Справа №487/8774/23
Провадження №2/487/928/24
(ЗАОЧНЕ)
22.01.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання Рафальської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 18.09.2021 року між сторонами було укладено шлюбу. Від шлюбу мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З лютого 2022 року подружні стосунки припинили, однією сімєю не проживають та спільного господарства не ведуть. Після припинення подружніх стосунків діти проживають з позивачем. Дійти згоди відносно розміру аліментів та порядку їх оплати дійти не можуть.
На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей та розірвати шлюб.
04.12.2023 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
До судового засідання позивач не з'явилася, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлено належним чином.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як встановлено судом, 25.11.2011 року було між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 515.
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак спільне життя між сторонами не склалось через різні погляди на сімейне життя та сімейні обов'язки. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Сторони подружніх відносин не підтримують, відновляти їх не мають наміру.
Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Нормами ст. 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.
Крім того, судом встановлено, що сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання дітей.
Згідно ст. 8 Закону України«Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Обов'язок батьків щодо утримання своєї дитини, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
За змістом ст. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Проте способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали, а позивачка наполягає на стягнення аліментів саме на підставі рішення суду.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ч. 2 ст.182СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України та п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів з ОСОБА_2 суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об'єктивну можливість виплачувати аліменти, а також матеріальний, сімейний стан відповідача, відсутність інших утриманців, будь-яких доказів, які б це спростовували, відповідачем не надано, тому суд вважає можливим, стягнути аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, який не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам сторін та неповнолітніх дітей, стягнення здійснювати щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви 29.11.2023 року, відповідно до ч.1 ст. 191 СК України і до повноліття дітей.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути за вимогу про стягнення аліментів на користь держави 1073 грн.
Крім того, позивач просить залишити витрати зі сплати судового збору за нею.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 211, 259, 263-265, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 25.11.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 515 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 29.11.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць щодо стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнути ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1073 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Заводського районного
суду м. Миколаєва В.В. Кузьменко