ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 915/535/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023, повний текст складено та підписано 23.10.2023
у справі №915/535/23
за позовом Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство ,,НІБУЛОН”
про стягнення коштів в сумі 79 699,80 грн,-
головуючий суддя - Ржепецький В.О.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
У квітні 2023р. Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі ТОВ СП "НІБУЛОН", відповідач) заборгованість по оплаті збору за зберігання вантажу у вагонах на коліях загального користування у розмірі 79699,80 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14261113/2020-0001 від 26.06.2020 та Договору про подачу та забирання вагонів №7990 від 21.05.2018 та обставини, пов'язані із навантаженням протягом 13-15 жовтня 2022 року на станції Пальміра Одеської залізниці 50 залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда №101547. Позивач зазначав, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра відбулась саме з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів основний для перевезення документ - накладну, а продовжував формувати маршрут на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником. За затримку вагонів на коліях станції Пальміра (коліях загального користування) на відповідача було нараховано збір за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 у справі №915/535/23 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та Додатку 1-4 до нього.
Таким чином, на переконання суду першої інстанції, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 по справі №915/535/23, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
На думку скаржника, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Апелянт зазначає, що 26.06.2020 відповідач в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направив позивачу заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020 року. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020 року.
26.06.2020 позивач направив відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року, яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Апелянт не погоджується з критичним ставленням суду до тверджень позивача стосовно наявності вини відповідача в простої вагонів з огляду на те, що затримка вагонів відбулась з причин простою вагонів в очікуванні оформлення перевізних документів з боку відповідача на маршрут.
Скаржник вважає, що дані висновки суду не відповідають матеріалам справи, зокрема, оскільки затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра (коліях загального користування) відбулась саме з вини відповідача, який не надав основний для перевезення документ - накладну, відразу після забирання вагонів з вантажем з під'їзної колії відповідача, а продовжував формувати маршрутний поїзд на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.
Відтак, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору, скаржник вважає, що затримка вагонів відбулася саме з вини відповідача, який мав обов'язок у такому випадку по сплаті збору за зберігання вантажу, оскільки згідно вимог розділу 7 Правил перевезень вантажів, п. 9 Правил Зберігання вантажів, законодавцем визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
З огляду на наведене, скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу.
На переконання апелянта, судом першої інстанції було помилково об'єднано та ототожнено дві різні послуги в одну послугу: накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного із перевізником договору) та зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевізного документу накладної відправником, відповідно до Правил перевезення вантажів від 21.11.2000 №664).
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкової думки про відсутність підстав стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу на коліях загального користування, які простоювали в очікуванні оформлення перевезення з інших причин, не залежних від залізниці, які передбачено пунктом 9 Правил зберігання вантажів, розділу 7 Правил перевезення вантажів.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно посилається на п.п.9.2, 9.3, п.9 Додатку № l-4 до Договору, оскільки п.9 Додатку № 1-4 до Договору зазначається, що входить до сплати за послугу накопичення вагонів, проте позивачем (в позовній заяві та у відповіді на відзив) неодноразово було зазначено, що послуга за накопичення вагонів не оскаржується, a оскаржується збір за зберігання вантажу, який нарахований відповідно до п.14 Договору №7990, п. 2.3 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, п.п.4.1, п.4, Додатку 1-1 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Тарифного керівництва № 1 та п. 9 Правил зберігання вантажів.
Також апелянт зазначає, що у п.п.9.2, 9.3, п.9 Додатку №l-4 до Договору, йде мова про затримку на шляху прямування, що взагалі не відноситься до нашого спору. В даній справі збір за зберігання вантажу нарахований на відповідача до відправлення вагонів з вантажем зі станції Пальміра.
На думку скаржника, суд першої інстанції помилково дійшов думки, що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, на формування маршруту, відтак, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.
Заявник вважає, що послуга з накопичення вагонів, та збір за зберігання вантаж не є тотожними, це окремі платежі та збори, за які відповідач має платити позивачу, а тому ні в Договорі про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, ні в додатках 1-1, 1-4 до вищевказаного Договору, а також в жодному нормативно правовому акті (Правила перевезення вантажів, Статут залізниць України, та чи іншому) не зазначено, що відповідач звільняється від сплати збору за зберігання вантажу у разі накопичення вагонів на коліях загального користування і сплати ним за дану послугу з накопичення вагонів.
Натомість, як зазначає в апеляційній скарзі позивач, відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Крім того, відповідно до ч.3 пункту 9 Правил зберігання вантажів, якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. 3бір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів.
На переконання апелянта, посилання суду, що перебування вагонів на станції не викликано «затримкою оформлення документів», а є свідомою дією обох сторін щодо «накопичення» маршрутного поїзду, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного виконання зобов'язань - формування 50 вагонів, маршрутний поїзд не може бути відправлений, є безпідставним, оскільки позивач не звільняв відповідача від нарахування збору за зберігання вантажу за перебування їх на коліях загального користування, крім того в жодному нормативно правовому акті не зазначено, що вантажовідправник звільняється від такого нарахування.
Також, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт наголосив, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам позивача, а саме, актам загальної форми ГУ -23, які фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього) та які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Тобто, у даному випадку, на думку скаржника, надані ним акти засвідчують час затримки вагонів відповідача на коліях загального користування, пов'язаний з оформленням вантажу, після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Підсумовуючи вищезазначене, апелянт вважає, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра відбулась саме з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів основний для перевезення документ - накладну, а продовжував формувати маршрут на коліях загального користування, з огляду на що, простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.
Наведені обставини, на переконання скаржника, є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення, яким слід задовольнити позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 у справі №915/535/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
14.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зокрема, у відзиві відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, наголосив, що затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідає умовам укладеного договору, який передбачає надання спеціальних послуг, з огляду на що, твердження апелянта стосовно наявності вини відповідача в простої вагонів є безпідставним.
Відповідач зазначає, що накопичення вагонів засвідчено актами загальної форми ГУ-23, що повністю узгоджується з вимогами п.п.5-8 Додатку №1-4 до Договору, проте позивач помилково трактує укладання зазначених актів, як підтвердження наявності вини вантажовідправника стосовно затримки вагонів.
Відповідач звертає увагу суду, що апелянтом до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у Договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у додатку №1-4 до Договору.
Отже, відповідач вважає, що у даному випадку, перебування вагонів на станції не викликано «затримкою оформлення документів», а є свідомою дією обох сторін щодо «накопичення» маршрутного поїзду, що, в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного виконання зобов'язань, накопичення 50 вагонів, маршрутний поїзд не може бути відправлений, а тому, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін, оскільки виконувались умови договору.
З урахуванням вищенаведеного, на думку відповідача, апелянт безпідставно заявляє вимоги як матеріальну відповідальність.
На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, вірно застосовано норми матеріального права, правильно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 268400 грн. 00 коп.).
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.
Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №915/535/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 79 699,80 грн.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 відповідач у порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направив позивачу заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020 (а.с.51-53).
Того ж дня, 26.06.2020 позивач (перевізник) направив відповідачу (замовник) повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
За умовами п. 1.1. вказаного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 року (в редакції від 06.10.2022 року, вводиться в дію 07.10.2022 року (надалі - договір) предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п. 1.2. Договору при виконанні Договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут залізниць України);
- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів);
- Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів);
- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами);
- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);
- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС)
- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
У п. 1.3. Договору сторони погодили, що наведені нижче визначення вживаються в Договорі в такому значенні, зокрема:
- маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;
- перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до п. призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому Договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші;
- послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника;
- розрахункові документи - документи, що відображають розрахунки між Сторонами та формуються на підставі первинних документів.
Згідно з п. 1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. Договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезення вантажів з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності (п.п. 2.1.1. Договору);
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п. 2.1.4. Договору);
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. п. 2.1.5. Договору);
- у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. п. 2.1.7. Договору).
В свою чергу, за умовами п. п. 2.3.2., 2.3.3., 2.3.5. Договору Перевізник зобов'язаний:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів;
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладання договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору;
- складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів.
Відповідно до 3.2. Договору, замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника (крім транспортерів Перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:
1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону Перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника.
Згідно з п. 14. Договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» (далі додаток №1-4).
Пунктом 14.1. Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Згідно з п. 1. додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відповідно до п. 2. додатку №1-4, станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Згідно п. 3. додатку №1-4 для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Відповідно до п. 4. додатку №1-4, в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
Відповідно до п. 5. додатку №1-4, на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Відповідно до п. 6. додатку №1-4, початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Відповідно до п. 7. додатку №1-4, часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу.
Згідно з п. 8. додатку №1-4, час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Відповідно до п. 9. додатку №1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.3);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (9.2).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10. додатку №1-4, нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
У зв'язку з відсутністю у відповідача власних потужностей для формування маршрутного потягу у 50 вагонів на власній під'їзній колії, між позивачем та відповідачем 21.05.2018 року було укладено Договір №7990 про подачу та забирання вагонів при станції Пальміра Південної залізниці (далі - договір №7990).
Строк дії цього Договору визначений з 21.05.2018 року по 20.05.2023 рік (включно).
Відповідно до умов п. 1 Договору №7990, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить власнику, примикає стрілочним переводом №107 до колії №10 станції Пальміра філії і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля заднього стику хрестовини стрілочного переводу №107.
Згідно з п. 6 Договору №7990 вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях навантаження. Здача вагонів проводиться: на під'їзній колії - фронт навантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 12 одиниць (48 осей) 1140 тон.
З під'їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно поданою, або в кількості не менше переданої групи вагонів з однорідним вантажем.
Відповідно до п. 7 Договору №7990, про готовність вагонів до забирання користувач під'їзної колії передає залізниці повідомлення за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими Міністерством юстиції України 15.03.1999 № 165/3458 по телефону № 1-21 з подальшим письмовим підтвердженням.
Згідно п.8 Договору №7990 приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на під'їзній колії - фронт навантаження.
Відповідно до п.9 Договору №7990, максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: зернові вантажі - фронт подачі 12 вагонів, фронт навантаження: для однорідного вантажу - 1 вагон за 20 хв, для різних культур - 2 вагони за 20 хв. Максимальна переборна спроможність вантажного фронту - 60 вагонів на добу.
Згідно п.10 Договору №7990 час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачу вагонів на під'їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення власника про готовність вагонів до забирання.
Відповідно до п. 11 Договору №7990, термін виконання технологічних операцій з вагонами: навантаження зерна - 2 вагони за 20 хв., підкочування вагонів маневровою лебідкою - 5 хв. на один вагон.
Відповідно до п. 14 Договору №7990, власник сплачує залізниці плату:
-за подачу, забирання вагонів по таблицям № 1 та № 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифного керівництва № 1;
-за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами:
-за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення немає;
-за маневрову роботу згідно Тарифного керівництва № 1;
-інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1.
Збори і плати вносяться: на рахунок залізниці (особовий рахунок № 8211375).
Відповідно до п.15 Договору №7990, власник несе відповідальність за схоронність рухомого складу і контейнерів, згідно із ст.124 Статуту залізниць України та розділу 6 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" 13-15 жовтня 2022 року по станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда №101547, які надалі слідували маршрутним поїздом станція відправлення Пальміра станція призначення Черноморская по перевізних документах (накладних) №41581737, 41581760, 41581745, 41581778, 41581752.
Накопичення вагонів 13-15 жовтня 2022 року на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23 та накладними на партію вагонів, а саме:
щодо 12-ти вагонів (перша група):
-акти загальної форми №620 від 14.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 14.10.2022 02:20), №624 від 14.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 14.10.2022 о 10:10);
-акти загальної форми №627 від 14.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 14.10.2022 о 12:45), №632 від 14.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 14.10.2022 о 19:10);
-акти загальної форми №635 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 00:45), №643 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 03:45);
-акти загальної форми №646 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 05:10), №655 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 12:35);
- накладна №41581737 на дану партію вагонів підписана електронним цифровим підписом фахівця по відвантаженню 15.10.2022 10:52. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 17.10.2022 року о 16:56;
-акти загальної форми №628 від 14.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 14.10.2022 13:15), №630 від 14.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 14.10.2022 о 19:10);
-акти загальної форми №637 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 00:45), №641 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 03:45);
-акти загальної форми №650 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 05:10), №654 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 12:35);
- накладна №41581760 на дану партію вагонів підписана електронним цифровим підписом фахівця по відвантаженню 15.10.2022 10:54. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 17.10.2022 року о 16:57;
-акти загальної форми №638 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 01:50), №639 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 03:45);
-акти загальної форми №648 від 15.10.2022 (час початку затримки 12 вагонів 15.10.2022 05:10), №653 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 12 вагонів 15.10.2022 о 12:35);
- накладна №41581745 на дану партію вагонів підписана електронним цифровим підписом фахівця по відвантаженню 15.10.2022 10:56. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 17.10.2022 року о 16:56;
-акти загальної форми №651 від 15.10.2022 (час початку затримки 2 вагонів 15.10.2022 05:10), №652 від 15.10.2022 (час закінчення затримки 2 вагонів 15.10.2022 о 12:35).
- накладна №41581778 на дану партію вагонів підписана електронним цифровим підписом фахівця по відвантаженню 15.10.2022 10:58. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 17.10.2022 року о 16:56;
- накладна №41581752 на дану партію вагонів підписана електронним цифровим підписом фахівця по відвантаженню 15.10.2022 12:32. Позивач підписав накладну електронним цифровим підписом 17.10.2022 року о 16:56.
Акти підписано представником відповідача без зауважень.
На підставі зазначених актів загальної форми від 14.10.2022 та від 15.10.2022 позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №16100086 від 16.10.2022 на загальну суму 66416,50 грн без ПДВ.
Накопичувальну картку ФДУ-92 №16100086 від 16.10.2022 підписано вантажовласником ТОВ СП "Нібулон" із зауваженнями наступного змісту: "З даними нарахуваннями незгоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці №16100087".
Згідно накопичувальної картки форми ФДУ-92 №16100086 від 16.10.2022 позивачем нараховано відповідачу збір за зберігання вантажів при перевезеннях в загальній сумі 66416,50 грн без ПДВ.
17.10.2022 працівниками залізниці складено акт загальної форми ГУ-23, обставиною, що викликала складання акта зазначено: "Вантажовласник ТОВ СП "Нібулон" відмовився від підпису накопичувальної картки №16100086".
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до перевізних документів (накладних) №41581737, 41581760, 41581745, 41581778, 41581752 від 15.10.2022 відповідач на станції Пальміра Одеської залізниці проводив навантаження залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда №101547, які надалі слідували маршрутним поїздом: станція відправлення Пальміра - станція призначення Черноморская.
Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №16100087, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.
Розрахунок заборгованості по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №16100086 від 16.10.2022 на загальну суму 66416,50 грн без ПДВ (79699,80 грн з ПДВ), виконаний позивачем на підставі п.2.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 3,023 грн згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205.
Позивач вважав, що неспроможність відповідача швидко сформувати маршрутну відправку стала причиною тривалого перебування вантажу на станційних коліях протягом 13-15 жовтня 2022 року і, як наслідок, проведених позивачем нарахувань за надані послуги зберігання вантажу на коліях загального користування.
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №16100086 від 16.10.2022 на загальну суму 66416,50 грн без ПДВ (79699,80 грн з ПДВ) відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 79699,80 грн.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2020 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
П. 2 Статуту визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).
Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).
Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).
Зважаючи на вищевикладене, судом у даній справі встановлено, що між сторонами наявні спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме, маршрутним потягом.
Вказане підтверджується тим, що 26.06.2020 року позивач направив відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року, за яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
За умовами п. 1.1 вказаного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, яка оприлюднена 06.10.2022 року та яка вводиться в дію 07.10.2022 року, крім змін до окремих положено п.8.2. Договору, Додатку 1-7 до Договору та Додатку 1-8 до Договору в цілому, які вступають в дію з 30.10.2022 року) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Судовою колегією встановлено, що Договір №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 року має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, Додатком №1-4 до договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій - «накопичення вагонів з вантажем». Додаток №1-4 до договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів Додатку №1-4 «Умови накопичення вагонів» до договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що навантажені вагони затримуються на коліях станції вірним.
Судом у даній справі також встановлено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями та для проведення навантаження зернових вантажів на під'їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» між сторонами був укладений Договір про подачу та забирання вагонів №7990.
Згідно з п. 6. Договору №7990 загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колією однією групою, не більша 12 одиниць (48 осей) 1140 тонн.
Отже, з урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та умов договору №7990, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.
Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
Позивач надав відповідачу згідно Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
В свою чергу, відповідач отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки в період з 13.10.2022 року по 15.10.2022 року фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладні), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі, які визначені у п. 9 додатку №1-4 до Договору.
Судом встановлено, що інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає, при цьому, сторонами також не заперечується, що відповідач здійснив оплату позивачу за накопичення вагонів по станції «Пальміра».
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовував свою позицію посиланням на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082 (далі Правила №644), якими врегульовані порядок та умови нарахування збору за зберігання вантажу, вважав, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.
У даній справі, суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, дійшов висновку про те, що до оформлення накладних у Залізниці не було підстав для нарахування відповідачу вартості зберігання вантажу, відтак, у даному разі вина, обґрунтована протиправною поведінкою відповідача відсутня та позивач безпідставно заявляє вимоги до замовника.
Колегія суддів погоджується із вказаною вище позицією суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає непереконливими та такими, що не потребують уваги з огляду на наступне.
Пунктом 5 Правил №644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно п.8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
За вимогами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, зважаючи на вимоги п. 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса наполягає на тому, що існує факт затримки вагонів саме з вини відповідача, який пов'язаний з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Як встановлено судом, сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів. При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020.
Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644) встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989);
Якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то таки вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом (п.6.1. Правил оформлення перевізних документів).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ СП "Нібулон" дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем, адже накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу як "вина" відправника.
Разом з тим, оскільки спірні правовідносини врегульовані Додатком 1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, п. 2.1.5 Договору, згідно з яким замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника не підлягає застосуванню. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника, на який посилається АТ "Українська залізниця" в обґрунтування своїх доводів.
Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами Додатку 1-4 до Договору, безпідставним є також застосування до спірних правовідносин сторін п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року №644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого (як на підставу правомірності спірних нарахувань) посилається позивач, зазначаючи, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Враховуючи наведене, судовою колегією також відхиляється довід скаржника про те, що у даному випадку саме акти загальної форми ГУ -23 фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього, та які є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин затримки, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказані акти лише здійснюють роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника, а не належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв'язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування, тим більш, що останнім вивантаження продукції, яке врегульоване окремими строками не проводилось.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому, вони не можуть слугувати для його скасування з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В той же час, висновки Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 у справі №915/535/23 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 по справі №915/535/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії ,,ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” Акціонерного товариства ,,УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2023 у справі №915/535/23 - без змін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
12.02.2024р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький