печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22515/20-к
18 січня 2024 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у не розгляді клопотання у кримінальному провадженні № 42014000000000369 від 08.05.2014 року та зобов'язання вчинити дії, -
До слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у не розгляді клопотання у кримінальному провадженні № 42014000000000369 від 08.05.2014 року та зобов'язання вчинити дії.
Представник особи, в інтересах, якої подано скаргу про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, проте, в засідання не з'явився.
Прокурор про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд скарги без його участі та просив залишити скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься, диспозитивність.
Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Разом з тим, особі, за скаргою якого здійснюється судове провадження, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки. Відтак, заявник будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, не з'явився у судове засідання, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.
Таким чином, враховуючи, що особа, яка звернулася із скаргою в засідання не з'явилася, тим самим не підтримала її у судовому засіданні, з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 26 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. 7, 22, 26, 303-307, 309 КПК України,
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у не розгляді клопотання у кримінальному провадженні № 42014000000000369 від 08.05.2014 року та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1