вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/6757/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Сахнов Д.А.,
від відповідача - Савіна А.С.
від третьої особи - не з'явились,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст рішення складено 04.08.2023)
у справі № 910/6757/23 (суддя Зеленіна Н.І.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера"
до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Херсонобленерго"
про стягнення 2 391 330,24 грн, -
У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 2 391 330,24 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у період з березня по травень 2022 року, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено споживання відповідачем електричної енергії у обсягах наведених у актах приймання-передачі електричної енергії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночансо з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог Акціонерне товариство "Херсонобленерго".
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції цитуючи Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану не приділив увагу останньому абзацу п.п.2, п.9, за яким обсяг спожитої електричної енергії для кожної категорії споживачів (побутові, малі побутові, інші не побутові) розраховується математично за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу, у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії. Також скаржник зазначає, що наявність актів приймання-передачі, в яких відповідач підтвердив факт та обсяги електроенергії, вже було достатньою підставою для виставлення позивачем рахунків. Крім того, на момент підписання актів приймання-передачі активної електроенергії у позивача не виникло та не могло виникнути сумнівів, що зазначені документи передаються на підпис не уповноваженій особі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6757/23.
11.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6757/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/6757/23 та призначено розгляд справи на 11.10.2023 року.
27.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
05.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання, призначене на 11.10.2023 року не відбулось у зв'язку з відрядження судді Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи призначено на 25.10.2023 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року залучено до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Херсонобленерго", відкладено розгляд справи на 06.12.2023 року.
17.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
04.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", відповідача у справі, надійшло заперечення на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року розгляд справи відкладено на 07.02.2024 року.
26.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі.
29.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера", позивача у справі, надійшли письмові заперечення.
05.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справ.
07.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів.
В судовому засіданні 07.02.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача підтримав подані клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.
В своєму клопотання представник відповідача просить зупинити провадження у справі №910/6757/23 до набрання законної сили судомив рішенням в справі №766/5304/2325, що розглядається в порядку кримінального судочинства.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що він заперечує проти факту споживання електроенергії, обсягів такого споживання та передачі показників засобів обліку електроенергії за березень, квітень та травень 2022 року, посилаючись на факти зафіксовані слідством в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №22022230000000463 від 10.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від 04.09.2023 року, витяг з якого долучено до матеріалів справи.
Вищевказаний обвинувальний акт передано до Херсонського міського суду Херсонської області, яким почато судовий розгляд кримінальної справи №766/5304/2325. На даний час розгляд вказаної справи триває.
На думку відповідача результати розгляду кримінальної справи №766/5304/2325 дозволять встановити та оцінити втрату контролю відповідача над власним майном розташованим в місті Херсон у тому числі, струмоприймачами, лічильниками, кабінетом споживача, логіком та паролем до нього, а також неможливість відповідача здійснювати споживання електроенергії у спірний період, встановлення та передачі обсягів такого споживання.
Згідно з ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1, ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;
2) призначення судом експертизи;
3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;
4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;
5) надходження заяви про відвід судді;
6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;
7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
В своєму клопотання відповідач посилається на ч. 5, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 5, ч. 1, ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
З огляду на те, що у справі №910/6757/23 достатньо матеріалів справи для в встановлення всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №766/5304/2325.
Щодо клопотання про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Також, відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним процесуальний законодавством не встановлено обов'язку для суду зобов'язувати сторін надати певні докази.
Дослідивши клопотання відповідача про витребування у третьої особи звіту про покази лічильника за розрахунковий місяць, особовий рахунок споживача: 688, найменування споживача: Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот», період звіту: березень 2022 року, дата формування звіту: 01.04.2022 року, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено вжиття ним заходів для самостійного отримання доказів, які він просить витребувати, та відповідно не вказано причин неможливості отримати ці докази самостійно, не обґрунтовано у необхідності наявності таких доказів (при вже наявних доказах, які містять у матеріалах справи), а також не доведено, які обставини, що стосуються розгляду даної справи вони спростують або підтвердять, а тому дане клопотання відповідача колегія суддів відхиляє.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера" (постачальник) та АСК "Укррічфлот" (споживач) було укладено договір №2000191 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. (а.с. 8-11).
Відповідно до п. 2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
У пункті 3.1 договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є додатком №1 до цього договору.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору(п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Згідно з п. 13.8 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень та платіжних доручень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. Споживач зобов'язаний у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь - якої інформації та даних, зазначених в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
У заяві - приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії споживачу АСК "Укррічфлот" зазначило перелік об'єктів та EIC-кодів точок комерційного обліку, за якими постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за адресами: м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1, 1-Б, та м. Херсон, площа Одеська, 6. (зворот а.с. 11-12).
Додатком №2 до договору сторони визначили спосіб оплати: оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком: до 24 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 05 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 15 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 30 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ. (зворот а.с. 12-13).
Як зазначає позивач він на виконання умов договору за період лютий-травень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 604 687,45 грн., у томі числі:
1) за актом №2000191/54000/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 року за лютий 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 473 061 кВт*год. на суму 1 512 348,96 грн. (а.с. 22); рахунок на оплату №2000191/54000/1 від 28.02.2022 року на суму 1 512 348,96 грн. (а.с. 14);
2) за актом №2000191/63306/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 року за березень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 369 034 кВт*год. на суму 1 274 336,40 грн. (а.с. 23); рахунок на оплату №2000191/63306/1 від 31.03.2022 року на суму 1 274 336,40 грн. (а.с. 15);
3) за актом №2000191/80361/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 30.04.2022 року за квітень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 162 713 кВт*год. на суму 543 639, 43 грн. (а.с. 24); рахунок на оплату №2000191/80361/1 від 30.04.2022 року на суму 543 639,43 грн. (а.с. 16);
4) за актом №2000191/85473/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.05.2022 року за травень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 79 686 кВт*год. на суму 274 362,66 грн. (а.с. 25); рахунок на оплату №2000191/85473/1 від 31.05.2022 року на суму 274 362,66 грн. (а.с. 18).
Вказані вище акти підписані з боку споживача (відповідача) О.Є Кошелев.
Крім того в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків №20000191-310722 по стану за період з 01.01.2022 року по 31.07.2022 року. (а.с. 26).
Відповідно до наказу №10/1 від 01.03.2022 року "Про зупинення роботи Херсонського річкового порту" з 01.03.2022 року зупинено роботу Херсонського річного порту, що знаходиться в місті Херсон за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів, 1, у тому числі виконання будь-яких господарських операцій. Також, заборонено вчиняти від імені компанії будь-які юридично значимі дії особам, які наділені такими повноваженнями на підставі довіреності в питаннях роботи Херсонського річкового порту та майна компанії. (а.с. 66).
Листом №1-1-12/3 від 29.04.2022 року відповідач повідомив позивача, що дільниці, які обслуговуються по договору №2000191 від 14.06.2021 року знаходяться на тимчасово окупованій території та не контролюються нашим підприємством, господарська діяльність на даних дільницях не ведеться. (а.с. 72).
Також в матеріалах справи наявне платіжна інструкція №6575 від 19.08.2022 року відповідно до якої відповідач сплатив позивачу 1 053 722, 45 грн. за електричну енергію по рахунку №20000191/54000/1. (а.с. 29).
Листом №1-1-23/110 від 06.09.2022 року відповідач також повідомляв позивача, що з березня 2022 року відповідач не споживає електроенергію по Херсонському регіону, просив переглянути раніше виставлені рахунки за електроенергію та розподіл електроенергії та не виставляти рахунки та акти наданих послуг. (а.с. 69).
З листа Херсонської міської військової адміністрації від 30.01.2023 року, проведення робіт із розмінування та виявлення вибухонебезпечних предметів у місті Херсоні за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів 1, є неможливим у зв'язку із постійними обстрілами та веденням воєнний дій з лівобережжя Дніпра на вказані території. (а.с. 96).
Листом №1-1-23/177 від 16.06.2023 року відповідач повідомив позивача щодо форс-мажорних обставин. (а.с. 138).
Крім того в матеріалах справи наявний сертифікат №4800-23-2560 від 29.05.2023 року про форс-мажорні обставини. (а.с. 139).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за спожиту електричну енергію у період з березня по травень 2022 року, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.
В свою чергу відповідач звертає увагу, що послуги за укладеним договором надавалися на території Херсонського річкового порту (м Херсон), втім з 01.03.2022 року м. Херсон та вся Херсонська область були окуповані військами рф. Відтак, з моменту окупації м. Херсона відповідач фактично не здійснював споживання електричної енергії оскільки робота річкового порту була зупинена.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 2, 4, 9 ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.
Згідно частини 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
У відповідності до п. 1.1.2 Правил договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Відповідно до п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено судом, відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Пункт 3.1.6 ПРРЕЕ встановлює, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо:
1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку;
2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи;
3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач;
4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії;
5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики;
6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.
Згідно з п. 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
За умовами п. 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Відповідно до п. 3.2.6 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п. 4.8 ПРРЕЕ).
Приписами п. 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до п.п.4.21, 4.29 ПРРЕЕ, оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (пп. 5 п. 4.14 ПРРЕЕ).
Пунктом 4.3 Правил визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 8.1 Кодексу комерційного обліку передбачено, що ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО). Покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт·год. Жодна із заінтересованих сторін не має права обмежувати доступ (технічну можливість доступу) ППКО (у ролі ОЗД) у межах його відповідальності до вузлів обліку (зокрема апаратних інтерфейсів та/або каналів зв'язку) для регулярного зчитування даних з лічильників.
Відповідно до п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Пунктами 8.6.7-8.6.7 Кодексу комерційного обліку визначено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку.
Непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
Відповідно до п. 9.1.2 Кодексу комерційного обліку обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну. Дані комерційного обліку електричної енергії надаються винятково стороні договору та в обсязі, визначеному його умовами.
Згідно з п. 9.14.1 Кодексу комерційного обліку АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
З метою врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.
Так, пп. 2 п. 9 Положення встановлені особливості визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, зокрема:
з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);
приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;
приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;
у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.
Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;
Позивач звертаючись з даним позовом, на підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії позивач надав наступні копії актів: №2000191/54000/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 року за лютий 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 473 061 кВт*год. на суму 1 512 348,96 грн.; №2000191/63306/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 року за березень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 369 034 кВт*год. на суму 1 274 336,40 грн.; №2000191/80361/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 30.04.2022 року за квітень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 162 713 кВт*год. на суму 543 639,43 грн.; №2000191/85473/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.05.2022 року за травень 2022 року, споживач спожив електричну енергію у кількості 79 686 кВт*год. на суму 274 362,66 грн.
Також в обґрунтування нарахування саме відповідних обсягів спожитої електричної енергії, які зазначені в вище викладених актах приймання-передачі товарної продукції, позивач зазначає, що вони сформовані згідно даних комерційного обліку.
Судом першої інстанції було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зняття даних комерційного обліку із об'єкту на який здійснювалося постачання електричної енергії чого позивачем не спростовано.
Також, позивач вказує, що АТ «Херсонобленерго» є оператором системи розподілу, до мереж якого підключений відповідач, тому як стверджує позивач відповідно до п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку АТ «Херсонобленерго» передало позивачу дані комерційного обліку по відповідачу.
На підставі отриманих даних про обсяги спожитої АСК «Укррічфлот» електроенергії, позивач сформував і виставив відповідачу відповідні рахунки.
При цьому, позивач звертає увагу, що відповідно до наказу Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 року, а саме абз. 5, пп.2, п. 9 на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях обсяги споживання електричної енергії визначаються у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.
Колегія суддів, під час апеляційного перегляду даної справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 року залучила до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "Херсонобленерго".
Акціонерне товариство "Херсонобленерго", в суді апеляційної інстанції надало письмові пояснення.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які надані позивачем та третьою особою, критично оцінює їх, як належні та допустимі докази, що можуть підтвердити обсяги споживання електроенергії відповідачем в спірний період виходячи з наступного.
У заяві - приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії споживачу АСК "Укррічфлот" зазначило перелік об'єктів та EIC-кодів точок комерційного обліку, за якими постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за адресами: м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1 (ЕІС-код 62Z2522154477502), 1-Б (ЕІС-код 62Z2086613038939), та м. Херсон, площа Одеська, 6 (ЕІС-код 62Z5462830380199, ЕІС-код 62Z6781244358201). (зворот а.с. 11-12).
В рахунку №2000191/54000/1 від 28.02.2022 року за лютий 2022 рік позивачем вказано, що відповідач спожив 473 061 кВт*год. (а.с. 14).
В рахунку №2000191/63306/1 від 31.03.2022 року за березень 2022 рік позивачем вказано, що відповідач спожив 369 034 кВт*год. (а.с. 15).
В рахунку №2000191/80361/1 від 30.04.2022 року за квітень 2022 рік позивачем вказано, що відповідач спожив 162 713 кВт*год. (а.с. 16).
В рахунку №2000191/85473/1 від 31.05.2022 року за травень 2022 рік позивачем вказано, що відповідач спожив 79 686 кВт*год. (а.с. 18).
В свою чергу позивачем долучено до апеляційної скарги звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТОВ «ЕНЕРА»:
- за період лютий 2022 рік:
ЕІС-код 62Z2522154477502 - спожито 364 598 кВт*год.
ЕІС-код 62Z2086613038939- спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z6781244358201 спожито 56 841 кВт*год.
ЕІС-код 62Z5462830380199 відсуній.
- за період березень 2022 рік:
ЕІС-код 62Z2522154477502 - спожито 176 466 кВт*год.
ЕІС-код 62Z2086613038939- відсуній
ЕІС-код 62Z6781244358201 спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z5462830380199 відсуній.
- за період квітень 2022 рік:
ЕІС-код 62Z2522154477502 - спожито 159 263 кВт*год.
ЕІС-код 62Z2086613038939- спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z6781244358201 спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z5462830380199 відсуній.
- за період травень 2022 рік:
ЕІС-код 62Z2522154477502 - спожито 76 213 кВт*год.
ЕІС-код 62Z2086613038939- спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z6781244358201 спожито 0 кВт*год.
ЕІС-код 62Z5462830380199 відсуній.
Крім того, третя особа до своїх пояснень надала додаток №1 (таблиця зведення обсягів споживання відповідачем активної електричної енергії (та електрична енергія, яка споживалась, як товар в якому зазначено наступне:
- ЕІС-код 62Z6023659201103 лютий 2022 рік 53,00 кВт. нарахування по середньому;
березень 2022 рік 149 кВт передано абонентом;
квітень 2022 рік 81 кВт передано абонентом;
травень 2022 рік 104 кВт передано абонентом;
- ЕІС-код 62Z5400701946456 лютий 2022 рік 143 кВт. нарахування по середньому;
березень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
квітень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
травень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
- ЕІС-код 62Z2522154477502 лютий 2022 рік 363 456 кВт. передано абонентом;
березень 2022 рік 176 116 кВт передано абонентом;
квітень 2022 рік 159 030 кВт передано абонентом;
травень 2022 рік 76 158 кВт передано абонентом;
- ЕІС-код 62Z6781244358201 лютий 2022 рік 56 830 кВт. нарахування по середньому;
березень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
квітень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
травень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
- ЕІС-код 62Z5462830380199 лютий 2022 рік 0 кВт. нарахування по середньому;
березень 2022 рік 196 231 кВт передано абонентом;
квітень 2022 рік 0 кВт передано абонентом;
травень 2022 рік 0 кВт передано абонентом.
Колегія суддів звертає увагу, що ЕІС-код 62Z5400701946456 та ЕІС-код 62Z6023659201103 відсутні у заяві - приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії, тому вказані дані не можуть братися до уваги. (зворот а.с. 11-12).
Отже, колегія суддів зазначає, що з викладеного вище додатку №1, наданого третьою особою (ЕІС-кодів, які вказані у заяві - приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії) вказано загальний обсяг електроенергії за лютий 2022 рік 420 286 кВт., за березень 2022 рік 372 347 кВт., за квітень 2022 рік 159 030 кВт., за травень 76 158 кВт., тоді як позивачем зазначено за лютий 2022 рік 421 439 кВт., за березень 2022 рік 176 466 кВт., за квітень 2022 рік 159 263 кВт., за травень 2022 рік 76 213 кВт.
Відтак, загальний обсяг електроенергії спожитий відповідачем, який вказано позивачем у рахунках не відповідає загальному обсягу електроенергії спожитого відповідачем, який вказано третьою особою.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", територія Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року була тимчасово окупованою Російською Федерацією.
Також, як вбачається із листа Херсонської міської військової адміністрації від 30.01.2023 року, проведення робіт із розмінування та виявлення вибухонебезпечних предметів у місті Херсоні за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів 1, є неможливим у зв'язку із постійними обстрілами та веденням воєнний дій з лівобережжя Дніпра на вказані території.
З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що у даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість колегії суддів зробити висновок, який ґрунтуючись на встановлених судом фактах, а саме подання позивачем та третьою особою суперечливих даних щодо обсягу споживання електроенергії з врахуванням на окупацію міста Херсон та наказу про припинення господарського діяльності підприємства відповідача, що цілком вірогідним є факт того, що позивачем не доведено обсягу фактичного використання відповідачем електричної енергії за період березень-травень 2022 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на пп. 2 п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг із розподілу електричної енергії за березень-травень 2022 року.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі №910/6757/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року у справі № 910/6757/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6757/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.02.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко