Справа № 761/30483/16-к
Провадження №1-кп/761/143/2024
іменем України
26 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесені в ЄРДР за №12016100100007207 від 08.06.2016 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плесецьке Васильківського району Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України;
08 червня 2016 року приблизно о 06. годині 30 хвилин, у ОСОБА_3 прибув до квартири за адресою: АДРЕСА_3 . власником якої являється ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_3 о 07 годині 00 хвилин 08 червня 2016 року, перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 ,скориставшись тим, що ОСОБА_5 залишила йому ключі від квартири, побачив холодильник марки «SAMSUNG» моделі «Whirpool WBE 3412Х», та таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_5 , а саме: - холодильник марки «SAMSUNG» моделі «Whirpool WBE 3412Х», з серійним номером 8505, білого кольору, вартістю 3656 (три тисячі шістсот п?ятдесят шість) гривень;
Таким чином, ОСОБА_6 , таємно викрав майно, що належить ОСОБА_5 , на загальну суму 3656 (три тисячі шістсот п?ятдесят шість) гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вищевказаними діями, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , які відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 суду надав показання про те, що він дійсно в 2016 році працював робочим по ремонту квартир. Так за адресою АДРЕСА_3 , під час виконання робіт виник конфлікт з роботодавцем, якому не сподобалась покраска стін, та в результаті чого власник квартири перестав платити ОСОБА_3 , зарплатню. На фоні конфлікту, ОСОБА_3 , скориставшись тим, що власник квартири надавав йому ключі, викрав холодильник. Все викладене прокурором у обвинувальному акті вірно, сума завданої шкоди відповідає дійсності. У скоєному обвинувачений щиро кається.
Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився. Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності потерпілого, суд дійшов висновку про можливість з'ясувати всі обставини справи за його відсутності відповідно до ст.325 КПК України.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, яке слід кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься відповідно до ст. 12 КК України до проступків, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого правопорушення, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст.185 КК України.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу.
При цьому, як встановлено в перебігу судового розгляду ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене, ч. 1 ст. 185 КК України 08.06.2016 року.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України відноситься до категорії проступків.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Крім того, ч. 2 ст. 49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років.
Так під час судового розгляду в період з 22.06.2017 по 25.01.2024 року обвинувачений перебував в розшуку.
Таким чином, враховуючи та ухвали суду про оголошення в розшук ОСОБА_3 , з урахуванням того, що обвинувачений впродовж значного часу перебував в розшуку та ухилявся від явок до суду, при обраховуванні строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд керується ч. 2 ст. 49 КК України.
Аналізуючи вище викладене, враховуючи обставину переховування ОСОБА_3 , від суду та факту того, що з дня вчинення ОСОБА_3 , кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України до дня ухвалення судом даного рішення пройшло більше 5 років (більше 7) , суд на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, приходить до висновку про необхідність звільнення останнього від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, у відповідності до положень ст. 49 КК України.
Питання про речові докази суд має вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, разом з тим, прокурором в судовому засіданні будь-яких відомостей, щодо наявності речових доказів у кримінальному провадженні №12016100100007207, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 червня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 не надано, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Так у даному випадку, прокурором будь-яких даних про проведення експертиз, не надано.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не застосовувався.
На підставі викладеного та керуючись ст.49, 74, 349, 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції Закону №1449-VІ від 04.06.2008) та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 2 ст. 49, ч.5 ст.74 ККУкраїни звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного судом покарання за ч. 1 ст.185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1