печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12171/22-ц
пр. 4-с-101/24
13 грудня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,
за участю:
стягувача: не з'явилася,
представника боржника: не з'явився,
державного виконавця: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі № 201/8704/19 від 12.04.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживача та визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування, -
ОСОБА_1 (далі - стягувач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни (далі - державний виконавець Левіцька А.С.) по виконанню рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року у цивільній справі № 201/8704/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживача та визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування. У поданій скарзі скаржник просить: визнати протиправною дію державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцької Алли Сергіївни щодо не відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19; зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьку Аллу Сергіївну відкрити виконавче провадження на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 24.11.2021 ним подано до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 у справі № 201/8704/19.
Однак, 07.12.2021 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою Аллою Сергіївною винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В. від 30.05.2022 року заявлено самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. від 17.08.2022 року заявлено самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_1 .
У судове засідання стягувач, представник стягувача, представник боржника та представники третіх осіб не з'явились, про день, час, місце розгляду скарги повідомлялись у встановленому законом порядку.
У судове засідання державний виконавець Левіцька А.С. не з'явилася, про день, час і місце розгляду скарги належним чином повідомлена.
Оскільки, згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду, суд визнав можливим розглядати скарги у відсутність учасників судового процесу, які в судове засідання не з'явились.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року у справі № 201/8704/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, вирішено: визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за договором № SАМDN 25000734277419 від 02 квітня 2013 року у розмірі 16097,22 доларів США та відсотків 7264,60 доларів США, після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 вклад 16097,22 доларів США та відсотки 7264,60 доларів США. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 3737 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 у справі № 201/8704/19 рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.04.2021 змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду висновки щодо вирішення питання про стягнення із Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 вкладу 16097,22 доларів США та 7264,60 доларів США відсотків. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як визначено у ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
24.11.2021 року ОСОБА_1 подано до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19.
07.12.2021 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою Аллою Сергіївною винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів 1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 3, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача.
Як слідує з матеріалів скарги, ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 24.11.2021 року про примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19.
Відповідно до резолютивної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, зміненої постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на грошовий вклад АТ "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за договором №SАМDN 25000734277419 від 02 квітня 2013 року у розмірі 16097,22 доларів США та відсотків 7264,60 доларів США, після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19 виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду висновки щодо вирішення питання про стягнення із Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 вкладу 16097,22 доларів США та 7264,60 доларів США відсотків.
Отже, подане ОСОБА_1 на примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, змінене постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19, не передбачає вчинення заходів примусового виконання рішення суду.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи № 201/8704/19, виконавчий лист на примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, зміненого постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19, не видавався.
Суд зауважує, що в пунктах 1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» наведений загальний перелік судових рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі наведених у статті виконавчих документів.
Проте, за відсутності в резолютивній частині рішення суду вимог, що передбачають застосування визначених у статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, відповідне рішення суду може не бути виконавчим документом, що підлягає в порядку примусового виконання.
У той же час, положення Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають такого заходу примусового характеру, як визнання права власності, у тому числі в порядку спадкування за заповітом.
Пунктом 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою Аллою Сергіївною правомірно винесено 07.12.2021 року повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою від 24.11.2021 року ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19.
Одночасно суд зауважує, що не зважаючи на відсутність в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, зміненого постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року у справі № 201/8704/19, вимог, що підлягають застосування заходів примусового виконання рішення, позивач за таким рішенням не позбавлений права на реалізацію даного рішення суду в іншому порядку, ніж примусове виконання.
Згідно зі ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі № 201/8704/19 від 12.04.2021 року за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М., ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживача та визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування, - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 450-452 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі № 201/8704/19 від 12.04.2021 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про захист прав споживача та визнання права власності на грошовий вклад у порядку спадкування, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складений 13.12.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький