Справа № 201/1191/24
Провадження № 1кп/201/417/2024
02 лютого 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про звернення в дохід держави застави внесеної за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_3
захисники ОСОБА_5
ОСОБА_6
До суду надійшло клопотання прокурора Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави в обґрунтування якого прокурор посилався на те, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020130000000085 від 16.03.2020 за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в м. Луганську складені та проголошені «Декларація про суверенітет Луганської народної республіки» та «Акт про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки» з метою створення на території Луганської області нового державного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
У вказаних документах задекларовано створення, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на території Луганської області народної, правової, демократичної та суверенної держави - «Луганська народна республіка».
11.05.2014 в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність ЛНР», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».
3 метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з?єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» N? 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» N? 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» N? 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України N? 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
18.05.2014 представниками «ЛНР» прийнято так званий «Тимчасовий Основний Закон (Конституція) Луганської народної республіки», що має ознаки нормативно-правового документу, але згідно законодавства України є нікчемним. Вказаним документом встановлена так звана система органів влади «ЛНР» та їх повноваження.
Одним із основних завдань представників «ЛНР», координація дій яких здійснюється представниками органів влади та Збройних сил Російської Федерації, є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Для забезпечення належного функціонування окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області обрано «голову «ЛНР», створено «народну раду «ЛНР», «раду міністрів «ЛНР», «судову владу «ЛНР», «прокуратуру «ЛНР», «органи місцевого самоврядування» та «незаконні збройні формування», які забезпечують її життєдіяльність.
Одним із окупаційних державних органів Російської Федерації с «Государственный комитет налогов и сборов ЛНР», яким в окупованих районах Луганської області узурповано основні завдання і функції 1 оловного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області.
3 метою забезпечення фінансового добробуту «ЛНР», 01.10.2014 «Народною радою ЛНР» прийнятий псевдо нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв?язку з державною реєстрацією юридичних осіб при їх створенні, реорганізації та ліквідації, при внесенні змін до їх установчих документів та інші зміни, пов?язані з їх діяльністю, державною реєстрацією набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій.
У подальшому, 30.12.2014 «Народною радою ЛНР» прийнято псевдо нормативно-правовий акт, який встановлює систему податків, зборів та обов?язкових платежів, а також загальні принципи оподаткування в «ЛНР», в тому числі види і елементи податків, зборів та обов?язкових платежів, що стягуються в «ЛНР», підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов?язків по сплаті податків і зборів, права і обов?язки платників податків та інших учасників відносин, регульованих законодавством про оподаткування, форми і методи податкового контролю, відповідальність за вчинення податкових порушень, порядок оскарження рішень органів податків і зборів, дій їх посадових осіб та ставки оподаткування, порядок і строки подання податкової звітності. При цьому, у вказаному псевдо нормативно-правовому акті зазначено, що податки і збори зараховуються до бюджету згідно з «нормативними правовими актами «ЛНР».
Відповідно до вказаного вище псевдо нормативно-правового акту юридичні особи, фізичні особи - підприємці, податкові агенти, фізичні особи, на яких відповідно до цього закону покладено обов?язок сплачувати податки і (або) збори.
Утримання частини території Луганської області, взятої під контроль представниками «ЛНР» та окупаційною адміністрацією Російської Федерації шляхом насильницьких злочинних дій, потребує значних активів будь-якого роду, зокрема фінансових та матеріальних, надання яких здійснюється окремими суб?єктами господарської діяльності та громадянами України лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ЛНР», невстановленими на цей час представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації, окремими іноземними громадянами тощо.
Фінансування окупаційної адміністрації Російської Федерації, представників «ЛНР» та їх злочинних дій, вчиняється у формі фінансового забезпечення, тобто надання та збирання фінансових активів будь-якого роду з усвідомленням їх подальшого використання повністю або частково для забезпечення організації, підготовки і вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України.
Надання фінансових активів як способу фінансового забезпечення окупаційної адміністрації Російської Федерації та представників «ЛНР» становлять активні дії суб?єктів господарської діяльності, окремих громадян та іноземців щодо передачі у розпорядження та користування фінансових активів (у тому числі податків та інших обов?язкових платежів), призначених для забезпечення організації, підготовки і вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
У зв?язку з чим, з метою забезпечення функціонування зазначеного самопроголошеного державного утворення, керівництвом «ЛНР» створено систему фінансових інститутів на чолі з т.зв. «Міністерством фінансів ЛНР» та «Державним банком ЛНР». Зазначеними окупаційними органами влади окремим фізичним та юридичним особам надані дозволи на проведення на тимчасово окупованій території Луганської області готівкових та безготівкових фінансових операцій за умови видачі таким особам відповідних ліцензій та сплати ними до т.зв. «бюджету ЛНР» обов?язкових платежів.
У вересні-жовтні 2015 року у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , радикально налаштованого до діючої державної влади України, з корисливих мотивів, а саме з метою власного незаконного збагачення, виник злочинний умисел, направлений на створення та реєстрацію в т.зв. «державних органах ЛНР» на тимчасово окупованій території Луганської області фінансової установи.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 02.10.2015 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Голубівка (раніше м. Кіровськ), зареєстрував в т.зв. «державних органах ЛНР» (мовою оригіналу): «ФЛП ОСОБА_7 », код 2903807737, г. Кировск, ул. Погуляева, 36/94», а також останній вчинив дії щодо взяття на податковий облік «ФЛП ОСОБА_7 » до т.зв. «ДПІ м. Кіровськ Державного комітету податків та зборів ЛНР».
Надалі, ОСОБА_4 , підставі «ФЛП ОСОБА_7 » створив та відкрив фінансову установу «Манюня» (далі - ФЦ «Манюня»), офіс якої розмістив у приміщені на тимчасово окупованій території Луганської області за адресою: Луганська область, м. Голубівка (раніше м. Кіровськ), вул. 23-го Партз?їзду, 5/9. Після чого, ФЦ «Манюня» розпочав надавати на тимчасово окупованій території Луганської області місцевим мешканцям наступні види послуг:
1) обготівкування грошових коштів клієнтів (в т.ч. по зарплатним та пенсійним карткам) з банківських карт емітованих банками резидентами України;
2) міжнародні грошові перекази (у т.ч. до РФ) за допомогою платіжних систем WesternUnion, Золота корона та MoneyGram;
3) поповнення електронних гаманців Qiwi, Webmoney, Yandex, PAYEER;
4) поповнення мобільних телефонів російських і українських операторів;
5) платіжні операції за допомогою банківських карт (в тому числі карт внутрішньо переміщених осіб та пенсіонерів) та поповнення банківських карт емітованих банками резидентами України;
6) обмін валют.
За отримання послуг клієнти ФЦ «Мання» сплачують від 5% до 7% від суми операції. Згідно розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 , як керівник «ФЛП ОСОБА_7 » та ФЦ «Манюня» виконує наступні функції:
- здійснює загальне керівництво і координацію діяльності працівників «ФЛП ОСОБА_7 » з правом підпису документів, а також надає вказівки, розпорядження, накази, заслуховує звіти та пропозиції тощо;
- здійснює та контролює дії щодо сум сплачених та очікуваних до сплати грошових коштів до так званого «бюджету ЛНР», періоди їх перерахування з розрахункових рахунків «ФЛП ОСОБА_8 »;
- особисто або шляхом надання вказівок підлеглим співробітникам «ФЛП ОСОБА_7 » здійснює безпосереднє фінансування дій, направлених на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме фінансового забезпечення існування так званої «ЛНР» шляхом перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків «ФЛП ОСОБА_7 » на розрахункові рахунки так званого «бюджету ЛНР» під виглядом «податків та зборів»;
- особисто або шляхом надання вказівок підлеглим співробітникам «ФЛП ОСОБА_7 » складає та подає звітні документи до окупаційних органів влади РФ, зокрема, до так званих «Міністерства доходів та зборів ЛНР», «Пенсійного фонду ЛНР», «Державного комітету податків та зборів ЛНР», тощо;
- здійснює взаємодію з представниками так званих «державних органів ЛНР», в тому числі і з питань пов?язаних зі сплатою «податків» та «зборів» до «бюджету ЛНР»;
- здійснює загальне керівництво процесом бухгалтерського обліку (здійснення узагальнення інформації щодо наявності та руху грошових коштів, що знаходяться у готівці, на поточних карткових рахунках та електронних гаманцях у національній та іноземній валютах);
- обчислює доходи від господарської діяльності «ФЛП ОСОБА_7 » та здійснює нарахування заробітної плати співробітникам;
- оформлює на своє ім?я рахунки та платіжні картки в банках резидентах України;
- оформлює ліцензії та патенти;
- розподіляє обов?язки між працівниками «ФЛП ОСОБА_7 »;
- здійснює пошук осіб на яких оформлюються банківські рахунки, які використовуються у діяльності «ФЛІ ОСОБА_7 »;
- вчиняє дії з пошуку осіб, які здійснюють доставку грошових коштів з території, яка підконтрольна українській владі до тимчасово окупованої території Луганської області;
- виконує інші обов?язки, які направлені на забезпечення діяльності «ФЛП ОСОБА_7 ».
При цьому ОСОБА_9 достовірно відомо, що після державної реєстрації фізичної особи-підприємця в так званих «податкових» органах та органах «юстиції ЛНР» виникає обов?язок сплати встановлених «Законом ЛНР О налоговой системе» республіканських та місцевих податків і зборів, а саме податку на прибуток (ставка податку 20% від прибутку), збору за здійснення валютно-обмінних операцій (10 000 російських рублів в місяць) та плату за патент (1500 російських рублів в місяць за кожен платіжний термінал). Крім того, для здійснення діяльності, пов?язаної з наданням фінансовим послуг, у податкових органах «ЛНР» отримуються спеціальні дозволи на здійснення валютно-обмінних операцій і грошових переказів, плата за отримання яких становить 50 000 російських рублів у квартал. Тобто, сплачуючи зазначені податки і обов?язкові платежі, ОСОБА_9 усвідомлює, що грошові кошти сплачені до так званого «державного бюджету ЛНР» повністю або частково направляються на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що на території України здійснюється обов?язковий фінансовий моніторинг, передбачений Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», з метою виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 15 вказаного Закону (щодо обов?язковості фінансового моніторингу операцій, які дорівнюють або перевищують суму 150 000 грн.), законспірував свою протиправну діяльність, шляхом відкриття банківських рахунків (оформленням банківських карток), на себе та інших довірених осіб.
Разом з тим, будучи керівником «ФЛП ОСОБА_7 » ОСОБА_4 , діючи на користь окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, впроваджує стратегію «органів виконавчої влади «ЛНР» з наступною сплатою податків та зборів до державного бюджету «ЛНР», кошти з якого повністю або частково направляються на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, останній уклав агентську угоду на проведення обмінно-валютних операцій за якою необхідно сплачувати до т.зв. «Державного казначейства ЛНР» щоквартальний платіж у розмірі 50 000 російських рублів.
Встановлено, що ОСОБА_4 , здійснюючи загальне керівництво фінансово-господарською діяльністю «ФЛП ОСОБА_7 », організував перерахування до т.зв. «бюджету ЛНР» грошових коштів у розмірі, щонайменше 400 000 (чотириста тисяч) рублів 00 (нуль) копійок РФ (згідно з офіційним курсом НБУ гривні до рубля РФ на відповідні періоди складає 153 164 грн. 50 коп. (сто п?ятдесят три тисячі сто шістдесят чотири гривні п?ятдесят копійок).
За вказаними обставинами, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Нова Каховка Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , органом досудового розслідування 19.01.2022 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Далі, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 620 250 гривень згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.01.2022 року.
Вказана застава внесена за обвинуваченого ОСОБА_5 20.01.2023 в розмірі 290 000 грн та ОСОБА_6 20.01.2022 в розмірі 330 250 гривень.
На підставі вказаної ухвали, у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти. Таким чином, з моменту внесення застави та звільнення з-під варти ОСОБА_4 вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Однак, вказаний запобіжний захід не запобіг ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області і до слідчого на виклики не з'являється.
Згідно повідомлення адвоката ОСОБА_5 від 05.04.2023 місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 захисникам невідоме.
У зв'язку зі збройною агресією РФ, воєнним станом в Україні, захопленням Сєвєродонецького району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 259 (7657) від 27.12.2023, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик останнього на 31.12.2023, 01.01.2024 та 02.01.2024 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22020130000000085 від 16.03.2020.
Жодного разу у визначений час підозрюваний ОСОБА_4 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Отже, підозрюваний ОСОБА_4 здійснює систематичну відмову виконувати свої процесуальні обов'язки, останній неодноразово не з'являвся на виклики слідчого, що свідчить про його мету уникнути кримінальної відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та суду у зв'язку з чим 03.01.2024 його оголошено у розшук.
Вищевикладене свідчить про порушення процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_4 під час досудового слідства, а тому прокурор вважає за необхідне заставу вернути в дохід держави.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, а захисники заперечували проти його задоволення посилаючись на те, що кримінальне провадження було зупинено постановою слідчого і з часу зупинки жодного разу не поновлювалось, а тому прокурор не має права звертатись з клопотанням до суду в зупиненому провадженні.
Заслухавши учасників, суд вважає, що клопотання прокурора не може бути задоволене з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та диспозитивність.
Принцип змагальності знайшов своє втілення в ст. 22 КПК згідно якої змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип диспозитивності розкритий в ст. 26 КПК і згідно нього сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8-10 ст. 182 КПК у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора в судовому засіданні за участю обвинуваченого та заставодавця. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Аналіз вказаних норм КПК дозволяє дійти висновку, що вирішуючи клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави, слідчий суддя виключно в межах заявленого клопотання та наданих доказів має встановити:
-чи дійсно до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді застави?
-якщо так, то які обов'язки покладено на підозрюваного?
-чи внесено заставу і ким саме?
-чи порушив підозрюваний покладені на нього обов'язки ухвалою слідчого судді чи КПК?
В судовому засіданні встановлено, що, що впровадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020130000000085 від 16.03.2020.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 19.01.2022 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
15.03.2022 постановою слідчого було зупинено вказане кримінальне провадження у зв'язку з евакуацією слідчого підрозділу з зони бойових дій і неможливості подальшого звернення до суду з обвинувальним актом.
05.04.2023 захисник підозрюваного повідомив слідчого про те, що йому невідоме місцезнаходження підозрюваного.
27.12.2023 ОСОБА_4 було викликано до слідчого шляхом опублікування повістки на сайті офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», однак останній не з'явився.
03.01.2024 ОСОБА_4 постановою слідчого було оголошено у розшук.
В той же час суду не надано жодної інформації ані про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, ані щодо обов'язків, які на нього покладені, ані щодо внесення застави за нього.
Ці обставини з огляду на принципи змагальності та диспозитивності описані вище, розцінюються слідчим суддею як не доведення факту застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, покладення на нього будь-яких обов'язків, внесення за нього застави, що в свою чергу не дозволяє прийняти рішення про звернення застави в дохід держави, а тому в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Що стосується доводів захисту про незаконність дій слідчого і прокурора направлених на виклик підозрюваного і звернення до суду з клопотанням в кримінальному провадженні, яке зупинено, то слідчий суддя з ними не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 280 КПК передбачено право зупинити досудове розслідування, а частиною 5 цієї статті визначено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
В той же час, слід розрізняти слідчі дії і процесуальні рішення, адже «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення у випадках передбачених КПК оформлюється постановою.
Перелік слідчих дій визначено в главі 20 КПК.
Суд вважає, що виклик підозрюваного і звернення з клопотанням до суду не є слідчими діями в розумінні глави 20 КПК, а є рішеннями та процесуальними діями направленими на реалізацію цих рішень.
КПК не містить заборони на звернення до слідчого судді з клопотаннями, як стосуються запобіжного заходу відносно підозрюваного, а тому і доводи заисту суд вважє необґрунтованими.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 26, 182, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя.
В задоволенні клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 про звернення в дохід держави застави внесеної за ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 07.02.2024 о 10:00 годин
Слідчий суддя ОСОБА_1