08 лютого 2024 рокусправа № 380/28162/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації (далі - Управління соціального захисту населення, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність відповідача Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні соціальної допомоги гарантованої Конституцією;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації виконати вимоги Конституції України щодо соціального захисту населення. Виплатити соціальну допомогу, яка належить по закону у відповідності фактичних доходів за період встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили 380/3781/22 від 04.05.2022, №380/8552/22 від 04.10.2022, №380/13162/23 від 08.09.2023, №23380/17674/23 від 24.03.2023 з урахуванням відмови у наданні допомоги від 17.11.2023, яку розглядає суд із застосуванням індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка здійснює догляд за особою, якій більше 80 років, та отримує відповідну соціальну допомогу у сумі 50,00 грн. У зв'язку з відсутністю інших доходів 07.11.2023 звернувся через відділ ЦНАП у м. Пустомити до Управління соціального захисту населення щодо надання йому допомоги відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”. Про відмову у наданні такої допомоги позивача було повідомлено шляхом надсилання повідомлення. Позивач стверджує, що жодних рішень чи розрахунків, з яких виходив державний орган під час відмови у призначенні соціальної допомоги, ним отримано не було. Зазначає, що посадові особи органу соціального захисту ігнорують численні судові рішення, що і стало підставою для звернення до суду з вимогою зобов'язати відповідача виплатити належну йому соціальну допомогу.
Ухвалою від 04.12.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 04.12.2023 та примірник позовної заяви відповідач отримав 06.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 07.11.2023 звернувся до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, до якої долучив декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Відповідно до повідомлення № 01-2109 від 07.11.2023 позивачу відмовлено у призначенні допомоги у зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.
Позивач, стверджуючи, що відповідач у встановлений строк не проінформував його щодо розгляду заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та протиправно не призначив такої допомоги, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям врегульована Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
Відповідно до ст. 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України (ст. 3 Закону №1768-III). При цьому, малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї (ст. 1 Закону №1768-III).
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абз. 7 ст. 1 Закону №1768-III).
Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Відповідно до ст. 4 Закону №1768-III призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.
Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі - Порядок № 250).
Відповідно до п. 5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:
- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;
- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
- довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).
Інформація про склад малозабезпеченої сім'ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.
Відповідно до п. 7 Порядку №250 розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім'ї.
Розмір прожиткового мінімуму для сім'ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до п. 9 Порядку №250 середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців. Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632.
Згідно приписів п. 10 Порядку №250, державна соціальна допомога не призначається, якщо:
1) у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).
2) особи, які входять до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням державної соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень;
3) у власності малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505;
4) у власності малозабезпеченої сім'ї є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа).
Згідно з п. 20 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково.
Орган соціального захисту населення інформує уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про прийняття документів із зазначенням дати їх прийняття, а також документів, які необхідно у місячний строк подати додатково (шляхом надання/надсилання йому повідомлення у паперовому або електронному вигляді (за наявності електронної пошти).
Відповідно до п. 21 Порядку №250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).
Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.
Суд зазначає, що до Управління соціального захисту населення 07.11.2023 позивач подав заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсаційних виплат (номер реєстрації заяви № 1000000000230038476385).
Натомість відповідач прийняв повідомлення № 01-2109 від 17.11.2023 про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, яким відмовив у призначенні допомоги, зазначивши причину - середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня прожиткового мінімуму для сім'ї.
Проте, варто зауважити, що належних та достатніх доказів щодо розміру сукупного доходу сім'ї позивача відповідач до суду не надав. Крім того, відомості щодо підстав визначення конкретного сукупного доходу сім'ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою, матеріали справи не містять.
Варто наголосити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
ЯК суд вже зазначив вище, механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) (далі - середньомісячний сукупний дохід) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги та житлових субсидій, які відповідно до законодавства надаються залежно від сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) визначається Порядком обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 (далі - Порядок №632).
Відповідно до абз. 2 п. 13 Порядку №632 під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для працездатних працюючих/непрацюючих осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) та не отримували допомогу по безробіттю; осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку.
Зважаючи на наведені норми правового регулювання, суд дійшов висновку, що передумовою для призначення державної допомоги малозабезпеченій сім'ї, є визначення її середньомісячного сукупного доходу, який, згідно Порядку №632 визначається шляхом ділення загальної суми сукупного доходу осіб за визначений законодавством період (два квартали або шість місяців) на 6, а в разі застосування суми річного сукупного доходу - на 12, якщо інше не передбачено законодавством.
При цьому, до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення.
Суд враховує, що у повідомленні про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідач не надав жодних пояснень (з посиланням на відповідні докази) щодо врахування ним доходів всіх членів сім'ї та розрахунку середньомісячного сукупного доходу.
При цьому відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 1 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 року ОСОБА_1 отримував соціальні виплати в Управлінні соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації у сумах в межах 38,54 грн. - 154,19 грн. щомісячно. Відомості про отримання доходів з інших джерел відсутні.
Крім того, суд відмічає, що положеннями п. 21 Порядку №250 передбачено, що рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).
Таким чином, відмова у призначенні позивачу державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім'ї перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім'ї, є безпідставною та необґрунтованою, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки відповідачем жодних доказів отримання позивачем доходів в розмірі, вказаному у розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї до суду не надано.
Разом з тим, позовна вимоги про визнання бездіяльності Управління соціального захисту населення щодо відмови у наданні соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України є неналежною до захисту, оскільки відповідач повідомленням про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям від 17.11.2023 № 01-2109 відмовив у призначенні допомоги у зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. Тобто суб'єкт владних повноважень вчинив активну дію, що виключає бездіяльність.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити соціальну допомогу, яка належить позивачу по закону у відповідності фактичних доходів, то суд зазначає наступне.
Як вказано вище обрахунок сукупного доходу сім'ї здійснюється із урахуванням доходів усіх членів сім'ї.
Із декларації, наданої позивачем, слідує, що до складу його сім'ї належить його мати - ОСОБА_2 , проте матеріали справи не містять відомостей щодо її доходів, також вони не були враховані під час прийняття спірного рішення, що позбавляє суд можливості надати оцінку наявності у позивача права на отримання державної допомоги малозабезпеченій сім'ї.
Крім того суд звертає увагу, що згідно положень Закону №1768-III державна соціальна допомога призначається виключно на підставі відповідного рішення органу соціального захисту населення.
Як встановлено судом, Управління соціального захисту населення прийнявши повідомлення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям від 17.11.2023 № 01-2109, відмовило у призначення допомоги.
Разом з тим під час судового розгляду справи суд встановив, що рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги, прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та дійшов висновку про скасування такого.
Так, згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки призначення державної соціальної допомоги здійснюються органами соціального захисту населення, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єкта владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права позивача на призначення державної соціальної допомоги. Вказане не дозволяє покласти на відповідача зобов'язання щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги,
У цьому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення державної соціальної допомоги, зареєстрованої 07.11.2023 за № 1000000000230038476385, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні (щодо необхідності дослідити наявну інформацію про отриманні доходи усіх осіб, які входять до складу сім'ї (домогосподарства), для обрахунку допомоги).
Окремо суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не вперше звертається до відповідача із заявою про призначення державної допомоги малозабезпеченій сім'ї.
Питання правомірності відмови позивачу у призначенні такої допомоги було предметом дослідження у адміністративних справах № 380/3781/22, №380/8552/22 та №380/13162/23, №380/17674/23. При цьому, підставою відмови в оскаржуваних у справах № 380/3781/22, №380/8552/22 та №380/13162/23, №380/17674/23 рішеннях було те, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім'ї.
В зазначених судових рішеннях, які набрали законної сили, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість спірних відмов, оскільки відповідачем жодних доказів отримання позивачем доходів в розмірі, вказаному у розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї до суду не надано. Крім того, суди наголошували та тому, що рішення не містять обов'язкових відомостей щодо процедури оскарження та відповідачем не дотримано встановленого порядку надсилання позивачу прийнятих рішень. За результатами розгляду судових справ відповідача було зобов'язано повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду, викладених у рішеннях.
При цьому, відмовляючи у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, відповідач фактично проігнорував рішення судів та допустив ідентичні порушення вимог чинного законодавства.
Також позивач просить виплатити соціальну допомогу із застосуванням індексу інфляції.
З цього приводу суд зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, якими є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Законодавцем окреслено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.
Поряд з цим, як зазначалось вище стягнення інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховним Судом України викладена правова позиція, згідно якої за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 24.12.2011 у справі № 6-38цс11, від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12).
Аналогічна правова позиція викладена і Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі № 2а-11853/10/1570.
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Управління соціального захисту населення, як суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Відтак вимоги позивача про виплату соціальної допомоги із застосуванням індексу інфляції є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наслідком розгляду справи, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у спосіб, визначений судом.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою судді від 04.12.2023, і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 44000827; місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Винниченка, 18) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про призначення державної соціальної допомоги, що зареєстрована 07.11.2023 за № 1000000000230038476385, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати з сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 08.02.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна