Справа № 522/1872/24-Е
Провадження №2/522/3272/24
12 лютого 2024 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
До Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Павленко Альоною Леонідівною до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Разом з тим, позивачем в позовній заяві не зазначено у кого знаходяться оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак, звертаючись до суду з позовною заявою в електронній формі, позивачкою не надано доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу - ОСОБА_2 копій поданих до суду документів.
Суд також встановив, що до позовної заяви позивач надав документ, який викладений іноземною мовою.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Частинами 1, 2 ст. 14 передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст.9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, ЦПК і зазначеними законами України органи державної влади, суд, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Отже позивачці необхідно надати суду належним чином засвідчений переклад документів викладених іноземною мовою на українську мову.
При цьому суд зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено залучення судом перекладача для перекладу процесуальних документів, переданих на їх розгляд, складених недержавною мовою.
До того ж до прийняття заяви до розгляду, суд позбавлений можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), ЦПК України, законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (ст. 12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки яких вирішується питання про відкриття провадження у справі мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати ККС ВС від 19 вересня 2022 року у справі № 521/12324/18.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що позов слід залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, залишити без руху.
Надати позивачці строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.
Якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона буде вважатися неподаною і повернута позивачці.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.І. Ковтун