печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16654/20-ц
24 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
справа № 757/16654/20-ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
предмет і підстави позову - захист прав споживачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного (загального) провадження в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -
До суду звернувся позивач з вимогами до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем було укладено 12 договорів банківських вкладів. У березні 2014 відповідач заблокував позивачу доступ до банківських вкладів та в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань за договорами. Позивач повідомляє, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов'язань за договорами банківських вкладів, які не виконані. Відповідач порушив свої зобов'язання, та не виплатив позивачу його грошові кошти та став обліковувати вклади на умовах «на вимогу», при цьому позбавивши позивача можливості користуватись грошовими коштами, внаслідок чого позивач вимушений був звернутись до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою суду від 11.02.2021 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами (загального) позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.02.2021 представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про відвід головуючого судді Новака Р.В. у вказаній справі.
Ухвалою судді Григоренко І.В. від 01.03.2021 у задоволенні заяви про відвід судді Новаку Р.В. - відмовлено.
Ухвалою суду від 15.06.2021 зупинено провадження в цивільній справі 757/16654/20-ц за ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів до вирішення Великою Палатою Верховного справи № 320/5115/17.
08.12.2021 представник позивача - ОСОБА_2 подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки 09.11.2021 Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5115/17 винесено постанову Касаційну скаргу ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.10.2017 та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07.06.2018 скасовано в частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу та пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і ухвалено в цій частині нове рішення.
Ухвалою суду від 08.12.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
26.02.2022 від представника позивача була подана заява про зменшення позовних вимог. Оскільки 09.11.2021 ВПВС розглянуто справу №320/5115/17, у своїй постанові висловили наступну правову позицію: щодо можливості застосування до вказаних правовідносин норм Закону №1023-ХІІ та нарахування пені на підставі ч.5 ст. 10 цього Закону Велика Палата Верховного суду зазначила таке.
«Правовідносини з банківського вкладу врегульовані нормами ЦК України, законами №2664-ІІІ, № 2121-ІІІ, №1023-ХІІ.
Отже, пеня, передбачена ч. 5 статті 10 Закону України №1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону №1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується.
06.05.2022 через канцелярію суду надійшов по справі відзив від відповідача. Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду на наступне. На думку відповідача позивач при нарахуванні неустойки, явно її зависив, що не відповідає передбаченим ч.3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, яка є складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права, а отже суд має право її зменшити.
Оскільки, при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Отже, представник відповідача вказує, що визначений розмір позивачем - явно перевищує розмір збитків. Крім того, позивач не навів жодних розрахунків, в якому розмірі йому завдані збитки, неповерненням йому вкладу.
30.09.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 15.02.2023 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримував, просив задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Позивач внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду по справі № 316/265/17 просить стягнути з Банку пеню:
За період з 14.10.2016 по 10.03.2021 у розмірі 2854297,48 грн.,
За період з 14.10.2016 по 06.04.2020 у розмірі 186149,28 дол. США
За період з 07.04.2020 по 20.04.2020 у розмірі 21048,24 дол.США .
За період з 14.10.2016 по 27.03.2020 у розмірі 16623,76 Євро
За період з 28.03.2020 по 20.04.2020 у розмірі 1277,89 Євро.
Відповідно до постанови Запорізького апеляційного суду від 22.10.2019 у справі №316/265/17, залишена в силі Постановою Верховного суду від 07.04.2020 судом встановлено наступні обставини:
Між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», у подальшому перейменованим у акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», було укладено 12 договорів банківських вкладів.
У березні 2014 року відповідач заблокував позивачу доступ до банківських вкладів та в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань за договорами. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов'язань за договорами банківських вкладів, які не виконані.
03.10.2016 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій висловив свою вимогу про видачу йому всіх грошових вкладів разом з відсотками, які бажав отримати 12.10.2016. У своїх поясненнях до апеляційної скарги відповідач стверджував що заява ним отримана 11.10.2016, а договір розривається через 2 банківських дні після отримання повідомлення про його розірвання.
Станом на 14.10.2016 на депозитних рахунках позивача знаходились:
1) За договором банківського вкладу SAMDN25000711020177 від 29.06.2010 сума вкладу 29900,00 доларів США, процентів 8623,49 доларів США;
2) За договором банківського вкладу № SAMDN25000711478215 від 09.08.2010 4790,17 євро, процентів 1119,72 євро;
3) За договором банківського вкладу SAMDN27000718184481 від 20.07.2011 сума вкладу 58,82 доларів США, процентів 11,63 доларів США;
4) За договором банківського вкладу № SAMDN27000720340671 від 05.10.2011 сума вкладу 10,60 Євро, процентів 3,73 євро;
5) За договором банківського вкладу №SAMDN25000724527961 від 23.03.2012 сума вкладу 43003,56 доларів США, процентів 9633,98 доларів США;
6) За договором банківського вкладу № SAMDN25000729736330 від 15.10.2012 сума вкладу 50000,00 доларів США, процентів 13287,67 доларів США;
7) За договором банківського вкладу № SAMDN25000729736435 від 15.10.2012 сума вкладу 20000,00 доларів США, процентів 5315,07 доларів США;
8) За договором банківського вкладу № SAMDN25000729733280 від 15.10.2012 сума вкладу 1987,37 євро, процентів 422,52 євро;
9) За договором банківського вкладу SAMDN25000734760434 від 22.04.2013 сума вкладу 5386,90 євро, процентів 1137,00 євро;
10) За договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070074175300 від 10.02.2014 сума вкладу - 1462,25 євро, процентів 303,50 євро;
11) За договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070075563700 від 12.02.2014 сума вкладу 52000,00 грн., процентів 28272,32 грн.;
12) За договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070079767100 від 19.02.2012 сума вкладу 5000,00 доларів США, процентів 1315,06 доларів США.
Станом на 14.10.2016 у відповідача виникло зобов'язання з виплати позивачу за договорами банківських вкладів, грошових коштів, які належать позивачу, а саме: доларів США - 186149,28, євро - 16623,76 гривень - 80272,3.
Відповідач порушив свої зобов'язання, та не виплатив позивачу його грошові кошти, та став обліковувати вклади на умовах «на вимогу», при цьому позбавивши позивача можливості користуватись грошовими коштами, внаслідок чого позивач вимушений був звернутись до суду для захисту свого порушеного права.
Станом на день постановлення судового рішення від 22.10.2019 відповідач продовжував порушувати своє зобов'язання, відповідно до рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача: доларів США - 186972,42 євро - 16699,59 гривень - 80561,61.
Відповідно до ст. 76 та ст. 81 ЦПК України: Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, проаналізувавши викладені в позові обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, щодо стягнення пені за порушення зобов'язання з повернення грошових коштів за банківськими вкладами, виходячи з наступного.
По перше, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною та не відповідає передбаченим ч.3 ст. 509 та ч.ч 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку створює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливе джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки. суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки та оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення з врахуванням істотних обставин.
Отже, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням норм права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, якщо цей розмір значно перевищує розмір збитків.
Частина 2 статті 22 ЦК України - встановлює, що є «збитками».
Отже, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла 6 реально одержати за звичайних обставин, якби й право не було порушене (упущена вигода).
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV розкриває поняття, що є «доходами», як Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Відповідно до пп. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Тобто, відсотки, які отримує вкладник від розміщення коштів на депозитному рахунку у банківській установі, є його доходом та прибутком, та, відповідно, можуть бути віднесені до збитків, згідно ст. 22 ЦК України.
Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції була проігнорована правозастосовна практика Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.
Так, Верховний Суд 05.06.2019 прийняв постанову у справі №757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), якою залишив без змін Постанову Київського апеляційного суду від 20.12.2018 у справі №757/32522/17-ц.
Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційні скарги сторін (як позивача, так і відповідача) не підлягають задоволенню та Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів, оскільки відмова банку виконати вимогу вкладника з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Отже, судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача неустойку, розмір якої явно завищений та не відповідає передбаченим ч.3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України.
По друге, суд зазначає, що після ухвалення рішення про стягнення депозитного вкладу та набрання ним законної сили, між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Тобто, з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» а відтак пеня відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Оскільки між позивачами та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини й відповідно рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині стягнення пені згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з ухваленням у цій частині нового судового рішення - про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
Подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі 320/5115/17.
Отже, з моменту ухвалення постанови Запорізького апеляційного суду від 22.10.2019 не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до ч. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується за період з 23.04.2019 по 12.10.2019.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору 3 урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1058 ЦК України - договір банківського вкладу (депозит) це договір, за яким одна сторона (банк), яка прийняла від або для другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму й проценти на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Згідно п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій (затверджено Постановою Верховної Правління НБУ від 03.12.2003 №516) - договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
Отже, зобов'язальні правовідносини з договору банківського вкладу існують між сторонами на підставі відповідного укладеного договору та починають діяти для сторін з моменту укладання такого договору.
Згідно ст.598 ЦК України - зобов'язання припиняться частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У відповідності до вимог ч.1 та ч. з ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Позивачем 03.10.2016 (вказано в позовній заяві) було направлено заяву про розірвання договору та виплати коштів.
Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, право клієнта на розірвання депозитного рахунку в односторонньому порядку безумовне. Договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви про розірвання договору та повернення коштів.
Відповідно депозитний договір в силу вимог ч.3 ст. 651 ЦК України - є розірваним з 03.10.2016.
Таким чином, з ініціативи вкладника та після розірвання договору його умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється виключно на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договору у контексті ст.ст. 598, 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання. З огляду на вищевикладене вбачається, що з дня розірвання договору банківського вкладу відсутні будь-які підстави для нарахування відсотків на вклад.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 09.11.2021 у справі №320/5115/17 щодо відсутності споживчих правовідносин між сторонами після розірвання договору банківського вкладу та, відповідно, відсутності підстав для застосування до таких правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів» з дати розірвання депозитного рахунку №№ 26303613282863 нарахування пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» неможливо.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 15, 16, 509, 530, 546-548, 549, 598, 626, 628, 651, ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 13, 247, 258, 263, 273, 274, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
відповідач: публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570
Суддя Р.В. Новак