01.02.2024 Справа № 756/200/24
Справа № 756/200/24
Провадження № 3/756/666/24
01 лютого 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 164 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 277316 від 22.12.2023, ОСОБА_1 , 22.12.2023 року о 16-00 год. в приміщенні ігрових автоматів, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Івашкевича, 6/8-а, здійснювала реалізацію пива та горілки без відповідних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, не визнала, пояснила, що не торгувала алкоголем, того вечора прибирала у приміщенні, пиво принесла з собою для власного вживання, оскільки після роботи хотіла зайти до сестри. Протокол огляду та вилучення підписувала не читаючи, ніяких понятих при цьому не було.
Захисник Бобровський І.В. у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях останньої складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням чинного законодавства та без з'ясування усіх істотних обставин у справі. ОСОБА_1 не є ані власником, ані орендатором вказаного закладу, а в день складання протоколу прийшла прибрати приміщення. Факту реалізації алкогольних напоїв під час перебування ОСОБА_1 у вказаному закладі працівниками поліції зафіксовано не було. При цьому, як вбачається з пояснень останньої, пиво було придбано для власного вживання.
Вислухавши ОСОБА_1 , її захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності, а об'єктивною стороною зазначеного правопорушення, зокрема, є саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання відповідної ліцензії.
Суб'єкт адміністративного проступку, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП, - загальний (фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку). Вина є основною ознакою суб?єктивної сторони правопорушення.
В свою чергу, за змістом ч.1, 2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно зі ст.42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до правової позиції, визначеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» систематичною вважається діяльність яка провадиться безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Виходячи з наведеного, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП є обов'язкове встановлення наявності в діях особи, яка притягується до відповідальності ознак господарської діяльності, зокрема систематичного характеру таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що охоплюється об'єктивною стороною вказаного правопорушення і повинно бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення.
Вказана ч.1 ст. 164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Податкового кодексу України та підзаконних актів.
Тобто, посилання на спеціальну норму закону є обов'язковим, та за відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає.
Разом з тим, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 277316 від 22.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, проте у протоколі про адміністративне правопорушення не тільки не зазначено частину та пункт нормативно-правового акту, який встановлює певну заборону, а й повну назву нормативно-правового акту, вимоги якого нібито порушено. Таким чином, фабула події адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не містить чіткого посилання на правові норми, а отже при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушені приписи ст. 256 КУпАП.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Разом з тим, з досліджених у судовому засіданні: протоколу, рапорту, пояснень, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання.
При цьому, відповідно до пояснень ОСОБА_1 вона лише мала намір влаштуватись на роботу у вказаний заклад на посаду прибиральниці, тобто не є суб'єктом господарювання та посадовою особою, яка може нести відповідальність за дії вказані у протоколі, а тому в розумінні ч. 1 ст. 164 КУпАП не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Виходячи із цього, відсутність у ОСОБА_1 ознак суб'єкта правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, свідчить про відсутність складу зазначеного адміністративного правопорушення із наслідками у виді адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення також не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У той же час суддя враховує, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 277316 від 22.12.2023 не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 164 ч.1, 221, 247, 251, 254, 256, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.О. Тиха