Справа № 191/3846/20
Провадження № 1-в/191/29/24
іменем України
05 лютого 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, засудженого 18 грудня 2020 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу, в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1190 гривень, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року, покарання у виді штрафу замінено на покарання у вигляді 70 годин громадських робіт,
за участю: прокурора ОСОБА_5
29.01.2024 року суду надійшло подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 засудженого 18 грудня 2020року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу, в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.12.2020 року відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 19.01.2021 року.
Ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року про заміну покарання у виді штрафу покаранням у вигляді громадських робіт відносно ОСОБА_4 набрала законної сили 30.11.2021 року та 21.12.2021 року прийнята до виконання.
Станом на 26.01.2024 року невідбута частина покарання ОСОБА_4 становить 38 годин громадських робіт.
За інформацією сектору інформаційних технологій Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в період з 2020 року по 2023 рік ОСОБА_4 нового злочину не скоїв.
18.03.2022 року за фактом ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді громадських робіт було направлено подання для вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України. З повідомлення Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 13.06.2022 року стало відомо, що у відкриття кримінального провадження відмовлено, оскільки ОСОБА_4 не мав змоги в повному обсязі відбути покарання у вигляді громадських робіт, у зв'язку з мобілізацією. останнього до лав ЗСУ з 13.03.2022 року, що підтверджується повідомленням військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби від 20.06.20223 № 12/2716-22.
Станом на 26.01.2024 року, строк давності виконання вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.12.2020 року відносно ОСОБА_4 , а також ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року про заміну покарання у виді штрафу покаранням у вигляді громадських робіт сплинув.
Оскільки строк виконання вироку, визначений ст.80 КК України у два роки, сплинув, строк давності виконання обвинувального вироку закінчився і не переривався вчиненням нового злочину, тому, керуючись п.1 ч.1 ст.80 Кримінального кодексу України, просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді штрафу, в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року, замінено на покарання у вигляді 70 годин громадських робіт, 38 з яких залишились не відбутими, в зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Представник Синельниківського районного відділу №2 філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, у письмовій заяві подання підтримав та просив суд його задовольнити, розгляд здійснити без участі представника відділу.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, оскільки перебуває на службі в лавах ЗСУ.
Прокурор проти задоволення подання не заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що подання необхідно задовольнити з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що 18 грудня 2020 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст.125 КК України до у виді штрафу, в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1190 гривень, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 року, покарання у виді штрафу замінено на покарання у вигляді 70 годин громадських робіт.
За інформацією сектору інформаційних технологій Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в період з 2020 року по 2023 рік ОСОБА_4 нового злочину не скоїв.
Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України слідує, що: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно з ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
У справі «Грабчук проти України» Європейський Суд зазначає, що «презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону».
Момент, з якого особа вважається винуватою, є саме той час, коли вина особи доведена в законному порядку, тому альтернативна процедура встановлення винуватості особи є неприпустимою.
Зокрема відповідно до ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у чиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання, питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду вирішувати неправомірно (Постанова ВС України від 24.12.2015 року №5- 324-15 кс.).
Отже, в матеріалах провадження відсутні дані про ухилення засудженим від відбування покарання, призначеного вироком, або про вчинення ним нового злочину, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої або частини четвертої статті 80 КК України, висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину.
Крім того відновідно до повідомлення військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби від 20.06.2023, на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 20.06.2023 № 12/2716-22, ОСОБА_4 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у війсбковій частині НОМЕР_1 в період з 15.03.2022 по 13.02.2023, на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 13.02.2023 № 176-ОС, останній вибув для подальшого проходження служби у розпорядження начальника 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), де проходить службу до теперішнього часу.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18грудня 2020 року, який набрав законної сили 19 січня 2021 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, ОСОБА_4 не вчинено нового злочину, суд вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для його звільнення від відбування покарання на підставі ст.80 ч.1 п.1 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.80 КК України, ст. 152 КВК України, керуючись ст.ст.372, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 18 грудня 2020 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1190 гривень, яке ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року замінено на покарання у вигляді 70 годин громадських робіт, 38 з яких залишилось не відбутими задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2020 року за чч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1190 гривень, яке ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року замінено на покарання у вигляді 70 годин громадських робіт, 38 з яких залишилось не відбутими задовольнити, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1