Справа № 175/1265/24
Провадження № 1-кс/175/412/24
Іменем України
"31" січня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010003690 від 28.10.2023 року клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську ОСОБА_6 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, з вищою освітою, старшого сержанта, головного сержанта - начальника тренажера протитанкової роти військової частини НОМЕР_1 ,з листопада 2023 року виведений в розпорядження командира частини, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську ОСОБА_6 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно клопотання, солдат старший сержант ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді головного сержанта - начальника тренажера роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , являючись військовою службовою особою, всупереч вимог ст. ст. 3, 27, 28, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59, 1121, 1122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно о 19 годині 30 хвилин 19 жовтня 2023 року, перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів невдоволення станом виконавської дисципліни та організацією спального місця підлеглим йому за званням та посадою - командиром відділення 2 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_8 , з метою протиправного заподіяння йому тілесних ушкоджень та залякування його фізичною розправою за вчинення таких порушень, демонстрації переваги за службовим становищем та ствердження власного авторитету у військовому колективі, грубо порушуючи надану йому, як командиру, дисциплінарну владу, в порушення закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, застосував насильство щодо підлеглого, що виразилась у завданні останньому ударів руками в область живота, грудної клітини та обох рук, внаслідок чого молодший сержант ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден передньої черевної стінки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто у застосуванні насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
27 січня 2024 року старшому сержанту ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання. Вказує на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1ст.177 КПК України, тому просив застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Підозрюваний в судовому засіданні пред'явлену йому підозру не визнав, заперечив факти зазначені у повідомленні про підозру, просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного, надав письмові заперечення, пославшись на необгрунтованість підозри та відсутність зазначених прокурором ризиків. Зазначив про нагороди підозрюваного.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
Так, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 426-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме: допитами свідків, протоколами слідчих експериментів зі свідками, експертизами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 426-1 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_5 відповідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до переконання, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування окрім іншого підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу та вірогідність вчинення дезертирства є неминучим.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Крім того, вказане підтверджується тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 06 листопада 2023 року приблизно о 19.00 виражався в бік ОСОБА_9 нецензурною лайкою, погрожував йому, а в подальшому переслідував на власному автомобілі «Фольцваген Туарег» та намагався створити аварійну ситуацію.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що тим, що підозрюваний вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Разом з цим, суд зазначає, що стороною захисту не надано жодних доказів, що підозрюваний знаходиться в іншій військовій частині, що унеможливлює його вплив на свідків.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.426-1 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров'я, наявність соціальних зв'язків, характеризуючих даних про особу, тому приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків та даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а також враховуючи його матеріальний стан, останньому необхідно визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, доцільно визначити підозрюваному місце утримання на час дії запобіжного заходу гауптвахту.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську ОСОБА_6 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 57 днів в межах досудового розслідування, а саме до 12 год. 25 хв. 27 березня 2024 року включно, з утриманням на гауптвахті.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання, взявши під варту в залі суду негайно.
Ухвала слідчого судді діє до 12 год. 25 хв. 27 березня 2024 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Визначити альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302800 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та до нього знову буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передати для виконання до Першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 17-30 годині 31 січня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1