Рішення від 08.02.2024 по справі 760/20743/23

Справа № 760/20743/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить зобов'язати відповідача повернути йому набуте майно, а саме: змінний фільтр для протигаза (ГШР) інвентарний номер 2220009043; протигаз (ГШР) інвентарний номер 11160108503; шолом кулезахисний «Каска - 1М» - 1А класу захисту інвентарний номер 11160172098; протиударний шолом «Сфера» інвентарний номер 11130227759; балон газовий «Терен - 4М» інвентарний номер 22200014502; бронежилет 2-го класу захисту «Страж-МТТ/ПМ» інвентарний номер 11130227759; бронежилет «Панцир Рейд - 5» бронепластини з кераміки інвентарний номер 1160172101; палиця гумова «ПГ-М» інвентарний номер 22200014501, та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження служби в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відповідачем для виконання службових обов'язків було отримано спеціальні засоби, а саме: змінний фільтр для протигаза (ГШР) інвентарний номер 2220009043; протигаз (ГШР) інвентарний номер 11160108503; шолом кулезахисний «Каска - 1М» - 1А класу захисту інвентарний номер 11160172098; протиударний шолом «Сфера» інвентарний номер 11130227759; балон газовий «Терен - 4М» інвентарний номер 22200014502; бронежилет 2-го класу захисту «Страж-МТТ/ПМ» інвентарний номер 11130227759; бронежилет «Панцир Рейд - 5» бронепластини з кераміки інвентарний номер 1160172101; палиця гумова «ПГ-М» інвентарний номер 22200014501. Оскільки при звільненні зі служби в поліції вказані спеціальні засоби відповідач не здав, позивач вважає, що це майно є безпідставно набутим та підлягає поверненню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 10 листопада 2023 року.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону тактико-оперативного реагування та мав спеціальне звання - лейтенант поліції.

Відповідно до картки обліку озброєння № 3584 від 08.09.2017 року Відповідачем було отримано спеціальні засоби, а саме: змінний фільтр для протигаза (ГШР) інвентарний номер 2220009043; протигаз (ГШР) інвентарний номер 11160108503; шолом кулезахисний «Каска - 1М» - 1А класу захисту інвентарний номер 11160172098; протиударний шолом «Сфера» інвентарний номер 11130227759; балон газовий «Терен - 4М» інвентарний номер 22200014502; бронежилет 2-го класу захисту «Страж-МТТ/ПМ» інвентарний номер 11130227759; бронежилет «Панцир Рейд - 5» бронепластини з кераміки інвентарний номер 1160172101; палиця гумова «ПГ-М» інвентарний номер 22200014501, що засвідчено власними підписами відповідача.

Відповідно до довідок про вартісну оцінку завданої шкоди від 24.02.2023 № 52, № 54, №73, №55, №68, №63, №78 та № 77 встановлена вартісна оцінка завданої шкоди відповідачем, з урахуванням строку експлуатації спеціальних засобів, а саме: змінний фільтр для протигаза (ГШР) інвентарний номер 2220009043; протигаз (ГШР) інвентарний номер 11160108503; шолом кулезахисний «Каска - 1М» - 1А класу захисту інвентарний номер 11160172098; протиударний шолом «Сфера» інвентарний номер 11130227759; балон газовий «Терен - 4М» інвентарний номер 22200014502; бронежилет 2-го класу захисту «Страж-МТТ/ПМ» інвентарний номер 11130227759; бронежилет «Панцир Рейд - 5» бронепластини з кераміки інвентарний номер 1160172101; палиця гумова «ПГ-М» інвентарний номер 22200014501.

Розділі І Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 11.10.2018 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 за № 1249/32701 спеціальні засоби - засоби, що можуть використовуватися поліцейськими для виконання своїх повноважень, перелік яких визначено пунктами 1-6, 8-12 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктами 1, 3, 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати також такі спеціальні засоби: гумові та пластикові кийки, засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо), засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії.

Відповідно до пп. 3 п. 2 Розділу IV Інструкції підставами для видачі поліцейському зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та засобів індивідуального захисту є також рапорти на ім'я керівника органу (підрозділу) поліції щодо видачі зброї окремим поліцейським для виконання службових завдань, чищення зброї (на підставі затверджених графіків) з резолюцією керівника про видачу.

Отже, спеціальні засоби та засоби індивідуального захисту були передані відповідачу для забезпечення ним публічної безпеки та порядку, виконання функцій покладених на нього посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність працівників Національної поліції України.

Наказом ДПП від 18.05.2022 року № 792 о/с «Про особовий склад» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідача звільнено зі служби в Управлінні патрульної поліції у місті Києві з 16.05.2022 року за власним бажанням.

Судом встановлено, що при звільненні майно, яке належить позивачу, отримане відповідачем для виконання службових обов'язків останнім повернуто не було.

Абзацом 2 п. 4 Розділу V Інструкції передбачено, що у разі переведення чи переміщення поліцейського до іншого органу (підрозділу) поліції або звільнення зі служби в поліції видана та закріплена за ним зброя, боєприпаси підлягають здаванню до КЗЗ за місцем одержання. Спеціальні засоби, картка-замісник та відповідне спорядження здають відповідальному за озброєння, про що він робить відмітки в облікових документах.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст. ст.1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов'язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Разом з тим, суд звертає увагу на правову позицію у подібних правовідносинах, висловлену Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 922/536/18: «26. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особі зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов, набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого), набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, не якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».

Враховуючи, що на час проходження служби в ДПП відповідачем на законних підставах було набуто спеціальні засоби та засоби індивідуального захисту для виконання ним службових обов'язків із забезпечення публічної безпеки та порядку, але у зв'язку із звільненням останнього зі служби підстава володіння відповідачем спеціальними засобами та засобами індивідуального захисту відпала, суд вважає позовні вимоги такими, що необхідно задовольнити.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна.

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України, та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про повернення набутого майна - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути набуте ним майно, а саме: змінний фільтр для протигаза (ГШР) інвентарний номер 2220009043; протигаз (ГШР) інвентарний номер 11160108503; шолом кулезахисний «Каска - 1М» - 1А класу захисту інвентарний номер 11160172098; протиударний шолом «Сфера» інвентарний номер 11130227759; балон газовий «Терен - 4М» інвентарний номер 22200014502; бронежилет 2-го класу захисту «Страж-МТТ/ПМ» інвентарний номер 11130227759; бронежилет «Панцир Рейд - 5» бронепластини з кераміки інвентарний номер 1160172101; палиця гумова «ПГ-М» інвентарний номер 22200014501, підстави володіння яким відпали, на користь Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя:

Попередній документ
116909731
Наступний документ
116909733
Інформація про рішення:
№ рішення: 116909732
№ справи: 760/20743/23
Дата рішення: 08.02.2024
Дата публікації: 14.02.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (11.04.2024)
Дата надходження: 26.10.2023
Предмет позову: про повернення набутого майна