Справа № 523/20538/23
Провадження №2/523/1425/24
(ЗАОЧНЕ)
"18" січня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за договором,
До суду звернулося ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та просить суд: стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24165,35 грн., судові витрати у розмірі 2684,00 грн. сплаченого судового збору, та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 03.11.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2037935676, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 24165,35 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24163,00 грн., заборгованість за відсотками - 2,35 грн. 21 жовтня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/10/22, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з Реєстром боржників № 1 до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 року позивач набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24165,35 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання, в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.
Представник третьої особи АТ «ОТП Банк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 03.11.2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2037935676, за умовами якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 24163,00 грн. строком до 03.05.2022 року, зі сплатою 15,62 % річних.
21.10.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/10/22, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, за що сплатило суму фінансування.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до вказаного договору ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло право вимоги, зокрема відносно ОСОБА_1 , за договором №2037935676, на загальну суму заборгованості у розмірі 24165,35 грн.
28.06.2023 року за № 3749909108 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 2037935676 від 03.11.2021 року.
Проте, відповідна вимога нового кредитора залишилася поза увагою боржника.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст.526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Всупереч умовам кредитного Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні - попереднього кредитора.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним Договором, складає 24165,35 грн., з яких: 24163,00 грн. - сума заборгованості по кредиту; 2,35 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У порушення норм закону та умов Договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, тому з останнього слід стягнути на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним Договором № 2037935676 від 03.11.2021 року на загальну суму 24165,35 грн.
Крім цього у відповідності зі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, подані: договір про надання правничої (правової) допомоги №42649746 від 22.09.2023 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Міньковською А.В. із описом наданих послуг на загальну суму 7 500,00 грн. та додаткову угоду №003749909108 від 22.09.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА№00156416. Представником позивача також надано на підтвердження детальний опис робіт, виконаних адвокатом на загальну суму 7500,00 грн., що складається із: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 2000 грн. 00 коп.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 3500,00 грн., формування додатків до позовної заяви 1000,00 грн., подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням 1000,00 грн.
Проаналізувавши вказаний детальний опис робіт виконаних адвокатом, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 757/36628/16-ц, в яких акцентовано увагу на тому, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. В свою чергу, відповідач не подавав до суду заяву про зменшення розміру адвокатських послуг.
У зв'язку із цим, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості за договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) суму заборгованості за кредитним договором № 2037935676 від 03.11.2021 року у розмірі 24165 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»судовий збір у розмірі 2684,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 23.01.2024р.
Суддя: К.О. Далеко