Справа № 726/7/24
Провадження №2/726/71/24
Категорія 40
12.02.2024 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Чернівці справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», інтереси якого представляє Кашпур Максим Леонідович до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
ТзОВ «Росвен Інвест Україна», інтереси якого представляє Кашпур Максим Леонідович звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.02.2022 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2939552 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст..13 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказує, що ТзОВ «Лінеура Україна» 14.02.2022 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №2939552 про надання коштів на умовах споживчого кредиту після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://credit7.ua/.
14.02.2022 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №2939552 та ТзОВ «Лінеура Україна» було направлено останній через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор А425, котрий боржником було введено/відправлено.
Отже, таким чином, між сторонами було укладено договір №2939552 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Зазначає, що ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка станом на дату складання позовної заяви складає 60331,38 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 48331,38 грн. - за відсотками.
23.05.2023 року між ТзОВ «Лінеура Україна» то ТзОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-25/23, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. При цьому, відповідно до додатку 1 до договору факторингу №01.02-25/23 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 60331,38 грн.
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Росвен інвест Україна» вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 січня 2024 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.02.2024 року від представника відповідача надійшов відзив, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідачем заперечується сам факт укладення кредитного договору і при цьому позивачем не надано будь-яких первинних документів, які б свідчили про отримання кредитних коштів відповідачем.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.
Відповідно до копії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2939552 від 14.02.2022 року, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 12000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Згідно умов договору, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день, занижена процентна ставка становить 0,70% в день.
Згідно розділу 2, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту 14.02.2022 р. або 15.02.2022 р.
Згідно з договором факторингу № 01.02.-25/23 від 23.05.2023 року, укладеним між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Росвен Інвест Україна», ТзОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 01.02.-25/23 від 23.05.2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 60331,38 грн.
З представленого розрахунку заборгованості за кредитним договором №2939552 від 14.02.2022 року визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 60331,38 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 48331,38 грн. - за відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що лише виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
В той же час, суд зазначає, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано копію договору №2939552 від 14.02.2022 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та розрахунок заборгованості станом на 23.05.2023 р., згідно якого заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 60331,38 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 48331,38 грн. - за відсотками.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем коштів та користування ними. Крім цього, позивачем не надано виписки по особовому рахунку, яка може бути належним та допустимим доказом щодо заборгованості за кредитом. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тому не може слугувати доказом наявності заборгованості за кредитом.
Матеріали справи містять докази щодо відступлення прав вимог за певними кредитними договорами, тоді як об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження факту досягнення між сторонами згоди щодо відповідних правочинів, перерахування позичальнику грошових коштів та отримання їх ним, тобто будь-яких первинних фінансових документів, позивачем не надано.
Наявність паспортів споживчих кредитів також не може свідчити про дотримання належної форми договорів про споживче кредитування, і це ґрунтується на висловленій з цього приводу правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Так, у цій справі Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знайшла підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
У висновку зазначалось, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Тому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Росвен Інвест Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2939552 від 14.02.2022 року не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», інтереси якого представляє Кашпур Максим Леонідович до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар