Справа № 487/4283/23
Провадження № 2/487/395/24
22 січня 2024 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Удовиченко Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
17 липня 2023 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Білецьким О.П., до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - кв. АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але не проживає з 23 серпня 2011 року. Реєстрація відповідача порушує права позивача як власника, тому позивач змушена звернутись до суду.
25 липня 2023 року зазначена позовна заява залишена без руху.
03.08.2023 подано заяву на усунення недоліків.
08 серпня 2023 року відкрито провадження, призначено підготовче засідання.
28 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача - адвокат Білецький О.П. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.
У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (Витяг з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 330796329, дата 01.05.2023).
Статтею 55 Конституції України гарантується судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя і зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник жилого будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У відповідності до ст. 156 ч. 1 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва №13.23.332927-2023 від 25.07.2023, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з актом про не проживання від 11.07.2023 року, засвідченого керівником КУ «ДОМСЕРВІС» Олійник В.Ф., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засвідчили, що за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 23.08.2011 р. фактично не проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно п.п. 2 п. 50 цього Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).
Частиною 1 статті 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі йог відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини з приводу користування житловим приміщенням, останній більше одного року не проживає та не користується квартирою АДРЕСА_1 без поважних причин, суд вважає, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Суддя: З.М.Сухаревич