Справа № 761/40095/20
Провадження № 2/761/441/2024
23 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря: Лишняк А.О.,
від позивача: представник ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Cтрахова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Предметом позову первісної позовної заяви було:
1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму у розмірі у 299806 гривен на відшкодування матеріальних збитків;
2. Стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 30405 гривен у якості компенсації моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.01.2021 р. відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні, яке відбулось 15.03.2023 року, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання залучив до участі у справі в якості співвідповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2023 р., закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в частині позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант».
В судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2023 року, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Cтрахова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ».
В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2023 року, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі в справі в якості співвідповідача ТОВ «СК «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ».
Предметом позову, з урахуванням заяви від 07.08.2023 року, є:
1. Стягнути з ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на користь позивача, у якості відшкодування матеріальних збитків завданих у наслідок ДТП, суму у розмірі 100000,00 грн.;
2. Стягнути з ПАТ «СК «Український страховий стандарт» на користь позивача, у якості відшкодування моральної шкоди, завданих у наслідок ДТП, суму у розмірі 12500,00 грн.;
3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму у розмірі у 199806,00 грн. на відшкодування матеріальних збитків;
4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача, у якості відшкодування моральної шкоди, завданої у наслідок ДТП, суму у розмірі 17905,00 грн.
В судовому засіданні, яке відбулось 09.08.2023 року, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2023 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2020 року, приблизно о 8:15 год., в районі перехрестя на пл. Перемоги між вул. Дмитрівська, Гончара, Саксаганського, та пр-том Шевченка, відбулося зіткнення автомобілів «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , і «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №761/14317/20 закрито провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В результаті зіткнення транспортних засобів «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , і «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , яке відбулося 26.03.2020, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, що в свою чергу, призвело до завдання позивачеві матеріальних збитків пов'язаних із необхідністю проведенням відновлювального ремонту транспортного засобу. Окрім цього, у наслідок ДТП, позивач зазнав моральних страждань фізичного і душевного характеру через отримані тілесні пошкодження та у зв'язку із пошкодженням його автомобіля.
25.08.2020 року, позивач повідомив ПАТ СК «Український страховий стандарт» про ДТП та звернувся із заявою про страхове відшкодування. Згідно листа від 27.08.2020 № 0101, ПАТ СК «Український страховий стандарт» повідомив позивача про відсутність у нього можливості прийняти рішення за заявою ОСОБА_2 від 25.08.2020 по причині відсутності відповідного судового рішення, у якому було би встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП 26.03.2020 за участю автомобілів «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , і «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , та , відповідно, було б зобов'язано відшкодувати заявникові матеріальні чи моральні збитки. Листом від 20.10.2020 № 0139 ПАТ «СК «Український страховий стандарт» повторно повідомив позивача про умову, за якої може відбутися розгляд і вирішення його заяви про страхове відшкодування, а саме про те, що ОСОБА_2 необхідно надати відповідного копію судового рішення, як доказ настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за наслідки ДТП, що відбулося 26.03.2020. Згідно полісу укладеного між власником ТЗ «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , та ПАТ «СК «Український страховий стандарт», страховик зобов'язаний відшкодувати збитки матеріального характеру у сумі до 100000,00 грн., а моральну шкоду у сумі до 250000,00 грн.
У зв'язку із вищевикладеним, позивач зазнав матеріальних і моральних збитків, та вимушений звернутись до суду за захистом права із даним цивільним позовом до відповідачів.
Крім того, позивач 06.09.2023 року подав до суду заяву про стягнення з відповідачів на його користь штрафні санкції встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, які складаються з інфляційних витрат у розмірі 140829,00 грн., та 3% річних у розмірі 25356,00 грн.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався.
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа пояснень суду не надала.
В судовому засіданні, яке відбулось 23.01.2024 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну та моральну шкоду, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
В судове засідання, яке відбулось 23.01.2024 року, відповідач-1 не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судове засідання, яке відбулось 23.01.2024 року, відповідач-2 не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судове засідання, яке відбулось 23.01.2024 року, третя особа не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання здійснювалося технічним засобом.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторін, врахувавши їх процесуальні заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.03.2020 року, приблизно о 8:15 год., в районі перехрестя на пл. Перемоги між вул. Дмитрівська, Гончара, Саксаганського, та пр-том Шевченка, відбулося зіткнення автомобілів «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , і «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №761/14317/20 закрито провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно висновку експертного дослідження від 10.09.2020 № 13-3/639, проведеного експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Левченком С.Ю., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , складає грошову суму у розмірі 299806,00 грн.
Згідно полісу АО№000541377 укладеного між власником ТЗ «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 , та ПАТ «СК «Український страховий стандарт», страховик зобов'язаний відшкодувати збитки матеріального характеру у сумі до 100000,00 грн., моральну шкоду у сумі до 250000,00 грн. Франшиза 1000,00 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення:
- протиправна поведінка особи;
- настання шкоди;
- причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди;
- вина завдавача шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Вина підтверджена постановою суду, а тому наявним є такий елемент складу цивільного правопорушення, як вина.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказане підтверджується також і висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц. Так, Верховний Суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.
Згідно п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про ОСЦПВ», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 30.2. ст. 30 ЗУ «Про ОСЦПВ», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно п. 12.1. ст. 12 ЗУ «Про ОСЦПВ», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається із висновку експертного дослідження від 10.09.2020 № 13-3/639, вартість ремонтно-відновлювальних робіт ТЗ «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , на дату оцінки, складає 469367,86 грн., що значно вище за ринкову вартість автомобіля у непошкодженому стані, яка складає 299806,35 грн.
За таких обставин, у зв'язку із тим, що відновлювати пошкоджений автомобіль є економічно недоцільним, тому що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість, отже вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП визначається у розмірі його ринкової вартості до моменту пошкодження, яка складає 299806,35 грн.
Отже розрахунок страхового відшкодування наступний: 100000,00 грн. (ліміт за шкоду майну згідно полісу АО№000541377) - 1000,00 грн. (франшизи згідно полісу АО№000541377) = 99000,00 грн. (страхове відшкодування).
Отже суд, дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягають стягненню страхове відшкодування у розмірі 99000,00 грн., у зв'язку із чим, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Крім того, з огляду на недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди позивачу, суд дійшов висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 200806,00 грн., та розраховується: 299806,35 грн. (завдана шкода) - 99000,00 грн. (страхове відшкодування) = 200806,00 грн. (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, з якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приписи ст. 625 ЦК України застосовуються у деліктних зобов'язаннях щодо відшкодування шкоди, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду України по справі №686/21962/15-п прийнятою 16.05.2018 р., постановою Верховного суду України по справі №456/3525/15 прийнятою 13.02.2019 р., постановою Верховного суду України по справі №758/9445/16-ц прийнятою 11.02.2019 р.
У зв'язку із викладеним, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню: інфляційні витрати - 88448,13 грн.; 3% річних - 16767,01 грн.
Крім того, з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню: інфляційні витрати - 43606,00 грн.; 3% річних - 7966,11 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає про те, що зазнав моральних страждань фізичного і душевного характеру через отримані тілесні пошкодження та у зв'язку із пошкодженням його автомобіля.
Таким чином, моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача-1, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб та завдано тілесних ушкоджень позивачу, за внутрішнім переконанням позивача, має бути відшкодована у розмірі 12500,00 грн.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до статі 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення прав, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав відшкодування моральної шкоди здійснюється в обраний спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з заподіювача шкоди - відповідача-1 на користь позивача, в сумі 10000,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача-2, суд звертає увагу, що він не є винуватцем ДТП та заподіювачем шкоди позивачу, позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача-2, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 200806(двісті тисяч вісімсот шість)грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 88448(вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім)грн. 13 коп. - інфляційних та 16767(шістнадцять тисяч сімсот шістдесят сім)грн. 01 коп. 3 % річних та 10000(десять тисяч)грн. 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Cтрахова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СТАНДАРТ» (код 22229921, місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) 99000(дев'яносто дев'ять тисяч)грн. 00 коп. страхового відшкодування, 43606(сорок три тисячі шістсот шість)грн. інфляційних та 7966(сім тисяч дев'ятсот шістдесят шість)грн. 11 коп. - 3 % річних.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: