судом норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому скаржник зазначив, що твердження відповідача про відсутність повідомлень про виплату страхового відшкодування жодним чином не виключає того факту, що ці повідомлення було надано за допомогою електронної пошти, як цього вимагає Порядок.
При цьому скаржником додано до апеляційної скарги докази направлення відповідачу в електронному вигляді повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку.
Згідно з положеннями частина 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак у порушення вищезазначених приписів законодавства позивач не надав доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційним судом враховано викладені у відзиві на позов заперечення відповідача щодо обставин отримання від позивача повідомлень про виплату страхового відшкодування та твердження про відстуність належних доказів їх направлення, які позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не спростував, відповідні докази не надав.
Враховуючи викладене, докази, долучені позивачем до апеляційної скарги, не приймаються судом апеляційної інстанції, а відтак і всі доводи останнього, які на них ґрунтуються, не можуть розцінюватися як обґрунтовані.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9609/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі №910/9609/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення в яких останній заперечив доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення, а рішення суду від 22.08.2023 - без змін.
Також відповідач просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Тотожні за змістом письмові пояснення відповідача, які 20.11.2023 надійшли на електронну адресу суду, залишаються судом без розгляду, з огляду на приписи статті 6 ГПК України та правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 19.12.2023 у справі №910/13480/21, від 07.12.2023 у справі №910/17390/21, від 12.12.2023 у справі №927/561/21.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 09.10.2021 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем KIA Cerato, державний номер НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 станом на дату ДТП застраховано одночасно позивачем згідно полісу № 206170287 та відповідачем згідно полісу № 207433379.
11.10.2021 ОСОБА_1 звертався до позивача із повідомленням особи, відповідальність якої застраховано про ДТП, яка сталась 09.10.2021.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2021 у справі № 759/24682/21 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної вище ДТП.
ПрАТ "СК "Провідна" (через уповноваженого представника ТОВ "Віндексгруп"), яка є страховиком потерпілої особи в ДТП, звернулося до позивача із заявою № 2300366796 від 02.02.2022 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) на суму 20 718, 46 грн.
Судом встановлено, що до вказаної вище заяви додано перелік документів, на підтвердження суми 20 718, 46 грн., зокрема: акти огляду, калькуляцію, страховий акт та платіжне доручення.
Актом огляду транспортного засобу № 366796 від 21.10.2021 працівником ПрАТ "СК "Провідна" зафіксовано пошкодження, спричинені автомобілю Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 .
Згідно ремонтної калькуляції № 16.12.2021 від 16.12.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_2 склала 20 718, 46 грн з урахування зносу запчастин.
Так, позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування застосування зносу транспортного засобу - 42% та на підставі страхового акту № ЦВ/21/6135 від 15.06.2021 здійснено виплату суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20 718, 46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.06.2022 № 28986.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (09.10.2021) у водія автомобіля KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , винного у скоєнні ДТП ( ОСОБА_1 ), діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності, а саме - поліс серії АР № 001172949, виданий Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", та поліс серії ЕР № 206170287, виданий Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним на виконання полісу № 206170287 було здійснено відшкодування за винну особу в ДТП (страхувальника) та виплачено на користь потерпіло 20 718, 46 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність страхувальника позивача також (одночасно) застрахована у відповідача згідно полісу № 207433379, позивач, посилаючись на положення статті 993 Цивільного кодексу України та пунктів 5.2. та 5.3. Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначив, що відповідач несе рівнозначну відповідальність разом із позивачем за спричинену потерпілій особі шкоду, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати 50% виплаченого ним страхового відшкодування, що становить 10 359 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем свого обов'язку зі сплати страхового відшкодування, позивачем нараховано штрафні санкції та компенсаційні виплати.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про страхування" предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).
Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинними на момент дорожньо-транспортної пригоди, врегульовує Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджений протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 року №464/2020 (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками, при цьому наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, є достатнім доказом виконання страхувальником свого обов'язку повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Поряд із цим, обов'язок страховика щодо проведення відповідного розслідування страхового випадку, в тому числі встановлення факту наявності у страхувальника інших чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено пунктом 34.1 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, інформацію про страховий випадок позивачем отримано 11.10.2021.
Позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення № 12/4179 від 11.10.2021 про настання події з транспортним засобом, який забезпечено декількома договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яке не містить підпису особи підписанта (Подважук І.П.) (у тому числі і доказів підписання ЕЦП).
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження направлення цього повідомлення на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг", як і інших доказів, що свідчать про невідкладне, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження до позивача інформації про страховий випадок, повідомлення у письмовій формі (у тому числі за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) відповідача про означену подію (страховий випадок).
Додатково позивачем додано таке ж повідомлення за № 12/939 від 07.06.2022, яке вже містить підпис особи Подважук І.П., однак також не містить доказів його направлення.
Крім того, позивачем не надано доказів, які свідчать про забезпечення ним Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" можливості прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого майна, а також доказів фактичного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату потерпілій особі страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.
Згідно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вказані вище повідомлення ним не отримано, а повідомлення № 12/939 від 07.06.2022 не було у додатках до заяви позивача на виплату суми страхового відшкодування № 03/2222 від 27.09.2022 всупереч тому, що останнє зазначено пунктом 6 додатків такої заяви. Заяву позивача № 03/2222 від 27.09.2022 відповідачем отримано нарочно 29.09.2022 (головним юристконсультом), при цьому жодних зауважень до змісту такої заяви та її додатків уповноваженим представником не зазначено.
Також суд вказує, що позивачем не надано пояснень чи доказів на спростування, викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву в частині відсутності доказів направлення відповідачу повідомлень № 12/4179 від 11.10.2021 та № 12/939 від 07.06.2022.
Відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та Порядку в частині своєчасного повідомлення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" про настання події, що містить ознаки страхового випадку, забезпечення відповідачу можливості приймати участь в розслідуванні страхового випадку та своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, а також вимог щодо надання до заяви про страхове відшкодування належних документів, на підставі яких визначено розмір шкоди, що, у свою чергу, призвело до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання дорожньо-транспортної пригоди та визначення розміру заподіяної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" частини виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 10 359,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і Гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Колегія суддів зазначає, що усі доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не заперечують відсутності доказів належного повідомлення відповідача про настання події, що містить ознаки страхового випадку та не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Стосовно вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на надання правничої допомоги відповідачем підтверджено договором №39526п про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023, додатковою угодою від 17.11.2023 до договору від 28.06.2023, актом виконаних робіт до додаткової угоди від 17.11.2023 до договору №39526п про надання професійної правничої допомоги від 28.06.2023 на суму 4 000,00 грн, довіреністю №2023/Ю/1/А від 04.01.2023 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №000227.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та підтримані Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі 910/433/22, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, ТДВ "Страхова Група "Оберіг" згідно з вимогами ГПК України довело обставини надання останньому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтувало заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг.
Враховуючи відсутність заперечень позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є співмірними, обґрунтованими і підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 4 000,00 грн за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі №910/9609/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант".
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" - 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Матеріали справи №910/9609/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир