справа № 691/828/23
провадження № 2/691/55/24
06 лютого 2024 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судового засідання Харук Л.Ю., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Городищенський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
З червня 2023 року в провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Городищенський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
30.06.2023 в справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням до підготовчого судового засідання.
31.07.2023 призначено судову генетичну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.
25.01.2024 провадження у справі відновлено, призначено судове засідання.
Учасники по справі в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
05.02.2024 через канцелярію суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви, про виключення його відомостей про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без розгляду. Наслідки залишення без розгляду позовної заяви зрозумілі. Розгляд клопотання просив проводити за його відсутності.
Від представника відповідача адвоката Милаш Г.А. надійшло клопотання, розгляд справи призначений на 06.02.2024 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Городищенський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, проводити у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про день та час сулхання справи та її представника. Зазначає про те, що відомо, що 05.02.2024 року від позивача у справі ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду. Повідомляє, про те, що вимоги позову відповідач ОСОБА_2 не визнавала, у відзиві від 24.07.2023 року на позовну заяву зазначила, що звернулася до адвоката та уклала договір про надання правової допомоги № 44 від 18.07.2023 року з адвокатом Милаш Г.А., яка надала консультацію та роз'яснила норми Цивільного, Сімейного та Цивільного процесуального кодексу України щодо характеру правовідносин, ксероскопіювала всі необхідні документи, підготвувала відзив на позов, особисто займалася відправкою відзиву позивачу, третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в Городищенький районний суд Черкаської області, підготувала клопотання та представляла інтереси відповідача. За вищеперераховане ОСОБА_2 сплачено 3000,00 грн. (копія договору про надання правової допомоги, ордер, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення, додаткової угоди, розрахунку фактури, чеку на сплату, акту виконаних робіт, надавались суду та містяться в матеріалах справи), які в силу ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з необгрунтованими діями позивача (свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами) є підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розгядом справи. Просила стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн..
Представник позивача адвокат Кучеренко Н.В. подала клопотання про відмову у задоволенні вимог щодо компенсації витрат на оплату правничої допомоги, вважає заявлену суму такою, що не відповідає критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також є необгрунтованою. Вказує, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, в підготовчому судового засіданні призначено судово - генетичну експертизу, провадження у справі зупинено, після надходження висновку та відновлення провадженя у справі, 05.02.2024 року позивач особисто звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду. Представник відповідача адвокат Милаш Г.А., направила до суду клопотання про компенсацію витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на договір про надання правової допомоги укладений між нею та відповідачем та акту прийому наданих послуг до наданого договору де зазначила суму гонорару в розмірі 3000 гривень, хоча згідно укладеного договору не передбачено фіксованої суми гонорару. Самої заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та окремого розрахунку понесених витрат на професійну правничу допомогу, не додає. У разі неподання відповідачем доказів протягом встановленого строку, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, така заява залишається без розгляду.
Начальник Городищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) С.Орел, як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, до суду подала заяву з проханням розглянути справу про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини без участі представника відділу.
Суд, з огляду на викладене, розгляд питаня про залишення позовної заяви без розгляду, про стягнення судових витрат, вважає за можливе здійснити в судовому засіданні за відсутності учасників справи, які повідомлені належно та висловилися про розгляд справи 06.02.2024 року за їх відсутності та щодо поданих заяв (клопотань).
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши заяву позивача, клопотання представника відповідача, клопотання представника позивача та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Наслідки залишення позову без розгляду, а саме те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, як зазначає позивач в поданій до суду заяві є зрозумілі.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява позивача про залишення позовної заяви без розгляду, підлягає задоволенню, оскільки не суперечить закону та відповідає інтересам сторін.
Суд, з урахування поданого клопотання представником відповідача, вирішує питання про компенсацію з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.
За нормами статтею 131, 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частини 6 статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Частиною 9 статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що суроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у пункті 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом частини 5 статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень ч. ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Із матеріалів справи вбачається, 29.06.2023 до суду надійшов позов, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
31.07.2023 року в підготовчому судовому засіданні у справі призначено судову генетичну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.
25.01.2024 провадження у справі відновлено, призначено підготовче судове засідання на 06.02.2024 року.
05.02.2024 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позовної заяви, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, без розгляду.
Так, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим Конституцією України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Подання заяви про залишення позову без розгляду само по собі не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 28.01.2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02.12.2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі № 758/12381/18-ц, та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (від 21.01.2020 року в справі № 922/3422/18, від 21.12.2020 року в справі № 922/1001/20); Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (від 21.11.2018 в справі № 820/4347/17, від 18.03.2020 в справі № 280/5628/18).
Разом з тим, заява представника відповідача не містить доводів і доказів необгрунтованості дій позивача, подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов'язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи те, що справа по суті не слухалась, під час підготовчого судового засідання (після ознайомлення з висновком судової експертизи, проведеної у справі) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що підстави для задоволення вимог про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відсутні, адже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 01.06.2020 року в справі № 607/8664/19, від 26.09.2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12.11.2020 року в справі № 359/9512/17, від 14.01.2021 року в справі № 521/3011/18.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 44, 81, 133, 141, 142, 258, 260, 353 ЦПК України,
Заяву позивача задовольнити.
Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Городищенський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Милаш Г.А. про стягнення з позивача витрат за надання професійної правничої допомоги (компенсації) в сумі 3000,00 грн..
Ухвала суду може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому копія повного тексту ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. П. Синиця