печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3461/24-к
05 лютого 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000000637 від 13.04.2023,-
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 у справі № 757/49656/23-к із забороною відчуження та використання, на автомобіль Mersedes-Benz GLE 350DE, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки автомобіль не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ обставин вчиненого кримінального правопорушення та має вагоме доказове значення; на автомобілі не збереглися сліди кримінального правопорушення. Арештований автомобіль не має жодного відношення до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, оскільки прокурор в клопотанні про арешт майна не зазначив, які саме сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження містить автомобіль. Власник майна не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні; не має жодного процесуального статуту. Вказане майно було придбано за особисті грошові кошти сім'ї ОСОБА_4 .. Таким чином, причетність автомобіля до вчиненого кримінального правопорушення, наявність на ньому слідів кримінального правопорушення не підтверджується об'єктивними даними, встановленим під час досудового розслідування, а тому він не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та, відповідно, не є речовим доказом. Подальший арешт є неспіврозмірним з завданням кримінального провадження та перешкоджає ОСОБА_4 у вільному законному розпорядженні належним йому майном. Відтак, арешт майна підлягає скасуванню.
В судове засідання особа, яка подала клопотання- адвокат не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив задовольнити.
В судове засідання прокурор не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки на даній стадії досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від нього, відтак може підлягати спеціальній конфіскації.
Вивчивши клопотання та дослідивши додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000000637, внесеному 13.04.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 та частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 року № 757/49656/23-к задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на автомобіль марки Mersedes-Benz GLE 350DE, номер та серія знака НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження та використання.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Натомість, ухвала слідчого судді про накладення арешту не містить мети у відповідності до положень ч. 2 ст. 170 КПК України.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Водночас, враховуючи, що в силу того, що автомобіль не містить відомостей, які можуть бути використані як доказ обставин вчиненого кримінального правопорушення та має вагоме доказове значення; на автомобілі не збереглися сліди кримінального правопорушення. Арештований автомобіль не має жодного відношення до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, оскільки прокурор в клопотанні про арешт майна не зазначив, які саме сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження містить автомобіль. Власник майна не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні; не має жодного процесуального статуту. Вказане майно було придбано за особисті грошові кошти сім'ї ОСОБА_4 .. Таким чином, причетність автомобіля до вчиненого кримінального правопорушення, наявність на ньому слідів кримінального правопорушення не підтверджується об'єктивними даними, встановленим під час досудового розслідування, а тому він не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та, відповідно, не є речовим доказом,слідчий суддя вважає, що накладений арешт є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню, а майно у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 22, 26, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 у справі № 757/49656/23-к із забороною відчуження та використання, на автомобіль Mersedes-Benz GLE 350DE, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зобов'язати уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України та Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12023000000000637 від 13.04.2023, негайно повернути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), автомобіль Mersedes-Benz GLE 350DE, номер та серія знака НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вилучений 29.09.2023 року під час проведення обшуку.
Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1