Справа № 522/7191/23
Провадження по справі №1-кс/522/563/24
(повний текст)
05 лютого 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 , по матеріалам кримінального провадження, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, про арешт майна,
В провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси надійшли клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023160000000109 від 17.03.2023, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, зареєстрованих канцелярією суду за номерами судової справи № 522/7191/23, номерами судових проваджень №1-кс/522/563/24, 1-кс/522/565/24, 1-кс/522/567/24.
Під час проведення судового засідання 28.11.2023 року вказані клопотання слідчого за згодою учасників судового процесу були об'єднанні в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру справи № 522/7191/23, номер провадження 1-кс/522/563/24.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб, які діють на території м. Одеси та Одеської області, здійснюють умисні дії, з метою зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічно розповсюджують матеріали із закликами до вчинення таких дій.
Згідно матеріалів виконаної постанови про проведення слідчих (розшукових) дій, які надійшли з ВКІБ УСБУ в Одеській області за №65/2/2183 від 03.10.2023, №65/2/2383 від 03.11.2023, №65/2/2688 від 27.12.2023, №65/2/2696 від 29.12.2023, а також протоколу огляду від 02.11.2023 (дані акаунту « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «Telegram» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколу огляду від 02.11.2023 (дані акаунту « ОСОБА_9 » в соціальній мережі «Telegram» за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколом огляду від 27.12.2023 (дані біржі «KUNA») встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, може бути причетний громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), який може здійснювати умисні дії, з метою зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в тому числі можливо шляхом передачі грошових коштів (активів) представникам держави-агресора.
25.01.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , виявлено та вилучено:
- автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- ключі від автомобілю марки MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Окрім цього, 25.01.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «RealMe» чорного кольору у чохлі сірого кольору з сім картками мобільного оператору «Водафон» з номером телефону НОМЕР_2 , мобільного оператору «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 та
IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 ;
- ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»;
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6
- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_7 ;
- банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_8 ;
- банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_9 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 .
Окрім цього, 25.01.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 , виявлено та вилучено:
- автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 ;
- ключі від автомобілю марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак « НОМЕР_12 ».
Зазначені речі, предмети та документи мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що зазначені у клопотанні речі та документи мають значення речових доказів, з метою недопущення пошкодження цього майна, псування, знищення та забезпечення їх належного зберігання, слідчий звернулась до суду з клопотаннями про накладення арешту на майно.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання слідчого та просив задовольнити їх з наведених підстав.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на майно, оскільки клопотання слідчого не містять документи, які підтверджують право власності на майно саме ОСОБА_10 .
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Мотиви суду.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зокрема, якщо дані речі підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні УСБУ в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023160000000109 від 17.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Санкція статті 111-2 КК України передбачає покарання до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
В рамках вказаного кримінального провадження був проведений обшук транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме автомобіль «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , транспортного засобу який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 , а також обшуку за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення яких було виявлено та вилучено майно.
Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучені документи, ноутбуквідповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість його використання у якості доказу у кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно вилучене з метою дослідження вказаних речових доказів.
Слідчим суддею було ретельно перевірено клопотання та надані до них додатки, перелік майна і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів, тому є правові підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, відповідно до сталої судової практики, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи, що вилучені речі мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, в рамках даного кримінального провадження проводяться першочергові слідчі дії, а тому є необхідність в накладенні арешту на зазначене майно на даній стадії досудового слідства.
Щодо накладення арешту на інше майно.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Обґрунтовуючи свої клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні не надали достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_7 ; автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 ; ключі від автомобілю марки ««MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 ; ключі від автомобілю марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак « НОМЕР_12 ».
Окрім цього, слідчий в своїх клопотаннях повинен чітко зазначити що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, обґрунтувати таку свою позицію матеріалами кримінального провадження, є речовим доказом та накладення арешту є необхідним для його збереження.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню, як то свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_7 ; автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 ; ключі від автомобілю марки ««MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 ; ключі від автомобілю марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак « НОМЕР_12 », так як вони не використовувались при вчиненні злочину та зберігаються у власників майна на законних підставах.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
За таких обставин, вимоги клопотань слідчого щодо накладення арешту на майно в цій частині, слід визнати необґрунтованими.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування не надано документів щодо права власності на вилучені автомобілі та їх приналежності саме ОСОБА_5 .
З приводу накладення арешту на паспорт, посвідчення водія, то в цій частині клопотання слідчого взагалі не обґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань прокурора про накладення арешту на майно в іншій частині, а саме щодо накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_7 ; автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 ; ключі від автомобілю марки ««MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 ; ключі від автомобілю марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак « НОМЕР_12 ».
Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно (із забороною відчуження, розпорядження та користування), яке було вилучене 25.01.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- ноутбук чорного кольору «HP Probook 5310m»;
- банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_8 ;
- банківська карта «Приватбанк» НОМЕР_9 .
В частині накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме автомобілю марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 ; ключі від автомобілю марки ««MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
В частині накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року транспортного засобу, який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а саме на: автомобіль марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_12 ; ключі від автомобілю марки «TOYOTA RAV4», державний номерний знак « НОМЕР_12 », - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
В частині накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 25.01.2024 року за місцем проживання громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 , - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.
Виконання ухвали покласти на прокурора групи прокурорів - прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 , або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 07.02.2024 року о 16:00 годині в залі суду №131.
Слідчий суддя: ОСОБА_11
05.02.2024