Справа № 369/62/24
Провадження №1-кс/369/47/24
24.01.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202202510000122 від 05.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-
До слідчого судді надійшло вищевказане клопотання, яке мотивовано тим, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 20.10.2022 року у справі 126/1307/22, провадження 1-кс/126/830/2022, було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про арешт майна по кримінальному провадженню № 1202202510000122 від 05.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та накладено арешт на майно, що належить в розмірі 1/4 частка власності ОСОБА_4 , а саме: на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі в клопотанні - квартира), із забороною її відчуження, розпорядження та здійснення реєстраційних дій (додаток 11).
Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав від 12.07.2023р. арешт накладений не на частку ОСОБА_4 , а на всю квартиру, у зв'язку з чим заявник вважає, що арешт накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки зазначене майно на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , 09.07.2010р (додаток 3), виданого відділом приватизації державного житла Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (розпорядження № 44013 від 09.07.2010) належить на праві спільної часткової власності також:
1.ОСОБА_5 . Частка власності: 1/4. У зв'язку з реєстрацією шлюбу 27.08.2022р. заявник ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 . Копія Свідоцтва про шлюб, Серія НОМЕР_2 , виданого Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), копія свідоцтва додається до цього клопотання (додаток 2).
2.ОСОБА_7 . Частка власності: 1/4 .
3.ОСОБА_8 . Частка власності: 1/4 (копія свідоцтва та витягу про державну реєстрацію прав додаються).
Усі зазначені вище чотири співласники не мають жодного відношення до кримінального провадження, та стороною обвинувачення не доведено, що арештоване майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, оскільки не відповідає ознакам ст. 98 КПК України. При цьому ОСОБА_4 , хоча і згадується в деяких процесуальних документах, але не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження порушує конституційні права інших співвласників такого майна, зокрема, ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, заявник просить скасувати накладений на квартиру арешт.
У судове засідання заявник не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі .
У судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що на даний час не вбачається потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах. Також слідчий суддя бере до уваги той факт, що ніяких слідчих дій з вилученим майном не проводиться, що свідчить про тривале та необґрунтоване обмеження законних прав власника майна. Розумність та співрозмірність обмеження права власності законного власника вказаного майна суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права заявника, оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому вказаний арешт підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 170, 174 КПК України, слідчий суддя постановив -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202202510000122 від 05.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт нерухомого майна, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений згідно з ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 20.10.2022 року у справі 126/1307/22, провадження 1-кс/126/830/2022.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1