Житомирський апеляційний суд
Справа №285/140/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.584 КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію) в іноземну державу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію) в іноземну державу ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), на ухвалу слідчого судді Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2024,
зазначеною ухвалою задоволено клопотання керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_10 та застосовано до громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) строком на два місяці, а саме до 09.03.2024, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Польща. Упродовж екстрадиційного арешту утримувати ОСОБА_8 у слідчому ізоляторі при державній установі «Житомирська УВП №8».
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну, та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_8 , на більш м'який. Посилається на те, що прокурором у клопотанні не доведено, що існують ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказує, що слідчим суддею при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді екстрадиційного арешту не було досліджено особливостей кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, а саме кримінальне законодавство Республіки Польща та порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України, не досліджено наявність актів про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Вказує, що з постанови про оголошення в розшук Окружної прокуратури м. Кросно гр. ОСОБА_11 вбачається, що він зареєстрований в м. Новоград-Волинський. При цьому, в протоколі про затримання підставою для затримання стала ухвала районного суду м. Кросно II Карного відділення КР66/21 від 17.03.2021 року, а не запит про видачу (екстрадицію) громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_8 , для притягнення до кримінальної відповідальності, що є порушенням процедури затримання. Зазначає, що екстрадиційний арешт застосовується у разі наявності підстав вважати, що суб'єкт може ухилятися від уповноважених органів державної влади та суду, з метою забезпечення видачі особи компетентним органам запитуваної держави. В даному випадку, вказаний ризик суд обґрунтовує лише наявністю кримінальної справи у правоохоронних органах Республіки Польща за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень у податковій сфері та наявністю ухвали районного суду м. Кросно від 17.03.2021 року щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту строком на 30 діб. Проте, поза увагою суду залишилася та обставина, що в Україні діє презумпція невинуватості, визначена ст.62 Конституції України, а також те, що указане кримінальне провадження перебуває на розгляді в правоохоронних органах Республіки Польща з 2016 року і на даний час ще не розглянуто. Більше того, в рамках даного провадження не надано жодних відомостей щодо ухилення ОСОБА_8 від правоохоронних або уповноважених органів Республіки Польща та України. Сама лише наявність ухвали районного суду м. Кросно щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту строком на 30 днів не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразова вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини ( справа «Летельє проти Франції»). Зазначає, що слідчий суддя не врахував доводи сторони захисту стосовно відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_8 від правосуддя в Республіці Польща. Поза увагою слідчого судді залишилася та обставина, що ОСОБА_11 раніше засуджений не був, до кримінальної відповідальності не притягався, з 1991 року легально та постійно проживає на території України, має позитивні характеристики за місцем фактичного проживання та реєстрації, працює, з 28.03.2000 року офіційно одружений, має дружину та двоє дітей. Впродовж тривалого проживання в Україні ОСОБА_8 має постійні соціальні зв'язки, бере активну участь в протидії збройній агресії рф на території України шляхом допомоги ЗСУ. Стороною захисту наголошувалося та зверталася увага слідчого судді на поважний вік ОСОБА_8 та його незадовільний стан здоров'я, що було підтверджено належними доказами. Наведені обставини дають об'єктивну можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який. Проте, наведені вище обставини слідчий суддя не взяв до уваги з огляду на які можна було б застосувати запобіжний захід на більш м'який, зокрема визначити хоча б заставу чи застосувати до ОСОБА_8 цілодобовий домашній арешт із електронним засобом контролю. Враховуючи особу затриманого, вік, стан його здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, відсутність ризиків, щодо переховування особи від правоохоронних органів, можна дійти до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - екстрадиційного арешту.
Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження №285/140/24, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура..
Відповідно до ч.4 ст.584 КПК України, при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України..
Згідно з ч.7 ст.584 КПК України, під час розгляду клопотання слідчий суддя встановлює особу, роз'яснює особі її право надати згоду на видачу (екстрадицію) для застосування процедури видачі (екстрадиції) у спрощеному порядку, а також право на відмову від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності у разі надання згоди на видачу (екстрадицію), з'ясовує бажання особи скористатися цими правами, перевіряє добровільність надання особою згоди на її видачу (екстрадицію), відмови від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності, усвідомлення особою правових наслідків такої згоди (відмови), перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників, інших учасників.
Частиною 8 ст.584 КПК України визначено, що при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу..
Згідно з ч.10 ст.584 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців..
Відповідно до ч.11 ст.584 КПК України, в межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
Судове рішення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону ним були дотримані у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження №285/140/24, в провадженні правоохоронних органів Республіки Польща перебуває кримінальна справа за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень у податковій сфері. Згідно зазначеної підозри, протягом 2016 року ОСОБА_11 , перебуваючи на території Польщі та Словаччині, брав участь в організованій злочинній групі, яка ставила собі за мету вчинення злочинів проти достовірності документів та податкових злочинів, пов'язаних з фіктивним «карусельним» обігом пластикових ніжок до меблів між низкою фірм, що створювали ланцюги руху товарів виключно з метою надати правдоподібності операціям купівлі-продажу товарів та введеня в оману працівників податкової інспекції шляхом відображення в податкових деклараціях даних, які не відповідали дійсності, щодо доставки товарів всередині ЄС словацьким суб'єктам господарської діяльності та завищення залишку від'ємного значення ПДВ для отримання у зв'язку із цим незаконного відшкодування ПДВ.
Районний суд в м. Кросно 17.03.2021 застосував відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тимчасового арешту (попереднього ув'язнення).
Кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_12 , відповідають злочинам, передбаченим ч.5 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України, і є екстрадиційними, оскільки передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк більше 1 року. Передбачений ст.49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вказані злочини не закінчився.
Компетентні органи України не проголошували остаточне рішення стосовно ОСОБА_8 у зв'язку з правопорушеннями, за які вимагається його видача та не ухвалювали рішення про не порушення чи припинення переслідування у зв'язку із цими самими правопорушеннями.
Злочини, які інкримінуються ОСОБА_12 , не належать до військових злочинів, не мають політичного характеру та кримінальна справа не порушується виключно за скаргою потерпілого. Вказана особа 11.01.20023 була затримана на території Вінницької області. Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області 14.01.2023 відмовлено в застосуванні до ОСОБА_13 тимчасового арешту. Вінницьким апеляційним судом 06.02.2023 скасовано згадану ухвалу суду першої інстанції та застосовано до ОСОБА_13 тимчасовий арешт. Однак, на виконання даного рішення суду ОСОБА_13 не затримано, оскільки до виготовлення тексту ухвали він залишив залу судового засідання.
У відповідності до положень Конвенції 1957 року 20.06.2023 до Офісу Генерального прокурора надійшов запит компетентного органу Республіки Польща про видачу (екстрадицію) громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_8 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у податковій сфері.
Запити інших держав про видачу ОСОБА_8 не надходили.
Проведення екстрадиційної перевірки стосовно ОСОБА_8 Офісом Генерального прокурора доручено Житомирській обласній прокуратурі.
08.01.2024 ОСОБА_8 було затримано в АДРЕСА_1 .
09.01.2024 до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання керівника Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_10 про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Польша строком на два місяці. (а.п.1-3)
Зазначене клопотання було задоволено оскаржуваною ухвалою слідчого судді.
При цьому, з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, відповідно до вимог ч.8 ст.584 КПК України, не досліджуючи питання про винуватість та не перевіряючи законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно ОСОБА_8 , перевірив наявність обставин, які згідно зі ст.584 КПК України є підставою для застосування екстрадиційного арешту.
З огляду на вище викладене та враховуючи, що ОСОБА_11 не є громадянином України, одружений та має двох дітей (а.п.142-144), має місце проживання та реєстрації, де має позитивні характеристики (а.п.136-138, має посвідку на постійне проживання в Україні (а.п.139), відповідний стан здоров'я (а.п.140-141, 145-148), разом з цим, 06.02.2023 залишив залу судового засідання Вінницького апеляційного суду яким було застосовано до нього тимчасовий арешт, був затриманий 08.01.2024, перебуває у міжнародному розшуку правоохоронних органів іноземної держави, інкримінований йому злочин за законодавством України є екстрадиційним, строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, відповідно до ст.49 КК України, не закінчились, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В даному випадку, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 є забезпечення останнім виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам втечі та забезпечення у подальшому його видачі.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження, неповноту судового розгляду, на думку апеляційного суду, такі доводи є необґрунтованими та спростовуються наданими матеріалами судового провадження.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування екстрадиційного арешту, оскільки слідчим суддею не було встановлено підстав для відмови у задоволенні клопотання, не встановлено таких підстав і апеляційним судом при апеляційному перегляді ухвали.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо відомостей на підтвердження тих обставин, що будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не може гарантувати запобігання втечі та забезпечити у подальшому видачу ОСОБА_8 .
Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_11 одружений та має двох дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, легально та постійно проживає на території України з 1991 року, має позитивні характеристики за місцем фактичного проживання та реєстрації, працює, є офіційно одружений, має двоє дітей, бере активну участь в протидії збройній агресії рф на території України шляхом допомоги ЗСУ, а тому не буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то дані обставини не можуть бути самостійною підставою для застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою та не спростовують ризиків ухилення останнім, з метою уникнення передачі його компетентним органам Республіки Польша.
При цьому, суд апеляційної інстанції зважає і на неодноразові рішення Європейського суду з прав людини, зокрема те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи адвоката щодо відсутності підстав для тримання ОСОБА_8 під вартою, є необґрунтованими, оскільки сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо відомостей на підтвердження тих обставин, що будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не може гарантувати запобігання його втечі та забезпечити у подальшому видачу останнього. Крім того, в даному випадку слід врахувати і факт, який було вище зазначено, а саме, залишення 06.02.2023 останнім залу судового засідання Вінницького апеляційного суду, яким було застосовано до нього тимчасовий арешт, як і факт затримання останнього 08.01.2024, чим опосередковано підтверджено свідомі дії щодо ухилення.
Матеріали провадження не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та апелянтом в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Відтак, зазначені в апеляційні скарзі доводи та підстави, з яких адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді, є безпідставними, оскільки вони враховані при постановленні рішення та їм надано відповідну оцінку.
Істотних порушень норм КПК України при розгляді клопотання прокурора, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, у відповідності до вимог КПК України та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Європейської конвенції про видачу правопорушників, а тому апеляційна скарга захисника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На час апеляційного розгляду встановлено наявність постанови Генерального прокурора ОСОБА_14 від 26.01.2024 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст.404, 407, 422, 584 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09.01.2024, якою застосовано до громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) строком на два місяці, а саме до 09.03.2024, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Республіки Польща, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :