справа № 208/8849/23
№ провадження 3/208/8/24
Іменем України
25 січня 2024 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець, ВЧ НОМЕР_1 , посада гранатометник, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.10.2020 року, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 256479 від 26.08.2023 року, -
встановив:
Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 256479 від 26.08.2023 року слідує, що 26.08.2023 року о 19:08 годині в м. Кам'янське по пр. Гімназичному біля будинку № 14, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» д.н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ за допомогою Алкотестеру Драгер або в закладі охорони здоров'я на що останній відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час місце та дату розгляду справи, що підтверджується довідками про СМС повідомлення на номер телефону зазначеному у протоколі, рекомендованим повідомленням та заявою ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, будь-яких заяв та клопотань від порушника на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Таким чином законодавство чітко регламентує огляд водія на визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Із вищезазначених приписів чинного законодавства України вбачається, що працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно ч.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п.2 ч.1 розділу VII вищезазначеної Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
Працівниками поліції не було дотримано вимог статті 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07 листопада 2015 року, а саме.
Відповідно до розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 р. № 1103 (зі змінами) огляд проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до ст. 266 КУпАП та відповідно до п.6, 7 ,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 - водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази відмови пройти огляд на стан сп'яніння на місці, та в медичному закладі.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 266 КУпАП - огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
До матеріалів справи співробітниками поліції долучено диск, відеозапис починається 26.08.2024 року о 19 годині 13 хвилин 54 секунди на якому було встановлено особу водія, водія було повідомлено в чому його обвинувачують, але не було запропоновано пройти освідчення за допомогою технічного засобу Драгер на місці чи у медичному закладі, потім відеозапис переривається та наступний відео файли починається через декілька хвилин о 19 годині 18 хвилин 55 секунди, тобто через 05 хв, таким чином запис фіксації правопорушення вівся поліцейським не постійно, на відеозапису видно, як ОСОБА_1 , запропоновано підписати Акт огляду, але сам факт відмови від проходження а ні на першому відео файлі а ні на другому не зафіксовано, більш того, сам технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис невідомий, його номер не вказаний а ні в протоколі, а ні в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відсутня дата його складання, не вказані а ні свідки а ні номер пристрою на який відбувався запис порушення, що є порушення вимог ст. 266 КУпАП, а ні в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, складеного 26.08.2023 року о 19:20 годині, в якому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, але в графі «огляд проводився за допомогою» стоїть прочерк так само як і у графі «результати огляду» також стоїть прочерк, і ніде не вказано що ОСОБА_1 відмовився від проходження обстеження, і що це було зафіксовано технічним пристроєм його назву, серію та номер, а тому є неналежним доказом по даній справі, що є порушенням ст. 283КУпАП
Частиною 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок поліції щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис.
Відповідно до висновків, що вказані в Постанові ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, якщо протокол не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.
Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а)
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року (справа № 428/2769/17) яка, відповідно до положень ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16). У цій справі належних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, стороною поліції не надано. Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні, а тому склад правопорушення в діях ОСОБА_1 недоведений належним та допустимим доказом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (Постанова від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).
Оцінюючи протокол по даній справі на предмет його обґрунтованості, суд констатує, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено ОСОБА_1 , жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду, окрім іншого, було надано рапорт інспектора ВРПП Кам'янського РУП, акт та направлення, ніякі пояснення у порушника не відбирались, в протоколі вказано, що свідки відсутні, від надання пояснень відмовився, але жодним чином цей факт не зафіксовано.
Із рапорту інспектора також не вбачається, чи було дотримано працівниками поліції вимог чинного законодавства України щодо порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водія, оскільки в протоколі вказано ознаки алкогольного сп'яніння, які нібито були виявлені у ОСОБА_1 , та те, що останній відмовився проходити огляд.
Також в матеріалах справи ніде не відображено, чи було відсторонено водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та вилучення такого транспортного засобу на штраф майданчик.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про законність своїх дій. Враховуючи, що дані рапорту не узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, суд вважає такий рапорт неналежним та недопустимим доказом винуватості ОСОБА_1 .
Крім того з Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому інспектором ВРПП зазначена відмова від проходження цього огляду за допомогою алкотестеру «Драгер», не вбачається інформації про дату та час складання цього акту.
Вищезазначені істотні порушення норм чинного законодавства при провадженні у справі про адміністративне правопорушення свідчать про недотримання працівниками поліції норм чинного законодавства щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_1 та унеможливлюють встановлення даних, поза розумним сумнівом, про його винуватість у інкримінованому йому правопорушенні. Окрім цього, суду не надано достатню кількість інших доказів, на основі яких, можна було б, поза розумним сумнівом, встановити у діях останнього наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмову від проходження огляду на стан алкогольного спьяніння.
Оскільки суд встановив порушення поліцейським вимог ч.5 ст. 266 КУпАП, за замістом якої огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 256479 від 26.08.2023, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на його підставі здійснюється розгляд справи по суті, суд визнає неналежним та недопустимим доказом винуватості особи, щодо якої він складений.
Отже, при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 .
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення (Постанова ВС від 08 липня 2020 року справа № 463/1352/16-а ) всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є недоведеним.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
За змістом ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч.4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»). Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Отже, відповідно до статті ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно з положеннями ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП України.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, приходжу до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня винесення постанови.
Суддя Івченко Т. П.